Ухвала

від 05.02.2015 по справі 813/5128/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 р. Справа № 876/10522/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгополова О.М., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Ф" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Ф" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

18.07.2014 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікро-Ф" (надалі - ТОВ "Мікро-Ф") звернулось до суду з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Залізничному районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002452201/10116 від 04.07.2014 року та №0002452201/10115 від 04.07.2014 року.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки №1443/13-03-22-01-13/23266373 від 20.06.2014 року, у якому податковий орган вказав про відсутність реально вчинених господарських операції з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАНА - Дніпро", ПП "Епізод", ТОВ "ЮМАС", ТОВ "ВТП "Харківелектромонтаж", оскільки у вказаних підприємств відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення вказаного виду діяльності, відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутній управлінський та технічний персонал, основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби, механізми. Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише на актах перевірки вищезазначених контрагентів.

Позивач звернув увагу на те, що єдиним випадком неправомірного включення сум ПДВ до податкового кредиту є відсутність податкової накладної чи документа, який її замінює на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби. І лише тоді до такого платника податку застосовуються фінансові санкції. Відсутність документів на транспортування ТМЦ не є підставою для невключення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ.

Також позивач вказав, що податковий орган неправомірно не врахував, що вчинені господарські операції з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАНА - Дніпро", ПП "Епізод", ТОВ "ЮМАС", ТОВ "ВТП "Харківелектромонтаж" знайшли своє відображення в обліку ТОВ "Мікро-Ф", та з яких сплачено податки.

Крім цього, позивач зазначає про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ТОВ "Мікро-Ф". Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані позивачем докази не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ "Мікро-Ф" та його контрагентами ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАНА - Дніпро", ПП "Епізод", ТОВ "ЮМАС", ТОВ "ВТП "Харківелектромонтаж", оскільки ні в ході перевірки, ні під час судового розгляду справи позивачем не надано документів, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних документів залізничним чи автомобільним транспортом та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ від вищевказаних підприємств на склад (місцезберігання) ТОВ "Мікро-Ф", договори на завантаження та доставку вказаних ТМЦ іншими суб'єктами господарювання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Так, ТОВ "Мікро-Ф" зареєстроване як юридична особа 07.03.1995 року. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до витягу №19312093 від 18.09.2014 року, є виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового значення, установлення та монтаж машин і устаткування.

З 23.04.2014 року по 06.06.2014 року ДПІ у Залізничному районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Мікро-Ф" (код ЄДРПОУ 23266373) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за наслідками якої складено акт №1443/13-03-22-01-13/23266373 від 20.06.2014 року (надалі - Акт перевірки від 20.06.2014 року, а.с.11-85,т.1).

В основу Акту перевірки лягли висновки податкового органу про відсутність реально вчинених господарських операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАНА - Дніпро", ПП "Епізод", ТОВ "ЮМАС", ТОВ "ВТП "Харківелектромонтаж". Також податковий орган в акті перевірки від 20.06.2014 року вказав, що в ході перевірки позивачем не надано документів, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних документів залізничним чи автомобільним транспортом та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ від вищевказаних підприємств на склад (місцезберігання) ТОВ "Мікро-Ф", договори на завантаження та доставку вказаних ТМЦ іншими суб'єктами господарювання.

У висновках Акта перевірки від 20.06.2014 року відповідач зазначив про порушення ТОВ "Мікро-Ф":

-пп. 14.1.27 п. 14. 1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 49993,00 грн., в т. ч. за 1 квартал 2013 року на суму 4527,00 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 5257,00 грн., за 3 квартал 2013 року на суму 8759,00 грн., за 4 квартал 2013 року на суму 31450,00 грн.;

-п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ "Мікро-Ф" завищено податковий кредит за період, що перевірявся, по безтоварних операціях з придбання ТМЦ у ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАНА - Дніпро", ПП "Епізод", ТОВ "ЮМАС" всього на загальну суму 40810,00 грн., в т. ч. за квітень 2013 року в сумі 397,00 грн., за травень 2013 року в сумі 3098,00 грн., за червень 2013 року на суму 2159,00 грн., за вересень 2013 року на суму 34506,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 650,00 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку всього на загальну суму 40810,00 грн., в т. ч. за серпень 2013 р. - 5654,00 грн., за жовтень 2013 р. - 34506,00 грн., за листопад 2013 р. 650,00 грн.

На основі таких висновків податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002452201/10116 від 04.07.2014 року, яким ТОВ "Мікро-Ф" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 49993,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 24996,50 грн., всього на суму 74989,50 грн.;

- №0002452201/10115 від 04.07.2014 року, яким ТОВ "Мікро-Ф" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем 40810,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 10202,50 грн., всього на суму 51012,50 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Мікро-Ф" та його контрагента ТОВ "ВТП "Харківелектромонтаж".

ТОВ "ВТП "Харківелектромонтаж" (Продавець) та ТОВ "Мікро-Ф" (Покупець) уклали договір поставки товару від 16.01.2013 року №ХВ-0000116, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця запчастини до навантажувачів, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості, цінам та вартості, вказаних в накладних, які є невід'ємною частиною договору, або відповідно рахунку-фактури. Поставка товару вважається здійсненою належним чином після підписання товарних накладних.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів та робіт позивач долучив: видаткові накладні за лютий - березень 2013 року (т. 1, а.с. 165, 167, 169,171, 173, 175, 177; т. 4, а.с. 51); податкові накладні за лютий - березень 2013 року (т. 1, а.с. 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178); аналіз оборотів між субконто (т.1, а.с. 179 - 189); журнали - ордери і відомості по рахунку 281 за 1 квартал 2013 року (т.1, а.с. 190 - 199); журнал-ордер і відомість по рахунку 63 за 01.02.2013 р. - 31.12.2013 р.; банківські виписки про рух коштів по рахунку (т. 2, а.с. 108-110);

На підтвердження використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності, позивач долучив наступні документи: видаткові накладні за січень-березень 2013 року (т.1, а.с. 200-211), акт здачі-прийняття робіт №МФ-0000714 від 23 вересня 2013 р., списання ТМЦ у виробництво №МФ-01318 від 19.07.2013 р., №МФ-01335 від 19.07.2013 р.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Мікро-Ф" та його контрагента ТОВ "ЮМАС".

ТОВ "ЮМАС" (Постачальник) та ТОВ "Мікро-Ф" (Покупець) уклали договір поставки №512-ЮМ від 01.10.2013 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність автозапчастини (товар) належної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Конкретний асортимент, кількість, комплектність та вартість товару визначаються у накладних на товар, які після їх складання та підписання уповноваженими представниками сторін становлять невід'ємну частину цього договору. Поставка товару здійснюється Постачальником в межах асортименту, комплектності та кількості товару, вказаної у видатковій накладній. Датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній. Приймання товару по кількості, комплектності та асортименті здійснюється Покупцем в момент отримання товару, в порядку, передбаченому чинним законодавством, по товарно-супровідним документам.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів та послуг позивач долучив: видаткові накладні за жовтень 2013 року (т. 1, а.с. 227, 229, 231); податкові накладні за жовтень 2013 року (т. 1, а.с. 228, 230,232); аналіз оборотів між субконто за жовтень 2013 р. (т.1, а.с. 233 - 234); оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 за жовтень 2013 року (т. 1, а.с. 235-239); оборотно-сальдова відомість по рахунку 63 за 14.10.2013 р. - 31.12.2013 р.; банківські виписки про рух коштів по рахунку (т. 2, а.с. 112).

На підтвердження використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності, позивач долучив наступні документи: видаткові накладні за жовтень 2013 року (т.1, а.с. 240-244).

Щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАНА - Дніпро", колегією суддів встановлено наступне.

ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАНА - Дніпро" (Постачальник) та ТОВ "Мікро-Ф" (Покупець) уклали договір поставки №ДАН-1504 від 15.04.2013 року, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує запасні частини, загальна кількість, асортимент, сортамент, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у накладних, які є невід'ємним додатком до договору. Постачальник зобов'язується передати Покупцеві товар разом з усіма його при належностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України. Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та оплатити його.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивач долучив: видаткові накладні за квітень-липень 2013 року (т. 2, а.с. 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 36); податкові накладні за квітень-липень 2013 року (т. 2, а.с. 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34); аналіз оборотів між субконто за 01.04.2013 р. - 31.12.2013 р. (т.2, а.с. 37 - 54); журнали - ордери по рахунку 281 за 01.04.2013 р. - 31.12.2013 р (т. 2, а.с. 55-72); журнал-ордер і відомість по рахунку 63 за 22.04.2013 р. - 31.12.2013 р.; банківські виписки про рух коштів по рахунку (т. 2, а.с. 114-115).

На підтвердження використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності, позивач долучив наступні документи: видаткові накладні за квітень-липень 2013 року (т.2, а.с. 73-86).

Щодо взаємовідносин ТОВ "Мікро-Ф" та його контрагента ПП "Епізод", судом встановлено наступне.

ПП "Епізод" (Постачальник) та ТОВ "Мікро-Ф" (Покупець) уклали договір поставки №130704-01 від 04.07.2013 року, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує запасні частини, загальна кількість, асортимент, сортамент, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у накладних, які є невід'ємним додатком до договору. Постачальник зобов'язується передати Покупцеві товар разом з усіма його при належностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України. Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та оплатити його.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивач долучив: видаткові накладні за вересень 2013 року (т. 2, а.с. 91, 93, 95, 97, 99); податкові накладні за вересень 2013 року (т. 2, а.с. 92, 94, 96, 98, 100); журнал-ордер по рахунку 63 за 23.09.2013 р. - 31.12.2013 р.; банківські виписки про рух коштів по рахунку (т. 2, а.с. 117).

Судом встановлено, що виписані податкові накладні по контрагентам ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАНА - Дніпро", ПП "Епізод", ТОВ "ЮМАС", ТОВ "ВТП "Харківелектромонтаж" відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за квітень-липень 2013 року та вересень-жовтень 2013 року.

Вартість отриманих товарів від ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАНА - Дніпро", ПП "Епізод", ТОВ "ЮМАС", ТОВ "ВТП "Харківелектромонтаж" включено ТОВ "Мікро-Ф" до складу витрат у деклараціях з податку на прибуток: за 2013 рік, за півріччя 2013 року, за три квартали 2013 року, за 1 квартал 2013 року. Суми ПДВ по взаємовідносинах з вказаними контрагентами відображено в податковій звітності ТОВ "Мікро-Ф", про що свідчать податкові декларації з ПДВ за квітень-липень 2013 року та вересень-жовтень 2013 року.

Так, згідно п.14.1.27 ст.14 ПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

В силу п.138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 ПК України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як наслідок, право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При наданні правової оцінки спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд першої інстанції вірно застосував наступні норми ПК України.

Так, відповідно до п.44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як наслідок, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із висновків Акту перевірки податковий орган зазначив, що в ході перевірки не надано документів, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних документів залізничним чи автомобільним транспортом та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ від вищевказаних підприємств на склад (місцезберігання) ТОВ "Мікро-Ф", договори на завантаження та доставку вказаних ТМЦ іншими суб'єктами господарювання. Крім того, в документах відсутні відомості щодо адреси складів, звідки проводилось відвантаження товару. Вказав, що господарські операції між ТОВ "Мікро-Ф" та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо необов'язковості документів на транспортування ТМЦ, з огляду на Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-III та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (надалі-Правила).

Так, відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 11.1 Правил, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача.

Згідно із пунктом 1 Правил, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року № 488/346 затверджено типову форму № 1-ТН "Товарно-транспортна накладна" (складається у чотирьох примірниках, з яких 1 - вантажовідправнику, 2 -вантажоодержувачу, 3,4 - автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

При цьому суд першої інстанції вірно виходив з того, що для з'ясування реального характеру господарської операції з поставки товару необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (при поставці товарів - документи на підтвердження їх транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття за кількістю та якістю, зберігання тощо), наявність у організації-контрагента основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Отже, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалі від 27.03.2012 року та Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвала суду від 28.11.2012 року №К/9991/23061/12, від 30.01.2013 року №К/9991/43795/12.

Необгрунтованим є покликання апелянта, що Закон України "Про автомобільний транспорт" допускає здійснення перевезення вантажів на підставі не лише товарно-транспортних накладних, а й на підставі інших документів, які підтверджують факт передачі товару (зокрема, прибуткові та видаткові накладні). Слід зазначити, що прибуткові накладні свідчать про отримання товару, однак не є документом, який підтверджує факт транспортування ТМЦ від постачальника.

Тому варто врахувати, що здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що видами діяльності ТОВ "Мікро-Ф" є виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового значення, установлення та монтаж машин і устаткування.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що транспортування та відвантаження ТМЦ, визначених у видаткових накладних: підшипники, запобіжники, гальмівні колодки, контакти нерухомі, кришки головки блоку циліндрів, мікровимикачі, потенціометр педалі, стартери, бампери, мости ведучі, кардани, колеса навантажувачів, тощо, потребують значних трудових та виробничих затрат.

Однак, ТОВ "Мікро-Ф" не надало суду доказів транспортування, приймання та товаро-супровідних документів, наявність яких є обов'язковою для підтвердження реальності господарських операцій та передбачена умовами договорів між ТОВ "Мікро-Ф" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАНА - Дніпро" (п. 2.1 Договору поставки №ДАН-1504 від 15.04.2013 р.), ТОВ "Мікро-Ф" та ПП "Епізод" (п. 2.1 Договору поставки №130704-01 від 04.07.2013 р.), ТОВ "Мікро-Ф" та ТОВ "ЮМАС" (п. 2.4 Договору поставки №512-ЮМ від 01.10.2013 р.), ТОВ "Мікро-Ф" та ТОВ "ВТП "Харківелектромонтаж" (п. 3.4 Договору поставки №ХВ-0000116) від 16.01.2013 р.).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням апелянта, що наявність у нього податкових накладних підтверджує фактичне отримання товарів, послуг від вказаних вище контрагентів, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту за період, що перевірявся в результаті здійснення видимості придбання товарів у ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАНА - Дніпро", ПП "Епізод", ТОВ "ЮМАС", ТОВ "ВТП "Харківелектромонтаж".

Товар, який придбавався позивачем у вказаних вище контрагентів згідно договорів поставки, доставлявся на адресу покупця продавцями.

При цьому, суд зазначає, що контрагенти позивача знаходяться в Харківській та Дніпропетровській областях, проте в документах, долучених до матеріалів справи, відсутні відомості щодо адреси складів, звідки проводилось відвантаження товару.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що надані позивачем докази не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ "Мікро-Ф" та його контрагентами ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАНА - Дніпро", ПП "Епізод", ТОВ "ЮМАС", ТОВ "ВТП "Харківелектромонтаж", оскільки ні в ході перевірки, ні під час судового розгляду справи позивачем не надано документів, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних документів залізничним чи автомобільним транспортом та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ від вищевказаних підприємств на склад (місцезберігання) ТОВ "Мікро-Ф", договори на завантаження та доставку вказаних ТМЦ іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, суд апеляційної інстанції при встановленні обставин справи та наданні їм відповідної правової оцінки, прийшов до висновку, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова приймаючи податкові повідомлення-рішення №0002452201/10116 від 04.07.2014 року та №0002452201/10115 від 04.07.2014 року діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України, зокрема ПК України.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке не підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, ст.200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Ф" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 р. по справі № 813/5128/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.М. Довгополов

В.Я. Макарик