Постанова

від 21.10.2014 по справі 803/1882/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Справа № 803/1882/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача Шимка О.В.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008822201 від 09 вересня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» з питань декларування та сплати за землю (орендної плати) у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року за земельні ділянки під основними засобами (об'єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. І. Франка, 53).

За результатами проведеної перевірки, Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області складено акт про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» від 31 липня 2014 року № 3419/22-01/20137534.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008822201 від 09 вересня 2014 року.

Позивач з висновками вказаними в акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, так як вважає, що висновки цієї перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який відповідно до підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Дані державного земельного кадастру надаються структурними підрозділами Держземагенства у вигляді витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області в порушення норм Податкового кодексу України при нарахуванні земельного податку керувалася непідтвердженими даними, що відповідно мало наслідком невірне обчислення та нарахування суми земельного податку. Зокрема, контролюючим органом самовільно та безпідставно визначено площу земельної ділянки, яка є базою оподаткування плати за землю, у зв'язку з чим невірно обчислено та нараховано суми земельного податку.

Зважаючи на викладене позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав у ньому викладених та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи це наступним. Згідно встановлених розрахунків товариство з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» не декларувало та не сплачувало земельний податок за користування землею під нерухомим майном за адресою: м. Луцьк, вул. І. Франка, 53, загальною площею 2 109, 7 кв.м.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 286.5 цієї ж статті передбачено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

На лист Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби № 10370/10/03-18/22-01 від 25 липня 2013 року Управління Держземагенства у Луцькому районі Волинської області повідомило, що у 2011-2013 роках вартість нормативно-грошової оцінки земельної ділянки для обслуговування виробничої бази, на якій розташовані будівлі та споруди товариства з обмеженою відповідальністю на вул. І. Франка, 53 в м. Луцьку, площею 2, 4530 га. Становить 16 786 860 грн. 20 коп. за один рік.

Враховуючи вищезазначене, нормативна грошова оцінка 1 кв. М. земельної ділянки становить 684 грн. 34 коп.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в поданому письмовому запереченні, та просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що з 16 по 22 липня 2014 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» з питань декларування та сплати за землю (орендної плати) у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року за земельні ділянки під основними засобами (об'єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. І. Франка, 53).

За результатами перевірки складено Акт № 3419/22-01/20137534 від 31 липня 2014 року про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс».

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - не подано станом на 16 грудня 2013 року декларації з плати за землю за 2011 та 2013 роки та статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статей 269, 271, 286, пункту 287,6 статті 287 Податкового кодексу України - занижено земельний податок на загальну суму 136 782 грн. 45 коп., в тому числі за 2011 рік - 45 594 грн. 15 коп., за 2012 рік - 45 594 грн. 15 коп. та за 2013 рік - 45 594 грн. 15 коп.

За результатами перевірки контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008822201 від 09 вересня 2014 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 35 238 грн. 14 коп., в тому числі: за основним платежем - 27 918 грн. 51 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 319 грн. 63 коп.

Як вбачається з акту перевірки, у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» придбано нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. І. Франка, 53. Було укладено ряд договорів: договори купівлі-продажу № 1748 та № 1753 від 21 грудня 2011 року; договір купівлі-продажу № 415 від 28 травня 2012 року; договір купівлі-продажу № 88 від 06 лютого 2012 року.

Однак, згідно даних АІС «Податковий блок» приватне підприємство «Імпалс» (код ЄДРПОУ 01468248, вид діяльності - виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; визнано банкрутом) не подавало до контролюючих органів податкову звітність з плати за землю та не декларувало за період 2011-2013 роки податкові зобов'язання з плати за землю.

Вказані обставини встановлені судом на підставі пояснень представників сторін та наявних в матеріалах справи документів та не заперечуються сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пункт 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України).

Стаття 269 Податкового кодексу України зазначає, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 286.5 цієї ж статті, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У пункті 287.6 статті 287 Податкового кодексу України зазначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, з моменту укладення договорів купівлі-продажу № 1748 та № 1753 від 21 грудня 2011 року, № 415 від 28 травня 2012 року, № 88 від 06 лютого 2012 року у позивача, як власника нерухомого майна, виник обов'язок із сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовано це нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» не декларувало та не сплачувало земельний податок за користування землею під нерухомим майном, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: м. Луцьк, вул. І. Франка, 53.

Як вбачається з листа № 10370/10/03-18/2201 від 25 липня 2013 року, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Державної податкової служби звернулась до Управління Держземагенства у Луцькому районі Волинської області щодо вартості нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на вул. І. Франка, 53 в м. Луцьку, площею 2, 4530 за період 2011-2013 роках.

Листом № 01-01-09/130 від 29 липня 2014 року Управління Держземагенства у Луцькому районі Волинської області повідомило відповідача, що у 2011-2013 роках вартість нормативно-грошової оцінки земельної ділянки для обслуговування виробничої бази, на якій розташовані будівлі та споруди товариства з обмеженою відповідальністю на вул. І. Франка, 53 в м. Луцьку, площею 2, 4530 га. становить 16 786 860 грн. 20 коп. за один рік. Відтак, нормативна грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки становить 684 грн. 34 коп.

Таким чином, з огляду на позовні вимоги та встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що у Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області були підстави для нарахування податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб в сумі відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0008822201 від 09 вересня 2014 року, діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

За правилами частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Загальний розмір судового збору, який повинен бути сплачений у даній справі становить 1 827 грн. Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, встановленого для вимог майнового характеру - 182 грн.70 коп.

Отже, оскільки в задоволенні позову майнового характеру позивачу відмовлено, з позивача слід стягнути до Державного бюджету України 1 644 грн. 30 коп. (1 827 грн. - 182 грн.70 коп. = 1 644 грн. 30 коп.).

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» на користь Державного бюджету України несплачений судовий збір в сумі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 26 жовтня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер