Постанова

від 21.10.2014 по справі 591/166/14-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р. Справа № 591/166/14-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретарю судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційними скаргами Сумської міської ради, Сумського міського об'єднання громадян «Гаражно-будівельний кооператив «Харківський» на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Інтерком», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Сумської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Сумське міське об'єднання громадян «Гаражно-будівельний кооператив «Харківський» про визнання протиправним та скасування рішення, -

В с т а н о в и л а:

У травні 2009 року позивачі, приватне підприємство «Інтерком» (далі - ПП «Інтерком») і фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФО-П ОСОБА_2.), звернулись до суду з позовом, яким просять визнати протиправним та скасувати п. 7 рішення відповідача - Сумської міської ради від 26.03.2003 року № 374-МР.

Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що рішенням відповідача, в частині, яка оскаржується, щодо передачі автогаражному товариству «Харківський» земельної ділянки по АДРЕСА_2 порушено їх законі інтереси на земельну ділянку по АДРЕСА_1, в розмірі, необхідному для користування неї в якості прибудинкової території житлового будинку по АДРЕСА_1.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2014 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Сумська міська рада, посилаючись на не відповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2014 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог позивачів.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що земельне законодавство України, як на час укладення ПП «Інтерком» договору міни з ТОВ «Компанія Інтехсервіс», так і на час отримання ПП «Інтерком» свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення не передбачало перехід до нового власника будівель чи споруд права користування земельною ділянкою. Крім того, апелянт вважає, що суд, встановивши наявність у ПП «Інтерком» на праві постійного користування земельної ділянки, порушив приписи ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), проігнорувавши обставини, встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 10.08.2011 року у справі № 10/177-09.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Сумське міське об'єднання громадян «Гаражно-будівельний кооператив «Харківський» (далі - СМОГ «ГБК «Харківський»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2014 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог позивачів.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом порушені положення ч. 1 ст. 72 КАС України, оскільки рішенням господарського суду Сумської області від 10.08.2011 року у справі № 10/177-09 встановлений факт відсутності у ПП «Інтерком» земельної ділянки. Апелянт зазначає, що у тому випадку, якщо б право користування і перейшло б до ПП «Інтерком», то лише на 0,1 га. земельної ділянки і без зміни цільового призначення. За нормами земельного законодавства, чинними у 2001 році, на час укладання договору міни, право постійного користування земельною ділянкою могли мати спільні підприємства. Отже, надання господарським товариствам в постійне користування землі Земельним кодексом в редакції 1991 року не передбачалось. Правонаступництва права постійного користування землею як тоді діюче, так і нині діюче земельне законодавство не передбачає. ТОВ «Компанія «Інтехсервіс» на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не було формальним землекористувачем, й з ним не повинно було здійснюватися погодження меж при підготовці відведення земельної ділянки у власність СМОГ «ГБК «Харківський». Позивачі підписали Акт погодження меж земельної ділянки, що надана у власність СМОГ «ГБК «Харківський». Приймаючи рішення про надання у власність громадянам, що створили громадське об'єднання, земельної ділянки для автогаражного будівництва єдиним масивом Сумською міською радою порушень чинного законодавства не допущено.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник відповідача Сумської міської ради, до засідання суду апеляційної інстанції не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта СМОГ «ГБК «Харківський», позивача ФО-П ОСОБА_2, представника позивача ПП «Інтерком», перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «Інтерком» і ФО-П ОСОБА_2 та висновок про наявність факту порушення прав позивачів в результаті прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, фактично ґрунтується на тому, що, отримавши у власність нерухоме майно відповідно до договору від 31.10.2001 року, ПП «Інтерком» згідно із положеннями ст. 30 Земельного кодексу (в редакції 1991 року) отримало право на користування земельною ділянкою в межах, визначених Державним актом на право постійного користування землею від 04.07.1995 року. Відсутність у ПП «Інтерком» документів, що посвідчують його право користування земельною ділянкою, не є свідченням відсутності прав щодо цієї земельної ділянки.

Погоджуючись з таким висновком, колегія суддів зазначає, що ст. 30 Земельного кодексу (в редакції Закону від 18.12.1990 року № 561-XII, що втратив чинність 31.12.2002 року згідно із Земельним кодексом України від 25.10.2001 року N 2768-III) визначала, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення (ч. 1).

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди (ч. 3).

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу (ч. 4).

При цьому судом встановлено, що 04.07.1995 року спільним підприємством «Інтехсервіс» отриманий Державний акт на право постійного користування землею, площею 0,30 га., в межах згідно із планом землекористування, для будівництва адміністративного приміщення (т. 1, а.с. 73).

Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування СП «Інтехсервіс» у травні 1995 року виконаний Українським аерогеодезичним підприємством Експедиція № 4 Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України (т. 2, а.с. 31-42).

31.10.2001 року між приватним підприємством «Інтерком» та ТОВ «Компанія Інтехсервіс» (у 1997 році СП «Інтехсервіс» змінило своє найменування на ТОВ «Компанія Інтехсервіс», т. 3, а.с. 19) укладений догові міни № 27/31-10-01 (т. 1, а.с. 72).

За умовами договору між його учасниками здійснюється міна наступними товарами: ПП «Інтерком» передає у власність ТОВ «Компанія Інтехсервіс», належне ПП «Інтерком» устаткування теплової станції (насос ПЄ - 580 з муфтою, насос ПЄ - 380 з муфтою). У свою чергу ТОВ «Компанія Інтехсервіс» передає у власність ПП «Інтерком», належний ТОВ «компанія Інтехсервіс» незавершений будівництвом цілісний майновий комплекс (земельну ділянку, встановлену Державним актом на право постійного користування землею), споруди (будинок, дахову котельну), інженерні мережі.

Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

При цьому, на час укладення зазначеного договору Цивільний кодекс УРСР 1963 року не пов'язував момент виникнення права власності на нерухомість з моментом державної реєстрації договорів, що підлягали такій реєстрації.

Відповідно до акту прийому-передачі до цього договору (т. 1, а.с. 158) ТОВ «Компанія Інтехсервіс» 02.11.2001 року передало у власність ПП «Інтерком»: 1.1. будівлю житлового будинку із вбудованим офісом по АДРЕСА_1 - 30% придатності до експлуатації; 1.2. будівлю дахової котельної (6,0х5,6х3,0) м. - 70% придатності до експлуатації; 1.3. каналізаційну насосну станцію - 100% придатності: споруди та обладнання введено в експлуатацію.

Таким чином, 02.11.2001 року ПП «Інтерком» прийняло у власність об'єкт незавершеного будівництва - будівлю житлового будинку із вбудованим офісом по АДРЕСА_1, тобто об'єкт нерухомості, який будується відповідно до вимог передбачених законодавством та не прийнятий в експлуатацію.

18.06.2002 року рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 341 затверджений пред'явлений ПП «Інтерком» акт державної технічної комісії про готовність до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту - 10 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 /перший пусковий комплекс/(а.с. 160).

02.08.2002 року Сумським обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації здійснена реєстрація права власності ПП «Інтерком» на нежитлові приміщення, загальною площею 1.347 кв.м. (офісне приміщення, підвал, котельна, місця загального користування), розташовані в АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 161).

Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01.01.2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 Земельного кодексу України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

При цьому, колегія суддів зазначає, що таке право підлягало самостійній правовій регламентації, шляхом звернення до компетентних органів та отримання відповідного правовстановлюючого документа.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 5, 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 25.10.2001 року № 2768-III, що була чинною до 14.10.2008 року) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснювалось на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, зверталась з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядала клопотання у місячний строк і давала згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджувався із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подавався до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які повинні розглянути його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, прийняти рішення про надання земельної ділянки.

Судом встановлено, що у травні 2002 року ПП «Інтерком» зверталось до Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради з питання щодо подальшого використання земельної ділянки під розміщенням житлового будинку та останнім звернення погоджено з висновком про можливе відведення земельної ділянки (т. 1, а.с. 198).

28.11.2002 року між ДП «Сумський міський центр державного земельного кадастру» та ПП «Інтерком» укладений договір № 02 271-Ц, за умовами якого ДП «Сумський міський центр державного земельного кадастру» прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по складанню технічного звіту по встановленню та закріпленню на місцевості меж земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 164-166).

Таким чином, судом встановлено, що ПП «Інтерком» вчиняв дії, направлені на юридичне оформлення прав щодо користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Судам першої та апеляційної інстанцій не надано рішень щодо відмови в задоволені звернення позивача.

Також судом встановлено, що 01.09.2002 року між ПП «Інтерком» та ФОП ОСОБА_2 укладений договір № 14/01-09-02 на обслуговування житлового комплексу з вбудованим офісом, який належить ПП «Інтерком» та знаходиться у АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 75-76).

За умовами договору ФОП ОСОБА_2 приймає на себе зобов'язання стосовно забезпечення мешканців житлового комплексу комунальними та іншими послугами, забезпечення належного утримання комплексу за рахунок господарської діяльності на об'єктах комплексу (здача в оренду нежитлових приміщень, надання послуг з теплопостачання та водовідведення, обслуговування жильців будинку та інше.

17.09.2002 року рішенням виконкому Сумської міської ради № 553 (т. 1, а.с. 77) житловому будинку з будівельною адресою - АДРЕСА_1, присвоєна поштова адреса - АДРЕСА_1.

27.05.2008 року ФОП ОСОБА_2 зверталась до управління земельних ресурсів у м. Суми з проханням надати висновок щодо попереднього погодження земельної ділянки, площею 0,2783 га, для утримання і обслуговування будинку по АДРЕСА_1. Підставою для такого звернення послугував договір № 14/01-09-02 від 01.09.2002 року.

За висновком управління земельних ресурсів у м. Суми від 18.08.2008 року № 1811/01-23 (т. 1, а.с. 79) щодо попереднього погодження надання земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 під розміщення житловому будинку та для обслуговування прилеглої території за адресою м. Суми, АДРЕСА_1, ФОП ОСОБА_2 можливо надати цю земельну ділянку при умові припинення права постійного користування земельною ділянкою (ст. 141 ЗК України) ПП «Інтерком», державна реєстрація останнього припинена 09.10.2006 року.

Згідно із комплексним висновком управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 24.09.2008 року, - можливе відведення замовнику ФО-П ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду для обслуговування, утримання і використання житлового комплексу з будованим офісом, з виконанням обмежень та вимог містобудівного характеру (т. 1, а.с. 80).

Таким чином, судом встановлено, що позивач ФО-П ОСОБА_2 вчиняла дії, направлені на юридичне оформлення прав щодо користування площею 0,2783 га, для утримання і обслуговування будинку по АДРЕСА_1.

Судам першої та апеляційної інстанцій не надано рішень щодо відмови в задоволені звернення позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції закону, що була чинною на час звернення позивачів до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами ст. 99 КАС України (в редакції закону, що була чинною на час звернення позивачів до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентувались ст. 100 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що ч. 11 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, що була чинною на час звернення позивачів до суду) визначалось, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 21 Закону «Про інформацію» (в редакції, що була чинною на час звернення позивачів до суду) акти органів місцевого самоврядування є основним джерелом інформації цих органів.

Колегія суддів вважає, що вимога «доступності акту органу місцевого самоврядування» відповідачем не була дотримана, оскільки судам першої та апеляційної інстанцій не надано доказів стосовно доведення до населення, зокрема до позивачів, змісту оспорюваного рішення.

Відповідачем не спростовано твердження позивачів про те, що про існування оспорюваного рішення вони дізнались з листа-відповіді прокуратури Сумської області від 29.11.2008 року № с-288-08 (т. 1, а.с. 84).

Колегія суддів не приймає у якості доказу обізнаності позивачів про існування оскаржуваного рішення відповідача Акт погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки автогаражного товариства «Харківський» на території Сумської міської ради по АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 129), оскільки в цьому документі відсутнє посилання на рішення Сумської міської ради від 26.03.2003 року № 374-МР.

Окрім того, згідно із схематичним планом земельної ділянки АДРЕСА_1, який виконаний 11.11.2002 року Сумським обласним об'єднаним Бюро технічної інвентаризації (т. 3, а.с. 107), за жилим домом літ. «А-4», розташованим за зазначеною адресою, обліковувалась земельна ділянка загальною площею 3.100 кв.м., тобто, земельна ділянка в фактично в межах Державного акту на право постійного користування землею, який у 1995 році був отриманий СП «Інтехсервіс».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду щодо поважності причин пропуску позивачами строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Рішенням Сумської міської ради від 26.03.2003 року № 174-МР, пунктом № 7, автогаражному товариству «Харківський» для гаражного будівництва передана у власність земельна ділянка, площею 0,0697 га., що розташована в АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 68).

15.01.2004 року автогаражним товариством «Харківський» отриманий Державний акт на право власності на земельну ділянку СМ № 136575 (т. 1, а.с. 69), відповідно до якого, окрім іншого, товариство на підставі рішення Сумської міської ради від 26.03.2003 року № 374-МР є власником земельної ділянки, площею 0,0697 га., розташованої в АДРЕСА_2.

Дослідивши схему розміщення ділянки землекористування СП «Інтехсервіс» по АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 37), схему меж та кутів поворотів (т. 2, а.с. 38), план встановлених меж ділянки землекористування СП «Інтехсервіс» по АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 39-40), план встановлених меж (т. 2, а.с. 41), план земельної ділянки (т. 2, а.с. 93), карту топографічної зйомки забудованої території - АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 99), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка, площею 0,0697 га., яка згідно з оскаржуваним рішенням відповідача та з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії СМ № 136575, значиться як така, що розташована в АДРЕСА_2, в повному обсязі знаходиться в межах земельної ділянки наданої в постійне користування СП «Інтехсервіс», за місцем розташування - м. Суми, АДРЕСА_1.

Колегія суддів звертає увагу на копію плану земельної ділянки, площею 0,0697 г., по АДРЕСА_2, що надана Управлінням Держкомзему у м. Суми (т. 2, а.с. 93), яким визначена земельна ділянка, що підлягає інвентаризації, її межі та номери кутів повороту згідно катаголу та відповідно до якого, за описом меж земельної ділянки: «від В до А - спільне підприємство «Інтехсервіс»».

Колегія суддів оцінює дану обставину, як свідчення того, що на час вирішення питання про передачу у власність автогаражному товариству «Харківський» зазначеної земельної ділянки для гаражного будівництва компетентним установам було відомо про наявність такого юридичного землекористувача, як спільне підприємство «Інтехсервіс».

При цьому, згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцем запис про припинення ТОВ «Інтехсервіс» (ідентифікаційний код 14010545) вчинений 09.10.2006 року (т. 1, а.с. 74).

Стаття 141 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на час прийняття оскаржуваного рішення) закріплює, серед інших, такі підстави припинення права користування земельною ділянкою, як: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ЗК.

Статтями 142, 149 цього кодексу передбачено умови добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою та, відповідно, порядок вилучення земельних ділянок.

Судам першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надано доказів того, що прийняттю оспорюваного рішення передувало рішення (у тому числі, судове) щодо припинення права користування СП «Інтехсервіс» земельною ділянкою, площею 0,0697 га., яка розташована в АДРЕСА_1.

У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 із змінами внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 2 від 19.03.2010 року визначено, що у випадках, визначених ст.ст. 140-149 Земельного кодексу України, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість тверджень відповідача щодо неможливості оспорювання в судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування з тих підстав, що таке рішення, як ненормативний акт вичерпало свою дію фактом його виконання. При цьому колегія суддів зазначає, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин (юридичних фактів) в іншому судовому рішенні, тобто учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції приписів зазначеної норми закону, виходячи із того, що матеріально-правовий аспект захисту права насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право та чи було воно порушено або було необхідним його правове визначення.

Предметом спору у справі № 10/177-09 є захист, як вважав позивач, порушеного права користування земельною ділянкою, площею 0,0697 г., по АДРЕСА_2, яка згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії СМ № 136575 належить автогаражному товариству «Харківський», а у якості способу захисту права ПП «Інтерком» обрало вимогу, окрім іншого, про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні підприємством земельною ділянкою, яка розташована в м. Суми по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 132-135).

При розгляді та вирішення справи № 10/177-09 Господарським судом Сумської області не вирішувалась питання про наявність у ПП «Інтерком» права користування зазначеною земельною ділянкою. За обставинами встановленими судами, виходячи із змісту судових рішень по справі: Господарського суду Сумської області від 10.08.2011 року та Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року - «ПП «Інтерком» взагалі не має відведеної йому в установленому порядку земельної ділянки». І з встановленням цієї обставини, як юридичного факту, Господарським судом Сумської області зроблений висновок, який підтриманий судом апеляційної інстанції, про те, що «отже не може йти мова про співпадання земельної ділянки СМОГ ГБК «Харківський»».

Таким чином, наявність чи відсутність такого юридичного факту (обставини у справі), як співпадання земельної ділянки, що передана у власність СМОГ ГБК «Харківський», із земельною ділянкою, яка передана у користування СП «Інтехсервіс» Господарським судом Сумської області не встановлювалась.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно і повно встановлені обставини справи, та про відсутність підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Частиною 2 ст. 11 КАС України визначено право суду вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод і інтересів сторін чи третіх осіб, по захист яких вони просять.

Оскільки підставою для отримання 15.01.2004 року СМОГ «ГБК «Харківський» Державного акту на право власності на земельну ділянку серії СМ № 136575 послугував п. 7 рішення відповідача від 26.03.2003 року за № 374-МР, колегія суддів приходить до висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог ПП «Інтерком» і ФО-П ОСОБА_2 та додатково застосувати той спосіб захисту порушеного права позивачів, який відповідає фактичним обставинам справи і в повному обсязі відновлює порушене право, а саме, - прийняти рішення про скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії СМ № 136575, виданого СМОГ «ГБК «Харківський» 15.01.2004 року Сумської міською радою, в частині визнання Сумського міського об'єднання громадян «Гаражно-будівельний кооператив «Харківський» власником земельної ділянки, площею 0,0697 га., розташованої в АДРЕСА_2.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Судовий збір, сплачений СМОГ «ГБК «Харківський» у розмірі 36,54 грн. (т. 3, а.с. 52) і Сумською міською радою у розмірі 36,54 грн. (т. 3, а.с. 57) згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, підлягає зарахуванню до Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 94, 99, 100, 160, 167, 184, 185, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, 200, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Сумської міської ради, Сумського міського об'єднання громадян «Гаражно-будівельний кооператив «Харківський» - залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2014 року - змінити, доповнивши судове рішення наступним:

Скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії СМ № 136575, виданий Сумському міському об'єднанню громадян «Гаражно-будівельний кооператив «Харківський» 15 січня 2004 року Сумської міською радою, в частині визнання Сумського міського об'єднання громадян «Гаражно-будівельний кооператив «Харківський» власником земельної ділянки, площею 0,0697 га., розташованої в АДРЕСА_2.

В іншій частині постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2014 року - залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 27 жовтня 2014 року.