Постанова

від 23.10.2014 по справі 818/2247/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 р. Справа №818/2247/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Іуткіна І.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Дишковця Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління державної пенітенціарної Служби України в Сумській області про стягнення середнього заробітку за счас вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: стягнути з Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.10.2013р. по 05.06.2014р.

17.09.2014р. представником позивача було подано до суду розрахунок, відповідно якого сума, що заявлена до стягнення як середній заробіток за час вимушеного прогулу за вказаний період становить 17009 грн. 38 коп. з розрахунку 108.34 грн. х 157 = 17009,38 грн., де 108,34 грн. - середньоденний розмір грошового забезпечення (заробітку) ОСОБА_3, 157 - кількість робочих днів з 19.10.2013р. по 05.06.2014р.

Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані тим, що постановою Сумського окружного адмінсуду від 05.06.2014р. у справі №818/1300/14 позов ОСОБА_3 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області було задоволено частково. Визнано дії Управління ДПС України в Сумській області щодо відмови у поновленні ОСОБА_3 на посаді, протиправними. Скасовано наказ від 06.12.2010 року №166 о/с в частині звільнення у запас Збройних Сил України за ст.67 /за вчинення злочину/ капітана внутрішньої служби ОСОБА_3, старшого інспектора відділу інтендантського та господарського забезпечення Роменської виправної колонії №56. Поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора (з організації речового та побутового забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення Роменської виправної колонії дії Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№56). Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора (з організації речового та побутового забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення Роменської виправної колонії дії Управління ДПС України в Сумській області (№56) звернуто до негайного виконання. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 року постанову суду від 05.06.2014р. залишено без змін.

При цьому, обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, позивач посилається на ст.ст.235, 236 КЗпП України, відповідно до яких передбачено виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі його незаконного звільнення або переведення на іншу роботу.

Позивач звертає увагу суду на те, що Постановою про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства чи прокуратури від 10.06.2014 року слідчого в особливо важливих справах прокуратури Сумської області Місюри М.М., на підставі п.1 ст.З Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.1176 Цивільного кодексу України визначено розмір відшкодування завданої позивачу незаконними діями органів прокуратури та суду у розмірі 42534,14 грн. за період з 06.12.2010 року по 18.10.2013 року.

Таким чином, позивач вважає, що з Відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням та за час затримки у поновленні на посаді за період з 19.10.2013 року по 05.06.2014 року. При цьому, посилаючись пункти 2, З, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, позивачем здійснено відповідний розрахунок суми, що підлягає до стягнення, згідно якого сума до стягнення становить 17009,38 грн.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що вимоги позивача підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що вимоги позивача не визнає зважаючи на обставини, викладені у письмовому запереченні (а.с.24-27). Так, відповідач зазначає наступне:

Наказом по Управлінню від 06.12.2010 № 166о/с Позивача було звільнено з займаної посади на підставі вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.10.2010.

18.10.2013р. слідчим в особливо важливих справах СВ прокуратури Сумської області Місюрою М.М. була винесена постанова про закриття кримінального провадження №42013200240000009 відносно Позивача.

При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що лише 10.02.2014 року від Позивача до Управління рекомендованим листом надійшла заява від 07.02.2014 (вх.№Ц-20), про поновлення його на посаді, до якої як додаток була додана копія постанови про закриття кримінального провадження від 18.10.2013 року, яка була належним чином зареєстрована як звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян» і встановлений 15-денний строк для розгляду і прийняття рішення на підставі ч.І ст. 20 цього Закону. В результаті її розгляду у встановлений Законом термін поштовим відправленням була надіслана відповідь за №4/19-14/Ц-20 від 21.02.2014 року, в якій надано роз'яснення щодо поставлених у заяві питань. 11.04.2014 від Позивача надійшла повторна скарга до Управління, в якій були зазначені ті ж питання і на яку також була надана повторна відповідь 30.04.2014р.

Відповідач просить суд врахувати, що Поновлення на посаді ситуації з позивачем здійснюється за окремим нормативним актом: Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до ст.ст. 1 - 4 цього Закону втрачений заробіток відшкодовується за час незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Кошти відшкодовуються за рахунок державного бюджету, а не за рахунок організації, з якої був звільнений працівник.

На звернення до колишнього роботодавця після винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження про поновлення на роботі громадянинові надається період у три місяці (тобто, в даному випадку - до 19.01.2014). Відповідач зазначає, що Позивачем недотримано даний строк. Він до Управління своєчасно не звернувся. Заява про поновлення до Управління надійшла лише 10 лютого 2014 року.

Отже, на переконання відповідача, відшкодування заробітку за період після закриття провадження - (19.10.2013р.) до моменту звернення громадянина з заявою про поновлення - (10.02.2014р.), як зазначає відповідач, законом не передбачено.

Крім цього, відповідач вважає, що Управління взагалі не повинно відшкодовувати вказані в позовній заяві кошти, оскільки постанова Прокуратури від 18.10.2013 року про закриття провадження щодо Позивача до Управління не надходила, де знаходився і чим займався Позивач в цей час відомо не було, звільнення в 2010 році відбулося не з вини Відповідача, а на підставі рішення суду, тому вини у невиплаті ОСОБА_3 заробітку з до з 18.10.2013р. по 10.02.2014 немає.

Щодо виплати середньомісячного заробітку з 10.02.2014 по 05.06.2014р., то згідно п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», про те, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав у цей час.

Відповідач просить суд врахувати, що згідно записів у трудовій книжці позивача з 08.02.2014 року по 18.06.2014р. він працював охоронником у приватному підприємстві «СКІФ».

19 травня 2014 року Позивач звернувся до суду з заявою про поновлення його на роботі (справа №818/1300/14) та постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року був поновлений на посаді старшого інспектора (з організації речового та побутового забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення Роменської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№ 56) з 19.06.2014 року так як згідно його заяви він до 18.06.2014 року працював на іншій роботі.

Посилаючись на ч. 2 ст. 235 цього ж КЗпП України відповідач зазначає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, на переконання відповідача, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна бути заявлена разом з заявою про поновлення на посаді.

З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Наказом по Управлінню від 06.12.2010 № 166о/с Позивача було звільнено з займаної посади старшого інспектора відділу інтендантського та господарського забезпечення Роменської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області (№56) за ст.67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ «за вчинення злочину» на підставі вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.10.2010р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 5 червня 2014 року у справі №818/1300/14 адміністративний позов ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді - задоволено частково. Визнано дії Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області щодо відмови у поновленні ОСОБА_3 на посаді, протиправними. Скасовано наказ від 06.12.2010 року №166 о/с в частині звільнення у запас Збройних Сил України за ст.67 /за вчинення злочину/ капітана внутрішньої служби ОСОБА_3, старшого інспектора відділу інтендантського та господарського забезпечення Роменської виправної колонії №56. Поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора (з організації речового та побутового забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення Роменської виправної колонії дії Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№56). Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора (з організації речового та побутового забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення Роменської виправної колонії дії Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№56) звернуто до негайного виконання. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 року у справі №818/1300/14 апеляційну скаргу Управління ДПС України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2014р. залишено без задоволення. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2014р. по справі №818/1300/14 залишено без змін.

Постановою від 5 червня 2014 року у справі №818/1300/14 визнаючи дії Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області щодо відмови у поновленні позивача на посаді, протиправними, Сумський окружний адміністративний суд встановив, що враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1062 «Про утворення територіальних органів Державної пенітенціарної служби», наказу Державної пенітенціарної служби України від 29.05.2012 року №361, посадових інструкцій, суд приходить до висновку, що в ході реорганізації Державного департаменту України з питань виконання покарань та утворення територіальних органів Державної пенітенціарної служби не відбулося скорочення посади, з якої було звільнено ОСОБА_3. Тому дії управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області щодо відмови у поновленні ОСОБА_3 на посаді є протиправними, а ОСОБА_3 повинен бути поновлений на посаді старшого інспектора (з організації речового та побутового забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення Роменської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№56).

В силу вимог частини 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства чи прокуратури від 10.06.2014 року слідчого в особливо важливих справах прокуратури Сумської області Місюри М.М., на підставі п.1 ст.З Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.1176 Цивільного кодексу України визначено розмір відшкодування завданої позивачу незаконними діями органів прокуратури та суду у розмірі 42534,14 грн. за період з 06.12.2010 року по 18.10.2013 року.

Таким чином, позивач вважає, що з Відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням та за час затримки у поновленні на посаді за період з 19.10.2013 року по 05.06.2014 року. При цьому, посилаючись на ст..235 КЗпП України та пункти 2, З, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, позивачем здійснено відповідний розрахунок суми, що підлягає до стягнення, згідно якого сума до стягнення становить 17009,38 грн.

Відповідно до ст.235 Кодексу законів про працю України, в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як свідчить з матеріалів справи, Сумським окружним адміністративним судом, при розгляді трудового спору (справа №818/1300/14 про поновлення ОСОБА_3 на роботі) не було одночасно прийнято рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Отже, враховуючи те, що судом не прийнято відповідне рішення цього питання, позивач не позбавлений права звернення з відповідним позовом щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу поза межами розгляду справи про поновлення його на роботі, шляхом звернення до суду з окремим позовом.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є правомірними, однак задоволенню підлягають частково, виходячи з наступного:

При обчисленні розміру втраченого заробітку за час вимушеного прогулу Позивач посилається на Порядок обчислення заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Даний Порядок передбачає розрахунок заробітної плати п р а ц і в н и к а м (цей термін, і ніякий інший, вживається в тексті всієї постанови). Позивач не є працівником, оскільки є особою начальницького складу кримінально- виконавчої служби. Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Оплата праці осіб рядового і начальницького складу регулюється Наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року №222 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» та Постановою КМУ від 07.11.2007 року № 1294 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

Наказ №222 передбачає окремий розділ 14 «Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, поновленим на службі (посаді) за рішенням суду у зв'язку з незаконним звільненням, а також тим, які перебувається під вартою». Згідно п. 14.4. Особам рядового і начальницького складу, поновленим на службі або попередній посаді за рішенням суду у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням на іншу посаду, за час вимушеного прогулу виплачується місячне грошове забезпечення, яке особа рядового чи начальницького складу отримувала на момент незаконного звільнення, або різниця в ньому за час перебування на нижчеоплачуваній посаді, що передувала незаконному звільненню (переміщенню).

Місячне грошове забезпечення за останній повний місяць служби перед звільненням (жовтень 2010 року) становить 1268,45 грн., що підтверджується відповідною довідкою (копія в справі). Тому, за кожен повний місяць вимушеного прогулу поновленій особі виплачується його місячне грошове забезпечення.

Позивач просить стягнути заробіток за час вимушеного прогулу з 19.10.2013р. по 05.06.2014р. Тобто, за повні місяці (листопад 2013, грудень 2013, січень 2014, лютий 2014, березень 2014, квітень 2014, травень 2014 року) та 13 днів жовтня 2014 року і 5 днів червня 2014 року, тобто 18 днів.

Згідно п. 1.11. наказу № 222 При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця.

Місячне грошове забезпечення за останній місяць 1268,45/31 (днів в жовтні) = 40,92 грн. (середньоденне грошове забезпечення).

В зв'язку з цим, відшкодування за весь час вимушеного прогулу становить: 1268,45 х 7 (кількість повних місяців) = 8 876,15грн. + (18 днів х 40,92 = 736,52) = 9615,67грн.

Враховуючи положення п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав у цей час.

Як свідчить з матеріалів справи, згідно записів у трудовій книжці позивача з 08.02.2014 року по 18.06.2014р. він працював охоронником у приватному підприємстві «СКІФ». Дана обставина позивачем не заперечується. Згідно довідки ПП «СКІФ» , в період з 8 лютого 2014 року по 18 червня 2014 року позивачем було отримано заробітну плату в сумі 5505 грн. 37 коп.

Отже, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 за період з 19.10.2013р. по 05.06.2014р. становить 9615 грн. 67 коп.

Зважаючи на те , що в даний період позивачем було отримано заробітну плату за місцем нової роботи в сумі 5505 грн. 37 коп., яка має враховуватися, судом було визначено суму середньої заробітної плати , що належить до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3, яка становить 4110 грн. 30 коп. (9615,67-5505,37=4110,30 грн.).

Щодо посилання Позивача на підвищення посадового окладу в серпні 2014 року, то в цьому місяці підвищився не посадовий оклад, а грошове забезпечення в порівнянні з липнем 2014 року. Відповідно до наказу № 222 п.1.3. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби (далі - особи рядового і начальницького складу) визначається залежно від посади, спеціального звання, кваліфікації, наукового ступеня, вченого звання, тривалості та умов служби. Посадові оклади осіб рядового і начальницького складу затверджені Постановою КМУ від 07.11.2007 року № 1294 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» і до цього часу жодного разу не змінювалися. Оклад старшого інспектора відділу інтендантського та господарського забезпечення становить з 01.01.2008 року по цей час 650-700 грн. На підтвердження даних обставин відповідачем надано копію штату відділу інтендантського та господарського забезпечення Роменської виправної колонії (№56) та копію витягу з Постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (а.с.67-71).

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.10.2013р. по 05.06.2014р. підлягають задоволенню частково, лише в частині стягнення середнього заробітку в сумі 4110 грн. 30 коп., в іншій частині позову в задоволенні вимог відмовляється у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління державної пенітенціарної Служби України в Сумській області про стягнення середнього заробітку за счас вимушеного прогулу -задовольнити частково.

Стягнути з Управління державної пенітенціарної Служби України в Сумській області (40022, м. Суми, вул. Червонозоряна, 12, код ЄДРПОУ 08565061) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.10.2013 року по 05.06.2014 року у розмірі 4 110 (чотири тисячі сто десять) грн. 30 коп.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в сумі 1268 (одна тисяча двісті шістдесят вісім) грн. 45 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 27.10.2014р.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець