Постанова

від 07.10.2014 по справі 910/9596/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 910/9596/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Дубчак С.Є. - за довіреністю

від відповідача: Кравченко С.І. - за довіреністю

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014р. (дата підписання 22.07.2014р.)

по справі №910/9596/14 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Альянс Груп"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Сервіс Груп"

про стягнення 4 315 661,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2014р. у справі №910/9596/14 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Альянс Груп" 3 694 010 грн. 34 коп. основного боргу, 303 687 грн. 54 коп. пені, 129 544 грн. 69 коп. 3 % річних, 398 545 грн. 49 коп. інфляційних втрат та 73 038 грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014р.у справі №910/9596/14 в частині стягнення суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно обрахована сума інфляційного збільшення боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. у справі №910/9596/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Хрипун О.О., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.09.2014р.

16.09.2014 через відділ документального забезпечення суду позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, а третьою особою - відзив на апеляційну скаргу, в яких вони заперечують проти апеляційної скарги. Крім того, третя особа просила здійснити розгляд справи без участі свого представника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. розгляд справи відкладено на 07.10.2014.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, у зв'язку з перебуванням судді Ільєнок Т.В. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В. судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

У судове засідання 07.10.2014р. представники сторін з'явилися.

Представник відповідача, у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Альянс Груп" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) було укладено Договір поставки № 11/5-МТР (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити труби відцентрово литі нержавіючі, іменовані в подальшому «товар», в асортименті, якості та кількості, визначених у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.

У відповідності до п. п. 1.2., 1.3. Договору, поставка товару здійснюється партіями (частинами). За партію товару приймається його кількість, що дорівнює середній нормі загрузки одного залізничного вагону та/або автомобіля. Загальна кількість товару за Договором визначається шляхом складання кількості товару, яка визначена в специфікаціях.

Згідно з п. 2.2. Договору, його загальна сума визначається шляхом складання вартості, яка зазначена в Специфікаціях за кожною окремою поставкою товару, але у будь-якому випадку не повинна перевищувати 49 600 000,00 грн.

Відповідно до п. п. 4.2., 4.3. Договору, оплата партії товару, яка поставляється, здійснюється протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі товару. Датою оплати товару вважається день списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що строк його дії встановлюється з моменту його підписання до 31 грудня 2013 р. За відсутності протягом строку дії даного Договору пропозицій сторін про розірвання даного Договору, він вважається продовженим на один рік (12 місяців). Кожна з сторін може розірвати даний договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні повідомлення про розірвання за 30 календарних днів з зазначенням причин розірвання. Даний Договір може бути припинений/розірваний тільки по закінченню усіх взаєморозрахунків, пов'язаних з його виконанням.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14 258 454,14 грн. на підставі наступних видаткових накладних: № РН-0114/03 від 14.01.2013 р. на суму 4 571 073,27 грн., № РН-0117/01 від 17.01.2013 р. на суму 2 296 538,33 грн., № РН-0125/02 від 25.01.2013 р. на суму 3 135 395,82 грн., № РН-0131/01 від 31.01.2013 р. на суму 3 325 057,77 грн., № РН-0321/01 від 21.03.2013 р. на суму 930 388,95 грн.

Також, відносно вказаних господарських операцій сторонами було підписано акти прийому передачі товару: № 11/5-МТР-01 від 14.01.2013 р. на суму 4 571 073,27 грн., № 11/5-МТР-02 від 17.01.2013 р. на суму 2 296 538,32 грн., № 11/-МТР-03 від 25.01.2013 р. на суму 3 135 395,82 грн., № 11/5-МТР-04 від 31.01.2013 р. на суму 3 325 057,77 грн., № 11/5-МТР-05 від 21.03.2013 р. на суму 930 388,95 грн.

У свою чергу відповідач за вказаний товар розрахувався частково у сумі 6 867 611,59 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ-0000088 за 23.04.2013 р. по поточному рахунку позивача, у зв'язку з чим у нього утворився борг перед позивачем в сумі 7 390 842, 55 грн.

24.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Альянс Груп" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін-Сервіс Груп" (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 20/12, відповідно до п. п. 1.1., 1.2 якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за Договором поставки № 11/5-МТР від 04.01.2013 р., укладений між первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" (боржник) в обсязі та на умовах, встановлених цим договором.

За вказаним Договором, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів за основним договором у сумі 3 696 832,20 грн.

Пунктом 1.3. Договору про відступлення права вимоги визначено, що до нового кредитора не переходить право стягнення штрафних санкцій за порушення Основного договору боржником.

Листом від 25.05.2013 № 25-05-1 позивач повідомив відповідача про відступлення ТОВ «Грін-Сервіс Груп» права вимоги за договором поставки № 11/5-МТР від 04.01.2013 на суму 3 696 832,20 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 11/5-МТР від 04.01.2013 становить 3 694 010,35 грн. (7 390 842, 55 грн. - 3 696 832,20 грн.).

16.02.2014 позивач направив відповідачу претензію вих. №03/02-01 від 03.02.2014 щодо оплати поставленого товару, проте на вказану претензію відповідач не відреагував, заборгованість за договором не сплатив, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. п. 4.2. Договору, оплата партії товару, яка поставляється, здійснюється протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі товару.

З видаткових накладних: № РН-0114/03 від 14.01.2013 р. на суму 4 571 073,27 грн., № РН-0117/01 від 17.01.2013 р. на суму 2 296 538,33 грн., № РН-0125/02 від 25.01.2013 р. на суму 3 135 395,82 грн., № РН-0131/01 від 31.01.2013 р. на суму 3 325 057,77 грн., № РН-0321/01 від 21.03.2013 р. на суму 930 388,95 грн. вбачається, що позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 14 258 454,14 грн.

Також, сторонами було підписано акти прийому-передачі товару: № 11/5-МТР-01 від 14.01.2013 р. на суму 4 571 073,27 грн., № 11/5-МТР-02 від 17.01.2013 р. на суму 2 296 538,32 грн., № 11/-МТР-03 від 25.01.2013 р. на суму 3 135 395,82 грн., № 11/5-МТР-04 від 31.01.2013 р. на суму 3 325 057,77 грн., № 11/5-МТР-05 від 21.03.2013 р. на суму 930 388,95 грн.

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, у сумі 6 867 611,59 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача № БВ-0000088 за 23.04.2013 р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором склала 7 390 842, 55 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що право вимоги у сумі 3 696 832,20 грн. за Договором позивачем було передано третій особі на підставі Договору про відступлення права вимоги № 20/12 від 24.05.2013 р., тому заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 3 694 010,35 грн. (7 390 842, 55 грн. - 3 696 832,20 грн.).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті прийнятого товару у встановлені Договором строки в повному обсязі не виконав, доказів сплати заборгованості суду не надав, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 694 010,34 грн. боргу є обґрунтованими, документально доведеними та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Позивач, також, просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 305 551,51 грн. за період з 16.04.2013 по 16.12.2013 за порушення відповідачем строків оплати товару за Договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторонами передбачено, що в разі порушення термінів оплати з боку покупця, він виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи наведені вимоги закону та умови Договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову в частині стягнення пені на суму 303 687, 54 грн. за здійсненим судом перерахунком.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача, 398 953,12 грн. - інфляційних втрат (за період з червня 2013 по травень 2014) та 129 841 грн. 03 коп. - 3% річних (за період з 16.04.2013 по 11.06.2014).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково на суму 129 544,69 грн. згідно здійсненого судом перерахунку.

Колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника щодо невірно здійсненого місцевим господарським судом розрахунку інфляційного збільшення суми боргу з огляду на наступне.

Згідно з п.3.1.-3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. №14 інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції під час розгляду судових справ" від 03.04.97р. №62-97р для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, помножити між собою.

При перемноженні усіх індексів інфляції за період з червня 2013 по травень 2014 отримаємо сукупний індекс інфляції:

(100,0/100%)х(99,9/100%)х(99,3/100%)х(100,0/100%)х(100,4/100%)х(100,2/100%)х(100,5/100%)х(100,2/100%)х(100,6/100%)х(102,2/100%)х(103,3/100%)х(103,8/100%) = 1,107889651854.

1,107889651854 х 3 694 010,35 грн. = 4 092 555,84 грн. - 3 694 010,35 грн. = 398 545,49 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів встановила, що місцевий господарський суд здійснив вірний перерахунок основного боргу з урахуванням індексу інфляції та обґрунтовано стягнув з відповідача 398 545,49 грн. - інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014р., як необґрунтована, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014р. у справі №910/9596/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014р. у справі №910/9596/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9596/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

О.О. Хрипун