Постанова

від 06.10.2014 по справі 2-а-4249/10/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/11949/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Качур А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тальнівському районі Черкаської області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2010

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2011

у справі № 2а-4249/10/2370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ей-Кей»

до Державної податкової інспекції у Тальнівському районі Черкаської області

про визнання дій протиправними, зобов'язання утриматися від дій (бездіяльності) та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Компанія «Ей-Кей» подала до суду позов про:

визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Тальнівському районі Черкаської області, вчинених при складанні акту позапланової перевірки від 07.07.2010 № 384/2301/34400096, що стосується порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було завищено податковий кредит березня 2010 року в сумі 199708,82 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 199708,82 грн.;

зобов'язання ДПІ у Тальнівському районі Черкаської області утриматися від дій (бездіяльності), направлених на зменшення податкового кредиту ТОВ «Компанія «Ей-Кей» за березень 2010 року в сумі 199708,82 грн. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 199708,82 грн.;

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.07.2010 № 0000632301/0, від 19.08.2010 № 0000632301/1 та від 30.07.2010 № 0000832301/0.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 адміністративний позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.07.2010 № 0000632301/0 про донарахування ТОВ «Компанія «Ей-Кей» зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26123 грн. та штрафних санкцій в сумі 2612,30 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 № 0000832301/0 про донарахування ТОВ «Компанія «Ей-Кей» штрафних санкцій в сумі 2612,30 грн. У решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія «Ей-Кей» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2011 постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.08.2010 № 0000632301/1 та зобов'язання відповідача утриматися від дій (бездіяльності), направленої на зменшення податкового кредиту ТОВ «Компанія «Ей-Кей» за березень 2010 року в сумі 199708,82 грн. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 199708,82 грн., скасовано та задоволено позов в цій частині. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

ДПІ у Тальнівському районі Черкаської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Тальнівському районі Черкаської області за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Ей-Кей» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.03.2010 по 30.04.2010 склала акт від 07.07.2010 № 384/2301/34400096, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2010 № 0000632301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 28735,3 грн., в т.ч. 26123,00 грн. основного платежу та в сумі 2612,3 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення вимог ч.1 ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. При цьому штрафні (фінансові) санкції визначені відповідно до вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не має права на податковий кредит за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Донстройтранс» послуг з транспортування пшениці на підставі вчинених правочинів на транспортне обслуговування, які в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, на думку податкового органу, є нікчемними. При цьому податковий орган вважає, що операції не підтверджені первинними документами - товарно-транспортними накладними з відмітками про передачу та отримання пшениці. Також податковий орган обґрунтовує свою позицію відсутністю у ТОВ «Донстройтранс» необхідних трудових ресурсів, а також несплатою цим підприємством комунального податку.

Позивач в порядку адміністративного оскарження подав скаргу від 29.07.2010 вих. № 38 на вказане податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду вказаної скарги позивача ДПІ у Тальнівському районі Черкаської області прийняла рішення від 19.08.2010 № 2556/25-010, яким залишила зазначене податкове повідомлення-рішення без змін, у зв'язку з чим з метою доведення нового граничного терміну сплати податкового зобов'язання склала податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 № 0000632301/1 про визначення такого зобов'язання в тих самих сумах основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій.

Поряд із зазначеними вище обставинами судами встановлено, що 30.07.2010, тобто у період після подання позивачем скарги на податкове повідомлення-рішенням від 20.07.2010 № 0000632301/0 та до прийняття відповідачем рішення про результати такої скарги, ДПІ у Тальнівському районі Черкаської області було складено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 № 0000832301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання зі штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 2612,3 грн. на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ. При цьому у податковому повідомленні-рішенні також вказано, що податкове зобов'язання зі штрафних санкцій визначено на підставі акту перевірки від 07.07.2010 № 384/2301/34400096, у зв'язку з порушенням позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Надаючи оцінку формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту слід застосовувати положення п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарської операції з придбання товару (послуг), яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо реального вчинення господарських операцій, в результаті чого встановлено, що ТОВ «Донстройтранс» є експедитором, а ТОВ «Компанія «Ей Кей» - замовником транспортного обслуговування. За умовами договорів послуги експедитора полягають у забезпеченні здійснення перевезення, виконанні пов'язаних з перевезенням транспортно-експедиційних операцій: розроблення маршруту, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата послуг експедитора здійснюється після підписання акта виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами договору передбачено, оформлення постачання експедитором замовникові послуг здійснюється актом виконаних робіт.

Складання такого первинного документу на постачання послуг експедирування законодавством не заборонено.

Судами також встановлено, що господарські операції вчинені на підставі відповідних договорів, підтверджуються первинними документами: договорами, податковими накладними, платіжними документами. Факт самої поставки пшениці позивачем податковим органом не спростовується.

Враховуючи, що суди в результаті дослідження доказів - первинних документів встановили обставини про реальне вчинення господарських операцій та правильно застосували положення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів про протиправність визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

При цьому суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність, окрім первісного податкового повідомлення-рішення від 20.07.2010 № 0000632301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, також і податкового повідомлення-рішення від 19.08.2010 з таким самим номером з дробом 1 про визначення такого ж зобов'язання в тих самих сумах, оскільки останнє виходячи з положень п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2003 за № 567/5758, складено з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні, і не вважається відкликаним.

Є також правильним задоволення позовних вимог щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 30.07.2010 № 0000832301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання зі штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 2612,3 грн. на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Суд першої інстанції, застосувавши положення п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність визначення податковим органом за вказаним вище податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій без самосійного донарахування суми податкового зобов'язання, оскільки обов'язок щодо сплати штрафу за п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 цього Закону у платника податків виникає виключно за умови самостійного донараховання контролюючим органом суми податкового зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, тобто тільки у разі самостійного донарахування податковим органом податкових зобов'язань.

Щодо вирішення судом апеляційної інстанції справи в частині вимог про зобов'язання відповідача утриматися від дій (бездіяльності), направлених на зменшення податкового кредиту позивача за березень 2010 року в сумі 199708,82 грн. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 199708,82 грн., то суд касаційної інстанції не погоджується із задоволенням цим судом позову в цій частині.

Задоволення позову у цій частині фактично є задоволенням вимог на майбутнє, тоді як підстави вважати, що контролюючий орган у майбутньому порушить права та інтереси платника податків відсутні.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зазначених вище позовних вимог.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а постанова суду апеляційної інстанції є помилковою тільки в частині скасування постанови суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматися від дій (бездіяльності), направлених на зменшення податкового кредиту платника податку, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні шляхом викладення у новій редакції, за якою постанова суду першої інстанції в цій частині також буде залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тальнівському районі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2011 змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

«Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тальнівському районі Черкаської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ей-Кей» задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.08.2010 № 0000632301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 28735,3 грн., в т.ч. 2612,3 грн. основного платежу та 2612,3 грн. штрафних (фінансових) санкцій, скасувати і прийняти в цій частині нову постанову.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тальнівському районі Черкаської області від 19.08.2010 № 0000632301/1 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ей-Кей» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 28735,3 грн.

У решті постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 залишити без змін».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун