Рішення

від 15.04.2014 по справі 534/2436/13-ц

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/2436/13-ц

№ 2/534/37/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року Комсомольський міський суд Полтавської області Крикливого В.В. Клімовій С.І. в складі: головуючого судді при секретарі представника позивачаОСОБА_3 представника відповідачаОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Комсомольську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Комсомольської міської ради Полтавської області, треті особи: ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрод», про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в :

У серпні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів, в якому прохає визнати недійсним договір купівлі-продажу інвентарного складу від 01.04.1997 р., укладений між ОСОБА_8 та ТОВ «Явір ЛТД», визнати недійсним договір №667 від 04.12.2002 р., укладений між Комсомольською міською радою та ОСОБА_8, визнати недійсним Державний акт від 29.12.2002 р. серія ПЛ №083009 на земельну ділянку кадастровий номер 5310200000:01:006:0027 по АДРЕСА_1.

Заявлені вимоги мотивує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20.05.2009 р. набув у власність будівлю інвентарного складу по АДРЕСА_1. Земельна ділянка, на якій розташована належна йому будівля інвентарного складу, на підставі договору № 667 від 04.12.2002 р. належала на праві приватної власності ОСОБА_8, який помер та спадкоємицею якого є відповідачка ОСОБА_6 Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 27.05.2013 р. було скасоване рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 11.04.2013 р. у справі за його позовом, ухвалено нове рішення, яким відмовлено йому у задоволенні позову про визнання недійсним договору №667 від 04.12.2002 р. та визнання недійсним Державного акту, виданого на його виконання. З рішення Апеляційного суду Полтавської області від 27.05.2013 р. він дізнався про те, що існування незаконного договору купівлі-продажу будівлі від 01.04.1997 р. між фірмою «Явір» та ОСОБА_8 перешкоджає йому ставити питання про визнання недійсним договору № 667 від 04.12.2002 р. про незаконну продаж земельної ділянки. Вважає, що договір купівлі-продажу будівлі складу від 01.04.1997 р. є недійсним в силу ст.48 ЦК Української РСР, оскільки вчинений не власником майна, що порушує ст. 225 ЦК УРСР. Вважає, що договір № 667 від 04.12.2002 р. укладений з порушенням встановленого порядку відчуження та придбання земельних ділянок із земель комунальної та державної власності, суперечить ч. 2 ст. 127 ЗК України, тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.210 ЗК України, ст.48 ЦК УРСР. Вважає, що внаслідок укладення договору №667 від 04.12.2002 р. було порушено його право, як особи, до якої перейшло право землекористування від попереднього власника будівлі інвентарного складу, на викуп земельної ділянки на неконкурентних засадах за експертною грошовою оцінкою на підставі п. 1 ч. 2 та ч. 8 ст.134 ЗК України.

Ухвалою суду від 08.04.2014 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляюсь самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача залучені ОСОБА_7 та ТОВ «Агропрод» (а.с.48).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених в позовній заяві. Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість та прохала застосувати до вимог позивача позовну давність.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, представники третіх осіб до суду не з'явились.

Комсомольська міська рада Полтавської області надіслала до суду клопотання (а.с.13) про розгляд справи за відсутності її представника, у письмових запереченнях (а.с.14) заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що договір №667 від 04.12.2002 р. був укладений, а Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 083009 від 29.12.2002 р. був виданий відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі рішення 5-ої сесії Комсомольської міської ради четвертого скликання від 19.09.2002 р. «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для комерційних цілей ПП ОСОБА_8», прохала відмовити у задоволенні вимог про визнання недійсним договору № 667 від 04.12.2002 р.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_5 необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно договору №4 купівлі-продажу державного майна між Фондом комунального майна Комсомольської міської ради народних депутатів та фірмою «Явір» від 02.11.1994 р. (а.с.69-76) остання набула у власність державне майно -інвентарного складу оптового торгово-виробничого підприємства «Гермес», що включає себе будівлю інвентарного складу за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 352 кв. м.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.11.1996 р. (а.с.96) фірма «Явір» ЛТД (в особі директора Горобця Г.Т.) продала, а ТОВ «Агропрод» (в особі генерального директора ОСОБА_3) купило будівлю інвентарного складу по АДРЕСА_1.

Згідно протоколу зборів засновників фірми «Явір» ЛТД № 23 від 10.12.1996 р. вирішено продати інвентарний склад (а.с.67).

Згідно довідки-характеристики КП «Кременчуцьке МБТІ» від 04.03.1997 р. приміщення інвентарного складу оптового торгово-виробничого підприємства «Гермес» по АДРЕСА_1 зареєстроване в реєстровій книзі № Н-1 під реєстровим № 11 за фірмою «Явір» ЛТД на підставі договору купівлі-продажу № 4 від 02.11.1994 р.

Згідно листа Комсомольської державної нотаріальної контори № 119 від 01.04.1997 р. на майно, належне фірмі «Явір» ЛТД заборони та арешти відсутні.

Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу ОСОБА_10 01.04.1997 р. за реєстровим № 524, фірма «Явір» ЛТД (в особі Горобця Г.Т., який діяв на підставі статуту та протоколу № 23 загальних зборів засновників фірми «Явір» ЛТД від 10.12.1996 р.) продала, а ОСОБА_8 купив приміщення інвентарного складу оптового торгово-виробничого підприємства «Гермес», що належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1994 р.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.11.1997 р. (а.с.97) ТОВ «Агропрод» (в особі генерального директора ОСОБА_3) продало, а ОСОБА_7 купив будівлю інвентарного складу по АДРЕСА_1.

29.07.2008 р. рішенням виконкому Комсомольської міської ради Полтавської області №581 за ОСОБА_7 за заявою останнього на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.1997 р. було оформлене право власності на будівлю інвентарного складу із видачею свідоцтва про право власності від 01.12.2008 р. з наступною державною реєстрацією права власності на нерухоме майно.

20.05.2009 р. згідно договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Комсомольської державної нотаріальної контори за реєстровим №2-926, ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_5 купив приміщення інвентарного складу по АДРЕСА_1, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності.

Відповідно до довідки відділу Держкомзему у місті Комсомольськ Полтавської області від 18.05.2009 р. № 1172 (а.с.85) земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться в комунальній власності міста, у власність чи в оренду нікому не передана.

Згідно відповідей відділу Держкомзему в м.Комсомольськ (а.с.80 та а.с.94) довідка, видана 18.05.2009 р. ОСОБА_7 про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться в комунальній власності, була видана помилково, оскільки при її підготовці не було змоги звірити дані в зв'язку з передачею книг реєстрації державних актів до відділу ДЗК.

Згідно рішення 5-ої сесії 22 скликання Комсомольської міської ради народних депутатів від 25.05.1995 р. «Про надання земельних ділянок власникам приватизованого майна державних підприємств» вирішено вилучити із землекористування ТВП «Гермес» земельну ділянку площею 3, 485 га та надати земельну ділянку площею 0, 035 га в тимчасове довгострокове користування строком на 5 років на умовах оренди з наступним правом її викупу фірмі «Явір» (а.с. 87).

Згідно договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) між Комсомольською міською Радою народних депутатів та фірмою «Явір» від 26.05.1995 р. (а.с. 81, 82) останній була передана у платне користування строком на 5 років (до 26.05.2000 р.) земельна ділянка площею 0,35 га згідно з планом землекористування, що додається, для виробничих цілей з правом наступного викупу.

Листом від 21.05.1997 р. (а.с 93) на адресу голови Комсомольського міськвиконкому директор фірми «Явір» у зв'язку з продажем за договором № 739427 від 01.04.1997 р.складського приміщення по АДРЕСА_1 прохав призупинити право користування фірми відповідною земельною ділянкою.

Листом від 10.12.1997 р. (а.с 84) на адресу голови Комсомольського міськвиконкому ліквідатор фірми «Явір» у зв'язку з продажем ОСОБА_8 належного фірмі приміщення (район бази «ОРСа») прохав прийняти рішення про вилучення відповідної земельної ділянки, що раніше була виділена фірмі.

Згідно рішення Комсомольської міської ради Полтавської області від 19.09.2002 р. «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для комерційних цілей ПП ОСОБА_8» (а.с. 89) вирішено продати у власність ПП ОСОБА_8 земельну ділянку площею 428 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1для комерційних цілей (п. 1 рішення). Пунктом 4 цього ж рішення затверджено істотні умови договору купівлі-продажу земельної ділянки згідно додатку до рішення.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 55), посвідченого 04.12.2002 р. приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 667, Комсомольська міська рада в особі міського голови ОСОБА_12, який діє на підставі рішення від 19.09.2002 р. та доповнень від 21.11.2002 р. до п. 3 Додатку до цього рішення, продала, а ПП ОСОБА_8, який є тимчасовим землекористувачем на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 за реєстр. № 524 01.04.1997 р., купив земельну ділянку площею 428 кв. м, яка розташована у АДРЕСА_1.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 083009 (а.с. 83), виданого Комсомольською міською радою 29.12.2002 р., ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу № 667 від 04.121.2002 р. є власником земельної ділянки площею 0, 0428 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: комерційне використання (оптова торгівля та складське господарство 1.11.2).

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 01.03.2012 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ТОВ «Агропрод», КП «Кременчуцьке МБТІ» про визнання права власності попереднього та наступного власника у порядку спадкування, визнання договорів недійсними та витребування майна від добросовісного набувача, яке набрало законної сили 03.05.2012 р., встановлено, що ТОВ «Агропрод» набуло право власності на будівлю інвентарного складу на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.11.1996 р. між фірмою «Явір» ЛТД і ТОВ «Агропрод» з часу проведення останнім оплати вартості набутого майна. Цим же судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_8 не набув право власності на приміщення інвентарного складу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.04.1997 р. між фірмою Явір» ЛТД і ОСОБА_8, оскільки таке майно йому не було передане, і він його не прийняв.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позову, суд виходить з наступного.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом Української РСР, Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства.

Предметом оспорювання є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 01.04.1997 р., за умовами якого продавець (фірма «Явір» ЛТД) продав, а покупець (ОСОБА_8) купив приміщення інвентарного складу оптово торгово-виробничого підприємства «Гермес», що знаходиться по АДРЕСА_1, що належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Комсомольською державною нотаріальною конторою 02.11.1994 р. за р. № 2-3753, та зареєстрованого у Кременчуцькому БТІ за р. № Н-1/11.

В обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.04.1997 р. між фірмою «Явір» ЛТД та ОСОБА_8, позивач посилається на невідповідність договору вимогам закону, а саме: ст. 225 ЦК Української РСР щодо виключного права власника на продаж належного йому майна,та на наявність у нього законного інтересу, оскільки відповідно до правової позиції, викладеній у рішенні апеляційного суду Полтавської області від 27.05.2013 р. у справі № 2/534/89/13, існування договору купівлі-продажу від 01.04.1997 р. перешкоджає йому ставити питання про недійсність іншого договору, а саме: договору купівлі-продажу земельної ділянки № 667 від 04.12.2002 р., укладеного між Комсомольською міською радою Полтавської області та ОСОБА_8

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 01.03.2012 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ТОВ «Агропрод», КП «Кременчуцьке МБТІ» про визнання права власності попереднього та наступного власника у порядку спадкування, визнання договорів недійсними та витребування майна від добросовісного набувача, яке набрало законної сили 03.05.2012 р., встановлено, що на момент укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.04.1997 р. між ОСОБА_8 і фірмою «Явір» ЛТД, остання не була власником предмету купівлі-продажу - будівлі інвентарного складу. Власником спірної будівлі на момент укладення договору була інша особа - ТОВ «Агропрод», яка набула право власності на будівлю після здійснення повної оплати вартості будівлі за умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.11.1996 р.

Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.225 ЦК Української РСР (чинного на момент укладення угоди) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Згідно ст.145 ЦК Української РСР якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх випадках.

Згідно ч.1 ст.48 ЦК Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Враховуючи ту обставину, що на момент укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.04.1997 р. між ОСОБА_8 і фірмою «Явір» ЛТД остання не була власником будівлі складу - предмету купівлі-продажу, зазначений договір не відповідає вимогам закону (ст.225 ЦК Української РСР).

Представником відповідача ОСОБА_6 подано суду клопотання (а.с.112) про застосування позовної давності до вимог позивача.

Суд частково погоджується з таким клопотанням представника відповідача та вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.04.1997 р. заявлені позивачем ОСОБА_13 з пропуском позовної давності, що є підставою відмови в задоволенні такої позовної вимоги.

При цьому суд виходить з того, що з матеріалів справи вбачається, що за умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.11.1997 р. ТОВ «Агропрод» продало, а ОСОБА_7 купив будівлю інвентарного складу, Умовами договору передбачено, що право власності на майно переходить до покупця з моменту повної оплати його вартості продавцю.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів здійснення ОСОБА_7 повної оплати за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 12.11.1997 р. За таких обставин суд виходить з того, що право власності на будівлю інвентарного складу виникло у позивача ОСОБА_7 01.12.2008 р. - з моменту державної реєстрації його права власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Комсомольською міською радою Полтавської області (а.с. 51).

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 01.03.2012 р. встановлено, що ОСОБА_8 не набув право власності на приміщення інвентарного складу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.04.1997 р. між ним та фірмою Явір» ЛТД, оскільки таке майно йому не було передане, і він його не прийняв.

За таких обставин власником будівлі інвентарного складу на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 01.04.1997 р. і до 01.12.2008 р. було ТОВ «Агропрод» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.11.1996 р. З 11.06.2009 р. власником будівлі є позивач.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.71 ЦК Української РСР, 1963 р., для звернення до суду за захистом порушеного права встановлюється загальних трирічний строк, який згідно із ст. 76 ЦК Української РСР обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення, тобто передумову права для пред'явлення позову до суду Закон пов'язує із суб'єктивним моментом, що є додатковою гарантією захисту цивільних прав. Разом с тим, необізнаність не повинна бути наслідком певного ставлення особи до охорони власних прав, з огляду на що суд вважає, що перебіг позовної давності для власника будівлі інвентарного складу в даному випадку розпочався одразу після укладення спірного договору купівлі-продажу від 01.04.1997 р. між фірмою «Явір» ЛТД і ОСОБА_8, тобто 01.04.1997 р., коли власник майна (на той момент і до 01.12.2008 р. - ТОВ «Агропрод»), набувач цього майна за договором (з 12.11.1997 р. - ОСОБА_7), належним чином здійснюючи своє право власності (володіння)повинен був дізнатися про порушення свого праваі відповідно до положень ст. 76 ЦК Української РСР набув право звернутися до суду за захистом порушеного права, проте цього не зробив. Відповідно суд вважає, що строк позовної давності за вимогою власника (набувача за договором) будівлі інвентарного складу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.04.1997 р. закінчився 01.04.2000 р.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про визнання недійснимидоговору № 667 від 04.12.2002 р., укладений між Комсомольською міською радою та ОСОБА_8, та Державного акту від 29.12.2002 р. серія ПЛ № 083009 на земельну ділянку кадастровий номер 5310200000:01:006:0027 по АДРЕСА_1

Суд вважає, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.12.2002 р. між Комсомольською міською радою та ОСОБА_8, право позивача на викуп земельної ділянки під будівлею інвентарного складу не на конкурсних засадах не було порушено, оскільки на момент укладення спірного договору позивач не набув права власності на відповідну нерухомість, розташовану на земельній ділянці, відповідно до цього не перейшло похідне від права власності на будівлю право викупу земельної ділянки не на конкурсних засадах.

Крім того, при вирішенні позовної вимоги про визнання недійсним договору № 667 від 04.12.2002 р. суд виходить з наступного.

Як роз'яснив Пленум ВССУ у своїй постанові № 3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», (пункт 7 постанови) захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади,органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Згідно ч. 1 ст. 128 ЗК України (в редакції, яка була чинною на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.12.2002 р.) продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно ч. 6 ст. 128 ЗК України рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Судом встановлено, що предметом спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.12.2002 р. між ОСОБА_8 і Комсомольською міською радою Полтавської області є земельна ділянка комунальної власності.

Також судом встановлено, що зазначений спірний договір був укладений на підставі рішення Комсомольської міської ради Полтавської області від 19.09.2002 р. «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для комерційних цілей ПП ОСОБА_8», яке є чинним, тобто обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Позивачем не заявлені позовні вимоги про визнання недійсним зазначеного рішення Комсомольської міської ради Полтавської області від 19.09.2002 р.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовна вимога позивача про визнання недійсним договору № 667 від 04.12.2002 р., укладеного між Комсомольською міською радою та ОСОБА_8, не підлягає задоволенню.

Враховуючи положення ст.126 ЗК України, право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного правочину щодо набуття права власності на земельну ділянку у власність чи в користування.

Оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.12.2002 р., на підставі якого був виданий відповідний Державний акт на право власності на земельну ділянку, є дійсним та правомірним, позовна вимога позивача про визнання недійсним Державного акту від 29.12.2002 р. серія ПЛ № 083009 на земельну ділянку кадастровий номер 5310200000:01:006:0027 по АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.48,71,145,225,ЦК Української РСР, ст.ст.128, 152 ЗК України, ст..213 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_5 - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Комсомольський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Крикливий