Рішення

від 20.10.2014 по справі 5011-50/13712-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/13712-2012 20.10.14

За позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник"

про стягнення 620928,09 грн.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Суддя Пукшин Л.Г.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

Від позивача Кравчик С.М.(посв. № 1094)

Від відповідача Голубєв О.В.(дов. від 08.11.2012)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810114 від 01.03.2000 у розмірі 620 928,09 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.10.2012 порушено провадження у справі №5011-50/13712-2012 та призначено до розгляду на 08.11.2012.

В судовому засіданні 08.11.2012 судом було оголошено перерву на 21.11.2012 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 21.11.2012 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав суду клопотання про витребування від позивача додаткових доказів. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 06.12.2012.

В судове засідання 06.12.2012 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представники позивача та відповідача подали суду спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд задовольнив дане клопотання та продовжив строк розгляду справи №5011-50/13712-2012 на 15 днів - до 23.12.2012.

Розгляд справи відкладено на 20.12.2012.

В судове засідання 20.12.2012 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

З метою забезпечення неупередженого, повного та об'єктивного розгляду справи, а також, зважаючи на ту обставину, що справа № 5011-50/13712-2012 відноситься до категорії складних, враховуючи особливу важливість справи, склад учасників справи, суддя Головатюк Л.Д. звернувся до в.о. Голови господарського суду м. Києва із заявою про призначення колегіального розгляду справи № 5011-50/13712-2012.

Розпорядженням від 20.12.2012 в.о. Голови господарського суду м. Києва Бойко Р.В. розпорядився справу № 5011-50/13712-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник" про стягнення 620 928,09 грн., розглянути колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Головатюк Л.Д., суддя Блажівська О.Є., суддя Ковтун С.А.

Ухвалою суду від 20.12.2012 колегія у складі трьох суддів: головуючий суддя - Головатюк Л.Д., суддя Блажівська О.Є., суддя Ковтун С.А. прийняла справу № 5011-50/13712-2012 до свого провадження і призначила розгляд справи на 17.01.2013.

У зв"язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у щорічній відпустці, 17.01.2013 Голова господарського суду міста Києва Князьков В.В. розпорядився розглянути справу № 5011-50/13712-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник" про стягнення 620928,09 грн. колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Головатюк Л.Д., суддя Ковтун С.А., суддя Чебикіна С.О.

В судове засідання 17.01.2013 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Ухвалою суду від 17.01.2013 прийнято справу № 5011-50/13712-2012 до свого провадження і ухвалено здійснювати розгляд справи № 5011-50/13712-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник" про стягнення 620928,09 грн. - колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Головатюк Л.Д., суддя Ковтун С.А., суддя Чебикіна С.О.

Відкладено розгляд справи на 05.02.2013.

05.02.2013 в судовому засіданні було оголошено перерву на 18.02.2013, 18.02.2013 - на 26.02.2013, а 26.02.2013 - на 05.03.2013 для подання додаткових доказів та пояснень по справі.

В судове засідання 05.03.2013 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Суд дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін прийшов до висновку про необхідність призначення по даній справі експертизи для роз"яснення питань, що виникли при вирішення даного спору.

Представник позивача заперечував проти призначення у даній справі судової експертизи. Однак суд зазначає, що питання які виникли під час розгляду даного спору потребують роз"яснень саме експертами, оскільки суд не може дійти беззаперечного висновку щодо питань, що виникли.

Ухвалою суду від 05.03.2013 призначено по справі № 5011-50/13712-2012 судову технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та провадження по справі № 5011-50/13712-2012 зупинено

29.08.2013 до господарського суду м. Києва надійшов висновок судового експерта та повернулися матеріали справи № 5011-50/13712-2012 з експертної установи.

У зв"язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. на лікарняному, 17.09.2013 Голова господарського суду міста Києва Князьков В.В. розпорядився розглянути справу № 5011-50/13712-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник" про стягнення 620928,09 грн. колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Головатюк Л.Д., суддя Удалова О.Г., суддя Ковтун С.А.

Розгляд справи призначено на 26.09.2013.

В судове засідання 26.09.2013 з'явився представник відповідача, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник позивача в судове засідання 26.09.2013 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи відкладено на 15.10.2013.

У зв"язку з перебуванням судді Удалової О.Г. у відрядженні, 15.10.2013 Голова господарського суду міста Києва Князьков В.В. розпорядився розглянути справу № 5011-50/13712-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник" про стягнення 620928,09 грн. колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Головатюк Л.Д., суддя Пукшин Л.Г., суддя Ковтун С.А.

В судове засідання 15.10.2013 з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи.

Суд прийшов до висновку про витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 15.10.2013 прийнято справу № 5011-50/13712-2012 до свого провадження і здійснити розгляд справи № 5011-50/13712-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник" про стягнення 620928,09 грн. - колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Головатюк Л.Д., суддя Пукшин Л.Г., суддя Ковтун С.А.

Відкладено розгляд справи на 12.11.2013.

В судовому засіданні 12.11.2013 судом оголошено перерву на 26.11.2013 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 16.11.2013 з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача подав суду клопотання про зупинення провадження по справі № 5011-50/13712-2012 до вирішення пов"язаної з нею справи 910/22162/13, що розглядається господарським судом м. Києва.

Ухвалою суду від 26.11.2013 провадження по справі № 5011-50/13712-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник" про стягнення 620928,09 грн. зупинено до вирішення пов"язаної з нею справи № 910/22162/13 за позовом ЖБК "Домобудівельник" до публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київенерго" про визнання договору 810114 від 01.03.2000 недійсним, яка розглядається господарським судом м. Києва.

09.07.2014 через канцелярію суду від публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшло клопотання про поновлення провадження по справі у зв"язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.07.2014 провадження у справі № 5011-50/13712-2012 поновлено, розгляд справи призначено на 24.07.2014.

В судове засідання 24.07.2014 прибув представник позивача, надав додаткові докази по справі та подав додаткові документи по справі.

24.07.2014 позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить:

1. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 43 744,56 грн.

2. Стягнути з Відповідача на користь ПАТ "Київенерго" основний борг у сумі 515 424,95 грн., 3 % річних сумою 19 206,69 грн., інфляційна складова боргу 11 109,75 грн., пеня 31 422,14 грн.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі збільшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Представник відповідача в судове засідання 24.07.2014 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Розгляд справи відкладено на 20.08.2014.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду м. Києва від 20.08.2014 приймаючи до уваги, що суддя Ковтун С.А. знаходиться у відпустці з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (оформленого протоколом №1 від 03.02.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, колегію суддів було змінено: головуючий суддя Головатюк Л.Д., суддя Пукшин Л.Г., суддя Смирнова Ю.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.08.2014 колегія суддів у складі: головуючий суддя Головатюк Л.Д., суддя Пукшин Л.Г., суддя Смирнова Ю.М. прийняла справу №5011-50/13712-2012 за позовом ПАТ "Київенерго" до ЖБК "Домобудівельник" про стягнення 620928,09 грн. до свого провадження.

В судове засідання 20.08.2014 з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи. Судом було оголошено перерву під час розгляду справи на 16.09.2014.

В судове засідання 16.09.2014 прибув представник відповідача, надав додаткові докази по справі та подав додаткові документи по справі.

Представник позивача в судове засідання 16.09.2014 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.09.2014 подав усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів задовольнила дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 14.10.2014.

14.10.2014 в судовому засіданні оголошено перерву на 20.10.2014 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 20.10.2014 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача подав суду клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1 гривні. Суд прийняв до уваги дане клопотання.

Також представник відповідача подав суду докази оплати заборгованості перед позивачем на суму 25 000,00 грн., а саме платіжне доручення № 111 від 07.10.2014. Суд прийняв даний доказ.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством „Київенерго" (далі - Позивач) та Житлово- будівельним кооперативом «Домобудівельник» (далі - Відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2000 № 810114 (далі - Договір).

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

У п. 2 Додатку 4 до Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п. 4 Додатка 4 до Договору, Відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Однак свої зобов'язаний за зазначеним Договором Відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2010 по 01.09.2012 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.09.2012 становила 559 169,51 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про розрахунок основного боргу (копії в матеріалах справи).

24.07.2014 позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить:

1. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 43 744,56 грн.

2. Стягнути з Відповідача на користь ПАТ "Київенерго" основний борг у сумі 515 424,95 грн., 3 % річних сумою 19 206,69 грн., інфляційна складова боргу 11 109,75 грн., пеня 31 422,14 грн.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

Судом встановлено, що припинити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 43 744,56 грн. позивач просить у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості за договором.

Суд прийняв вказану заяву про зменшення позовних вимог.

Крім того, відповідач подав суду докази оплати заборгованості перед позивачем на суму 25 000,00 грн., а саме платіжне доручення № 111 від 07.10.2014.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається

Дослідивши матеріали справи та зважаючи на те, що суму основного боргу в розмірі 25 000,00 грн. відповідачем сплачено, суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 25 000,00 грн. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі в зазначеній частині не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Отже, станом на день розгляду справи залишилася непогашеною відповідачем заборгованість за поставлений позивачем товар в сумі 490 424,95 грн.

Відносини між Позивачем та Відповідачем регулюються законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005, Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997, «Правилами користування тепловою енергією» затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.02.2011 N 242 «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію. її виробництво, транспортування та постачання» та ін.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про електроенергетику» та ЗУ «Про теплопостачання» енергією є електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для її купівлі продажу. Тобто, ПАТ «Київенерго» не є виробником житлово-комунальних послуг, а є постачальником (продавцем) теплової енергії як різновиду товару.

Відповідно до ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати.

Додатками 1 та 7 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії по будинкам та по видам постачання. Пунктом 1.4. додатку 1 та додатком 7 (погоджених сторонами), також, визначено розподіл теплової енергії в Гігакалоріях помісячно та поквартально. Відповідно з матеріалів справи вбачається, що Позивачем в жодному місяці не було виставлено для оплати Відповідачу теплової енергії більше, а ніж визначено додатками № 1, 7.

П. 5 Додатку 1 до Договору сторонами погоджено, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного Додатку, продовжується на кожний наступний рік.

На підставі п. 2 Додатку 4 до Договору Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та рахунок, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатка 4 до Договору, Відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.2 Додатку 4, Абонентам, що не мають приладів обліку:

Щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

Кількість фактично спожитої теплової енергії визначається з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання «Абонента» в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією та п.7 та п.8. Додатку № 2 до Договору кількість спожитої теплової енергії за спірний період на потреби опалення у зв'язку з відсутністю приладу комерційного обліку споживання теплової енергії визначалась розрахунково відповідно до договірного теплового навантаження на опалення (згідно з Додатком 1 до Договору) з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії та знижуючого коефіцієнта у розрахунковому періоді за формулою: Qмісоп = Qопдог * n * k ,

де Qмісоп - кількість теплової енергії, використаної споживачем за розрахунковий період, Гкал;

Qопдог - середньодобове теплове навантаження на потреби гарячого водопостачання, згідно з договором, Гкал/добу;

n - кількість годин споживання теплової енергії у розрахунковому періоді;

к - знижуючий коефіцієнт, який враховує фактичну кількість отриманої теплової енергії та температуру мережної води у подавальному трубопроводі.

Визначення знижуючого коефіцієнту на потреби гарячого водопостачання для споживачів, які не мають приладів комерційного обліку споживання теплової енергії проводиться згідно з п. 5.1.1 Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії з урахуванням загального корисного відпуску джерелом теплопостачання, кількості використаної теплової енергії споживачами, які мають прилади комерційного обліку теплової енергії. Визначається як відношення фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання до розрахункової (за договірними навантаженнями) за формулою: к = Ј Qопфакт / Ј Qгвпдог, де Ј Qопфакт - загальна кількість фактично використаної у розрахунковому періоді теплової енергії на потреби гарячого водопостачання споживачами, які не мають приладів комерційного обліку. Визначається як різниця між корисним відпуском теплової енергії з джерела теплопостачання та кількістю теплової енергії, використаної у розрахунковому періоді споживачами, які мають прилади комерційного обліку за формулою: Ј Qопфакт = Qзаг - Ј Qприл.обл.,

де Qзaг - корисний відпуск теплової енергії джерелом теплопостачання;

Ј Qприл.обл. - загальна кількість теплової енергії, використаної у розрахунковому періоді споживачами, які мають прилади комерційного обліку;

Загальна розрахункова кількість спожитої у розрахунковому періоді теплової енергії на потреби гарячого водопостачання споживачами, які не мають приладів комерційного обліку Ј Qопдог визначається як сума спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання згідно з договірними навантаженнями за формулою: Ј Qопдог = Ј (Qопдог * n).

Кількість спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання (за умови відсутності приладу комерційного обліку споживання теплової енергії) визначається розрахунково, відповідно до договірного теплового навантаження на гаряче водопостачання (Додаток № 1 до Договору), з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії та знижуючого коефіцієнта у розрахунковому періоді за формулою: Qмісгвп = Qгвпдог * n * k ,

де Qмісгвп - кількість теплової енергії, використаної споживачем за розрахунковий період, Гкал;

Qгвпдог - середньодобове теплове навантаження на потреби гарячого водопостачання, згідно з договором, Гкал/добу;

n - кількість діб споживання теплової енергії у розрахунковому періоді;

k - знижуючий коефіцієнт, який враховує фактичну кількість отриманої теплової енергії та температуру мережної води у подавальному трубопроводі.

Визначення знижуючого коефіцієнту на потреби гарячого водопостачання для споживачів, які не мають приладів комерційного обліку споживання теплової енергії проводиться, згідно з п. 5.1.1 Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії з урахуванням загального корисного відпуску джерелом теплопостачання, кількості використаної теплової енергії споживачами, які мають прилади комерційного обліку теплової енергії. Визначається як відношення фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання до розрахункової (за договірними навантаженнями) за формулою: k = Ј Qгвпфакт / Ј Qгвпдог ,

де Ј Qгвпфакт - загальна кількість фактично використаної у розрахунковому періоді теплової енергії на потреби гарячого водопостачання споживачами, які не мають приладів комерційного обліку. Визначається як різниця між корисним відпуском теплової енергії з джерела теплопостачання та кількістю теплової енергії, використаної у розрахунковому періоді споживачами, які мають прилади комерційного обліку за формулою:

Ј Qгвпфакт = Qзаг - Ј Qприл.обл.,

де Qзаг - корисний відпуск теплової енергії джерелом теплопостачання;

Ј Qприл.обл. - загальна кількість теплової енергії, використаної у розрахунковому періоді споживачами, які мають прилади комерційного обліку;

Загальна розрахункова кількість спожитої у розрахунковому періоді теплової енергії на потреби гарячого водопостачання споживачами, які не мають приладів комерційного обліку Ј Qгвпдог визначається як сума спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання згідно з договірними навантаженнями за формулою: Ј Qгвпдог = Ј (Qгвпдог * n).

Даний порядок розрахунків відомий Відповідачу, адже Договір підписаний двома сторонами, що означає, що сторони погодили між собою всі істотні умови.

Крім того, доказом того, що Позивач вірно визначає обсяги спожитої теплової енергії споживачам, з застосуванням розрахункового способу, підтверджується Ухвалою Вищого адміністративного суду від 20.02.2014 у справі К/9991/21304/11.

При цьому порядок формування тарифів на теплову енергію передбачений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.02.2011 N 242 «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію. її виробництво, транспортування та постачання», який застосовується НКРЕ при встановленні тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб'єктів, природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, та поширюється на таких Об'єктів при розрахунку ними цих тарифів.

Також суд зазначає, що Відповідачем неодноразово оскаржувалась дійсність Договору в судовому порядку (справа № 910/24735/13, справа № 910/22162/13), з різних підстав, але жодним судовим рішенням Договір не було визнано недійсним, отже відповідно до ст. 35 ГПКУ. факт відповідності умов Договору законодавству встановлено судом (копії рішень в матеріалах справи).

Рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 37/264 від 22.01.2014 (копія рішення в матеріалах справи), за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівельник»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Київська міська державна адміністрація про стягнення 294 359,77 грн. на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810114 від 01.03.2000, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором, позовні вимог ПАТ «Київенерго» задоволені частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівельник» 7075 грн. 40 коп. основного боргу. 31009 грн. 21 коп. інфляційних нарахувань. 4270 грн. 04 коп. трьох відсотків річних, 6149 грн. 55 коп. пені, 2703 грн. 76 коп. витрат на сплату державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 215 722,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що сплатою боргу, що був заявлений до стягнення по справі № 37/264, на тих самих умовах Договору, який був укладений ще 01.03.2000, фактично визнав всі його істотні умови.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, проте суд зазначає, що наданими матеріалами справи підтверджена його заборгованість перед позивачем.

Зокрема суд зазначає наступне щодо заперечень відповідача:

Щодо непрацюючої системи теплопостачання відповідача, то суд зазначає, що житловий будинок «Домобудівельник», що знаходиться за адресою: вул. Сім'ї Сосніних, 2-Б був відключений від теплопостачання у період з 25.08.2011 по 05.10.2011 у зв'язку із реконструкцією теплового пункту за даною адресою, а саме перекладкою теплових розподільчих мереж центрального опалення та гарячого водопостачання із використанням попередньо ізольованих труб до житлових будинків зазначеного теплового пункту.

На підтвердження вказаного періоду ремонтних робіт позивач надав копію «Графіка відключення гарячого водопостачання споживачів за адресою вул. Сім'ї Сосніних, 2-Б, 2-В на час виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції теплового пункту (перекладання теплових мереж ЦО та ГВП із використанням попередньо ізольованих труб)». Крім того, позивач надав помісячну інформацію (за серпень, вересень та жовтень 2011 року) про тепло забезпечення споживачів, які були підключенні неповний розрахунковий період. Дану інформацію щомісяця готує УТРМ-5 ПАТ «Київенерго» (управління теплових розподільчих мереж) та надає до відділу розрахунків для подальшого здійснення нарахувань за фактично спожиту теплову енергію.

Щодо порядку визначення обсягів спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період, то судом встановлено:

На виконання умов чинного договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2000 № 810114 у зв'язку з відсутністю приладів обліку теплової енергії на системі гарячого водопостачання, щомісячні обсяги спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання житлового будинку № 2-Б на вул. Сім'ї Сосніних визначаються за договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії, та знижуючого коефіцієнту у розрахунковому періоді за формулою:

QГВП міс = QГВП доб * m * к, Гкал

де QГВП доб - середнє добове теплове навантаження системи гарячого водопостачання об'єкта, зазначене у п. 1.1 Додатку 1 до договору на постачання теплової енергії (Гкал/доб) та визначене відповідно до норм ДБН В.2.5.-39-2008 "Теплові мережі" та БНіП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий» на підставі інформації про кількість мешканців та поверхів житлового будинку.

Теплове навантаження ГВП визначено з урахуванням непрацюючого циркуляційного трубопроводу;

m - кількість діб роботи тепловикористовуючого обладнанна споживача у розрахунковому періоді (місяці);

к - знижуючий коефіцієнт (к < 1), який враховує:

• величину загального корисного відпуску теплової енергії;

• загальну кількість теплової енергії, яка реалізована у розрахунковому періоді споживачам, теплові вводи систем теплоспоживання яких не обладнані вузлами обліку теплової енергії.

На підтвердження вищевикладеного позивач надав суду довідки про нарахування за теплову енергію ЖБК «Домобудівельник» по договору 810114 за період жовтень 2010 - серпень 2012 року.

Щодо непрацюючої циркуляційної лінії у зазначеному житловому будинку суд зазначає наступне:

До 01.03.2000 теплопостачання житлового будинку по вул. Сім'ї Сосніних, 2-Б відбувалось на підставі Договору на теплопостачання з КП УЖГ Святошинського р-ну. ЖЕК- 1104 з тепловим навантаженням на потреби ГВП 0,436 Гкал/год. з урахуванням непрацюючого циркуляційного трубопроводу.

У період з моменту переукладання договору безпосередньо з ЖБК «Домобудівельник» (01.03.2000), договірне навантаження залишалося незмінним, незважаючи на неодноразові пропозиції з боку Товариства внести відповідні зміни до договірної величини навантаження по ГВП, з урахуванням фактичної кількості мешканців та роботопридатності лінії циркуляції. При цьому зменшення обсягів спожитої теплової енергії на потреби ГВП відображалися б у облікових картках.

Середньодобове теплове навантаження системи ГВП двох будинків, зазначене у договорі на теплопостачання визначено, виходячи з інформації про кількість мешканців та поверхів, з урахуванням нероботоздатності циркуляційного контуру ГВП за нормами СНІП 2.04.01-86 "Тепловые сети" та СНІП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий". Його величина становить 4,36 Гкал/добу.

Позивач надав суду розрахунок максимального теплового навантаження на ГВП для житлового будинку ЖБК «Домобудівельник» визначеного на підставі СНиП 2.04.01-85.

Вхідні дані:

- кількість квартир - 192 шт.;

- кількість мешканців- 578 люд.;

- кількість у квартирі санітарно-технічних приладів, які використовують гарячу воду - 2 шт.

Максимальна годинна витрата води обчисляється за формулою:

qhr= 0,005 * q o,hr * ahr,

де: q o,hr - годинна витрата води (для житлових будинків q o,hr =200л/год);

ahr - коефіцієнт, який залежить від кількості приладів та ймовірності їх використання.

Ймовірності їх використання приладів розраховується за формулою:

Phr = 3600*Р* q о / q o,hr,

де: Р= qhr,u * U / q о * N *3600;

qhr,u - норми витрат води у годину найбільшого споживання (за додатком 3 qhr,u =10л);

q о - секундна витрата води (q о =0,2л/сек.);

q o,hr - витрата води санітарно-технічним приладом (q o,hr =200л/год);

U- кількість мешканців (U=578);

N- кількість санітарно-технічних приладів(N =192*2=384).

Розраховуємо Р та Phr

Р = 10*578/(0,2*384*3600) =0,020906;

Phr = 3600*0,020906*0,2/200=0,075.

Значення ahr при N Рhr ~ 28,8 знайдемо по таб.2 додаток 4 по ahr = 9,16. Максимальна витрата води становить

ahr =9,16

Максимальний тепловий потік на ГВП у опалювальний період становить: Qhr=1,16 * qhr * (55-tс)+Qht,

де: qhr - норми витрат води у годину найбільшого споживання;

tс - температура холодної води за СНиП 2.04.07-86 tc =+5оС;

Qht - тепловтрати у системі ГВП.

При Qht =0

Qhr =1,16 * 9,16 * (55-5) = 531,28 кВт( 0.458 Гкал/год),

при цьому 0,458 (розрахункова) > 0,436 (договірної).

Зважаючи на те, що розрахункова величина більша за договірну - існуюче договірне навантаження було пораховане на меншу кількість мешканців будинку з урахуванням нероботопридатності лінії циркуляції.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2000 № 810114, яка утворилась у відповідача внаслідок неналежного виконання зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді в сумі 490 424,95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом на підставі: договору, довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію відповідачем, облікових карток(табуляграм) та відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період достеменно встановлено та відповідачем будь-якими доказами не спростовано, що залишок його заборгованості за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді становить 490 424,95 грн., що є у відповідності з умовами договору та ст. 692 Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 19 206,69 грн. та інфляційні збитки в сумі 11 109,75 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 19 206,69 грн., інфляційні збитки становлять 11 109,75 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 3.5 Додатка 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України. Враховуючи вимоги статті 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді відповідач виконав несвоєчасно, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.5 Додатка 4 до Договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 31 442,14 грн.

Суд враховує, що стягнення пені у зазначеному розмірі призведе до погіршення й так важкого фінансово-економічного стану відповідача, і як наслідок до зростання заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам, зростанню заборгованості по сплаті обов'язкових платежів до бюджету, тощо, в зв'язку з чим суд зменшує розмір пені до 1,00 грн.

Господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, фінансово-економічний стан підприємства, враховуючи той факт, що відповідач постійно зменшує свою заборгованість перед позивачем, прийшов до висновку про обґрунтованість зменшення розміру пені у зв'язку з наступним:

Оскільки, всі сторони є суб'єктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені, суд керувався положеннями Господарського кодексу України.

Матеріалами справи доведено, що відповідач неналежним чином виконав умови договору.

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках (якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора) зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, враховуючи той факт, що відповідач постійно зменшує свою заборгованість перед позивачем, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання по договору, до 1,00 грн. В решті частини стягнення пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник" основного боргу в розмірі 25 000,00 грн.

2. В іншій частині позов публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити повністю.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник" (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 2Б, код ЄДРПОУ 22893837) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, Шевченківський район, пл. І.Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) основну заборгованість у розмірі 490 424(чотириста дев'яносто тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 95 коп., 3% річних в сумі 19 206(дев'ятнадцять тисяч двісті шість) грн. 69 коп., інфляційні збитки в сумі 11 109(одинадцять тисяч сто дев'ять) грн. 75 коп., пеню в сумі 1(одна) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 11 818 (одинадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 56 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Суддя Пукшин Л.Г.

Суддя Смирнова Ю.М.

Дата підписання повного тексту рішення - 28.10.2014