Ухвала

від 31.03.2015 по справі 803/1882/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 10566/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Сеник Р.П..,

суддів - Хобор Р.Б., Попко Я.С.,

за участі секретаря - Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

19 вересня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008822201 від 09 вересня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» з питань декларування та сплати за землю (орендної плати) у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року за земельні ділянки під основними засобами (об'єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. І. Франка, 53).

За результатами проведеної перевірки, Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області складено акт про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» від 31 липня 2014 року № 3419/22-01/20137534.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008822201 від 09 вересня 2014 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року в справі № 803/1882/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс», яке покликаючись на те, що судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовано обставин, що Луцькою ОДПІ під час проведення перевірки не досліджено кроваве становище даної землі, не отримано витягу з Державного земельного кадастру України де містилась сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельної ділянки, її оцінку, класифікацію. Кількісну та якісну характеристики, не встановлено чи розірвано договір оренди між Луцькою міською радою та ПП «ІМПАЛС» договору оренди землі (чи повернута земельна ділянка). З врахуванням вищенаведеного просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року в справі № 803/1882/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 16 по 22 липня 2014 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» з питань декларування та сплати за землю (орендної плати) у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року за земельні ділянки під основними засобами (об'єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. І. Франка, 53) та за результатами перевірки складено Акт № 3419/22-01/20137534 від 31 липня 2014 року про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс».

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - не подано станом на 16 грудня 2013 року декларації з плати за землю за 2011 та 2013 роки та статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статей 269, 271, 286, пункту 287,6 статті 287 Податкового кодексу України - занижено земельний податок на загальну суму 136 782 грн. 45 коп., в тому числі за 2011 рік - 45 594 грн. 15 коп., за 2012 рік - 45 594 грн. 15 коп. та за 2013 рік - 45 594 грн. 15 коп.

За результатами перевірки контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008822201 від 09 вересня 2014 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 35 238 грн. 14 коп., в тому числі: за основним платежем - 27 918 грн. 51 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 319 грн. 63 коп.

Як вбачається з акту перевірки, у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» придбано нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. І. Франка, 53. Було укладено ряд договорів: договори купівлі-продажу № 1748 та № 1753 від 21 грудня 2011 року; договір купівлі-продажу № 415 від 28 травня 2012 року; договір купівлі-продажу № 88 від 06 лютого 2012 року.

Однак, згідно даних АІС «Податковий блок» приватне підприємство «Імпалс» (код ЄДРПОУ 01468248, вид діяльності - виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; визнано банкрутом) не подавало до контролюючих органів податкову звітність з плати за землю та не декларувало за період 2011-2013 роки податкові зобов'язання з плати за землю.

Вказані обставини встановлені судом на підставі пояснень представників сторін та наявних в матеріалах справи документів та не заперечуються сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пункт 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України).

Стаття 269 Податкового кодексу України зазначає, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 286.5 цієї ж статті, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У пункті 287.6 статті 287 Податкового кодексу України зазначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, з моменту укладення договорів купівлі-продажу № 1748 та № 1753 від 21 грудня 2011 року, № 415 від 28 травня 2012 року, № 88 від 06 лютого 2012 року у позивача, як власника нерухомого майна, виник обов'язок із сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовано це нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» не декларувало та не сплачувало земельний податок за користування землею під нерухомим майном, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: м. Луцьк, вул. І. Франка, 53.

Як вбачається з листа № 10370/10/03-18/2201 від 25 липня 2013 року, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Державної податкової служби звернулась до Управління Держземагенства у Луцькому районі Волинської області щодо вартості нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на вул. І. Франка, 53 в м. Луцьку, площею 2, 4530 за період 2011-2013 роках.

Листом № 01-01-09/130 від 29 липня 2014 року Управління Держземагенства у Луцькому районі Волинської області повідомило відповідача, що у 2011-2013 роках вартість нормативно-грошової оцінки земельної ділянки для обслуговування виробничої бази, на якій розташовані будівлі та споруди товариства з обмеженою відповідальністю на вул. І. Франка, 53 в м. Луцьку, площею 2, 4530 га. становить 16 786 860 грн. 20 коп. за один рік. Відтак, нормативна грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки становить 684 грн. 34 коп.

Виходячи із системного аналізу вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що з огляду на позовні вимоги та встановлені судом фактичні обставини справи, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області були підстави для нарахування податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб в сумі відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказане додатково свідчить, що за таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0008822201 від 09 вересня 2014 року, діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним та всебічним з'ясуванням усіх обставин справи, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись .ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс Плюс» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року в справі № 803/1882/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Р.П. Сеник

Судді Р.Б. Хобор

Я.С. Попко