Постанова

від 18.09.2014 по справі 804/12003/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 р. Справа № 804/12003/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представника позивача - Шинкаренко О.В.

представника позивача - Кравченко Є.М.

представника відповідача - Копань А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський ремонтно-механічний завод» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський ремонтно-механічний завод» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000082201 від 11.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Павлоградський ремонтно-механічний завод», за результатами якої складено акт перевірки від 20.06.2014 року № 109/10/04-2201. Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено заниження суми сплати ПДВ в розмірі 74 301,79 грн., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000082201 від 11.07.2014 року. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення такими, що підлягає скасуванню, оскільки взаємовідносини з ТОВ «Солент» підтверджені первинними документами.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що податковим органом під час проведення перевірки було встановлено, що правочини, вчинені між ТОВ «Павлоградський ремонтно-механічний завод» та ТОВ «Солент», не спрямовані на реальне настання наслідків, фактичного здійснення господарської операції між вказаними особами не відбулося, позивачем в порушення вимог діючого законодавства відображено в податковому обліку суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за вказаним правочином. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що висновки податкового органу є обґрунтованими та правомірними, а тому податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградський ремонтно-механічний завод» зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області

20.06.2014 року працівниками Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області складено Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський РМЗ», код за ЄДРПОУ 35168551, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Солент» (код ЄДРПОУ 38329519) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року».

Перевірка проводилась на підставі постанови старшого слідчого з особливо важливих справ фінансових розслідувань головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області підполковника податкової міліції Зубко Н.М. в кримінальному провадженні № 32013040000000045 від 12.06.2013 року.

Відповідно до висновків перевірки виявлено порушення ТОВ «Павлоградський РМЗ» п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України завищено розмір податкового кредиту в розмірі 74 301,79 грн., а саме:

- за січень 2013 року в розмірі 18 950,88 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Солент»);

- за квітень 2013 року в розмірі 19 738,9 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Солент»);

- за травень 2013 року в розмірі 35 612,31 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Солент»);

що призвело до порушення п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та призвело до заниження суми ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму 74 301,79 грн., а саме:

- за січень 2013 року в розмірі 18 950,88 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Солент»);

- за квітень 2013 року в розмірі 19 738,9 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Солент»);

- за травень 2013 року в розмірі 35 612,31 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Солент»);

11.07.2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082201, відповідно до якого позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111 453 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 74 302 грн. та за штрафними санкціями - 37 151 грн.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом ТОВ «Павлоградський РМЗ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Зазначена правова позиція також узгоджується з положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Позивачем у позовній заяві та під час надання пояснень у судовому засіданні було зазначено, що 03.01.2013 року між ТОВ «Павлоградський РМЗ» (покупець) та ТОВ «Солент» (продавець) було укладено договір поставки № 2. За умовами цього Договору продавець продає, а покупець купляє запасні частини (товар). Вказаний договір підписано директором ТОВ «Солент» В.Г. Бабенко з одної сторони та генеральним директором ТОВ «Павлоградський РМЗ» О.В. Шинкаренко з другої сторони.

В позовній заяві позивачем зазначено, що оригінали первинних документів були вилучені при виїмці від 13.11.2013 року, тому долучені до матеріалів справи копії первинних документів були отримані позивачем від його контрагента - ТОВ «Солент».

На підтвердження факту виконання вказаних договорів позивачем надано копії: договору поставки № 2 від 03.01.2013 року, видаткова накладна № 7 від 10.01.2013 року, рахунок-фактура № 7 від 10.01.2013 року, акт приймання-передачі ТМЦ від 10.01.2013 року, товарно-транспортна накладна від 10.01.2013 року, податкова накладна від 10.01.2013 року № 7 на загальну суму 113 705,28 грн., в т.ч. ПДВ - 18 950,88 грн., видаткова накладна № 70 від 17.04.2013 року, рахунок-фактура № 70 від 17.04.2013 року, акт приймання-передачі ТМЦ від 17.04.2013 року, товарно-транспортна накладна від 17.04.2013 року, податкова накладна № 70 від 17.04.2013 року на загальну суму 118 431,59 грн., в т.ч. ПДВ - 19 738,60 грн., видаткова накладна № 93 від 13.05.2013 року, рахунок-фактура № 93 від 13.05.2013 року, акт приймання-передачі ТМЦ від 13.05.2013 року, товарно-транспортна накладна від 13.05.2013 року, податкова накладна № 93 від 13.05.2013 року на загальну суму 39 971,15 грн. в т.ч. ПДВ - 6 661,86 грн., видаткова накладна № 98 від 27.05.2013 року, рахунок-фактура № 98 від 27.05.2013 року, акт приймання-передачі ТМЦ від 27.05.2013 року, товарно-транспортна накладна від 27.05.2013 року, податкова накладна № 98 від 27.05.2013 року на загальну суму 173 702,75 грн. в т.ч. ПДВ - 28 950,45 грн., копія платіжних документів.

Як вбачається з копій наданих документів їх було підписано зі сторони ТОВ «Солент» директором - ОСОБА_6

Водночас в матеріалах справи містяться копії процесуальних документів, складених в рамках кримінального провадження № 32013040000000045 від 12.06.2013 року, а саме протоколи допиту свідка - директора ТОВ «Солент» ОСОБА_6 від 16.07.2013 року, від 26.07.2013 року, від 29.10.2013 року. В ході проведених допитів свідок ОСОБА_6 пояснила, що в січні 2013 року на прохання свого знайомого вона стала директором ТОВ «Солент» за винагороду 1000 грн., грошові кошти привозила ОСОБА_7, декілька разів підписувала чисті аркуші паперу, жодної господарської діяльності не здійснювала.

За результатами здійснення перевірки, податковим органом встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Солент» здійсненні з метою прикриття незаконної діяльності по переведенню коштів з безготівкової форми в готівкову та незаконному формуванню податкового кредиту по ПДВ та валових витрат з податку на прибуток.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визначення передбачені статтею 138 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( пункт 198.1.).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2.).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

З метою дослідження та з'ясування усіх обставин по справі, в судовому засіданні 09.09.2014 року судом, в якості свідка було допитано директора ТОВ «Солент» ОСОБА_6

Вказаний свідок пояснила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, має середню освіту, закінчила лише школу, та має трьох неповнолітніх дітей. В листопаді 2012 року заснувала ТОВ «Солент» та є його директором.

ОСОБА_6 з аркушу паперу зачитала суду як здійснювала керівництво товариством, навела загальні відомості щодо ведення господарської діяльності та охарактеризувала взаємовідносини з позивачем.

Водночас на запитання суду повідомила, що мешкає у власному будинку, який розташований на земельній ділянці розміром 0,05 га, має невеликий гараж, який і використовувала для господарської діяльності товариства.

Також повідомила суд, що пошук продавців і покупців товару відбувався за допомогою Інтернету, і таким чином також було знайдено позивача - ТОВ «Павлоградський РМЗ», проте не змогла повідомити суд, яким саме чином та за допомогою яких сайтів або пошукових слів цей пошук відбувався. ОСОБА_6 зазначила, що мала приблизно 5 контрагентів - продавців і 5 контрагентів - покупців, але не змогла назвати назви цих підприємств, а також повідомити будь-які відомості, які б довели факт здійснення господарської діяльності та факт участі в ній -ОСОБА_6

Крім того, ОСОБА_6 повідомила суд, що на ТОВ «Солент» працювала лише одна особа - вона на посаді директора і інших працівників не було. Товар привозили контрагенти - продавці на подвір'я ОСОБА_6 власним транспортом і його розвантаження відбувалося працівниками цих підприємств, так само відбувалося реалізація товару - товар вивозився транспортом покупців і його навантаження відбувалося працівниками покупців. Проте назвати осіб, які приймали участь в цих операціях, або повідомити будь-які деталі цих операцій ОСОБА_6 не змогла.

На запитання суду, яку звітність ТОВ «Солент» подавала і яку документацію як директор товариства підписувала ОСОБА_6, суду було повідомлено, що такою інформацію свідок не володіє і всі бухгалтерські документи готувалися бухгалтером.

З приводу наявних у матеріалах справи пояснень від 16.07.2013 року, від 26.07.2013 року, від 29.10.2013 року відібраних слідчим Зубко Н.М. зазначила, що давала їх під тиском.

Отже, з наведеного, враховуючи показання свідка ОСОБА_6, суд ставить під сумнів підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Солент». факт наявності.

З наданих показань вбачається, що ОСОБА_6 не володіє достатніми знаннями та навичками для того, щоб одноособово організувати роботу ТОВ «Солент», а її пояснення щодо здійснення господарської діяльності є непереконливими та свідчать про відсутність реальної роботи з придбання та реалізації товарів. Вказані висновки суду також підтверджуються тими обставинами, що фактично ані ОСОБА_6 а ні ТОВ «Солент» не мали засобів для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, наведені обставини ставлять під сумнів реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Солент». З огляду на це, враховуючи також непослідовність та суперечливість показань ОСОБА_6, їх неузгодженість з матеріалами справи, суд не приймає показання свідка, які стосуються реальності здійснення господарської діяльності на посаді директора ТОВ «Солент», в якості належного доказу на підтвердження даних обставин.

Суд також не приймає до уваги документи, надані позивачем на підтвердження факту використання ним у своїй господарській діяльності придбаних у підприємства ТОВ «Солент» товарно-матеріальних цінностей (договори, акти здачі-прийняття робіт по ремонту техніки), оскільки за ними неможливо ідентифікувати використані під час цих робіт запчастини, встановити їх походження та кількість.

Надані представником позивача докази наявності в останнього виробничих потужностей та персоналу не мають правового значення для вирішення даного спору, предметом якого є реальність операцій щодо придбання та поставки товарів між позивачем та підприємством ТОВ «Солент».

Окремо суд зазначає, що сама по собі наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому виконавцем послуг та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та формування валових витрат.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством це є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту.

Щодо свідчень ОСОБА_6, що пояснення від 16.07.2013 року, від 26.07.2013 року, від 29.10.2013 року, відібраних слідчим Зубко Н.М., надавалися під тиском, суд зазначає, що в судовому засіданні були досліджені вказані протоколи та з'ясовано, що в них ОСОБА_6 особисто розписалася, що свідчення є правдивими і надавалися без заходів морального та фізичного впливу. Також судом було з'ясовано, що ОСОБА_6 жодних скарг на працівників слідчих органів не подавала.

Отже ці свідчення спростовані матеріалами справи.

Більш того, суд приймає до уваги пояснення від 16.07.2013 року, від 26.07.2013 року, від 29.10.2013 року, відібраних слідчим Зубко Н.М., оскільки в них в повному обсязі відображено характер діяльності ТОВ «Солент» та ОСОБА_6 як директора цього товариства, та в повній мірі можна з'ясувати безтоварність операцій між ТОВ «Солент» та ТОВ «Павлоградський РМЗ».

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку відмовити у задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський ремонтно-механічний завод» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 23.09.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 23.09.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля