Постанова

від 15.10.2014 по справі 810/4984/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року 810/4984/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Імпекс» до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення та стягнення надміру сплачених до бюджету платежів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «2К Імпекс» (далі - ТОВ « 2К Імпекс» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів (далі - Київська митниця, відповідач або митний орган), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.07.2014 № 125000003/2014/000248/1 та стягнення надміру сплачених до бюджету платежів у розмірі 169224,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої було додано усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про її коригування.

За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Позивач також зазначає, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу заяву про митне оформлення товарів під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішенням митного органу, подавши нову митну декларацію, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.

Відповідач - Київська митниця позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що у липні 2014 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення товари (яловичина охолоджена обвалена та яловичина охолоджена з кісткою, спина та поперекова частини). За результатами розгляду поданих декларантом митної декларації та доданих до неї документів митним органом було встановлено, що надані документи містили суперечливі відомості, неточності та неповну інформацію. Так, в митній декларації зазначено, що контракт є прямим, однак, відповідно до наданих позивачем документів вбачається, що постачальником продукції є компанія «Rastelli, USA» (США), а виробником - компанія «Greekstone farms Premium Beef». Декларантом не надано жодних відомостей та доказів, що вказані компанії є пов'язаними. Крім цього, вартість всього товару, який було пред'явлено до митного оформлення, було задекларовано за однією ціною, а саме, 8,10 доларів США за 1 кг продукції, хоча товар є неоднорідним. Поряд з цим, аналізуючи ринок яловичини було встановлено, що кожна частина тушки має свій ціновий рівень (наприклад ціна за філе та вирізка завжди дорожче ніж аналогічна частина тушки на кістці). У зв'язку з цим, у митного органу виникли об'єктивні сумніви щодо достовірності порядку ціноутворення на окремі частини яловичої туші. Водночас, декларантом не надано жодних відомостей та доказів з цього приводу.

Оскільки надані позивачем документи містили суперечливі відомості, неточності та неповну інформацію митним органом було запропоновано позивачеві надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення.

Оскільки позивачем не були надані всі витребуванні додаткові документи, а наявні документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості за основним методом, враховуючи наявність у митного органу інформації щодо ціни на ідентичні товари, відповідачем було прийнято рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням другорядного методу, а саме, за ціною договору щодо ідентичних товарів.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 24.09.2014, не з'явився. Разом з цим, 24 вересня 2014 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві у судове засідання, призначене на 24.09.2014, не з'явився. Разом з цим, заперечення проти адміністративного позову містять клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник Київської митниці у судове засідання, призначене на 24.09.2014, не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про його повідомлення своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи (а.с.72).

Водночас, 23 вересня 2014 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшла заява Київської митниці про відкладення розгляду справи.

Клопотання обґрунтоване необхідністю отримання та формування значних обсягів матеріалів для суду.

Розглянувши дане клопотання суд не знайшов підстав для його задоволення, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ухвали Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі, закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду відповідачем отримано 16.09.2014, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

А відтак, за переконанням суду, 8 днів (починаючи з 16.09.2014 та до 24.09.2014) є достатнім часом для підготовки та надання суду необхідних матеріалів.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомленні своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ « 2К Імпекс», ідентифікаційний код 33345976, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Сагайдака, буд. 114-А, зареєстроване як юридична особа Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.04.2005.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012 між продавцем - компанією «Rastelli, USA» (США) та покупцем - ТОВ « 2К Імпекс» укладено контракт №1/08/12, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує та оплачує товар (м'ясо, м'ясопродукти охолодженні, морожені, морепродукти охолодженні, морожені) у кількості та за цінами визначеними у специфікаціях (а.с.9-12).

Відповідно до генеральної специфікації до контракту від 01.08.2012 №1/08/12 вартість за 1 кг продукції (яловичина охолоджена) складає 8,10 доларів США, загальна вартість контракту - 405000,00 доларів США (а.с.149).

Згідно доповнення №1 до контракту від 01.08.2012 №1/08/12, пункт 1 контракту було доповнено наступним змістом поставка м'яса може здійснюватись із заводів розділу та забою корпорації Растеллі сертифікованих в ЄС, а саме, National Beef Packing Company, Creekstone Farms Premium Beef (а.с.13).

Відповідно до пункту 2.5 контракту, продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: інвойс, сертифікат якості, сертифікат походження.

У липні 2014 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення на Київській митниці товар: за кодом 0201300000 - яловичина охолоджена, обвалена, без кулінарної обробки, без харчових добавок та приправ, без консервування, у вакуумній упаковці, в асортименті: «Beef Rib Ribeye Roll» 977,61 кг спинна частина яловичої туші без кісток, м'якоть спинної частини передній край, свіжоохолоджена; «Beef Loin PSMO Tenderloin» 506,74 кг поперекова частина яловичої туші без кісток, вирізка середня частина, свіжоохолоджена; «Beef Loin BNLS Strip» 433,80 кг поперекова частина, виробник: «Greekstone farms Premium Beef»; за кодом 0201209000 - яловичина охолоджена, спинна частина яловичої туші, з кісткою, без кулінарної обробки, без харчових добавок та приправ, без консервування, у вакуумній упаковці, в асортименті: «Beef Rib B/I LIP-ON Ribeye» 114,19 кг спинна частина яловичої туші з кісткою свіжоохолоджена; «Beef Loin Short Loin» 107,23 кг поперекова частина яловичої туші з кісткою, свіжоохолоджена, виробник: «Greekstone farms Premium Beef».

З метою проведення митного оформлення товару, позивачем 08.07.2014 до Київської митниці була подана митна декларація №125120105.2014.314341 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту) (а.с.20-22).

09 липня 2014 року Київською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №125000003/2014/000248/1, згідно з яким вартість задекларованого товару за кодом №0201300000 митний орган визначив із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних товарів), які ввозяться в Україну у розмірі 26,62 USD за одиницю та вартість задекларованого товару за кодом №0201300000 у розмірі 21,0400 USD за одиницю (а.с.8).

Крім цього, Київською міжрегіональною митницею складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125120105/2014/00268 (а.с.45).

Позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 08.07.2014 №125120105.2014.314341. Випуск товарів здійснювався за митною декларацією від 10.07.2014 №125120105/2014/314651 (а.с.14-16).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених Митним кодексом України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 Митного кодексу України).

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій статті 53 Митного кодексу України. Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із вказаною митною декларацією подано пакет документів, що перелічений у графі 44 МД та додатку № 1 до МД, зокрема, картку обліку ТОВ « 2К Імпекс»; контракт №01/08/12 від 01.08.2012; додаток № 1 до контракту №01/08/12 від 01.08.2012; генеральну специфікацію від 01.08.2012 до контракту від 01.08.2012 №01/08/12; специфікацію №28 від 30.06.2014; інвойс №82800 від 30.06.2014; авіаційну вантажну накладну №566-12735030 від 02.07.2014; ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) БРД-00 №928720 від 07.07.2014; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/13873 від 27.02.2014; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролів товару №2740 від 02.07.2014; сертифікат про походження товару загальної форми від 01.07.2014; сертифікат якості №270614 від 27.06.2014; дозвіл ДВФСУ №15-9-2-2-11/3267 від 06.12.2013.

В силу положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Крім того, частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Аналогічні за своїм змістом положення містяться також і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362.

Так, у пункті 2 Розділу II Методичних рекомендацій встановлено, що робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця.

Відповідно до пункту 2 (а) статті VII ГАТТ (Генеральної угоди про тарифи і торгівлю) оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2 (b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Згідно з ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

З метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи, відповідно до статті 361 Митного кодексу України, органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема, запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених позивачем до митного оформлення за митною декларацією №125120105.2014.314341, було встановлено, що в митній декларації зазначено, що контракт є прямим, однак, відповідно до наданих позивачем документів вбачається, що постачальником продукції є компанія «Rastelli, USA» (США), а виробником - компанія «Greekstone farms Premium Beef».

Крім цього, вартість всього товару, який було пред'явлено до митного оформлення, було задекларовано за однією ціною, а саме, 8,10 доларів США за 1 кг продукції, хоча товар є неоднорідним. Поряд з цим, аналізуючи ринок яловичини було встановлено, що кожна частина тушки має свій ціновий рівень (наприклад ціна за філе та вирізка завжди дорожче ніж аналогічна частина тушки на кістці). У зв'язку з цим, у митного органу виникли об'єктивні сумніви щодо достовірності порядку ціноутворення на окремі частини яловичої туші.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність у відповідача законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів.

У зв'язку з зазначеним та на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, посадовою особою Київської митниці було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: прайс-лист виробника, експортну митну декларацію, виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, договори з третіми особами, про що зроблено відповідний запис на митній декларації, а перелік цих документів зазначено на зворотному боці декларації (а.с.108, 109).

На вимогу митного органу ТОВ « 2К Імпекс» було надано виписку з бухгалтерської документації, платіжні доручення, видаткові і податкові накладні та прайс-лист виробника для компанії «Rastelli, USA», а також було повідомлено про неможливість надання інших документів (а.с.144, 153-155, 158-162).

Крім цього, між позивачем та відповідачем була проведена консультація, про що також зроблено відповідний запис, скріплений підписом позивача на зворотному боці митної декларації (а.с.110).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У такому випадку, в силу положень статті 55 Митного кодексу України, митним органом приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

У зв'язку з тим, що позивачем не було подано повного пакету документів, а відтак, не усунено сумнівів стосовно відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за другорядним методом, а саме, за ціною договору щодо ідентичних товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Так, відповідно до статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Крім цього, статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

З аналізу наведених вище нормативно-правових норм вбачається, що ціна товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

Під час коригування митної вартості товару, обґрунтовуючи заниження декларантом ціни на задекларований товар у порівнянні з цінами, що склалися на такий товар на ринку імпорту, відповідач посилався на інформацію, наявну у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

На підтвердження вартості товару щодо ідентичних товарів, відповідачем надані митні декларації від 29.07.2013 №125110000/2013/334713 та від 06.06.2014 №125110000/2014/10377 (а.с.168-172).

Як вбачається із змісту вказаних декларацій, країна відправника, виробник продукції та опис товару, є ідентичним до опису товару, який було пред'явлено позивачем до митного оформлення за митною декларацію від 08.07.2014 №125120105.2014.314341.

Разом з цим, вартість товару за кодом №0201300000 становив на рівні 26,62 USD за 1 кг та вартість задекларованого товару за кодом №0201300000 на рівні 21,0400 USD за 1 кг на противагу задекларованої позивачем вартості на рівні 8,10 USD за 1 кг.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та прийнятого рішення.

Щодо позовних вимог про стягнення надміру сплачених до бюджету платежів у розмірі 169224,29 грн. суд зазначає, що дана позовна вимога є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.07.2014 № 125000003/2014/000248/1.

А відтак, відмова у задоволенні первинної позовної вимоги є підставою для відмови й у задоволенні похідної від неї позовної вимоги.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 17.12.2013 (справа №21-439а13), суди встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір судового збору, що підлягає сплаті становить 3384,48 грн.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції від 20.08.2014 та платіжного доручення від 28.08.2014 №157 позивачем сплачено частину судового збору у загальному розмірі 411,53 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 2972,95 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «2К Імпекс» (ідентифікаційний код 33345976) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2972 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 95 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 15.10.2014