Постанова

від 22.10.2014 по справі 809/2591/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа № 809/2591/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Візінському М.В.

за участю:

представника позивача - Григоріва В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області,

до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції,

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі також - відповідач) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що заступником начальника відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_2 в порушення вимог статей 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу адміністративного судочинства України, протиправно, без визначених законом правових підстав, 11.07.2014 року, прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду №2а-3035/11/0970 про стягнення з платника податку податкового боргу. Просить суд визнати протиправними дії державного виконавця щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження, скасувати постанову державного виконавця від 11.07.2014 року ВП №43917857 про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати відповідача переглянути заяву щодо примусового виконання судового рішення на підставі виконавчого листа від 17.06.2014 року №2а-3035/11/0970 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ «ІФК Тера» 712787 гривень податкового боргу.

Представник позивача вимоги, викладені в адміністративному позові, підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, окрім цього не з'явився до суду з метою одержання копії позовної заяви та доданих до неї документів, що передбачено приписами частини 4 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи що провадження в адміністративній справі відкрито 16 жовтня 2014 року та повідомлено відповідача про необхідність отримання вищевказаних документів, що підтверджується факсимільним повідомленням від 16.10.2014 року (а.с.42) та звітом про відправку повідомлення від 16.10.2014 року (а.с.43,44). Із клопотаннями про відкладення судового засідання, чи розгляду справи без участі представника відповідача, останній до суду не звертався. Судом, на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України проведено судовий розгляд справи без участі представника відповідача по наявних у справі матеріалах.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17.06.2014 року видано виконавчий лист №2а-3035/11/0970 щодо стягнення з розрахункових рахунків в банківських установах, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФК Тера" (код ЄДРПОУ 35517279) та за рахунок готівки в дохід бюджету податковий борг в сумі 712787, 00 грн. (сімсот дванадцять тисяч сімсот вісімдесят сім грн. 00 коп.) (а.с.9).

З метою виконання даного виконавчого листа 03.07.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську звернулася до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання (а.с.10).

11.07.2014 року заступник начальника відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_2 прийняв постанову ВП №43917857 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання виконавчого листа за № 2а-3035/11/0970 (а.с.8).

Із змісту описової і мотивувальної частини постанови відповідача слідує, що вона прийнята на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

В оскаржуваній постанові зазначено, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу та сформовано висновок, що органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються, оскільки процедура погашення податкового боргу є самостійною і регулюється окремими нормами Податкового кодексу України, а не законодавством про виконавче провадження.

Таку правову позицію відповідач сформував, посилаючись на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-13 від 24.10.2013 року.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, досліджуючи правомірність постанови від 11.07.2014 року ВП №43917857 на предмет наявності юридичних підстав відмови у відкритті виконавчого провадження, встановлених законом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (надалі також - рішення).

Частинами 1 та 2 статті 2 коментованого Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (надалі також - державні виконавці).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, серед іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (надалі також - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За змістом пункту 4 частини 2 статті 17 вказаного вище Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.

Пунктом 1 частини 2 цієї статті Закону встановлено, що такими документами є: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені пунктами 1-9 частини 1 статтею 26 вищевказаного Закону.

Як встановлено з матеріалів справи, у оскаржуваній постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець посилається на пункт 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", тобто на підставі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Згідно пункту 95.3 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З аналізу наведеної норми слідує, що Податковим кодексом України встановлено один із способів і порядків виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України, до яких належить і Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

Проте, вказані положення Податкового кодексу України, а також зміст Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1484/12/13-13 не виключають можливості здійснення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа суду, виданого відповідно до процесуального законодавства України, в тому числі Кодексу адміністративного судочинства України.

На переконання суду, при прийнятті постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження державним виконавцем не правомірно застосовано пункт 8 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", адже статтями 95-99 Податкового кодексу України не визначено порядок відмови у відкритті виконавчого провадження за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом частини 5 цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист (частина 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України).

У спірних правовідносинах виконавчий лист в порядку статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України не визнаний судом, який його видав, таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки виконавчий лист не був визнаний таким, що не підлягає виконанню, у відповідача не було правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження (відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа) із посиланням на пункт 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Отримавши виконавчий лист, державний виконавець із посиланням на пункт 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" необґрунтовано відмовив у відкритті виконавчого провадження.

Відносно врахування відповідачем змісту Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 №1484/12/13-13 "Щодо порядку виконання судових рішень про стягнення з платників податків коштів у рахунок погашення податкового боргу" суд зазначає, що такий лист має рекомендаційний характер, не має правого статусу закону, відтак обставини, викладені у ньому, не можуть виключати здійснення виконавчого провадження за виданими у встановленому процесуальним законом порядку виконавчих листів.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що вказаним листом Вищий адміністративний суд України надав рекомендації адміністративним судам в конкретних випадках перевіряти наявність достатніх підстав для видачі у порядку статей 257 та 258 Кодексу адміністративного судочинства України органам державної податкової служби виконавчих листів про примусове виконання судових рішень про стягнення податкового боргу із юридичних осіб.

Зазначено, що порядок погашення податкового боргу за рішенням суду про стягнення коштів з рахунків платника податку у банках, які обслуговують останнього, - є самостійною процедурою, яка регулюється статтею 95 Податкового кодексу України, і може здійснюватися без виконавчого провадження.

При цьому, вказаний лист не надає рекомендацій щодо необхідності відмовляти у відкритті виконавчих проваджень за наявності виданого виконавчого листа адміністративним судом про стягнення з юридичної особи податкового боргу у спосіб визначений у резолютивній частині постанови суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що положення Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України і Закону України "Про виконавче провадження" в питанні погашення в користь державного або місцевого бюджету податкового боргу за рішенням суду про стягнення коштів з рахунків платника податку у банках, які його обслуговують, і за рахунок готівки такого платника податку, не конфліктують між собою, не виключають і не суперечать одні з одними.

Відтак, на переконання суду, виконання судових рішень про стягнення податкового боргу може здійснюватися самостійно територіальними органами державної податкової служби в порядку пунктів 95.3 і 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, так і за заявою стягувача - шляхом отримання виконавчого листа та передачі його на примусове виконання в органи державної виконавчої служби в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи наведене та з огляду на те, що 11.06.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист щодо примусового виконання постанови суду у справі №2а-3035/11/0970 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФК Тера" податкового боргу в сумі 712787,00 грн, суд дійшов висновку про наявність права у Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на звернення до виконавчої служби з метою виконання рішення суду та обов'язку державного виконавця вирішити питання про відкриття виконавчого провадження.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень і прийняття ним рішень є способом здійснення власної компетенції та являє собою процес реалізації наданих законом функцій такому суб'єкту владних повноважень.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд вважає дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції щодо відмови у прийнятті до виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду - неправомірними, а постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.07.2014 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області щодо примусового виконання виконавчого листа за №2а-3035/11/0970 теж підлягають задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-3035/11/0970, виданого 17.06.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ІФК Тера" 712787,00 гривень податкового боргу.

Скасувати постанову заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 11.07.2014 року ВП №43917857 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання виконавчого листа №2а-3035/11/0970, виданого 17.06.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції повторно розглянути заяву Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області щодо примусового виконання виконавчого листа за №2а-3035/11/0970, виданого 17.06.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ІФК Тера" 712787,00 гривень податкового боргу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 27.10.2014 року.