Ухвала

від 16.10.2014 по справі 820/10836/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 р.Справа № 820/10836/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Кубар А.В., Марусєнко Є.О., відповідача - Лисенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. по справі № 820/10836/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіома" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Аксіома"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.04.2014 року № 0001322201 та № 0001332201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року по справі №820/10836/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.04.2014 року № 0001322201 та № 0001332201.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, ненадання правової оцінки доводам відповідача, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, письмових поясненнях, а також його представник у судовому засіданні посилались на порушення судом першої інстанції вимог ст.129 Конституції України, ст.159 КАС України. Зазначив про порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки. Вказав на заниження ТОВ "Аксіома" податкових зобов'язань з ПДВ від заниження обсягу реалізації від експлуатаційних витрат та відшкодування рекламних послуг на загальну суму 79 476,00 грн. у період січень-грудень 2013 р. у зв`язку з укладанням договорів оренди із пов'язаними особами, з яких по умовам договору не береться компенсація за експлуатаційні витрати на утримання ТРЦ, а також рекламні послуги. Також, зазначив про непідтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "ВТО Світло Шахтаря", ПП "Нова Проджект", ТОВ "Рюрік", ТОВ "Промбудмонтаж Інвест". Таким чином, враховуючи завищення позивачем від`ємного значення податку на додану вартість, вважає правомірним суму донарахувань позивачу у розмірі 184 347,87 грн. за ППР №0001322201. Крім того, вказав на непідтвердження бюджетного відшкодування в сумі 81 077,81 по взаємовідносинам з ТОВ "ВТО Світло Шахтаря", в результаті чого вважає правомірним винесення ППР №0001332201. Посилаючись на викладені доводи вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, письмових поясненнях, а також його представник у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року по справі №820/10836/14 без змін. Вказав на те, що відповідачем не доведено визнання пов'язаними особами орендаторів, з якими укладалися договори оренди та не доведено невідповідність цін договорів оренди рівню звичайних цін. Посилався на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Аксіома" з контрагентами, оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій. Стверджує, що порушень законодавства позивачем не допущено, податки обчислено правильно, а спірні податкові повідомлення-рішення вважає такими, що суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Аксіома", згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зареєстровано 11.04.2002 року, код ЄДРПОУ - 31940888.

ТОВ "Аксіома" перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та зареєстровано платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 28303741 від 19.04.2002 р.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі направлень від 14.03.2014 р. № 525, 609, 610, 615, 616, 622 та на підставі наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.02.2014 р. № 351, згідно з п.77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Аксіома" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки було складено акт № 1278/20-30-22-01/31940888 від 10.04.2014 р. (а.с. 10-60)

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ "Аксіома":

-ст. 39, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, за перевіряємий період зменшено від'ємне значення з ПДВ 184348 грн., у тому числі за липень 2011 року у сумі 1667 грн., за березень 2012 року у сумі 1372 грн., за листопад 2012 року у сумі 13333 грн., за грудень 2012 року 77667 грн., за січень 2013 року у сумі 14849 грн., за лютий 2013 року у сумі 4016 грн., за березень 2013 року у сумі 4016 грн., за квітень 2013 року у сумі 4016 грн., за травень 2013 року у сумі 4016 грн., за червень 2013 року у сумі 4016 грн., за липень 2013 року у сумі 4820 грн., за серпень 2013 року у сумі 4820 грн., за вересень 2013 року у сумі 4820 грн., за жовтень 2013 року у сумі 5425 грн., за листопад 2013 року у сумі 6831 грн., за грудень 2013 року у сумі 28664 грн.;

- завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 81078 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року (вх. № 9085703556 від 22.01.2013 року).

На підставі вищезазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001322201 від 30.04.2014 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 184348 грн., та № 0001332201 від 30.04.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 81078 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 40539 грн. (а.с. 61-62).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.04.2014 р. № 0001322201 та № 0001332201, ТОВ "Аксіома" звернулось до суду з даним позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, в зв'язку з чим, спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, підставами для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували, зокрема, висновки відповідача щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ від заниження обсягу реалізації від експлуатаційних витрат та рекламних послуг на орендарів, взаємовідносин між ТОВ "Аксіома" та ТОВ "ВТО Світло Шахтаря", ПП "Нова Проджект", ТОВ "Рюрік", ТОВ "Промбуд-Монтажінвест".

При цьому, в обґрунтування такого висновку відповідач посилається на заниження позивачем рівня звичайних цін на такі послуги, а також на не підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Статтею ст. 39 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

При цьому визначення звичайної ціни здійснюється за методами, вичерпний перелік яких вказано в п. 39.2 ст. 39 ПК України.

Метод, застосований відповідачем при визначенні звичайної ціни встановлено п. 39.4 ст. 39 ПК України, зокрема за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Відповідно до п. 39.2 ст. 39 ПК України при визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п. 39.11 ст. 39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

- статистичні дані державних органів і установ;

- ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

- довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;

- звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

- інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Однак, відповідачем не надано доказів про використання даних офіційного джерела інформації у розумінні п. 39.11 ст. 39 ПК України.

Як зазначено в п. 39.14 ст. 39 ПК України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Отже, якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Згідно п. 39.15 ПК України у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.

У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми, таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Аксіома" (Орендодавець) та ПП "Наука" (Орендар) укладено договір оренди №69 від 06.09.2013 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ "Французький бульвар" на першому поверсі, загальною площею 75, 6 кв. м., секція А04. На підтвердження реальності здійснення операції до суду надано акт приймання - передачі (повернення) об'єкту оренди по договору оренди №69 від 06.09.2013 року, від 31.03.2014 року, та акт приймання - передачі об'єкту оренди по договору оренди №69 від 06.09.2013 року, від 15.09.2013 року. (а.с. 43-44, т.3), також акти звірки взаєморозрахунків .(а.с.57-58, т.3)

Між ТОВ "Аксіома" (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) (ЄДРПОУ НОМЕР_4) діючого на підставі свідоцтва платника єдиного внеску серія А №541942, укладено договори оренди №95 від 01.10.2013 року та №125 від 31.10.2013 року, відповідно до умов яких Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ "Французький бульвар" на другому поверсі, загальною площею 447,9 кв. м., секція Е10, та частину будівлі площею 113,4 кв. м. На підтвердження реальності здійснення операції до суду надано акт приймання - передачі об'єкту оренди по договору оренди №125 від 01.11.2013 року, (а.с. 41, т.3), та акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 52, т.3)

Відповідно до умов договору оренди №117 від 16.09.2013 року укладеного між ТОВ "Аксіома" (Орендодавець) та ТОВ "Європа" (Орендар), (ЄДРПОУ 306528220303) діючого на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №28286712, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ "Французький бульвар" на третьому поверсі, загальною площею 788, 95 кв. м. На підтвердження реальності здійснення операції до суду надано акт приймання - передачі (повернення) об'єкту оренди по договору оренди № 117 від 16.09.2013 року, (а.с. 45, т.3), також акти звірки взаєморозрахунків.(а.с.46-48, т.3)

Між ТОВ "Аксіома" (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (Орендар), (ЄДРПОУ НОМЕР_5) діючого на підставі свідоцтва єдиного внеску Серія НОМЕР_6, укладено договір оренди нежитлового приміщення №В1 від 31.10.2012 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення для розміщення в ньому ролердрому, загальною площею 502,00 кв. м. На підтвердження реальності здійснення операції до суду надано акт приймання - передачі (повернення) Об'єкту оренди по договору оренди № В1 від 01.11.2012 року, (а.с. 42, т.3), також акти звірки взаєморозрахунків.(а.с.53-54, т.3)

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Аксіома" з метою утримання Торгівельно-розважального центру "Французький бульвар", знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б, згідно укладених договорів отримує від підприємства ТОВ "Експандія" (код 35415496), ТОВ "Сі Бі Річард Елліс" експлуатаційні послуги по утриманню приміщень будівлі у належному вигляді, що включають у себе охорону приміщень, прибирання загальної площі та паркування, вивіз відходів, обслуговування систем вентиляції, опалення, кондиціювання, та інше.

За умовами укладених договорів з орендарями, ТОВ "Аксіома" разом з оплатою оренди за квадратні метри орендованої площі приміщень, комунальних витрат (світла, опалення), представляє також експлуатаційні витрати по утриманню ТРЦ.

Колегія суддів вказує на те, що відповідачем не наведено жодних фактичних даних, про використання даних офіційного джерела інформації у розумінні п. 39.11 ст. 39 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано доказів обґрунтування підстав застосування до господарських операцій - звичайних цін (пов'язаність між сторонами правочину, різниця між звичайною ціною та ціною реалізації більше ніж на 20%), не визначено звичайну ціну за операціями з надання позивачем в оренду приміщень.

Так, контролюючим органом фактично не визначалась звичайна ціна, а умови договорів оренди з орендарями, з яких не береться компенсація за експлуатаційні витрати на утримання ТРЦ, а також рекламні послуги, визначені відповідачем як підстава порушення, виходячи з максимального відхилення звичайної ціни та ціни реалізації, не передбачена податковим законодавством України.

Отже, колегія суддів вказує на те, що контролюючим органом довільно визначено загальну суму заниження реалізації, на підставі якої збільшено податкові зобов'язання позивача з ПДВ за господарськими операціями з надання в оренду приміщень ТРЦ «Французький бульвар».

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наданої позивачем концепції розвитку ТРЦ "Французький бульвар", затвердженої директором ТОВ "Аксіома" 03.12.2012 р., з метою максимального заповнення площі ТРЦ орендарями до моменту повної здачі комерційних площ ТРЦ в орендне користування можливе зниження орендної ставки, експлуатаційних витрат та розстрочка обов'язкових платежів.

На підтвердження реального виконання умов договорів оренди позивачем надано до суду акти прийому-передачі об'єктів оренди від 30.04.2014 р., 30.06.2014 р., 01.07.2014 р., 01.04.2013 р., 12.07.2013 р., 29.10.2013 р., 01.11.2013 р., 01.11.2012 р., 31.03.2014 р., 15.09.2013 р., 01.12.2013 р., акти звіряння взаєморозрахунків з орендарями, свідоцтва платників податку орендарів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо непідтвердження висновку відповідача про заниження ТОВ "Аксіома" податкових зобов'язань з ПДВ від заниження обсягу реалізації від експлуатаційних витрат та відшкодування рекламних послуг на загальну суму 79 476,00 грн. у період січень-грудень 2013 р. по взаємовідносинам з: ФОП ОСОБА_8 - в сумі 240960,00 грн.; ФО-П ОСОБА_6 - на суму 32 416,00 грн.; ФОП ОСОБА_4 - на суму 9072,00 грн.; ПП «Наука» - в розмірі 9072,00 грн.; ТОВ «Європа» - в сумі 12623,20 грн.; ФОП ОСОБА_9 - на суму 93 236,8 грн.

З приводу тверджень податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ВТО Світло Шахтаря", ПП "Нова Проджект", ТОВ "Рюрік", ТОВ "Промбудмонтаж Інвест", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

У відповідності до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, за змістом вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено статтею 200 Податкового кодексу України, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ, а також бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ВТО Світло Шахтаря", ПП "Нова Проджект", ТОВ "Рюрік", ТОВ "Промбудмонтаж Інвест".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок про протиправність включення до податкового кредиту суми в розмірі 58 500 грн., в т.ч. 47 666,66 грн. за грудень 2012 р. та 10 833,34 грн. за січень 2013 р., відповідачем зроблено з посиланням на неможливість підтвердження обсягів придбання та реалізації будівельно-монтажних робіт у відповідності з проектною документацією на об'єкті за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б на об'єкті торгово-розважального центру "Французький бульвар" від ПП "Голден Елітсервіс" (виконавець) по ланцюгу до ТОВ "ВТО Світло Шахтаря" (підрядник) та надалі до ТОВ "Аксіома" (замовник) на підставі акту перевірки від 09.07.2013 р. № 2409/22.1-07/22622328 "Про результати документальної планової перевірки ТОВ "ВТО Світло Шахтаря" (код за ЄДРПОУ 22622328) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р.", отриманого від Західної МДПІ м. Харкова, де знаходиться на обліку ТОВ "ВТО Світло Шахтаря".

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача помилковим, з огляду на таке.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Світло Шахтаря" позивачем надано до суду копії договорів підряду № 23/09 від 23.09.2011 р., № 05/10 від 05.10.2011 р., № 3ПР/12 від 05.01.2012 р. разом з первинними документами, зокрема, такими як договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, акти списання, відомості витрачених ресурсів витрат замовника та підрядника, податкові накладні № 6 від 10.01.2012 р., № 77 від 24.01.2012 р., № 21 від 06.02.2012 р., № 22 від 07.02.2012 р., № 46 від 13.02.2012 р., № 71 від 22.02.2012 р., № 10 від 03.03.2012 р., № 113 від 26.03.2012 р., № 130 від 30.03.2012 р., № 37 від 12.06.2012 р., № 57 від 19.06.2012 р., № 67 від 21.06.2012 р., № 49 від 12.07.2012 р., № 39 від 13.08.2012 р., № 77 від 30.08.2012 р., № 12 від 06.09.2012 р., № 25 від 13.09.2012 р., № 87 від 28.09.2012 р., № 1 від 01.10.2012 р., № 21 від 05.10.2012 р., № 67 від 12.10.2012 р., № 94 від 19.10.2012 р., № 118 від 25.10.2012 р., № 54 від 13.11.2012 р., № 58 від 19.11.2012 р., № 61 від 23.11.2012 р., № 11 від 06.12.2012 р. та платіжні доручення № 41 від 18.01.2012 р., № 43 від 18.01.2012 р., № 540 від 22.05.2012 р., № 625 від 06.06.2012 р, № 14 від 05.01.2012 р., № 63 від 23.01.2012 р., № 107 від 03.02.2012 р., № 108 від 03.02.2012 р., № 133 від 10.02.2012 р., № 159 від 21.02.2012 р., № 190 від 01.03.2012 р., № 295 від 23.03.2012 р., № 351 від 11.04.2012 р., № 629 від 06.06.2012 р., № 655 від 11.06.2012 р., № 691 від 18.06.2012 р., № 710 від 20.06.2012 р., № 816 від 11.07.2012 р., № 923 від 10.08.2012 р., № 1021 від 29.08.2012 р., № 1079 від 05.09.2012 р., № 1115 від 12.09.2012 р., № 1197 від 27.09.2012 р., № 1199 від 28.09.2012 р., № 1243 від 04.10.2012 р., № 1268 від 10.10.2012 р., № 1320 від 18.10.2012 р., № 1349 від 24.10.2012 р., № 1386 від 31.10.2012 р., № 1438 від 07.11.2012 р., № 1483 від 14.11.2012 р., № 1552 від 22.11.2012 р., № 1594 від 28.11.2012 р.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Аксіома" (замовник) з однієї сторони та ТОВ "ВТО Світло Шахтаря" (підрядник) укладені схожі за змістом договори підряду № 23/09 від 23.09.2011 р., № 05/10 від 05.10.2011 р., № 3ПР/12 від 05.01.2012 р, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи (виготовлення та монтаж металоконструкцій, улаштування монолітного залізобетонного перекриття), а замовник зобов'язується надати будівельну площадку, забезпечити фронт робіт, прийняти виконані роботи та сплатити за них на умовах договорів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір є належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинну в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Колегія суддів також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення будівельних робіт до матеріалів справи надано договори укладені між ТОВ "Аксіома" та ТОВ "Харківпроект": на виконання проектно-дослідницьких робіт № 14211 від 16.02.2007 р., на виконання проектно-дослідницьких робіт № 14851 від 22.08.2007 р., на виконання проектно-дослідницьких робіт № 14852 від 23.08.2007 р. на виконання проектно-дослідницьких робіт № 15159 від 16.11.2007 р.

Також до суду надано сертифікат серії ХК № 16512515517 від 21.12.2012 р., відповідно до якого Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області засвідчує завершення будівництва торговельно-розважального центру з розміщенням пункту громадського харчування та стоянки автомобілів по Салтівському шосе, 43 у м. Харкові (поштова адреса: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б) загальною площею 63638,6 кв. м.

Зокрема, матеріали справи містять постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 р. у справі № 820/1053/14, що набрала законної сили, та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 р., відповідно до яких, скасовано податкові повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, які були прийняті на підставі акту перевірки від 09.07.2013 р. № 2409/22.1-07/22622328 "Про результати документальної планової перевірки ТОВ "ВТО Світло Шахтаря" (код за ЄДРПОУ 22622328) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р.".

Разом з тим, в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 р. зазначено: «Згідно бухгалтерських документів TOB "ВТО "Світло Шахтаря" встановлено, що виконані будівельні роботи підприємством ПП "Голден Елітсервіс" (код ЄДРПОУ 35070993) були передані до TOB "Аксіома" (код ЄДРПОУ 31940888, знаходиться на обліку у ДПІ у Дзержинському р-ні Харкова ГУ Міндоходів Харківської обл., основний вид діяльності - Організація будівництва будівель, стан " 0")».

Таким чином, колегія суддів вважає відомості акту перевірки ТОВ «ВТО «Світло шахтаря» перевірки від 09.07.2013 р. № 2409/22.1-07/22622328 такими, що не є належними доказами відсутності реального характеру вищевказаних господарських операцій та погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень податкового органу щодо неможливості підтвердження обсягів придбання та реалізації будівельно-монтажних робіт у відповідності з проектною документацією на об'єкті за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б на об'єкті торгово-розважального центру "Французький бульвар" від ПП "Голден Елітсервіс" (виконавець) по ланцюгу до ТОВ "ВТО Світло Шахтаря" (підрядник) та надалі до ТОВ "Аксіома" (замовник).

З приводу взаємовідносин позивача із ПП "Нова Проджект", колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджено в ході апеляційного розгляду, отримані будівельно-монтажні роботи від ПП "Нова Проджект" закриті актом, розрахунки проведені у безготівковій формі. Натомість на підприємстві ТОВ "Аксіома" на кінець перевіряємого періоду існує дебіторська заборгованість ПП "Нова Проджект" у сумі 160 000,00 грн.

ЯК встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, відповідно до договору підряду № 24ПР/12 від 08.11.2012 р., ПП "Нова Проджект" (підрядник) зобов'язується виконати та здати комплекс робіт по освітленню першого рівня паркінгу на об'єкті замовника - ТРЦ "Французький бульвар", по вул. Академіка Павлова, 44-Б, м. Харкова, а ТОВ "Аксіома" (замовник) зобов'язується прийняти та сплатити вартість робіт.

Факт здійснення оплати підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 62 від 16.01.2013 р., № 1474 від 13.11.2012 р., № 1752 від 12.12.2012 р. В свою чергу ПП "Нова Проджект" виписало на ТОВ "Аксіома" податкові накладні № 372 від 12.12.2012 р., № 346 від 13.11.2012 р., № 4 від 17.01.2013 р., які були виписані ПП "Нова Проджект" на ТОВ "Аксіома" за фактом оплати.

З наданої до матеріалів справи довідки встановлено, що станом на 11.08.2014 р. за договором підряду № 24ПР/12 від 08.11.2012 р. ТОВ "Аксіома" здійснило передплату на рахунок ПП "Нова Проджект" в сумі 160 000,00 грн. за виконання обумовленого договором комплексу робіт, проте дані роботи ще не виконані та ТОВ "Аксіома" не одержувало акти приймання виконаних робіт, отже, виконання згаданого договору на час перевірки та розгляді в суді ще тривало.

Також, відповідно до договору № 2КП/12 від 03.02.2012 р., ПП "Нова Проджект" (виконавець) зобов'язується поставити та здійснити монтаж на об'єкті замовника - будівництво ТРЦ "Французький бульвар", за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б, освітлювальне обладнання, а ТОВ "Аксіома" (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити обладнання та роботи з його монтажу.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення № 123 від 07.02.2012 р., № 259 від 15.03.2012 р. та податкові накладні № 13 від 08.02.2012 р., № 44 від 15.03.2012 р., які були виписані ПП "Нова Проджект" на ТОВ "Аксіома" за фактом оплати.

Колегія суддів відмічає, що первинні документи, оформлені в ході господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нова Проджект» відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Колегія суддів вважає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Колегія суддів вказує на те, що наявні в матеріалах справи документи, а саме платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП "Нова Проджект". Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що актом перевірки ТОВ "Аксіома" констатовано порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України - підприємством було завищено суму податкового кредиту по будівельно-монтажним роботам, отриманим від ПП "Нова Проджект" всього на суму 24705,20 грн., у тому числі за березень 2012 року у сумі 1371,87 грн., за листопад 2012 року у сумі 13333,33 грн., за грудень 2012 року у сумі 10000 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, вказаний висновок зроблено податковим органом з посиланням на акт зустрічної звірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.11.2012 р. № 1183/2205/36818394 "Щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Будком Алон" (код ЄДРПОУ 34951473) їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-березень 2012 року та травень-червень 2012 року", згідно якого діяльність по будівництву та продажу продукції від ПП "Будком-Алон" до ПП "Нова Проджект" має ознаки нереальності здійснення та відповідно не підтверджується отримання монтажно-будівельних робіт від ПП "Нова Проджект" надалі по ланцюгу до ТОВ "Аксіома".

В свою чергу, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в акті зустрічної звірки від 22.11.2012 р. № 1183/2205/36818394, як на єдину підставу неможливості здійснення будівельної діяльності з боку ПП "Нова Проджект", посилається на акт Харківської ОДПІ Харківської області від 25.07.2012 р. № 326/153/34951473 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Будком-Алон" (код ЄДРПОУ 34951473) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-липень 2012 року".

Разом з тим, в матеріалах справи наявна постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 р. у справі № 2-а-11376/12/2070, яка набрала законної сили та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 р., згідно яких визнано протиправними дії Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Будком-Алон" (код ЄДРПОУ 34951473) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень - липень 2012 року, за наслідками якої складений акт №326/153/34951473 від 25.07.2012 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказані акти не є належним та допустимим доказом відсутності реального виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті ТРЦ "Французький бульвар" від ПП "Голден Елітсервіс" по ланцюгу до ПП "Нова Проджект" та надалі до ТОВ "Аксіома".

Щодо взаємовідносин позивача в перевіряємому періоді із ТОВ "Рюрік" та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", колегія суддів вказує на таке.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України ТОВ "Аксіома" було завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 21666,67 грн., у тому числі за рахунок господарських операцій по контрагентам: ТОВ "Рюрік" - 1666,67 грн., ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" - 20000 грн.

Обґрунтовуючи такий висновок, відповідач в акті посилається на аналіз Додатку 5 "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", зокрема на відсутність у контрагентів позивача податкових зобов'язань у перевіряємому періоді.

Колегія суддів вказує на те, що у відповідності до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм систематизованого викладу доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 вказаного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновок акту документальної перевірки складається з опису виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень, про що зазначено у п.6 Порядку.

Аналізуючи описову частину акту перевірки № 1278/20-30-22-01/31940888 від 10.04.2014 р., колегія суддів не вбачає чіткого та об'єктивного опису порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Рюрік" та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", на підставі якого було донараховано податок на додану вартість на загальну суму 21666,67 грн., у тому числі за липень 2011 року на суму 1666,67 грн., за травень 2012 року на суму 11666,67 грн., за червень 2012 року на суму 8333,33 грн., також відсутнє посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем та ТОВ "Рюрік" укладено договір № 11/06/13-КРІ-01 про визначення рейтингової оцінки від 13.06.2011 р., згідно якого ТОВ "Аксіома" (замовник) доручає, а ТОВ "Рюрік" (виконавець) зобов'язується за рахунок замовника надати послуги по визначенню рейтингової оцінки боргового інструменту, а саме: відсоткових облігацій загальною номінальною вартістю 80 000 000 грн. (вісімдесят мільйонів гривень).

На підтвердження реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Рюрік" в матеріалах справи наявні акт № ОУ-0000048 здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжне доручення № 483 від 21.07.2011 р. та податкова накладна № 15 від 22.07.2011 р.

Крім того, позивачем надано договір підряду № 20412 від 05.04.2012 р., за яким ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" зобов'язується виконати й здати роботи (виготовлення та монтаж металоконструкцій, обшивка колонн та монтаж гипсокартону, укладка природного каменю "Травертин") на об'єкті будівництва замовника за адресою земельної ділянки, на якій ведеться будівництво - м. Харків, Салтівське шосе, 43, а ТОВ "Аксіома" (замовник) зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити обумовлену договором вартість робіт (договірну ціну).

Також, на підтвердження реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", матеріали справи містять, зокрема: довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів до актів приймання, локальний кошторис, відомість ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат, акт на витрачені при ремонті матеріали, приймально-здавальні акти, платіжні доручення № 689 від 18.06.2012 р., № 464 від 04.05.2012 р., № 557 від 29.05.2012 р. та податкові накладні № 5 від 07.05.2012 р., № 60 від 30.05.2012 р., № 25 від 19.06.2012 р.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним та іншим первинним документам, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження реальності здійснення господарських операцій платника податку з його контрагентами, на підставі яких платником були сформовані дані податкового обліку, та вважає необґрунтованим викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків ТОВ "Аксіома" порушень Податкового кодексу України по господарських операціях з його контрагентами ТОВ "Рюрік".

Висновки акту перевірки про порушення п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України ТОВ "Аксіома" завищено суму бюджетного відшкодування, що отримано на розрахунковий рахунок платника у сумі 81077,81 грн., колегія суддів також вважає спростованими матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи міститься акт перевірки від 01.04.2013 р. № 1290/15.4/31940888, висновки якого не спростовані, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ. При цьому не було виявлено порушень щодо суми ПДВ по отриманим податковим накладним від ТОВ "ВТО Світло Шахтаря". Однак в акті перевірки № 1278/20-30-22-01/31940888 від 10.04.2014 року за тими ж самими господарськими операціями з ТОВ "ВТО Світло Шахтаря" такі порушення були виявлені.

Правомірність зарахування позивачем суми податкового кредиту по будівельно-монтажним роботам, отриманим від ТОВ "ВТО Світло Шахтаря", як зазначалось вище, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами договори, містять основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій первинних документів, вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704). Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вказує на те, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді підтверджені наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Натомість, відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів про порушення ТОВ "Аксіома" норм діючого законодавства, не наведено фактів порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки.

Крім того, колегія суддів вказує на те, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для донарахування платнику податків грошових зобов'язань та відмови в отриманні бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань.

Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Зокрема, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку по реальним господарським операціям із його контрагентами, а встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 30.04.2014 р. № 0001322201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 184348 грн., та № 0001332201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 81078 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 40539 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. по справі № 820/10836/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 21.10.2014 р.