Ухвала

від 22.10.2014 по справі 826/682/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/682/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року у справі за позовом дочірнього підприємства "Автоскладальний завод № 2" публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби за участю прокуратури Подільського району м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ДП "АЗ № 2" ПАТ "АК "Богдан Моторс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі міста Києва від 08.01.2013 року № 0000112220, № 0000092220 та № 0000102220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 р. у справі № 826/682/13-а - скасовано, справу № 826/682/13-а направлено на новий судовий розгляд.

Ухвала суду касаційної інстанції містить вказівки про необхідність дослідження обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні виконаних робіт, отриманих товарно-матеріальних цінностей, з відповідним документальним підтвердженням.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС в період з 15.10.2012 р. по 14.12.2012 р. проведено документальну планову перевірку ДП "АСЗ №2 ПАТ "АК "Богдан Моторс" (код ЄДРПОУ 21751779) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт № 645/22-205/21751779 від 21.12.2012 р.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, пп. 138.2 п. 138.3, п. 138.4, п. 138.5, п. 138.6, п. 138.8 - п.138.10 ст. 138, пп.139.1.9 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9515848,00 грн.;

- п. 4.1, пп. 4.5.1. п. 4.5 ст. 4, пп. 7.2.4, п.7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5, п. 7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97 - ВР із змінами та доповненнями, п.186.3 ст.186, пп.192.1.1, пп.192.1.2, п.192.1, п.192.2, п 192.3. ст. 192, пп.196.1.14, п.196.1 ст.196, п. 198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми, що підлягає відшкодуванню, в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів в сумі 3041855,00 грн., в тому числі, по періодах: липень 2011 року - 3041855,00 грн. та заниження податку на додану вартість в розмірі 416764,00 грн., в тому числі, по періодах: січень 2010 року - 21,00 грн.; квітень 2010 року - 331,00 грн.; липень 2010 року - 252,00 грн.; серпень 2010 року - 51,00 грн., вересень 2011 року - 288217,00 грн.; грудень 2011 року - 99271,00 грн.; січень 2012 року - 28621,00 грн.

На підставі акту від 21.12.2012 р. № 645/22-205/21751779 ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013 року:

- № 0000112220 форми "П", яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 9 515 848,00 грн.;

- № 0000092220 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 520 955,00 грн., у тому числі з основним платежем 416 764,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 104191,00 грн.;

- № 0000102220 форми "ВІ", яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 041 855,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 760 464,00 грн.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними висновками акту перевірки.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що згідно бази даних АІС Контрагент, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, ДП "АСЗ № 2" ПАТ "АК "Богдан Моторс" мало взаємовідносини з ДП "ЕССЕЛТЕ-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 32205380), ПП "Укрпромспецкомплект-3" (код за ЄДРПОУ 31489369), ПП Новгородський Володимир Васильович (код 2323502012), ТОВ "Юридична компанія "Розрахунковий центр "Гарант" (код ЄДРПОУ 37037413), ПП "Паллетбудінвест" (код за ЄДРПОУ 36299760).

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначенно, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Стаття 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачає, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. ( абзац 2 підпункту 1 пункту 1 статті 138 Податкового кодексу України).

Отже, зазначеною нормою передбачено безумовне включення до витрат операційної діяльності собівартості наданих послуг.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи містять всі податкові накладні, зазначені в акті перевірки.

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "АСЗ № 2" ПАТ "АК "Богдан Моторс" (клієнт) та ДП "ЕССЕЛТЕ-ТРЕЙД" (експедитор) укладено договори транспортного експедирування № 227 від 10.11.2010 р. та № 13 від 02.02.2009 р., за яким експедитор зобов'язується надати клієнту послуги з транспортного обслуговування, а клієнт зобов'язується прийняти послугу та сплатити за них встановлену плату. В податковому обліку суми вартості товарів (робіт, послуг) віднесено до складу валових витрат в загальному розмірі 483 051 грн., в тому числі по періодам: І квартал 2011 р. у сумі 483 051 грн.

На підтвердження розрахунків за вказаними договорами позивачем надано товарно-транспортні накладні, акти наданих послуг, податкові накладні, вантажно-митні декларації. Судом було отримано лист №1750 від 14.08.2014р. Головного управління Державної автомобільної інспекції у м.Києві, до якого додано інформацію про реєстрацію за ДП "ЕССЕЛТЕ-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 32205380) 75 автомобілів станом на дату розгляду справи та близько півтори тисячі протягом періоду реєстрації.

Кількість працюючих у даного контрагента позивача у 2010 та 2011 роках становила від 193 до 145 осіб.

ДП "АСЗ №2" ПАТ "АК "Богдан Моторс" придбано у ПП "Укрпромспецкомплект-3" (код за ЄДРПОУ 31489369) припої, підшипники, ремені клинкові без укладання відповідного договору.

В податковому обліку суми вартості даних товарів віднесено до складу валових витрат в загальному розмірі 10310 грн.

Позивач мав взаємовідносини з ПП Новгородський Володимир Васильович (код 2323502012).

На підтвердження законності включення до податкового кредиту сум з податку на додану вартість та формування валових витрат по взаємовідносинам з ПП Новгородський В.В. позивач надав податкові накладні від 11.10.2011 р. № 4 на суму 1 960 грн., від 11.10.2011 р. № 5 на суму 450 грн. та видаткові накладні від 05.08.2011 р. № РН-0082, від 10.08.2011 р. № РН-0083, від 11.10.2011 р. № РН-0114, від 11.10.2011 р. № РН-0115.

Між ДП "АСЗ № 2" ПАТ "АК "Богдан Моторс" укладено договір про надання послуг від 15.11.2011 р. № 2554 на предмет придбання у ТОВ "Юридична компанія "Розрахунковий центр "Гарант" (Виконавець) послуги зі сприяння проведенню атестації робочих місць ДП "АСЗ № 2" ПАТ "АК "Богдан Моторс" та отриманню висновку Державної експертизи умов праці в Черкаській області.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано податкову накладну від 21.12.2011 р. № 24 на суму 1700 грн., крім того ПДВ - 283 грн. та акт здачі - прийому виконаних послуг № 2554 від 27.12.2011р. на суму 1 700 грн., крім того ПДВ - 283 грн.

В податковому обліку суми вартості товарів (робіт, послуг) віднесено до складу валових витрат в загальному розмірі 1417 грн.

Між ДП "АСЗ №2" ПАТ "АК "Богдан Моторс" укладено договір з ПП "Паллетбудінвест" (код за ЄДРПОУ 36299760) про проведення обробки пакувального матеріалу від 01.09.2009 р. №2009-09/01, за яким замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик у відповідності до умов даного договору виконати роботи по термообробці пакувального матеріалу (зворотної дерев'яної тари), на предмет її відповідності фітосанітарним нормам, встановленим законодавством.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав копії податкових накладних та акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг).

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентами, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Господарські договори недійсними (фіктивними) в судовому порядку не визнавалися, зміст господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , п. 201.1 ст. 201 ПК .

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому були зобов'язані нараховувати ПДВ та виписувати податкові накладні, які є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що «згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.»

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей, тому в суду немає достатніх підстав для відхилення наданих позивачем доказів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для збільшення валових витрат та нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Також актом перевірки було встановлено, що в ході перевірки посадовим особам підприємства надано службову вимогу від 29.11.2012 р. про надання інформації по взаємовідносинах з ТОВ "Схід Авто" (код ЄДРПОУ 32073148). В наданій перевіреним підприємством відповіді від 04.12.2012 р. № 839/04.01.01 міститься перелік податкових накладних, виписаних даному покупцю.

В результаті співставлення показників, податковим органом встановлено невідповідність між сумами задекларованого перевіреним підприємством зобов'язання з податку на додану вартість та сумою податкового кредиту, задекларованого підприємством - покупцем ТОВ "Схід Авто".

ДП "АСЗ №2 ПАТ "АК "Богдан Моторс" в листопаді 2010 року здійснено поставку товарів підприємству ТОВ "Схід Авто".

За результатами аналізу даних Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності між сумами ПДВ, зазначеними ДП "АСЗ №2 ПАТ "АК "Богдан Моторс" в розділі "Податкові зобов'язання" додатку 5 до Декларації з ПДВ за листопад 2010 року та сумою ПДВ, вказаною покупцем ТОВ "Схід Авто" у розділі "Податковий кредит" додатку 5 до Декларації з ПДВ.

Позивачем задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10225894,85 грн., а покупцю надано податкові накладні на суму податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 11465 741,60 грн., звідси вбачається розбіжність суми, яка становить 1 239 846,80 грн.

Відповідачем не надано доказів виписування позивачем податкових накладних на зазначену суму чи їх реєстрації у встановленому порядку. Отже, матеріалами справи не підтверджується обставина розбіжності між виписаними позивачем податковими накладними та сумою сформованих зобов'язань.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Подільському районі міста Києва податкових повідомлень-рішень від 08.01.2013 року № 0000112220, № 0000092220 та № 0000102220.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 27.10.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.