Ухвала

від 16.10.2014 по справі 296/5243/14-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/5243/14-ц

4-с/296/43/14

У Х В А Л А

"16" жовтня 2014 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді - Шалоти К.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Давиденко В.В.,

представника заінтересованої особи - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби (далі - Корольовського ВДВС) Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3, заінтересована особа - ОСОБА_4 про скасування постанов про повернення виконавчих документів,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на постанови державного виконавця, в якій просив: визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця від 08.04.2014 року про повернення виконавчих документів стягувачеві на виконавчі листи №2-1966 від 14.08.2014 року та зобов"язати державного виконавця усунути допущені порушення, а саме вжити заходи для проведення усіх необхідних виконавчих дій та подати до суду звіт про виконання судового рішення протяном одного місяця з дати винесення рішення.

В обґрунтування скарги зазначив, що державний виконавець Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3 незаконно виніс постанови про повернення виконавчих документів від 08.04.2014 року на виконавчий лист №2-1966 від 14.08.2013 року про стягнення на його користь з ОСОБА_4 76 883,00 грн. та виконавчий лист №2-1966 від 14.08.2013 про стягнення на його користь з ОСОБА_4 777,50 грн. на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державним виконавцем не вжито усіх заходів примусового виконання рішення, зокрема не отримано рішення суду на направлене подання про обмеження боржника у праві виїзду за кордон, не встановлено місця реєстрації боржника, не винесено постанови про примусовий привід боржника працівниками або оголошення його в розшук, не стягнуто майно, вартість якого не перевищує 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та побутового вжитку. Окрім того, скаржник посилався на те, що боржник є керівником приватного підприємства та вказував на не з"ясування державним виконавцем вказаних обставин.

Заявник в судове засідання не з"явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги скарги підтримав повністю та просив її задовольнити.

Державний виконавець Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився, направив письмові заперечення, в яких посилаючись на здійснення всіх заходів, необхідних для своєчасного і повного виконання рішення суду, просив у задоволенні скарги відмовити.

Представник боржника ОСОБА_4 в судовому засіданні проти скарги заперчував, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях державного виконавця та просив у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши пояснення представник боржника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 серпня 2013 року Корольовським районним судом м.Житомира видані два виконавчі листи №2-1966 на примусове виконання рішення цього суду від 17 червня 2009 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 76 883 грн. боргу по договору позики та 777,50 грн. понесених судових витрат.

30 серпня 2013 року державним виконавецем Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3 відкрито виконавчі провадження №39530610 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу по договору позики у сумі 76 883 грн. та №39530491 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат у сумі 777,50 грн.

08 квітня 2014 року постановами державного виконавця Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3 у виконавчих провадженнях №39530610 та №39530491 виконавчі документи з примусового виконання виконавчих листів №2-1966/09 повернуто стягувану на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначені постанови державного виконавця мотивовані тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст. 1 Законі України „Про виконавче провадженняВ» (далі - Закону) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та іншихорганів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти.

З наявних в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юриичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що боржник ОСОБА_4 є одноособовим засновником та керівником приватного підприємства "НІК", код за ЄДРПОУ 22063076 (а.с 13).

Натомість, вказані обставини щодо наявності у боржника ОСОБА_4 майна або інших доходів від заснованого ним приватного підприємства "НІК", на яке може бути звернуто стягнення для належного примусового виконання виконавчих листів №2-1966/09, державним виконавцем Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ ОСОБА_3 у ході виконавчих проваджень №39530610, №39530491 не перевірялися та не встановлювалися.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що державний виконавець не виконав всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів для належного виконання судового рішення та дійшов передчасного висновку про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення у виконавчих провадженнях №39530610 та №39530491 та безпідставно виніс постанови про повернення стягувану виконавчих документів з примусового виконання виконавчих листів №2-1966/09, а тому останні є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне поновити порушені права скаржника та зобов'язати головного державного виконавця Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3 вжити усі необхідні заходи примусового виконання виконавчих листів №2-1966, виданих 14.08.2013 Корольовським районним судом м.Житомира відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, вимоги скаржника про зобов'язанння державного виконавця Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3 подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати винесення рішення задоволенню не підлягають, оскільки в силу ст. 389 ЦПК України орган державної виконавчої служби має повідомити суд про виконання ухвали не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду, а тому додаткового застереження не потребує.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 209 - 210, 212, 213, 386, 387 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати постанови головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3 про повернення виконавчих документів стягувачу від 08.04.2014 року у виконавчих провадженнях №39530491 та №39530610, з примусового виконання виконавчого листа №2-1966, виданого 14.08.2013 Корольовським районним судом м. Житомира.

Зобов'язати головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3 вжити усі необхідні заходи примусового виконання виконавчого листа №2-1966, виданого 14.08.2013 Корольовським районним судом м. Житомира відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження".

В решті вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні ухвали, протягом того ж строку з дня отримання її копії.

Суддя К. В. Шалота