Постанова

від 17.10.2014 по справі 813/5128/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року м. Львів № 813/5128/14

13 год. 11 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Попова Н.В., Чорній Р.Ю.;

відповідача: представник Рождественська Л.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф» (далі - ТОВ «Мікро-Ф») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002452201/10116 від 04.07.2014 року та №0002452201/10115 від 04.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначили, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки №1443/13-03-22-01-13/23266373 від 20.06.2014 року, у якому податковий орган вказав про відсутність реально вчинених господарських операції з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро», ПП «Епізод», ТОВ «ЮМАС», ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж», оскільки у вказаних підприємств відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення вказаного виду діяльності, відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутній управлінський та технічний персонал, основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби, механізми. Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише на актах перевірки вищезазначених контрагентів.

Позивач звернув увагу на те, що єдиним випадком неправомірного включення сум ПДВ до податкового кредиту є відсутність податкової накладної чи документа, який її замінює на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби. І лише тоді до такого платника податку застосовуються фінансові санкції. Відсутність документів на транспортування ТМЦ не є підставою для невключення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ.

Також позивач вказав, що податковий орган неправомірно не врахував, що вчинені господарські операції з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро», ПП «Епізод», ТОВ «ЮМАС», ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» знайшли своє відображення в обліку ТОВ «Мікро-Ф», та з яких сплачено податки.

Крім цього, представники позивача зазначили про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Мікро-Ф». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №1443/13-03-22-01-13/23266373 від 20.06.2014 року, складеного за наслідками планової виїзної перевірки ТОВ «Мікро-Ф» (код ЄДРПОУ 23266373) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

В процесі даної перевірки встановлено відсутність реально вчинених господарських операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро», ПП «Епізод», ТОВ «ЮМАС», ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж».

Також під час перевірки позивачем не надано документів, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних документів залізничним чи автомобільним транспортом та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ від вищевказаних підприємств на склад (місцезберігання) ТОВ «Мікро-Ф», договори на завантаження та доставку вказаних ТМЦ іншими суб'єктами господарювання. Крім того, в документах відсутні відомості щодо адреси складів, звідки проводилось відвантаження товару. Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна, у якій повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

У підсумку відповідач зазначив, що ТОВ «Мікро-Ф» занижено податок на прибуток на загальну суму 49993,00 грн., в т. ч. за 1 квартал 2013 року на суму 4527,00 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 5257,00 грн., за 3 квартал 2013 року на суму 8759,00 грн., за 4 квартал 2013 року на суму 31450,00 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 40810,00 грн., в т. ч. за квітень 2013 року в сумі 397,00 грн., за травень 2013 року в сумі 3098,00 грн., за червень 2013 року на суму 2159,00 грн., за вересень 2013 року на суму 34506,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 650,00 грн.

Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002452201/10116 від 04.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 49993,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 24996,50 грн., всього на суму 74989,50 грн. та №0002452201/10115 від 04.07.2014 року про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем 40810,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 10202,50 грн., всього на суму 51012,50 грн., і на думку відповідача підстав для їх скасування немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ТОВ «Мікро-Ф» зареєстроване як юридична особа 07.03.1995 року. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до витягу №19312093 від 18.09.2014 року, є виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового значення, установлення та монтаж машин і устаткування.

З 23.04.2014 року по 06.06.2014 року ДПІ у Залізничному районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мікро-Ф» (код ЄДРПОУ 23266373) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за наслідками якої складено акт №1443/13-03-22-01-13/23266373 від 20.06.2014 року (далі - акт перевірки від 20.06.2014 року).

Як вбачається зі змісту даного акта, під час перевірки ТОВ «Мікро-Ф» відповідач використав:

- акт перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.07.2013 року №14/20-34-22-01-05/25183042 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» податковий номер 25183042 з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 року», в якому зазначено, що за результатами перевірки ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» встановлено, що у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а відтак, встановлено відсутність реально вчинених господарських операцій у березні 2013 року;

- акти перевірки Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС: №206/22-04/38242407 від 28.10.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро», код за ЄДРПОУ 38242407 щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «КИЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (код за ЄДРПОУ 37107129) за березень, квітень, травень та червень 2013 року» та № 146/22-04/38242407 від 20.09.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро», код за ЄДРПОУ 38242407, щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками за липень 2013 року», в яких зазначено, що за результатами перевірки ТґО°ВЈ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро» встановлено наявність розбіжностей за березень 2013 року між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послу та не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА- Дніпро» по ланцюгу постачання;

- акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №109/20-30-22-03/22695853 від 21.02.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Епізод» (код ЄДРПОУ 22695853) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «ТРЕЙДПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38420209) за квітень 2013 року, ТОВ «ТД «БУДПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 32455278) за травень 2013 року, ТОВ «ПРОФ МАРКЕТІНГ» (код ЄДРПОУ 38671587) за травень 2013 року, ТОВ «МАЄТЕР КОМ» (код ЄДРПОУ 38590634) за липень-вересень 2013 року», в якому зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що у періоді, що звірявся, відсутня інформація щодо наявності у ПП «Епізод» офісних, складських та інших приміщень. Також відсутня інформація щодо орендованих та власних транспортних засобів підприємства. Відомості про основні засоби до перевірки не надано;

- акт перевірки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.01.2014 р. №50/20-33-22-03-07/32676354 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮМАС» (код ЄДРПОУ 32676354), щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень - жовтень 2013р.», в якому зазначено, що за результатами перевірки встановлено відсутність у ТОВ «ЮМАС» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, скпадських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, тощо.

Також податковий орган в акті перевірки від 20.06.2014 року вказав, що в ході перевірки позивачем не надано документів, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних документів залізничним чи автомобільним транспортом та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ від вищевказаних підприємств на склад (місцезберігання) ТОВ «Мікро-Ф», договори на завантаження та доставку вказаних ТМЦ іншими суб'єктами господарювання.

У висновках акта перевірки від 20.06.2014 року відповідач зазначив про порушення ТОВ «Мікро-Ф»:

пп. 14.1.27 п. 14. 1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 49993,00 грн., в т. ч. за 1 квартал 2013 року на суму 4527,00 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 5257,00 грн., за 3 квартал 2013 року на суму 8759,00 грн., за 4 квартал 2013 року на суму 31450,00 грн.;

п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Мікро-Ф» завищено податковий кредит за період, що перевірявся, по безтоварних операціях з придбання ТМЦ у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро», ПП «Епізод», ТОВ «ЮМАС» всього на загальну суму 40810,00 грн., в т. ч. за квітень 2013 року в сумі 397,00 грн., за травень 2013 року в сумі 3098,00 грн., за червень 2013 року на суму 2159,00 грн., за вересень 2013 року на суму 34506,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 650,00 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку всього на загальну суму 40810,00 грн., в т. ч. за серпень 2013 р. - 5654,00 грн., за жовтень 2013 р. - 34506,00 грн., за листопад 2013 р. 650,00 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002452201/10116 від 04.07.2014 року, яким ТОВ «Мікро-Ф» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 49993,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 24996,50 грн., всього на суму 74989,50 грн.;

- №0002452201/10115 від 04.07.2014 року, яким ТОВ «Мікро-Ф» збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем 40810,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 10202,50 грн., всього на суму 51012,50 грн.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж».

ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» (Продавець) та ТОВ «Мікро-Ф» (Покупець) уклали договір поставки товару від 16.01.2013 року №ХВ-0000116, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця запчастини до навантажувачів, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості, цінам та вартості, вказаних в накладних, які є невід'ємною частиною договору, або відповідно рахунку-фактури. Поставка товару вважається здійсненою належним чином після підписання товарних накладних.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів та робіт позивач долучив: видаткові накладні за лютий - березень 2013 року (т. 1, а.с. 165, 167, 169,171, 173, 175, 177; т. 4, а.с. 51); податкові накладні за лютий - березень 2013 року (т. 1, а.с. 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178); аналіз оборотів між субконто (т.1, а.с. 179 - 189); журнали - ордери і відомості по рахунку 281 за 1 квартал 2013 року (т.1, а.с. 190 - 199); журнал-ордер і відомість по рахунку 63 за 01.02.2013 р. - 31.12.2013 р.; банківські виписки про рух коштів по рахунку (т. 2, а.с. 108-110);

На підтвердження використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності, позивач долучив наступні документи: видаткові накладні за січень-березень 2013 року (т.1, а.с. 200-211), акт здачі-прийняття робіт №МФ-0000714 від 23 вересня 2013 р., списання ТМЦ у виробництво №МФ-01318 від 19.07.2013 р., №МФ-01335 від 19.07.2013 р.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «ЮМАС».

ТОВ «ЮМАС» (Постачальник) та ТОВ «Мікро-Ф» (Покупець) уклали договір поставки №512-ЮМ від 01.10.2013 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність автозапчастини (товар) належної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Конкретний асортимент, кількість, комплектність та вартість товару визначаються у накладних на товар, які після їх складання та підписання уповноваженими представниками сторін становлять невід'ємну частину цього договору. Поставка товару здійснюється Постачальником в межах асортименту, комплектності та кількості товару, вказаної у видатковій накладній. Датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній. Приймання товару по кількості, комплектності та асортименті здійснюється Покупцем в момент отримання товару, в порядку, передбаченому чинним законодавством, по товарно-супровідним документам.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів та послуг позивач долучив: видаткові накладні за жовтень 2013 року (т. 1, а.с. 227, 229, 231); податкові накладні за жовтень 2013 року (т. 1, а.с. 228, 230,232); аналіз оборотів між субконто за жовтень 2013 р. (т.1, а.с. 233 - 234); оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 за жовтень 2013 року (т. 1, а.с. 235-239); оборотно-сальдова відомість по рахунку 63 за 14.10.2013 р. - 31.12.2013 р.; банківські виписки про рух коштів по рахунку (т. 2, а.с. 112).

На підтвердження використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності, позивач долучив наступні документи: видаткові накладні за жовтень 2013 року (т.1, а.с. 240-244).

Щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро», суд зазначає наступне.

ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро» (Постачальник) та ТОВ «Мікро-Ф» (Покупець) уклали договір поставки №ДАН-1504 від 15.04.2013 року, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує запасні частини, загальна кількість, асортимент, сортамент, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у накладних, які є невід'ємним додатком до договору. Постачальник зобов'язується передати Покупцеві товар разом з усіма його при належностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України. Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та оплатити його.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивач долучив: видаткові накладні за квітень-липень 2013 року (т. 2, а.с. 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 36); податкові накладні за квітень-липень 2013 року (т. 2, а.с. 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34); аналіз оборотів між субконто за 01.04.2013 р. - 31.12.2013 р. (т.2, а.с. 37 - 54); журнали - ордери по рахунку 281 за 01.04.2013 р. - 31.12.2013 р (т. 2, а.с. 55-72); журнал-ордер і відомість по рахунку 63 за 22.04.2013 р. - 31.12.2013 р.; банківські виписки про рух коштів по рахунку (т. 2, а.с. 114-115).

На підтвердження використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності, позивач долучив наступні документи: видаткові накладні за квітень-липень 2013 року (т.2, а.с. 73-86).

Щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ПП «Епізод», суд зазначає наступне.

ПП «Епізод» (Постачальник) та ТОВ «Мікро-Ф» (Покупець) уклали договір поставки №130704-01 від 04.07.2013 року, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує запасні частини, загальна кількість, асортимент, сортамент, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у накладних, які є невід'ємним додатком до договору. Постачальник зобов'язується передати Покупцеві товар разом з усіма його при належностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України. Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та оплатити його.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивач долучив: видаткові накладні за вересень 2013 року (т. 2, а.с. 91, 93, 95, 97, 99); податкові накладні за вересень 2013 року (т. 2, а.с. 92, 94, 96, 98, 100); журнал-ордер по рахунку 63 за 23.09.2013 р. - 31.12.2013 р.; банківські виписки про рух коштів по рахунку (т. 2, а.с. 117).

Виписані податкові накладні по контрагентам ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро», ПП «Епізод», ТОВ «ЮМАС», ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за квітень-липень 2013 року та вересень-жовтень 2013 року.

Вартість отриманих товарів від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро», ПП «Епізод», ТОВ «ЮМАС», ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» включено ТОВ «Мікро-Ф» до складу витрат у деклараціях з податку на прибуток: за 2013 рік, за півріччя 2013 року, за три квартали 2013 року, за 1 квартал 2013 року. Суми ПДВ по взаємовідносинах з вказаними контрагентами відображено в податковій звітності ТОВ «Мікро-Ф», про що свідчать податкові декларації з ПДВ за квітень-липень 2013 року та вересень-жовтень 2013 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить наступні нормативні положення щодо порядку формування витрат платника податків.

Згідно п.14.1.27 ст.14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Відповідно до п.44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

З аналізу вказаних норм вбачається, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності

Таким чином, докази, на які посилається позивач як на обґрунтування реальності господарських операцій, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у даній справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та формування валових витрат позивача.

У висновках акту перевірки відповідач зазначив, що в ході перевірки не надано документів, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних документів залізничним чи автомобільним транспортом та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ від вищевказаних підприємств на склад (місцезберігання) ТОВ «Мікро-Ф», договори на завантаження та доставку вказаних ТМЦ іншими суб'єктами господарювання. Крім того, в документах відсутні відомості щодо адреси складів, звідки проводилось відвантаження товару. Вказав, що господарські операції між ТОВ «Мікро-Ф» та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Твердження позивача щодо необов'язковості документів на транспортування ТМЦ суд не враховує з огляду на таке.

Згідно з п. 11 Глави Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Хоча серед документів, з якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат, документи про перевезення вантажу не перелічені як обов'язкові, однак для достеменного з'ясування реального характеру господарської операції з поставки товару необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (як-от при поставці товарів - документи на підтвердження їх транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття за кількістю та якістю, зберігання тощо), наявність у організації-контрагента основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Отже, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалі від 27.03.2012 року та Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвала суду від 28.11.2012 року №К/9991/23061/12, від 30.01.2013 року №К/9991/43795/12.

Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Як було зазначено вище, видами діяльності ТОВ «Мікро-Ф» є виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового значення, установлення та монтаж машин і устаткування.

Представниками позивача в судовому засіданні було надано пояснення, що для здійснення обраних видів діяльності позивачем було укладено договори поставки з вищенаведеними контрагентами.

Суд зазначає, що транспортування та відвантаження ТМЦ, визначених у видаткових накладних: підшипники, запобіжники, гальмівні колодки, контакти нерухомі, кришки головки блоку циліндрів, мікровимикачі, потенціометр педалі, стартери, бампери, мости ведучі, кардани, колеса навантажувачів, тощо, потребують значних трудових та виробничих затрат.

Проте, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи підприємство не надало суду доказів транспортування, приймання та товаро-супровідних документів, наявність яких є обов'язковою для підтвердження реальності господарських операцій та передбачена умовами договорів між ТОВ «Мікро-Ф» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро» (п. 2.1 Договору поставки №ДАН-1504 від 15.04.2013 р.), ТОВ «Мікро-Ф» та ПП «Епізод» (п. 2.1 Договору поставки №130704-01 від 04.07.2013 р.), ТОВ «Мікро-Ф» та ТОВ «ЮМАС» (п. 2.4 Договору поставки №512-ЮМ від 01.10.2013 р.), ТОВ «Мікро-Ф» та ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» (п. 3.4 Договору поставки №ХВ-0000116) від 16.01.2013 р.).

Таким чином, суд не погоджується з твердженням позивача, що сама по собі наявність у нього податкових накладних підтверджує фактичне отримання товарів, послуг від вказаних вище контрагентів, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту за період, що перевірявся в результаті здійснення видимості придбання товарів у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро», ПП «Епізод», ТОВ «ЮМАС», ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж».

Товар, який придбавався позивачем у вказаних вище контрагентів згідно договорів поставки, доставлявся на адресу покупця продавцями.

При цьому, суд зазначає, що контрагенти позивача знаходяться в Харківській та Дніпропетровській областях, проте в документах, долучених до матеріалів справи, відсутні відомості щодо адреси складів, звідки проводилось відвантаження товару.

Оцінюючи пояснення сторін, письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Мікро-Ф» та його контрагентами ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро», ПП «Епізод», ТОВ «ЮМАС», ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж», оскільки ні в ході перевірки, ні під час судового розгляду справи позивачем не надано документів, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних документів залізничним чи автомобільним транспортом та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ від вищевказаних підприємств на склад (місцезберігання) ТОВ «Мікро-Ф», договори на завантаження та доставку вказаних ТМЦ іншими суб'єктами господарювання.

Тому суд погоджується із доводами податкового органу щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 49993,00 грн., в т. ч. за 1 квартал 2013 року на суму 4527,00 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 5257,00 грн., за 3 квартал 2013 року на суму 8759,00 грн., за 4 квартал 2013 року на суму 31450,00 грн. та завищення податкового кредиту за період, що перевірявся, по безтоварних операціях з придбання ТМЦ у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДАНА - Дніпро», ПП «Епізод», ТОВ «ЮМАС» всього на загальну суму 40810,00 грн., в т. ч. за квітень 2013 року в сумі 397,00 грн., за травень 2013 року в сумі 3098,00 грн., за червень 2013 року на суму 2159,00 грн., за вересень 2013 року на суму 34506,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 650,00 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку всього на загальну суму 40810,00 грн., в т. ч. за серпень 2013 р. - 5654,00 грн., за жовтень 2013 р. - 34506,00 грн., за листопад 2013 р. 650,00 грн.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до квитанції №24149.161.1 від 17.07.2014 року, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 252,00 грн., відтак решта несплаченої суми судового збору становить 2268,04 грн.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф» (вул. Луцького, 2, м. Львів, 79039, код ЄДРПОУ 23266373) решту суми судового збору в розмірі 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 04 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2014 року.

Суддя Клименко О.М.