Ухвала

від 03.02.2015 по справі 810/4984/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4984/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «2К Імпекс» до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та стягнення коштів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «2К Імпекс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ « 2К Імпекс» звернулося у суд із позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, у якому, з урахуванням збільшених вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення першого відповідача про коригування митної вартості товарів від 09.07.2014 №125000003/2014/000248/1 та стягнути з відповідачів надмірно сплачені до бюджету платежі на суму 169224,29 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час митного оформлення товару не було надано митному органу достатньо документів для належного підтвердження митної вартості імпортованих товарів. При цьому, місцевий суд дійшов висновку, що митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Митним кодексом України, і що відсутні підстави для стягнення з відповідачів сплачених позивачем при митному оформленні коштів.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що 01.08.2012 року між позивачем та Компанією «Rastelli» (США) укладено контракт №01/08/12, предметом якого був продаж іноземною компанією позивачу товару: м'яса, м'ясопродуктів та морепродуктів охолоджених, заморожених. Згідно додатку 1 до контракту поставка м'яса може проводитись із заводів забою й оброблення Корпорації Растеллі, сертифікованих в ЄС. Пунктом 2.2 Контракту передбачено, що кількість товару, що поставляється, і його вартість визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту.

З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на підставі даного контракту, а саме: яловичини охолодженої, обваленої, без кулінарної обробки, харчових добавок, приправ та консервування в асортименті (спинна та поперекова частини яловичої туші без кісток та з кісткою), виробництва компанії «Greekstone farms Premium Beef» (США), позивачем у липні 2014 року подавалась митна декларація.

Під час митного контролю у посадових осіб митного органу виникли сумніви стосовно заявленої позивачем митної вартості задекларованих товарів, оскільки надані позивачем документи містили суперечливі та неточні відомості.

Унаслідок виявлених розбіжностей та сумнівів декларанту було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження складових митної вартості: прайс-лист виробника, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, рахунки з третіми особами, договори (контракти, угоди) з третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На вимогу митного органу позивачем було надано виписку з бухгалтерської документації, платіжні доручення, видаткові і податкові накладні та прайс-лист виробника для компанії «Rastelli», а також було повідомлено про неможливість надання інших документів.

З огляду на те, що на вимогу митного органу позивач не надав усі витребовувані документи, а надані належно не підтверджували митну вартість за ціною договору, контролюючим органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.07.2014 №125000003/2014/000248/1.

Не погоджуючись із таким рішенням Київської митниці Міндоходів, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття першим відповідачем спірного рішення, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу вимог пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Пунктами 1 - 3 частини 5 статті 54 цього Кодексу передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю, визначеною за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідач послався на те, що в митній декларації позивачем зазначено, що контракт є прямим (тобто, його стороною є виробник товарів, що декларуються), однак, згідно наданих документів постачальником продукції є компанія «Rastelli» (США), а виробником - компанія «Greekstone farms Premium Beef» (США). Окрім того, контролюючим суб'єктом звернуто увагу на те, що вартість всього товару, який було пред'явлено до митного оформлення, задекларовано за однією ціною, а саме: 8,10 доларів США за 1 кг продукції, хоча товар є неоднорідним. У той же час, аналіз ринку яловичини дає підстави стверджувати, що кожна частина яловичої тушки має свій ціновий рівень (наприклад ціна за філе та вирізка завжди дорожче ніж аналогічна частина тушки на кістці).

Оскільки наведені обставини підтверджуються матеріалами справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість сумнівів митного органу щодо заявленої позивачем митної вартості за ціною контракту.

Отже, митний орган правомірно витребував у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості задекларованого товару.

Позаяк позивачем не надано усіх запитуваних документів, які могли б усунути сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості, митний орган у відповідності до пункту 2 частини 6 статті 54 та статті 55 Митного кодексу України відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв спірне рішення про коригування їх заявленої вартості.

Як убачається із матеріалів справи, митна вартість задекларованих позивачем товарів визначена митним органом за ціною договору щодо ідентичних товарів (пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України).

Застосування цього методу визначення митної вартості регулюється статтею 59 Митного кодексу України, згідно з якою у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу (за ціною договору), за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно з частиною 2 приведеної норми при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Відповідно до частини 4 статті 59 вказаного Кодексу ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Указом Президента України «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» від 25.08.1994 №475/94 установлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності (ст. 6).

Враховуючи приведені норми, ціна товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

У контексті наведеного, обговорюючи правомірність та обґрунтованість застосування митним органом вищевказаного методу при коригуванні митної вартості, судова колегія зважає на те, що останнім надано суду митні декларації від 29.07.2013 №125110000/2013/334713 та від 06.06.2014 №125110000/2014/10377, якими декларувався імпорт ідентичних за ознаками країни відправника, виробника продукції та опису товарів тим, що ввезені позивачем.

Разом з тим, вартість задекларованих раніше іншими імпортерами товарів: яловичини спинної та поперекової з кісткою та без кістки виробництва Creekstone Farms Premium Beef за 1 кг значно (майже втричі) перевищує заявлену позивачем.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що митним органом, у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову та правомірність спірного рішення.

Колегія суддів не приймає покликання апелянта на те, що оспорюване рішення не містило обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, позаяк між позивачем та митним органом проводилась процедура консультації, що не заперечується позивачем, під час якої останній мав можливість дізнатись підстави відмови в митному оформленні імпортованих товарів.

До того ж, апеляційний суд наголошує, що недоліки в оформленні рішення суб'єкта владних повноважень не являються достатньою підставою для його скасування, якщо буде встановлено обґрунтованість його прийняття.

Враховуючи встановлені обставини, судова колегія доходить висновку, що в ході розгляду справи позивач не спростував правомірності рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 09.07.2014 №125000003/2014/000248/1, яке прийняте на підставі, в межах повноважень та спосіб, передбачені чинним законодавством, і є обґрунтованим, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відтак, вимога позивача про визнання протиправним і скасування вищевказаного рішення не може бути задоволена. Так само як і похідна вимога щодо стягнення з відповідачів надмірно сплачені до бюджету платежі на суму 169224,29 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду, які зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Імпекс» залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М