Постанова

від 20.10.2014 по справі 826/10975/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2014 року 09 год. 00 хв. № 826/10975/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Китай Логістика» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2014 року № 0002462201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Китай Логістика» (далі - позивач, ТОВ «Укр-Китай Логістика») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2014 року № 0002462201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.03.2014р. № 82/1-22-01, складеного за результатами проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Укр-Китай Логістика» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Грандісресурс» за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р., документально та нормативно не підтверджуються в частині заниження податку на прибуток. Натомість отримані ТОВ «Укр-Китай Логістика» кошти за оплату наданих ТОВ «Грандісресурс» послуг підтверджуються належним чином складеними первинними документами та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Товариства.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 02.09.2014р. № 1104/9/2650 та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівниками ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Укр-Китай Логістика» (ідентифікаційний код 36059499) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Грандісресурс» за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р., за результатами якої складений Акт від 06.03.2014р. № 82/1-22-01. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Укр-Китай Логістика» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 137.1 та п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2012-2013 роки на загальну суму 17522,00 грн. А саме в ході проведеної перевірки перевіряючими виявлено заниження доходу у сумі 91568 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 6184 грн., за 2013 рік - 85384 грн. За результатами проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014р. № 0002462201, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях призначених у даній справі представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

15 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 25.02.2014р. по 27.02.2014р. працівниками ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києва згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 78, п.п. 79.1 та 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 25.02.2014р. № 530 була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Укр-Китай Логістика» (ідентифікаційний код 36059499) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Грандісресурс» за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р., за результатами якої складений Акт від 06.03.2014р. № 82/1-22-01 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Укр-Китай Логістика» і ТОВ «Грандісресурс» на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.11.2012р. № 28/11/1, за умовами якого Замовник (ТОВ «Грандісресурс») доручає, а Експедитор (ТОВ «Укр-Китай Логістика») приймає на себе зобов'язання по організації, від свого імені та за рахунок замовника, транспортно-експедиційного обслуговування, а також сухопутних та морських перевозок та перевалок через морські порти та сухопутні перевалочні складські комплекси експортних, імпортних та транзитних вантажів Замовника, як в ISO-стандартних морських контейнерах, так і конвенційним способом. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, оформлених на підставі вказаного договору, та складених актів надання послуг, ТОВ «Укр-Китай Логістика» віднесло до складу валових доходів за 2012 рік суму 6 184 грн., за 2013 рік - 85 384 грн.

За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів працівник відповідача прийшов до висновку, що такі документи, а саме: заявки на організацію внутрішнього портового експедирування, рахунки на оплату послуг, акти надання послуг та податкові накладні, хоч і містять перелік наданих послуг та їх обсяг, але вони лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність.

Також перевіряючим був врахований вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013р. у справі № 761/22932/13-к, відповідно до змісту якого встановлено: «ОСОБА_1, відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженню №12012110070000949, обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, вчинених за наступних обставин: ОСОБА_1 вчинив пособництво невстановленим слідством особам у створенні фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, при наступних обставинах. Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_20 є засновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Грандісресурс» (код ЄДРПОУ 38292510, юридична адреса: м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В). Дане підприємство було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_1, вчинене повторно, а також згодою і безпосередньою участю ОСОБА_20. Зокрема, у липні 2012 року ОСОБА_1 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_20 зареєструвати на ім'я останнього, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Грандісресурс» (код ЄДРПОУ 38292510), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов'язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_1 пообіцяв виплатити ОСОБА_20 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_1 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.».

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Укр-Китай Логістика» правових підстав для формування валових доходів за вказаний звітний період на підставі вказаних господарських операцій та прийшов до висновку, що отримані позивачем від ТОВ «Грандісресурс» кошти у розмірі 91568 грн. є безповоротною фінансовою допомогою.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 06.03.2014р. № 82/1-22-01 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Укр-Китай Логістика» норм п. 137.1 та п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2012-2013 роки на загальну суму 17522,00 грн.

24 березня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 06.03.2014р. № 82/1-22-01 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0002462201 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Укр-Китай Логістика» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 21902,50 грн., в т.ч. 17522,00 грн. - основний платіж, 4380,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Крім того, нормами п. 140.1 ст. 140 ПК України встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема: витрати платника податку на проведення реклами (пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 цього Кодексу); будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб (абз. 1 пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 цього Кодексу).

Таким чином, витрати на проведення реклами та зі страхування фінансових ризиків, як витрати подвійного оподаткування, підлягають включенню до валових витрат лише у випадку доведення платником податку зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах .

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В ході судового розгляду також встановлено, що 28.11.2012р. між ТОВ «Укр-Китай Логістика» (Експедитор) і ТОВ «Грандісресурс» (Замовник) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 28/11/1. За умовами вказаного Договору Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання по організації, від свого імені та за рахунок замовника, транспортно-експедиційного обслуговування, а також сухопутних та морських перевозок та перевалок через морські порти та сухопутні перевалочні складські комплекси експортних, імпортних та транзитних вантажів Замовника, як в ISO-стандартних морських контейнерах, так і конвенційним способом (п. 1.1).

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору оплата робіт та послуг по даному договору здійснюється в національній валюті на умовах попередньої оплати за три дні до приходу вантажу в порт призначення. Остаточний розрахунок між Замовником та Експедитором проводиться в 3-х денний термін згідно з рахунком Експедитора, після фактичного виконання ним робіт та послуг, включаючи демередж, зберігання, простої, платну здачу порожнього контейнеру та інших витрат, які виникли при експедируванні вантажу на момент здачі порожнього контейнера.

На підтвердження фактів надання ТОВ «Грандісресурс» вказаних послуг та проведення розрахунків за спірними правочинами позивач надав до суду копії наступних документів:

- договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.11.2012р. № 28/11/1;

- заявок на організацію внутрішнього портового експедирування та рахунків на оплату послуг;

- актів надання послуг від 28.12.2012р. № 28120005 та № 28120006, від 22.01.2013р. № 22010005, від 28.01.2013р. № 28010001, від 30.01.2013р. № 30 010002, від 01.02.2013р. № 102 0003 та № 102 0004, від 05.02.2013р. № 502 0005, № 502 0006, № 502 0007 та № 502 0008, від 07.02.2013р. № 7020001 та № 7020002, від 12.02.2013р. № 12020003, від 13.02.2013р. № 13020001, від 18.02.2013р. № 18020001, від 27.02.2013р. № 27020001, від 14.03.2013р. № 14030003, від 19.03.2013р. № 19030001, від 22.03.2013р. № 22030003 та від 29.05.2013р. № 29050005 на загальну суму 91568,33 грн.;

- податкових накладних від 28.12.2012р. № 38 та № 39, від 22.01.2013р. № 9, від 28.01.2013р. № 14, від 30.01.2013р. № 17, від 01.02.2013р. № 3 та № 4, від 05.02.2013р. № 7, № 8, № 9 та № 10, від 07.02.2013р. № 11, від 12.02.2013р. № 14, від 13.02.2013р. № 16, від 18.02.2013р. № 21, від 27.02.2013р. № 26, від 14.03.2013р. № 6, від 19.03.2013р. № 9, від 22.03.2013р. № 18, від 29.05.2013р. № 30, виписаних позивачем на користь ТОВ «Грандісресурс»;

- виписок по рахунку позивача з відомостями про перерахування ТОВ «Грандісресурс» на користь позивача вказаних коштів .

При цьому, за результатами дослідження тексту вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013р. у справі № 761/22932/13-к судом встановлено, що під час провадження судового слідства по вказаній кримінальної справі факти реальності (товарності) господарських операцій безпосередньо між ТОВ «Укр-Китай Логістика» і ТОВ «Грандісресурс» не встановлювались. Натомість районним судом встановлені лише факти фіктивної реєстрації низки підприємств, в тому числі ТОВ «Грандісресурс» та підписання в подальшому статутних і бухгалтерських документів цих юридичних осіб за винагороду.

За таких умов, а також зважаючи на те, що з вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013р. у справі № 761/22932/13-к не вбачається встановлення фактів щодо спірних операцій, у той час як відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.12.2011 у справі № К/9991/31743/11), судом не приймається до уваги вказаний вирок.

Крім того, з письмових пояснень представника позивача судом встановлено, що виконуючи умови Договору та прийнятих заявок від ТОВ «Грандісресурс» позивач організовував проходження контейнерів з вантажем в Одеському морському торговельному порту від судна до видачі замовнику товару і повернення контейнера. Проходження кожного контейнеру через морський порт пов'язане з витратами, які ніс експедитор на завантаженням/розвантаженням, зважуванням, зберіганням та накопиченням вантажу, оплата штрафних санкцій, тощо. Вказані послуги надавались такими підприємствами ТОВ «Бруклін-Київ порт» (зважування, використання інфраструктури терміналу), ТОВ «Вая Малтіма» (зберігання контейнерів, розвантаження, оформлення документів, відшкодування льодового збору, термінальна надбавка), ДП «ГПК Україна» (зважування), ТОВ «Карго Партнер» (внутрішньо портові перевезення), ТОВ «Аміті Шилінг Україна» (демередж, зберігання контейнерів), ТОВ «Оверсіс транспорт Україна» (демередж, оформлення документації, зберігання, використання інфраструктури порту), ТОВ «Чайна Шипінг (Україна) ейдженсі» (розвантажувальні роботи, термінальна надбавка, демередж, зберігання), ДП «Економу Інтернешнл Шипінг Едженсі Лімітед» (внутрішньо портові перевезення, льодовий збір), ТОВ «МШК Україна» (демередж, витрати по конвертації, зберігання, внутрішньо портові перевезення), ТОВ «Євротермінал» (обслуговування транспорту на накопичувальному майданчику), підтвердженням чого є відповідні наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки, платіжні доручення та виписки з банківських рахунків.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Укр-Китай Логістика» і ТОВ «Грандісресурс», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним та скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2014 року № 0002462201.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Китай Логістика» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 березня 2014 року № 0002462201.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова