Постанова

від 09.10.2014 по справі 826/13056/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ м. Київ 09 жовтня 2014 року                            16 год. 15 хв.                                    № 826/13056/14 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Дон-Лів-Компані" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії. ОБСТАВИНИ  СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва 04 вересня 2014 року надійшов позов приватного підприємства "Дон-Лів-Компані" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2014 року та зобов'язання його визнати податковою звітністю вказану податкову декларацію. В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що дії відповідача є протиправними, оскільки подану звітність оформлено згідно з п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у тому числі зазначено адресу місцезнаходження позивача. Ухвалою суду від 09 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні. У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю. Представник відповідача у судове засідання 15 вересня 2014 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла. Поряд з цим,       17 вересня 2014 року до суду через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті. Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 15 вересня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово. Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд - ВСТАНОВИВ: Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 року, яку відповідач не визнав як податкову звітність, про що направив позивачу письмове повідомлення від           04 серпня 2014 року № 9452/10/26-55-18-04/17 (далі - рішення про відмову) та запропонував подати нову податкову звітність у зв'язку з тим, що зазначено недостовірну податкову адресу платника позивача. Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин. Так, у розумінні п.п. 46.1, 46.5 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Зокрема, згідно з п.п. 48.1, 48.3 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання (у даному випадку на момент виникнення спірних правовідносин форму податкової декларації з податку на прибуток підприємства затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1342). Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);  місцезнаходження (місце проживання) платника податків;  найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абз. 7 цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Відповідно до п. 48.7 ст. 48, п. 49.8 ст. 49 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 цього Кодексу. Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.  Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Згідно зі ст. 49 ПК України, за умови дотримання вимог, встановлених ст.ст. 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог п. 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання. Відповідно до п.п. 49.9, 49.15, 49.12 ст. 49, п. 56.1 ст. 56 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації. У разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому ст. 56 цього Кодексу. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У ході розгляду справи судом з'ясовано, що у поданій позивачем податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року місцезнаходженням позивача зазначено: 01025, м.Київ, вул.Десятинна, буд. 7. Як вбачається з наявних у матеріалах доказів, 31 грудня 2013 року між позивачем та приватним підприємством "НВП М-Тех.Лтд" укладено договір оренди нежитлових приміщень, який визначає умови використання позивачем нежитлового приміщення на вул.Десятинній, буд. 7 у м. Києві, загальною площею 134,6 кв.м. Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Відповідно до п. 45.2. ст. 45 ПК України податковою адресою юридичної особи відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Згідно зі ст.ст. 1, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Крім того, наявні у матеріалах справи копії виписки № 872298 від 09 липня 2013 року та витягу від 27 серпня 2014 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджують, що на час подання спірної звітності офіційним зареєстрованим місцезнаходженням позивача зазначено: 01025, м.Київ, вул.Десятинна, буд.7. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Отже, враховуючи, що фактичним місцем розташування офісу позивача, у якому переважно знаходиться керівництво та здійснюється управління і облік, є його місцезнаходження за юридичною адресою: 01025, м.Київ, вул.Десятинна, буд.7, за переконанням суду, доводи представника відповідача про недостовірність місцезнаходження позивача є безпідставними та необґрунтованими. Доводи представника відповідача, у яких він посилається на не встановлення фактичного місцезнаходження позивача, суд також вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки дана обставина не має відношення до порядку подання податкової звітності та не віднесена законом до передумов для їх прийняття податковим органом. Відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо. Однак, незнаходження юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом. З цих же мотивів суд не приймає як доказ правомірності дій відповідача запити на встановлення місцезнаходження, довідку оперативного управління податкової міліції відповідача від 17 липня 2014 року № 5233 про не встановлення місцезнаходження, повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, картки платника податків, ідентифікаційної картки, оскільки дані документи, за переконанням суду, є неналежними доказами у справі. Крім того, за своїм статусом зазначені документи не є остаточними, а підлягають подальшому направленню державному реєстратору, який у свою чергу, і в установленому    ч. 12 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" порядку вживає подальших заходів. Отже, відповідач не довів належними і допустимими засобами доказування наявність тих обставин, які стали підставою для прийняття повідомлення про відмову у прийнятті спірної звітності та на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень, а саме порушення позивачем п. 48.3 ст. 48 ПК України та зазначення недостовірного місцезнаходження. Слід зазначити, що письмове повідомлення про невизнання податкової звітності відповідач направив позивачу саме на ту адресу, яку вважає недостовірною. З урахуванням вище викладеного, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача про порушення відповідачем п. 48.3 ст. 48, п. 49.8 ст. 49 ПК України та неправомірне невизнання відповідачем податкової звітності позивача. При  цьому, заявлена позивачем вимога про визнання протиправними дій не підлягає задоволенню, оскільки, на думку суду, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права. Зокрема, як уже зазначено вище, згідно з п. 49.12 ст. 49 ПК України, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: - подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (пп. 49.12.1); - оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому ст. 56 цього Кодексу (пп. 49.12.2). Отже, письмове повідомлення відповідача від 04 серпня 2014 року № 9452/10/26-59-10-18-04-17 є рішенням у розумінні ст. 49 ПК України, тому належним способом захисту порушеного права, у даному випадку, є визнання протиправним та скасування цього рішення. Поряд з цим, відповідач не вчиняв інших дій щодо неприйняття податкової звітності позивача, яка одержано відповідачем, але не визнано як податкову звітність. З огляду на неправомірність невизнання відповідачем вказаної податкової звітності позивача та з метою повного захисту прав і законних інтересів позивача, про захист яких він просить, суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та про необхідність визнання протиправним і скасування рішення про відмову у прийнятті податкової звітності. При цьому, оскільки позовна вимога про зобов'язання відповідача визнати податковою звітністю декларацію з ПДВ за липень 2014 року є похідною від розглянутої вище вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову, остання також підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Дон-Лів-Компані" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії є частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню. Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з тим, що представником позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 серпня    2014 року № 9452/10/26-59-10-18-04-17 про невизнання податкової звітності. 3. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві визнати податковою звітністю декларацію з податку на додану вартість приватного підприємства "Дон-Лів-Компані" (ідентифікаційний код 38781733) за липень 2014 року. 4. Позов в іншій частині залишити без задоволення. Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України. Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя                                                                                                             В.М. Данилишин