Ухвала

від 28.10.2014 по справі 372/1680/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1680/14-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М. Провадження № 22-ц/780/5992/14 Доповідач у 2 інстанції Малород Категорія 46 28.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

28 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Малорода О.І.

суддів: Поліщука М.А., Ігнатченко Н.В.

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Управління Держземагенства в Обухівському районі, Приватне комерційно-технічне транспортне підприємство «Магістраль», Підгірцівська сільська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд зобов'язати відповідачів звільнити земельну ділянку, що знаходиться в розпорядженні позивача на підставі нотаріальної довіреності, що розташована за адресою Київська область, Обухівський район, Підгірцівська сільська рада, кадастровий номер 3223186800:06:003:0026; заборонити відповідачам перебувати в майбутньому на вказаній земельній ділянці та зобов'язати відповідачів не чинити перешкод йому у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

Мотивував вимоги тим, що власник спірної земельної ділянки, ОСОБА_5, відповідно до нотаріальної довіреності надала йому право на продаж та право користування вказаною земельною ділянкою.

Вказував, що він побудував огорожу навколо вказаної земельної ділянки та використовує її для власних потреб, однак 23 березня 2014 року відповідачі та ще група невстановлених осіб, розмістили на території спірної земельної ділянки своє майно.

Зазначав, що своїми діями відповідачі умисно порушили його право власності, з приводу чого він звернувся до правоохоронних органів.

Вважав, що відповідачі своїми діями порушили його право як власника та землекористувача, і просив суд відновити його порушені права, посилаючись на ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 153 , 158 ЗК України.

Рішенням суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Мотивує вимоги тим, що ОСОБА_5 як власник спірної земельної ділянки, надала йому нотаріально посвідчену довіреність, якою надала йому право як продажу так і користування вказаною земельною ділянкою.

Вважає відмову в залученні ОСОБА_5 до участі у справі як третьої особи із самостійними вимогами порушенням норм процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, відмовляючи ОСОБА_5 у залученні її до справи як третьої особи з самостійними вимогами, оскільки вона є власником спірної земельної ділянки.

Зазначає, що відповідачі незаконно перебувають на спірній земельній ділянці, чим порушують його права як землекористувача.

Апеляційну скаргу слід відхилити.

Судом встановлено, що 19 січня 2014 року ОСОБА_5 надала нотаріально посвідчену довіреність серії ВТР № 753255, якою уповноважила позивача представляти її інтереси.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, що розташована за адресою Київська область, Обухівський район, Підгірцівська сільська рада, кадастровий номер 3223186800:06:003:0026, загальною площею 0,75 га, цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САК №546145 від 30.01.2014 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії АХ № 355809 від 30.01.2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, в розумінні ст. 125 та 126 ЗК України, належним позивачем може бути власник ділянки спірної земельної ділянки.

Крім цього, суд першої інстанції також зазначив, що нотаріальна довіреність видана позивачу власником земельної ділянки, видана на представлення її інтересів з наданням йому визначених прав, до переліку яких не входить передача права власності та права користування саме на спірну земельну ділянку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем всупереч ст. 60 ЦПК України жодним належним та допустимим доказом не доведено, що він є власником чи користувачем на правових підставах земельної ділянки, чи у нього виникло право користування на вказану земельну ділянку. Фактичним власником даної земельної ділянки є ОСОБА_5, але позивач звернувся до суду не в її інтересах, а від свого імені, тому є неналежним позивачем.

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Колегією та судом першої інстанції встановлено, що згідно довіреності від 29 січня 2014 року, ОСОБА_5 уповноважила позивача по справі представляти її інтереси та надала право укладати договори купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, одержувати документи на право власності на земельну ділянку (а.с. 4).

Згідно вищевказаної довіреності, ОСОБА_5 уповноважила позивача бути її представником з усіма необхідними повноваженнями, проте зі змісту цієї довіреності не вбачається права позивача користуватися конкретною спірною земельною ділянкою.

Пунктом 7 Пленуму Верховного Суду України Постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (з змінами від 19.03.2101 року №2), передбачено, що вимагати усунення будь-яких порушень права, навіть якщо ці порушення непов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, може власник земельної ділянки або землекористувач .

За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають як такі, що заявлені неналежним позивачем.

Колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому згідно з ст. 308 ч. 1 ЦПК України колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. 308 ч. 1, 315 ЦПК України колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: