Постанова

від 17.02.2015 по справі 910/17643/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа№ 910/17643/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Мазур І.О. - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2014 (дата підписання 28.10.2014)

по справі № 910/17643/14 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ізобуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз»

про стягнення 44 574,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ізобуд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» заборгованості за неналежне виконання договору підряду № 373-03874-16242 від 17.02.2014 в розмірі 47 574,00 грн., з яких 44 160,00 грн. основний борг, 2963,11 грн. пеня, 450,44 грн. 3 % річних.

Згідно заяви від 21.10.2014 про зменшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 41 160,00 грн. основного боргу, 2812,16 грн. пені, 410,19 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2014 по справі №910/17643/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ізобуд» задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ізобуд» основний борг в розмірі 41 160,00 грн., 3% річних в сумі 410,19 грн., пеню в сумі 2812,16 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2014 у справі №910/17643/14 і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення відповідач вважає неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до умов договору у відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, оскільки позивач не надав оригіналу рахунку-фактури та гарантійних зобов'язань. Крім того, відповідач посилається на те, що згідно з умовами договору 5 % від договірної ціни притримується замовником та сплачується не пізніше 25 робочих днів після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 у справі №910/17643/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2014 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 16.12.2014.

15.12.2014 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2014 у справі № 910/17643/14 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» - без задоволення.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Майданевич А.Г., Станік С.Р.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 та від 20.01.2015 розгляд справи №910/17643/14 відкладався.

02.02.2015 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 розгляд справи відкладено на 17.02.2015.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 17.02.2015, не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи всі учасники процесу повідомлялись належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представника відповідача, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ізобуд» як підрядником і Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» як замовником було укладено договір підряду № 373-03874-16242.

Відповідно до п. 1.1 договору підряду підрядник зобов'язався за завданням замовника на свій ризик власними або залученими силами виконати роботи по улаштуванню тканинних жалюзів (надалі - «роботи») на об'єкті: «Поточний ремонт офісних приміщень сьомого поверху адміністративної будівлі», в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

У пункті 2.2 договору встановлено, що договірна ціна за цим договором є твердою, визначається згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 і відповідно до кошторису складає 88 320,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 2.4 договору остаточна вартість робіт, яку має сплатити замовник на користь підрядника, визначається на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, підписаних сторонами на виконання цього договору і не може перевищувати вартості фактично виконаних робіт.

Пункт 4.1.6 договору встановлює, що замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт в повному обсязі, згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору строк виконання робіт - 4 робочих дні з дати отримання авансового платежу згідно з п. 7.2 договору.

Згідно з п. 7.2 договору аванс у розмірі 44 160,00 грн., що становить 50% від договірної ціни, сплачується замовником протягом 5 банківських днів після підписання цього договору на підставі виставленого підрядником рахунку. Підрядник виставляє рахунок на оплату авансового платежу в день підписання цього договору.

Відповідно до п. 7.3. договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником проміжними платежами (з урахуванням сплачених авансів) на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за формою КБ-3, Актів КБ-2в та рахунку-фактури, крім суми, вказаної в п. 7.5 договору, яка притримується замовником з коштів, належних до сплати підряднику згідно будь-якого акту КБ-2в. Оплата здійснюється тільки по оригіналах рахунків-фактур, коли виникає зобов'язання по договору внаслідок виконання умов цього договору.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що строк оплати становить наступні 20 робочих днів з дати підписання сторонами акту КБ-2в та надання підрядником рахунку-фактури, крім випадків коли у прийнятих замовником роботах будуть виявлені недоліки.

Відповідно до п. 7.5 договору 5 % від договірної ціни сплачується замовником на підставі рахунку підрядника не пізніше 25 робочих днів після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Пункт 8.1 договору визначає порядок приймання виконаних робіт. Здача-приймання виконаних робіт оформлюються довідками КБ-3 та актами КБ-2в (п. 8.1.1 договору). Після цього замовник складає у двох примірниках довідки КБ-3, акти КБ-2в або акти приймання-передачі обладнання або інших робіт, в яких зазначає обсяги і вартість робіт, виконаних у відповідному періоді силами замовника та силами підрядників, та передає їх для наступного приймання робіт, обладнання замовником будівництва (п. 8.1.2 договору). Акти КБ-2в підписуються замовником та повертаються у одному примірнику підряднику протягом 10 робочих днів після прийняття замовником будівництва відповідних робіт. В актах КБ-2в, що підписуються сторонами цього договору, вказуються всі претензії до виконаних робіт (п. 8.1.3 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору підрядник гарантує якість закінчених робіт, досягнення показників, визначених у проектно-кошторисній документації, та можливість їх експлуатації протягом строку гарантійних зобов'язань.

Згідно з п. 9.2 договору гарантійні зобов'язання оформлюються окремим документом з підписом та печаткою підрядника та надаються замовнику разом з останнім актом КБ-2в. У разі невиконання цієї умови замовник має право не підписувати останній акт КБ-2в та/або притримати усі належні підряднику платежі до отримання вищевказаного письмового документа.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що датою початку гарантійних зобов'язань є дата підписання замовником останнього акту КБ-2в.

Відповідно до п. 9.4 договору строки гарантійних зобов'язань - 2 роки, крім випадків коли підрядник доведе порушення правил експлуатації результату робіт.

Згідно п. 14.1. договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами обов'язків за ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з положеннями статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1-ч. 3 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору щодо сплати авансу, відповідачем було перераховано позивачу 44 160,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 21.02.2014.

Позивачем на виконання умов договору були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 88 320,00 грн., що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2 від 11.03.2014 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2014 р. за формою КБ-3, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Зауважень до виконаних підрядником робіт у замовника не було.

За умовами п. 7.4 договору строк оплати становить наступні 20 робочих днів з дати підписання сторонами акту КБ-2в та надання підрядником рахунку-фактури. Таким чином, останнім днем оплати вартості виконаних робіт є 08.04.2014.

Однак, відповідач у строк, що визначений сторонами в договорі, оплату прийнятих робіт не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 44 160,00 грн.

У зв'язку з підписанням сторонами акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.09.2014 грошове зобов'язання відповідача перед позивачем зі сплати вартості виконаних робіт за договором підряду № 373-03874-16242 від 17.02.2014 було припинено на суму 3 000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та, відповідно, заборгованість за договором склала 41 160,00 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

У відзиві на позов та в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що строк оплати не наступив у зв'язку з ненаданням позивачем оригіналу рахунку-фактури та гарантійних зобов'язань відповідно до п.7.3, п.7.4., п. 9.2. договору.

Як зазначає позивач, всі документи, вказані в договорі, а саме і рахунки-фактури, і гарантійний лист були передані замовнику разом з наданням для підписання Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2 від 11.03.2014 на суму 88 320,00 грн., який був підписаний відповідачем без зауважень, і роботи вважаються прийнятими. Письмових доказів передачі повного пакету документів бути не може, оскільки договором не передбачено складання сторонами Актів прийому-передачі документів, який би фіксував такий факт. Відповідно до звичаїв ділового обороту, практики, що склалася при ділових відносинах двох господарюючих суб'єктів всі документи передавались «з рук в руки» відповідальними працівниками сторін.

Таким чином, вищенаведене твердження відповідача про те, що у зв'язку з ненаданням рахунку-фактури строк оплати виконаних робіт не настав, колегія суддів вважає необгрунтованим, зважаючи на ті обставини, що умовами договору сторони не узгодили порядок передачі рахунку-фактури; згідно практики, що склалася між сторонами по справі, документи передавались «з рук в руки», що відповідачем не спростовано; у відповідності до положень ст. 854 ЦК України після остаточної здачі роботи у замовника виник обов'язок сплатити підрядникові обумовлену ціну; виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем без зауважень підтверджується підписаним сторонами актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2 від 11.03.2014 на суму 88 320,00 грн.

Відповідач також зазначає, що позивач не виконав зобов'язання, передбаченого п. 9.2 договору, щодо надання гарантійного документу, тому відповідач має право не здійснювати жодних платежів за договором до отримання від позивача письмового документа на підтвердження гарантійних зобов'язань.

Відповідно до п. 9.2 договору підряду гарантійні зобов'язання оформлюються окремим документом з підписом та печаткою підрядника та надаються замовнику разом з останнім актом КБ-2в. У разі невиконання цієї умови замовник має право не підписувати останній акт КБ-2в та/або притримати усі належні підряднику платежі до отримання вищевказаного письмового документа.

Як встановлено судом першої інстанції, TOB «БК «Ізобуд» було надано разом з актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2 від 11.03.2014 на суму 88 320,00 грн. гарантійний лист від 11.03.2014 на роботи з гарантійним строком у два роки за умов правильної експлуатації конструкцій, доказом чого є факт підписання замовником акта виконаних робіт.

До того ж, гарантійні зобов'язання у підрядника перед замовником виникають згідно договору підряду, а не факту надання гарантійного документу. Так, в статті 9 договору підряду визначені умови гарантійних зобов'язань та встановлено, що строки гарантійних зобов'язань становлять 2 роки (п. 9.4), а датою початку гарантійних зобов'язань є дата підписання замовником останнього акту КБ-2в. (п. 9.3).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

Однак, відповідачем не надано доказів того, що він, у відповідності до вищенаведеної норми, повідомив позивача про притримання належних підряднику платежів до отримання гарантійного документу.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з вимогою передати відповідні документи, які у нього відсутні.

Відтак, твердження відповідача про неотримання ним оригіналу рахунку-фактури та гарантійного документу є необгрунтованими.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Ізобуд» листом від 24.09.2014 за вих. № 24/09-2014 повторно надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» документи за договором підряду № 373-03874-16242 від 17.02.2014, а саме оригінал рахунку-фактури № БК-000000065 від 11.03.2014 та оригінал гарантійного документу від 11.03.2014, проти отримання яких заперечував відповідач. Документи були направлені на юридичну адресу цінним листом з описом вкладення.

Відповідач також зазначав, що позивачем прострочено виконання робіт, тому згідно з п. 7.7, п. 10.2 договору, ст. 538 ЦК України, до моменту сплати позивачем пені, відповідач мав право притримати оплату виконаних робіт.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до п. 7.7 договору виконання замовником свого обов'язку щодо остаточного розрахунку обумовлюється виконанням підрядником свого обов'язку зі сплати штрафу та пені, які передбачені цим договором, у разі настання відповідних підстав (зустрічне виконання зобов'язання).

Згідно п. 10.2 договору у випадку порушення строків виконання робіт (в тому числі робіт з усунення недоліків/несправностей, виявлених у період дії гарантійних зобов'язань) підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 1% від вартості невиконаних вчасно робіт за кожен день прострочення, за весь час прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних вчасно робіт.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, стягнення штрафних санкцій є правом, а не обов'язком замовника, для реалізації якого він повинен був звернутися до підрядника про сплату йому таких санкцій, вказавши, нарахований їх розмір. Однак, відповідач цього не зробив, а отже, не може посилатись на вказану обставину, як на можливість, згідно вимог ст. 538 ЦК України, зупинити виконання свого зобов'язання щодо остаточного розрахунку за виконані роботи.

Відповідач зазначає, що судом безпідставно проігнорована умова п. 7.3. договору відповідно до якої оплата виконаних робіт здійснюється замовником проміжними платежами (з урахуванням сплачених авансів) на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за формою КБ-3, Актів КБ-2в та рахунку-фактури, крім суми, вказаної в п. 7.5 договору, яка притримується замовником з коштів, належних до сплати підряднику згідно будь-якого акту КБ-2в.

Згідно п. 7.5 договору 5 % від договірної ціни сплачується замовником на підставі рахунку підрядника не пізніше 25 робочих днів після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги вказані положення договору як підстава для звільнення від оплати у зв'язку з тим, що ні роботи, які виконувались підрядником по улаштуванню тканинних жалюзів, ні об'єкт, на якому виконувались роботи «поточний ремонт офісних приміщень сьомого поверху адміністративної будівлі» не потребували введення в експлуатацію згідно вимог діючого законодавства. Доказів на спростування вказаного відповідач не надав.

Таким чином, вищенаведеним спростовується твердження відповідача, що строк виконання його зобов'язання з оплати виконаних робіт не настав.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на зазначене, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати підрядних робіт у встановлений строк, основна сума боргу у розмірі 41 160,00 грн. відповідачем не погашена, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 41 160,00 грн. підлягає задоволенню.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт, позивач просив також стягнути з відповідача 410,19 грн. 3 % річних та 2812,16 грн. пені за період з 09.04.2014 по 01.08.2014.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.1 договору підряду передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми несвоєчасно сплачених коштів.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, наданий позивачем розрахунок пені відповідає зазначеним вимогам закону, умовам договору і дійсним обставинам справи, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 2812,16 грн. пені.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обставини справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок майнових вимог в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 410,19 грн. 3 % річних.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погоджується судова колегія, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про їх задоволення у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, що є підставою для стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та належними засобами доказування відповідачем не спростовані.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2014 прийняте на підставі фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2014 у справі № 910/17643/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2014 у справі № 910/17643/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/17643/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

А.Г. Майданевич