Постанова

від 02.04.2015 по справі 804/12003/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2015 рокусправа № 804/12003/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський ремонтно - механічний завод»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі №804/12003/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський ремонтно - механічний завод» до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

08 серпня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградський ремонтно - механічний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення №0000082201 від 11.07.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 74302.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 37151.00 грн., як таке, що не має законної сили щодо донарахування визначених податкових зобов'язань згідно Податкового кодексу України.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте на підставі матеріалів кримінального провадження щодо ТОВ «Солент», що не відповідають суті спірних відносин. Також, позивач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та на обставинах, що не відповідають дійсності, тому вказані висновки носять протиправний характер, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальністю «Павлоградський ремонтно- механічний завод» - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі постанови старшого слідчого з особливо важливих справ фінансових розслідувань головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - підполковника податкової міліції Зубко Н.М. в кримінальному провадженні №3201304000000045 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України посадовими особами Західно - Донбаської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський РМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Солент» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20.06.2014 року №109/10/04-2201.

Перевіркою встановлено порушення:

п. 198.1 п. 198.2 п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.210 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) завищено розмір податкового кредиту в розмірі 74301.790 грн., а саме:

за січень 2013 року в розмірі 18950.88 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Солент») що призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) та призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 74301.790 грн., а саме:

за січень 2013 року в розмірі 18950.88 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Солент»);

за квітень 2013 року в розмірі 19738.61 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Солент»);

за травень 2013 року в розмірі 35612.31 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Солент»).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000082201 від 11.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 74302 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 37151 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №0000082201 від 11.07.2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що під час досудового слідства по обвинуваченню директора ТОВ «Солент» - контрагента позивача в здійсненні фактичного підприємництва було встановлено, що контрагент позивача жодної реальної господарської діяльності не проводив з дати своєї реєстрації. Оскільки матеріали досудового слідства свідчать, що дії директора ТОВ «Солент» були направлені лише на надання податкової вигоди третім особам, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку не відображають реального характеру здійснення поставки товару, а лише формально фіксують операції, які не було здійснено між позивачем та його контрагентом, з метою формування податкового кредиту ТОВ « Павлоградський РМЗ».

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 03 січня 2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Солент» (продавець) укладено договір поставки №2, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує запасні частини, товар, на умовах даного договору. Найменування, ціна та кількість товару вказується в рахунках, що є невід'ємною частиною даного договору, загальна орієнтована сума договору становить 900 000.00 грн., в тому числі ПДВ.

На підтвердження дійсного виконання умов договору позивачем до матеріалів справи додано видаткові накладні та рахунки, які містять зазначення поставленого товару в асортименті (від 50 - 150 найменувань товару залежно від дати поставки) їх кількість, ціну разом з ПДВ, та без врахування ПДВ.

У відповідності до актів приймання - передачі ТМЦ від ТОВ «Солент» поставки товару відбулись у відповідний строк, партії товару були оформлені та прийняті продавцем, взаємних претензій сторони угоди не мали.

Транспортування товару здійснювалось позивачем особисто автомобілем марки DAF державний номер АЕ8979ЕХ, причеп АЕ3979ХО, про що свідчать товарно - транспортні накладні.(а.с.72)

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що вказані ТТН не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме в документах не зазначено кількості товару, що транспортується, та в графі пункт навантаження зазначено лише м.Павлоград.

З цього приводу, суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту наданих ТТН вбачається, що графа «назва товару або вантажу (контейнерів)» містить зазначення «запчастини в асортименті», в той же час, як вбачається з видаткових накладних та рахунків поставлений товар містить 50-150 позицій, залежно від дати поставки, сторони під час передачі товару досягли згоди щодо його якості та кількості, про що свідчать акти приймання - передачі товару, в свою чергу перевезення придбаного товару здійснювалось позивачем особисто, вказане у своїй сукупності виключає обов'язковість для фіксування всіх позицій найменувань товару в товарно - транспортних накладних.

Крім того, в графі пункт навантаження товару дійсно зазначено м. Павлоград, проте в графі пункт розвантаження товару зазначено адресу місця знаходження позивача м. Павлоград, вул. Промислова, 1ж, що свідчить на користь доводів позивача стосовно виконання умов договору шляхом самовивозу товару до власного складу, наявність якого підтверджено договором оренди від 02.01.2013 року. (а.с.98-99)

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність, або певна невідповідність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, певна невідповідність ТТН може свідчити лише про неналежне оформлення документів щодо перевезення товару, та не може слугувати підставою для визнання або невизнання господарської операції з постачання (купівлі - продажу ) товару, оскільки не має статусу документу звітності первинного бухгалтерського обліку.

