Постанова

від 29.09.2014 по справі 804/11437/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 р. Справа № 804/11437/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Маслова Д.В. Лісніченко К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метінтертрейд» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінтертрейд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002742201 від 27.01.2014 року, №0002752201 від 21.07.2014 року, №0005381703 від 15.07.2014 року, №0002652203 від 21.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Метінтертрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.05.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 28.05.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 08.07.2014 року №1453/2201/38199561.

На підставі результатів перевірки податковим органом відносно позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002742201 від 21.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 5049617 грн. за основним платежем та 1262404,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002752201 від 21.07.2014 року за платежем: податок на додану вартість на суму грошового зобов'язання: 2193947,00 грн. - за основним платежем, 548486,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005381703 від 15.07.2014 року за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму грошового зобов'язання: 6699,71 грн. - за основним платежем та 2762,44 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення форми «С» №0002652203 від 21.07.2014 року про застосування штрафних санкцій за порушення п.1 абз.2 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» на суму штрафних санкцій у розмірі 114247,86 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач зазначає, що всі операції з придбання продажу із контрагентами позивача є нікчемними, не тягнуть настання будь-яких правових наслідків, оскільки не було реального здійснення господарських операцій, а отже суми коштів, сплачені контрагентам-постачальникам, не відносяться до складу валових витрат.

Проте суд не погоджується з викладеною позицією податкового органу з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ, до якого включаються: а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком; б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8статті 153 цього Кодексу; г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно зпунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу; е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу; є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна; ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Приписами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що за період серпень 2012 - грудень 2013 року ТОВ «Метінтертрейд» придбало у підприємств-контрагентів згідно договорів поставки металопродукцію та панчохи.

За висновком податкового органу перевіркою підтверджено відсутність у підприємства позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Метінтертрейд» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Проте такий висновок спростовується довідкою про загальну інформацію щодо ТОВ «Метінтертрейд» та результати його діяльності за період з 28.05.2012 року по 31.12.2013 року, яка є додатком 1 до акту перевірки. Так, самим відповідачем в п.4 наведено перелік основних видів діяльності позивача, серед яких п.46.72 КВЕД «Оптова торгівля металами та металевими рудами», п.46.90 КВЕД «Неспеціалізована оптова торгівля». Отже, господарські операції із контрагентами відповідають зазначеним видам діяльності позивача та є цілком специфічними для нього.

В пункті 5 зазначеної довідки зазначено, що станом на 28.05.2012 року загальна чисельність працюючих на підприємстві склала 9 осіб, станом на 31.12.2013 року - 9 осіб, що підтверджується також наказами на прийом на роботу співробітників позивача та спростовує висновки щодо відсутності у позивача трудових ресурсів та персоналу для здійснення відповідних господарських операцій по придбанню та продажу товарів.

Позивач в перевіряємому періоді мав власні основні засоби, в тому числі ті, які обліковуються за рахунком №104 бухгалтерського обліку «Машини та обладнання». Позивач має офісне приміщення та склад, а саме: офіс пл. 85 кв.м. згідно договору оренди офісу №2 від 01.12.2012 року за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 101/14; склад для зберігання та реалізації пл. 500,00 м.кв. згідно договору оренди №040252 від 21.06.2013 року за адресою: Дніпропетровська обл., м.Павлоград, вул.Харківська, 15. Викладене спростовує висновки відповідача щодо відсутності у позивача умов для здійснення господарської діяльності та відповідних господарських операцій, висновків про відсутність матеріальних ресурсів.

В акті перевірки перелічені контрагенти-постачальники позивача, із якими ТОВ «Метінтертрейд» мало господарські відносини щодо отримання товарів, а саме: із ТОВ «Стілфорт» (ідентифікаційний код - 31861707) на підставі договору поставки №0093 від 23.10.2012 року; із ТОВ «Хімрезерв-Дніпро» (ідентифікаційний код - 33339517); із ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» (ідентифікаційний код - 25412086) на підставі договору поставки №95/12-ПР-М від 25.06.2012 року, договору №029/12-ПМ від 01.08.2012 року; із ТОВ «Трембіта-Опт» (ідентифікаційний код - 38098215) на підставі договору купівлі-продажу №121225 від 25.12.2012 року; ТОВ «Престиж Текстиль» (ідентифікаційний код - 38020751) на підставі договору поставки №031201 від 03.12.2012 року.

Позивач надав усі підтверджуючі первинні документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів (видаткові накладні; податкові накладні; документи на транспортування товару (товарно-транспортні накладні, залізнична квитанція); оплата на рахунок контрагента).

При цьому акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків цих первинних бухгалтерських документів та обставин, які б свідчили про факт відмови позивача від надання перевіряючим відповідних документів.

Судом встановлено, що в акті перевірки відображено, що підприємство ТОВ «Метінтертрейд» мало взаємовідносини з ТОВ «Укрконсалт-2012» (код ЄДРПОУ 38098037), ТОВ «Відродження-Дніпро» (код ЄДРПОУ 38199048) за період з 28.05.2012 року по 31.12.2013 року, проте відповідач необґрунтовано зробив висновок про порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

При цьому факт порушення провадження у справі про банкрутство чи навіть визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не може свідчити про неможливість ним здійснення діяльності до цього. Тим більше, порушення провадження у справі про банкрутство контрагента не може бути підставою для не включення відповідних сум до складу валових витрат позивача.

Серед інших наведених доказів факт реальності здійснення господарських операцій та відповідно наявності об'єктів оподаткування по операціям із контрагентами-постачальниками, наведеними в акті перевірки, зокрема, ТОВ «Стілфорт», ТОВ «Хімрезерв-Дніпро», ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», ТОВ «Трембіта-Опт», ТОВ «Престиж Текстиль» підтверджується їх подальшою реалізацією контрагентам-покупцям, зокрема, ПАТ Завод «Павлоградхіммаш» (ідентифікаційний код - 00217417).

Тому безпідставними та неправомірними є висновки відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій та відсутності об'єктів оподаткування в період з 28.05.2012 року по 31.12.2013 року по ланцюгу між контрагентами-постачальниками - ТОВ «Метінтертрейд» (ідентифікаційний код - 38199561) - контрагентами-покупцями (зокрема ПАТ Завод «Павлоградхіммаш»).

Суд звертає увагу, що податковий орган дійшов висновку про заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Метінтертрейд» валового доходу та завищення валових витрат за період з 28.05.2012 року по 31.12.2013 року без будь-якого посилання на первинні документи та без встановлення будь-яких недоліків первинних документів.

Відповідачем в тому числі не було встановлено розбіжностей в номенклатурі отриманого та проданого на користь контрагентів-покупців товарів, зокрема, товарів, проданих позивачем на користь ПАТ Завод «Павлоградхіммаш» (ідентифікаційний код - 00217417).

Отже, висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.135.1, п.135.2, п.135.3, п.135.4, ст.135, пп.138.1.1 п.138.1ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам законодавства.

Таким чином, суд вбачає підстави для скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0002742201 від 21.07.2014 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму грошового зобов'язання: 5049617 грн.00 коп. - за основним платежем; 1262404 грн.25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Щодо висновку відповідача про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Метінтертрейд» п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України суд зазначає, що пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту акту перевірки неможливо чітко виокремити, по яким операціям відбулись допущені позивачем порушення, оскільки акт не ґрунтується на первинних документах чи інших об'єктивних даних. Так, податкова інспекція зазначає, що порушення виявилось у не віднесенні до складу податкового зобов'язання ПДВ у листопаді 2012 року суми 9889,00 грн., доказом якого стало те, що Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність за зазначені періоди на загальну суму 9889,00 грн.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Суд зазначає, якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

Таким чином, наявність розбіжностей у електронній системі між задекларованими зобов'язаннями позивача та його контрагентами не може бути підставою для віднесення сум до складу податкових зобов'язань із податку на додану вартість чи донарахування сум грошових зобов'язань із податку на додану вартість.

Документи, які були досліджені судом, відповідають вимогам чинного законодавства, в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача, а відтак податковий кредит за відповідний період було сформовано у відповідності до норм законодавства.

Щодо висновку відповідача про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Метінтертрейд» пункту п.51.1 ст.51, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 з урахуванням п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, яке полягає в тому, що позивач не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету суму податку з доходів фізичних осіб і не відобразив це у податковому розрахунку за формою 1-ДФ за період IV квартал 2013 року із сум, виплачених фізичній особі ОСОБА_6, на підставі договору безпроцентної поворотної позики від 26.09.2012 року №1, суд звертає увагу, що відповідачем не взято до уваги, що за даними зобов'язаннями не сплив ані строк позовної давності, ані строк повернення позики.

Відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Згідно пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

В силу підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

При цьому у підпункті 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Тобто позивач і не мав зобов'язання нараховувати, утримувати чи сплачувати до бюджету суму податку з доходів фізичних осіб, а також відображати це у податковому розрахунку за формою 1-ДФ за період IV квартал 2013 року.

Відповідач зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Метінтертрейд» здійснив виплати у IV кварталі 2012 року та II-III кварталах 2013 року на суму 25328,00 грн. фізичним особам-підприємцям, а саме: ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1) за товари (матеріали та приладдя) 12.11.2012 року на суму 12628,00 грн.; ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2) за товари (перевезення) 16.06.2013 року на суму 10000,00 грн. та 21.08.2013 року на суму 2700,00 грн., проте позивачем не нараховано, не утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з виплаченого доходу фізичним особам у сум 25328,00 грн.

Щодо твердження податкової інспекції, що документи, які б підтверджували, що зазначені фізичні особи зареєстровані фізичними особами-підприємцями, до перевірки не надано, суд зазначає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були зареєстровані фізичними особами-підприємцями станом на дату проведення відповідних господарських операцій. Факт реєстрації цих осіб підприємцями є загальнодоступний. Більше того, вони знаходяться на обліку в органах Міністерства доходів і зборів.

Щодо порушення позивачем Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» суд зазначає, що у відповідності до пункту 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Пунктом 3.7 вказаного Положення закріплено, що приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними

касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

Податковим органом зроблено висновок про перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 57 123,93 грн. на підставі того, що видаткові касові ордери не підтверджені підписом одержувача готівки, проте надані позивачем засвідчені копії видаткових касових ордерів за спірний період спростовують порушення позивачем Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Метінтертрейд» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002742201 від 27.01.2014 року, №0002752201 від 21.07.2014 року, №0005381703 від 15.07.2014 року, №0002652203 від 21.07.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Метінтертрейд» судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко