Постанова

від 22.10.2014 по справі 826/9552/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9552/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілоджик Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілоджик Груп" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Сілоджик Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі від 11.02.2014 №0001252203 та №0001262203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального чи процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Оболонському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Сілоджик Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час взаємовідносин з ТОВ "Альта Ком" за вересень-грудень 2012 року, про що складено акт перевірки від 23.01.2014 №43/26-54-22-03-37565921.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Сілоджик Груп" пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на 24040,00 грн. та підпункту 198.6 статті 198, підпунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 22892,00 грн., в тому числі, за вересень 2012 року на 16443,00 грн., за грудень 2012 року на 4450,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Оболонському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 №0001252203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 36060,00 грн., в тому числі, 24040,00 грн. за основним платежем та 12020,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та №0001262203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 34338,00 грн., в тому числі, 22892,00 грн. за основним платежем та 11446,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві, та в подальшому до Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14.04.2014 №3376/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 12.06.2014 №10445/6/99-99-10-01-15 у задоволенні скарг позивача відмовлено, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що доводи позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішення не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та фактичними обставинами справи, оскільки надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з придбання позивачем у ТОВ "Альта Ком" послуг підписані від імені директора ТОВ "Альта Ком" ОСОБА_1, вироком суду якого визнано винним у фіктивному підприємництві ТОВ "Альта Ком".

Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2013 в справі №761/19615/13-к, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 с. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

У відповідності до положень ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

У вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2013 в справі №761/19615/13-к не встановлено факту непідписання ОСОБА_1 первинних документи від імені ТОВ "Альта Ком", не надано оцінки документації, якою оформлені правовідносини між ТОВ "Альта Ком" та ТОВ "Сілоджик Груп", та факту узгодженості дій ОСОБА_1 з ТОВ "Сілоджик Груп" з метою незаконного отримання податкових вигод

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом суперечать матеріалам справи.

Правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за наслідками господарських взаємовідносин з контрагентами підтверджується наступними обставинами.

Позивачем на підтвердження господарських операцій щодо придбання у ТОВ «АЛЬТА КОМ» надано відповідні документи:

- договір №00003 від 17.08.2012р. з Специфікацією №1, згідно якому ТОВ «АЛЬТА КОМ» виконувало роботи з монтажу системи керування гідравлічним обладнанням чорнової кліті ЛПЦ 3000, а саме: монтаж та підключення обладнання шафи контролера, монтаж та підключення обладнання шафи силових, монтаж підключення обладнання пультів місцевого керування на загальну суму 98 656,20грн. в т.ч. ПДВ(20%) -16 442,70грн;

- завдання ТОВ «Сілоджик Груп» про виконання робіт згідно Договору №00003 від 17.08.2012р на території складального майданчику в офісі ТОВ «Сілоджик Груп» за адресою: м. Киів, вул. Дубровицька, 28 ;

- монтажні схеми системи управління гідросистеми чорнової кліті;

- акт здачі-прийняття робіт (виконаних послуг) від 26.09.2012р;

- податкова накладна №248 від 26.09.2012р.яка зареєстрована в ЄДРПН 01.10.2012р;

- договір №00027 від 19.11.2012р. з Специфікацією №1 на виконання ТОВ «АЛЬТА КОМ» робіт з монтажу блоку керування мікроклімату Omnivent ACC-20 системи керування складу насіневої картоплі на загальну суму 38 694,59грн. в т.ч. ПДВ(20%) -6 449,10грн.;

- завдання ТОВ «Сілоджик Груп» про виконання робіт згідно Договору №00027 від 19.11.2012р. на території складального майданчику в офісі ТОВ «Сілоджик Груп за адресою: м. Киів, вул. Дубровицька, 28;

- монтажні схеми блоку керування мікроклімату Omnivent ACC-20 системи керування складу насіневої картоплі;

- акт здачі-прийняття робіт (виконаних послуг) від 19.12.2012р;

- податкова накладна №582 від 19.12.2012р., яка не підлягає реєстрації в ЄДРПН;

- банківські виписки, які підтверджують факт оплати позивачем отриманих послуг.

На підтвердження подальшого використання результатів робіт, наданих ТОВ «АЛЬТА КОМ» згідно Договору №00027 від 19.11.2012р. та Договору №00003 від 17.08.2012р , Позивач надав до суду:

- договір № 293 від 22.05.2012р , укладеного Позивачем з ТОВ «Роберт Бош ЛТД»;

- акт здачі-прийняття робіт (виконаних послуг) №ОУ-0000022 від 26.09.2012р; Договір №МК 1200-0991 від 23.08.2012р. укладеного Позивачем з ТОВ «Чіпси Люкс»;

- акт здачі-прийняття робіт (виконаних послуг) №ОУ-0000034 від 24.12.2012р;

На підтвердження можливості виконання монтажних робіт, наданих ТОВ «АЛЬТА КОМ» згідно Договору №00027 від 19.11.2012р. та Договору №00003 від 17.08.2012р, Позивач надав ліцензію Державної Архітектурно-Будівельної інспекції України серія АД номер 071747 від 20.07.2012р, яка видана ТОВ «АЛЬТА КОМ».

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що «згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.»

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому були зобов'язані нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для збільшення валових витрат та нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про неправомірності прийняття ДПІ у Оболонському районі податкових повідомлень-рішень від 11.02.2014 №0001252203 та №0001262203.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілоджик Груп" задовольнити.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілоджик Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілоджик Груп" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11.02.2014 №0001252203 та №0001262203.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілоджик Груп" (ідентифікаційний код: 37565921, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 літ.2А) судові витрати у розмірі 1096,70 грн. (одна тисяча дев'яносто шість грн. 70 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ідентифікаційний код: 38765858, адреса: 04213, м.Київ,просп. Героїв Сталінграду, 58).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання постановою законної сили.

Постанову складено в повному обсязі - 27.10.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.