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ «Солент» було виписано на ім'я позивача податкові накладі, на підставі яких ТОВ «Павлоградський РМЗ» сформовано податкову звітність з податку на додану вартість, які також наявні в матеріалах справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем, на підтвердження реальності здійснення поставки товару, обумовленого договором поставки №2, надано документи, що підтверджують факт подальшого використання придбаного товару в своїй господарській діяльності, а саме:

- договір №3 від 04.01.2013 року відповідно до якого позивачем було виконано капітальний ремонт для Державного підприємства «Шахтарськантрацит» на загальну суму 350 000.00 грн., та складені до нього у відповідності до вимог чинного законодавства рахунок - фактура, податкові накладні, акт прийому - передачі робіт по капітальному ремонту, товарно - транспортна накладна.

- договір №13-19/9-К від 21.05.2013 року, у відповідності до якого позивачем було виконано капітальний ремонт бульдозера для ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на загальну суму 324 000.00 грн., та складені за наслідками господарської операції податкова накладна, рахунок - фактура, товарно - транспортна накладна, акт прийому - передачі робіт з проведення капітального ремонту.

- договір №РА-71145/ЧП2013/113-460ра від 28.03.2013 р., відповідно до якого виконано капітальний ремонт ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» та складі за наслідками виконання договору податкові накладні, рахунки - фактури, товарно - транспортні накладані, акти здачі - прийняття робіт.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

В свою чергу, як вбачається з акту перевірки податковим органом зроблено висновок про відсутність реального характеру настання наслідків обумовлених договором поставки з огляду лише на факти, встановлені за наслідками проведення досудового слідства по обвинуваченню ОСОБА_2 - директора ТОВ «Солент» у вчиненні фіктивного підприємництва.

Суд першої інстанції, підтримав позицію податкового органу, зазначивши, що оскільки всі документи первинного та бухгалтерського обліку надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ним та ТОВ «Солент» документи первинного бухгалтерського обліку підписані ОСОБА_2, а відтак вони не мають силу первинних документів для цілей оподаткування податком на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише у питаннях, чи мало місце таке діяння чи вчинене воно цією особою.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тобто, до винесення судом обвинувального вироку у кримінальній справі особа, яку обвинувачують у вчиненні злочину, не вважається винною, а відтак щодо неї не може бути застосовано негативних наслідків пов'язаних із вчиненим злочину, як то невизнання її господарської або іншої діяльності лише на підставі матеріалів досудового слідства.

З урахуванням приписів ст. 159 КАС України, рішення суду в адміністративній справі має бути законним та обґрунтованим, прийняти на підставі належних та допустимих доказів, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті позовних вимог.

В свою чергу, єдиним належним та допустимим доказом на користь проведення директором ТОВ «Солент» ОСОБА_2 проводилась злочинна діяльність з приводу надання податкової вигоди ТОВ «Павлоградський РМЗ» може бути лише обвинувальний вирок суду у відношення ОСОБА_2, в якому, зокрема, надано оцінку господарським відносинам ТОВ «Солент» та ТОВ «Павлоградський РМЗ» в перевіряємий період.

Оскільки на час розгляду даної апеляційної скарги обвинувальний вирок суду, прийнятий у відношенні директора ТОВ «Солент» ОСОБА_2 відсутній, суд апеляційної інстанції вважає, що наразі немає законних підстав для невизнання господарських відносин з приводу виконання умов договору поставки, що мала місце між ТОВ «Солент» та ТОВ «Павлоградський РМЗ» за наявності укладених належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами наслідком яких є поставка та придбання товару.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ за рахунок договорів, укладених позивачем з ТОВ «Солент», що є підставою для скасування рішення суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський ремонтно - механічний завод» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі №804/12003/14 - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000082201 від 11.07.2014 року прийняте Західно - Донбаською державної об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський ремонтно - механічний завод» суму сплаченого судового збору у розмірі 334 (триста тридцять чотири) гривні 37 копійок.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко