Ухвала

від 18.12.2014 по справі 826/10975/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10975/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Китай Логістика» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів в місті Києві про скасування податкового повідомлення рішення -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Китай Логістика», звернувся в суд з позовом, в якому просив скасувати податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2014 року № 0002462201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, що були належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення клопотання, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 25.02.2014 року по 27.02.2014 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Укр-Китай Логістика» (ідентифікаційний код 36059499) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Грандісресурс» за період з 01.12.2012 року по 31.05.2013 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки Акт від 06.03.2014р. № 82/1-22-01, в якому зафіксовано порушення позивачем п.137.1, п.137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, а саме за період з 01.12.2012 року по 31.05.2013 року занижено доход у сумі 91568 грн., що призвело до заниження товариством податку на прибуток за 2012-2013 роки на загальну суму 17522,00 грн.

Зазначений висновок податкового органу ґрунтується на твердженні контролюючого органу, що отримані позивачем від ТОВ «Грандісресурс» кошти у розмірі 91568 грн. є безповоротною фінансовою допомогою, у зв'язку з відсутністю фактичного надання послуг.

На підставі Акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2014 року № 0002462201 (форми «Р»), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 21902,50 грн., в т.ч. 17522,00 грн. - основний платіж, 4380,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад передбачено статтею 135 ПК України.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 ПК України визначає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Відповідно до п. 136.1 ст.136 ПК України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг; суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Для вирішення справи по суті суд першої інстанції правомірно вирішував питання щодо реальності здійснених між позивачем та його контрагентом господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2012 року між ТОВ «Укр-Китай Логістика» (Експедитор) і ТОВ «Грандісресурс» (Замовник) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 28/11/1. За умовами вказаного Договору Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання по організації, від свого імені та за рахунок замовника, транспортно-експедиційного обслуговування, а також сухопутних та морських перевозок та перевалок через морські порти та сухопутні перевалочні складські комплекси експортних, імпортних та транзитних вантажів Замовника, як в ISO-стандартних морських контейнерах, так і конвенційним способом (п. 1.1).

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору оплата робіт та послуг по даному договору здійснюється в національній валюті на умовах попередньої оплати за три дні до приходу вантажу в порт призначення. Остаточний розрахунок між Замовником та Експедитором проводиться в 3-х денний термін згідно з рахунком Експедитора, після фактичного виконання ним робіт та послуг, включаючи демередж, зберігання, простої, платну здачу порожнього контейнеру та інших витрат, які виникли при експедируванні вантажу на момент здачі порожнього контейнера.

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання послуг позивачем за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально: господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Так, на підтвердження господарських операцій позивачем надано, зокрема: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.11.2012р. № 28/11/1; заявки на організацію внутрішнього портового експедирування та рахунків на оплату послуг; акти надання послуг; податкові накладні виписані позивачем на користь ТОВ «Грандісресурс».

Відповідно до наданих позивачем платіжних доручень оплата послуг ТОВ «Грандісресурс» здійснена в повному обсязі на дату складання актів надання послуг.

Позивачем надані всі визначені п.2.2.3 Договору документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відхилення як належних доказів вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 24.09.2014 року по справі №761/22932/13-к, оскільки з вказаного судового рішення видно, що в межах даної справи не досліджувалась дійсність договорів між позивачем та ТОВ «Грандісресурс».

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 22.12.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.