Рішення

від 22.10.2014 по справі 319/254/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/4321/14 Головуючий у 1 інстанції: Горбачов Ю.М.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Селянсько-фермерського Господарства «Світоч» на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 26 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до селянсько-фермерського Господарства «Світоч», третя особа Відділ державного земельного Агенства у Куйбишевському районі, Реєстраційна служба Куйбишевського управління юстиції про визнання недійсним договору оренди.

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначала, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, чоловік позивача та батько неповнолітнього їх сина ОСОБА_4.

28 листопада 2012 року в порядку спадкування неповнолітній ОСОБА_4 отримав спадщину у вигляді земельної ділянки площею 26,1 га посвідчено Державним Актом на право власності на земельну ділянку кадастровий №2322784400:05:002:0053, яка розташована на території Мар'янівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області. При житті ОСОБА_5 дав доручення дружині голови СФГ «Світоч» ОСОБА_7 строком на три роки з правом передоручення термін доручення до 31 січня 2006 року. ОСОБА_7 в свою чергу заключила вище вказаний договір оренди землі зі своїм чоловіком на сорок дев'ять років. Про існування даного договору її не чого не було відомо. Вважає, що даний договір є незаконним та таким що підлягає скасуванню

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 27 січня 2004 року, укладений ОСОБА_5 та селянсько-фермерським Господарством «Світоч» за підписом ОСОБА_7, що зареєстрований в Куйбишевському районному відділі ЗРФДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 14.09.2004 року за №36. Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 27 січня 2004 року, укладений ОСОБА_5 та селянсько-фермерським Господарством «Світоч» за підписом ОСОБА_7, що зареєстрований в Куйбишевському районному відділі ЗРФДП «Центр ДЗК при Держкомземі Украяти» 14.09.2004 року за №36. Стягнути із селянсько-фермерського Господарства «Світоч» понесені судові витрати.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 26 червня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 27 січня 2004 року, укладений ОСОБА_5 та селянсько-фермерським Господарством «Світоч» за підписом ОСОБА_7, що зареєстрований в Куйбишевському районному відділі ЗРФДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 14.09.2004 року за №36.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 27 січня 2004 року, укладений ОСОБА_5 та селянсько-фермерським Господарством «Світоч» за підписом ОСОБА_7, що зареєстрований в Куйбишевському районному відділі ЗРФДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 14.09.2004 року за №36.

Стягнуто з селянсько-фермерського Господарства «Світоч», на користь ОСОБА_3 у повернення судових витрат в сумі 243 гривні 60 копійок.

Не погоджуючись з рішенням районного суду СФГ «Світоч» в особі представника ОСОБА_8 подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вимагаючи визнання недійсним договору, укладеного її чоловіком та відповідачем, позивачка, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, посилалася на те, що договір оренди не відповідає закону. На думку позвача договір був укладений по довіреності, яку за життя ОСОБА_5 видав ОСОБА_7 на право укладення договору, а вона в свою чергу уклала договір з фермерським господарством, де головою є чоловік ОСОБА_7, тобто порушила принципи представництва, встановлені ст. 238 ч.3 ЦК.

Натомість оспорюваний договір було укладено 27 січня 2004 року за довіреністю, яку не оспорював ОСОБА_4, який був стороною договору, не оспорював він і договір, укладений від його імені представником.

За життя ОСОБА_5 починаючи з часу укладення договору до своєї смерті до 2009 року не ставив питання про неправомірність договору, договір виконувався, орендодавець отримував орендну плату.

Статтею 215 ЦК встановлені підстави недійсності правочину. Зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На час укладення правочину майнові права малолітнього ОСОБА_4 укладенням такого правочину не порушувались, він не був стороною правочину.

Довіреність на укладення правочину ОСОБА_5 не оспорювалась.

За ст. 238 ч. 3 ЦК, на яку посилається позивач, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин було вчинено ОСОБА_7 від імені ОСОБА_5 а договір було укладено нею не з її чоловіком, а з фермерським господарством.

За ст. 239 правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

ОСОБА_5 погодився з укладеним договором тому у будь-якому випадку, навіть якби повноваження представника були перевищені, він схвалив правочин та за ст. 241 ЦК зазначений правочин створив для нього права і обов'язки які він не оспорював.

Посилання позивача на те, що договір укладений на завеликий строк не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним особою, яка не є його стороною, але це не є перешкодою для вирішення питання про захист права в інший спосіб, зокрема шляхом розірвання договору тощо.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Селянсько-фермерського Господарства «Світоч» задовольнити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 26 червня 2014 року в цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до селянсько-фермерського Господарства "Світоч"про визнання недійсним договору оренди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: