Ухвала

від 27.10.2014 по справі 0870/9287/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/800/7387/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Аландаренко Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013

у справі № 0870/9287/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український комерційний альянс"

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.02.2012 №0000062310 та №0000072310.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Український комерційний альянс», за результатами якої складено акт перевірки від 27.01.2012 №39/2310/36977205, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного України в частині недотримання вимог законодавства в момент вчинення правочинів з ТОВ «Рєстра», ТОВ «ЗК «АГРОМИР», ТОВ «Поліпром»; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 39, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1598241,00 грн. та податку на додану вартість у сумі 1401848,00 грн.; в рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів» декларацій з податку на прибуток за період 2 квартал та 2-3 квартали 2011 року позивачем віднесено витрати по операціях, зв'язок з господарською діяльністю яких не доведено, та які не підтверджені відповідними первинними та бухгалтерськими документами.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем 08.02.2012 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000062310 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1598241,00 грн.;

- №0000072310, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1620251,57 грн., у тому числі за основним платежем - 1401848,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 218403,11 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Поліпром», ТОВ «Рєстра» та ТОВ «ЗК «Агромир» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання передачі, рахунки, товарно-транспортні накладні, а також, факт подальшої реалізації товару третім особам.

На момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому порядку в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій, та мали дійсні Свідоцтва платників податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 08.02.2012.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль