Постанова

від 17.10.2014 по справі 826/11021/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2014 року 08 год. 15 хв. № 826/11021/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 березня 2014 року № 0000852201 і № 0000872201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (далі - позивач, ТОВ «Рабен Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 березня 2014 року № 0000852201 і № 0000872201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.02.2014р. № 312/26-53-22-01-21/32306522, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Рабен Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при здійсненні взаємовідносин з рядом підприємств-контрагентів, в тому числі ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» (ідентифікаційний код 32418922) за період червень 2011 року, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що правова позиція контролюючого органу щодо неправомірного завищення ТОВ «Рабен Україна» валових витрат і податкового кредиту на суму податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» (договір транспортного перевезення від 18.05.2011р. № П0100) ґрунтується виключно на неналежних доказах (висновках Акта ДПІ у Ленінському районі м. Луганськ ГУ Міндоходів у Луганській області від 21.09.2012р. № 991/15-300/32418922 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2011 року), а тому відповідно суперечить нормам чинного законодавства України. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами, та безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «Рабен Україна» (діяльність у сфері транспорту та логістики).

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 02.09.2014р. № 5168/26-53-10-15 та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Рабен Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» за період червень 2011 року, за результатами якої складений Акт від 21.02.2014р. № 312/26-53-22-01-21/32306522. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Рабен Україна» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 4-ий квартал 2011 року на суму 11 000, 00 грн. і податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 9 565, 00 грн., - внаслідок формування показників валових витрат і податкового кредиту за рахунок сумнівного контрагента-перевізника з ознаками фіктивності - ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро». За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

25 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 10.02.2014р. по 17.02.2014р., згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, та на підставі Наказу ДПІ від 10.02.2014р. № 261, працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Рабен Україна» (ідентифікаційний код 32306522) з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при фінансово-господарських взаємовідносинах з певними суб'єктами господарювання, в тому числі з ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» (ідентифікаційний код 32418922) за червень 2011 року, за результатами якої складений Акт від 21.02.2014р. № 312/26-53-22-01-21/32306522 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та інших джерел використаних під час проведення документальної перевірки позивача наведений на стор. 4 - 7 Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Рабен Україна» з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» протягом травня-червня 2011 року, а саме - на підставі договору від 18.05.2011р. № П0100. Здійснення фінансово-господарських операцій між цими підприємствами відображено актами виконаних послуг від 31.05.2011р. № ОУ-0000754 і від 03.06.2011р. № ОУ-0000790 щодо організації автоперевезень вантажів по Україні, всього на загальну суму 57 390, 00 гри. (в т.ч. ПДВ - 9 564, 99 грн.). Наявність дебіторської та/або кредиторської заборгованості по зазначеному договору перевіркою не зафіксовано. За результатами таких господарських операцій ТОВ «Рабен Україна» віднесло до складу валових витрат за 4-ий квартал 2011 року суму коштів 47 825, 01 грн., а суму податку на додану вартість у розмірі 9 564, 99 грн. - до складу податкового кредиту за вказані місяці 2011 року.

Проте в ході дослідження економіко-правового статусу контрагента перевіряємого підприємства працівником відповідача встановлено наступне. Підприємство ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро», що перебуває на обліку в Ленінській ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області, за своєю юридичною адресою: 91055, Луганська область, м. Луганськ, вул. Карла Маркса, 7. Стан підприємства - 7 «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей». Основний вид діяльності - організація перевезення вантажів.

Також до ДПІ у ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт ДПІ у Ленінському районі м. Луганську від 21.09.2012р. № 991/15-300/32418922 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КНТ «ЄВРО» (код ЄДРПОУ 32418922) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2011р.», згідно якого зустрічну звірку виявилося неможливим провести з причини ненадання ТОВ «КНТ «ЄВРО» первинних та інших документів на письмовий запит Ленінської МДПІ у м. Луганську від 14.08.2012р. № 16968/15-300/2. Згідно довідки 1-ДФ за 2-ий квартал 2011 року на підприємстві працювало 35 осіб та за цивільно-правовим договором - 0 осіб. Однак в ході попередньо проведених працівниками податкової міліції заходів (липень і серпень 2012 року) підприємство за вказаною вище адресою не встановлено. З урахуванням вищенаведеного в Акті від 21.09.2012р. № 991/15-300/32418922 були викладені висновки про нереальність фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро».

На підставі вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Рабен Україна» правових підстав для формування ним валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок правочину укладеного з ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 21.02.2014р. № 312/26-53-22-01-21/32306522 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Рабен Україна» норм пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 4-ий квартал 2011 року на суму 11 000, 00 грн. і податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 9 565, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 07 березня 2014 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 17.03.2014р. № 7229/10/26-53-22-01-11 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Рабен Україна» - без розгляду.

07 березня 2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного Акта перевірки прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0000872201, яким визначило ТОВ «Рабен Україна» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 348, 00 грн., в т.ч. 9 565, 00 грн. - основний платіж, 4 783, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000852201, яким визначило ТОВ «Рабен Україна» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11 000, 00 грн., в т.ч. 11 000, 00 грн. - основний платіж.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 01 січня 2011 року та діяв до 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції , якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в 18 травня 2011 року між ТОВ «Рабен Україна» (Експедитор), в особі директора Хруслова Б.В., і ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» (Перевізник), в особі директора Арнаутової А.О., був укладений письмовий договір транспортного перевезення за № П0100. За умовами цього Договору Перевізник за дорученням Експедитора зобов'язується забезпечити доставку вантажів, в т.ч. у зворотній тарі, автомобільним транспортом по території України, згідно заявок та/або листа доставки, та/або листа забору, та/або маніфесту Експедитора, а Експедитор, в свою чергу, - оплачує виконане перевезення в строки та на умовах згідно даного Договору (п. 1.1, п. 1.3 цього Договору).

Відповідно до п. 2.1 - 2.3 зазначеного Договору послуги надаються на підставі заявки, в якій зазначаються характеристики вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість транспортних засобів, вартість послуг, інструкція з кріплення та інші умови. Після отримання заявки Перевізник протягом 3-х годин повідомляє Експедитора про можливість або неможливість виконання перевезення на викладених в заявці умовах. У випадку її акцепту Перевізник підписує заявку на перевезення підписом уповноваженої особи, завіряє печаткою та повертає її Експедитору по факсу або ін. засобами зв'язку. Заявки надаються Експедитором у письмовій формі або з використанням засобів факсимільного зв'язку.

Права та обов'язки сторін визначені у п. 3 зазначеного Договору. Зокрема, Перевізник зобов'язується забезпечити подання транспортного засобу під завантаження в узгодженні сторонами строки та в стані, придатному для автомобільних перевезень (тобто, відповідно до санітарних, технічних, гігієнічних та ін. вимог) вантажу, з урахуванням вимог заявки, типу вантажу, а також норм законодавства України; здійснювати перевезення по найкоротшому маршруту або маршруту, розробленому Експедитором, у відповідності до умов заявок; прийняти вантаж за кількістю та кількістю до завантаження; при завантаженні транспортного засобу перевіряти пакування, маркування, кріплення вантажу в транспортному засобі, та пересвідчитися у відсутності перезавантаження транспортного засобу; забезпечити можливість зв'язку з водієм транспортного засобу, наданого до перевезення, інформувати Експедитора про рух та місцезнаходження транспортного засобу, про затримки такого транспорту, факти пошкодження і нестачі вантажів; забезпечити наявність страхування відповідальності Експедитора/перевізника; нести повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення та його передачі уповноваженому одержувачу, а також своєчасність доставки вантажу; належним чином оформити передачу вантажу, в кількості та якості зазначеним в товарно-транспортній накладній, вантажоодержувачу з відміткою (підпис і кругла печатка) про дату і час отримання вантажу в такій ТТН; контролювати заповнення певних граф ТТН; надати Експедитору протягом 5-ти календарних днів з моменту закінчення перевезення повний комплект документів, зазначений в п. 4.2 даного Договору, в т.ч. товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу та заповнену у встановленому законом порядку, та ін. Крім того Перевізник гарантує наявність у нього страхування та всіх дозволів, ліцензій та ін. документів необхідних для здійснення перевезення вантажів.

Експедитор, в свою чергу, зобов'язаний оформити письмову заявку на перевезення вантажу із зазначенням адреси завантаження, дати подачі транспортного засобу, адреси доставки, найменування, ваги та габаритів вантажу. Сума належна до сплати Перевізнику узгоджується сторонами в заявці, або оформлюється Додатком до Договору згідно узгоджених тарифів; своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги відповідно до умов даного Договору; координувати перевезення та надавати Перевізнику рекомендації (інструкції) щодо порядку та послідовності дій в разі виникнення непередбачених обставин при перевезенні вантажу.

Розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами згідно заявки, на підставі виставленого Перевізником рахунку, а також попередньо погодженої специфікації наданої Перевізником та оригіналу заповненої товарно-транспортної накладної та оригіналів інших документів (акта виконаних робіт, податкової накладної). Оплата Експедитором здійснюється в безготівковій формі в національній валюті України (п. 4.1 - 4.2).

При цьому сума, зазначена в заявці або в Додатку до цього Договору, та належна до сплати Перевізнику, визначена з урахуванням фрахту, винагороди Перевізника, всіх додаткових платежів податків і зборів. У випадках, додатково узгодженому Сторонами в Додатках або Додаткових угодах до цього Договору, Перевізник компенсує Експедитору вартість страхування в розмірі 1,1% від вартості перевезення, вказаного у заявці. Тоді експедитор самостійно утримує вказану суму при оплаті (п. 4.3 цього Договору).

Згідно п. 12.1 зазначеного Договору строк дії Договору починає свій перебіг з моменту набрання ним чинності та триває до 31.12.2011р.

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Рабен Україна», викладених в тексті поданого позову, придбанні у ТОВ «КНТ «Євро» послуги з перевезення вантажів були використані в господарській діяльності Товариства у сфері транспорту та логістики. Так, до основного виду господарської діяльності ТОВ «Рабен Україна» за КВЕД відноситься - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. В межах своєї господарської діяльності ТОВ «Рабен Україна» надає іншим суб'єктам господарювання на договірних підставах платні транспортно-експедиторські послуги, зокрема послуги з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України. Основними замовниками таких послуг протягом травня-червня 2011 року були наступні підприємства: ТОВ «МГЛ МЕТРО Груп Логістика Україна» (правонаступником якого наразі є ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»), яке діє від імені торгівельних підрозділів МЕТРО Груп, - згідно договору від 31.10.2008р.; ДП «Бік Україна» - згідно договору від 31.01.2011р. № К12/2011-01; ТОВ «Керхер» - згідно договору від 12.06.2009р. № К76/2009-01; ТОВ «Моторспорт ЛТД» - згідно договору від 05.05.2010р. № К-125/2010-01; ТОВ «Ода-Сервіс» - згідно договору від 20.05.2011р. № К120/2011-01; ТОВ «Парус Плюс» - згідно договору від 01.03.2010р. № К 36/2010-01, та ін. За умовами зазначених договорів Виконавець (ТОВ «Рабен Україна») має право залучати на договірних засадах інших перевізників та одночасно несе відповідальність за дії таких третіх осіб. Саме з метою оперативної і якісної організації перевезень територією України за замовленнями клієнтів ТОВ «Рабен Україна» був укладений договір транспортного перевезення за № П0100 від 18.05.2011р. із транспортною компанією - ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро».

На підтвердження фактів надання ТОВ «КНТ «Євро» послуг з перевезення вантажів та проведення розрахунків за такі послуги позивач надав до суду копії наступних документів:

- додатку № 1 до договору від 18.05.2011р. № П0100 - таблиця відстаней між містами України в км;

- додаткову угоду № 2 від 18.05.2011р. до договору від 18.05.2011р. № П0100, за умовами якою сторони погодилися, що при здійсненні Експедитором сплати рахунків Перевізника 1,10% суми кожного окремого рахунку буде зараховуватись на відшкодування витрат Експедитора (згідно договору страхування відповідальності експедитора № 312.968360.0047 від 08.02.2011р., укладеного між ТОВ «Рабен Україна» і Страховиком - ПрАТ СК «ПЗУ Україна») по страхуванню майнових інтересів, пов'язаних з наданням послуг по перевезенню та/або експедируванню;

- рахунків-фактур від 31.05.2011р. № ЗП-0000767 на суму 30 340, 00 грн. (з ПДВ) та від 03.06.2011р. № ЗП-0000801 на суму 27 050,00 грн. (з ПДВ);

- актів надання послуг від 31.05.2011р. № ОУ-0000754 на суму 30 340, 00 грн. (з ПДВ) та від 03.06.2011р. № ОУ-0000790 на суму 27 050,00 грн. (з ПДВ), що містять відомості про маршрути перевезень (Київ - Івано-Франківськ, Івано-Франківськ - Чернівці, Київ - Львів, Донецьк - Луганськ, Київ - Харків, Київ - Одеса, Київ - Миколаїв, Київ - Кіровоград - Кривий Ріг, Київ - Рівне, Сімферополь - Київ, Дніпропетровськ - Харків, Донецьк - Луганськ), дати завантаження і розвантаження вантажів, марки і державні реєстраційні номери автомобілів, прізвища та ініціали водії, які безпосередньо здійснювали перевезення вантажів. Такі акти надання послуги були оформлені на підставі рахунків-фактур від 31.05.2011р. № СФ-0000766 та від 03.06.2011р. № СФ-0000802. Відповідно письмових пояснень позивача від 03.09.2014р. та від 22.09.2014р., що наявні в матеріалах справи, дані акти надання послуг від імені ТОВ «Рабен Україна» були підписані директором Київського структурного підрозділу Товариства ОСОБА_8 на підставі чинної на той час довіреності від 11.01.2011р. № 30/К. При цьому заявки на перевезення в простій письмовій формі не оформлювалися. Натомість їх передання Перевізнику здійснювалося телефонограмами, телетайпом, телеграфом, та іншим фіксованим шляхом, документальні докази чого в архіві підприємства після оформлення перевізних документів не зберігалися;

- довіреність від 11.01.2011р. № 30/К, виданої ТОВ «Рабен Україна» ОСОБА_8 строком на 1 рік для підписання від імені від імені підприємства певних первинних документів щодо транспортно-експедиційних послуг на суму не більше 100 тис. грн.;

- товарно-транспортних накладних-листів доставки, маніфестів, датованих травнем і червнем 2011 року, згідно яких перевезення товарів здійснювалося Перевізником - ТОВ «КНТ «Євро» з використанням автомобільного транспорту (автомобілі Вольво № НОМЕР_3, ДАФ № НОМЕР_4, Рено № НОМЕР_15, Мерседес № НОМЕР_5, МАН № НОМЕР_6, Мерседес № НОМЕР_7, ТАТА № НОМЕР_8, Мерседес № НОМЕР_9, МАН № НОМЕР_10, ФОРД № НОМЕР_11, Мерседес № НОМЕР_12, Вольво № НОМЕР_13, Рено № НОМЕР_14), та водіями (ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_1, ОСОБА_19) в межах України;

- податкових накладних від 31.05.2011р. № 133 на суму 30 340,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 056,66 грн.) та від 03.06.2011р. № 19 на суму 27 050,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 508,33 грн.). В гр. «Номенклатура постачання товарів/послуг продавця» зазначено «організація автоперевезень вантажів по Україні (в т.р. % комісії». При цьому в гр. «вид цивільного-правового договору» містяться відомості про інший договір, ніж договір транспортного перевезення від 18.05.2011р. за № П0100, а саме - договір поставки від 01.01.2008р. № П74;

- платіжних доручень ТОВ «Рабен Україна» від 24.06.2011р. № 8586 на с уму 30 006,26 грн. (в т.ч. ПДВ - 5056,66 грн.) та від 24.06.2011р. № 8665 на суму 26 752,45 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 508, 33 грн.) щодо перерахування коштів на користь ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» в якості оплати за автоперевезення згідно рахунків № 766 від 31.05.2011р. та № 802 від 03.06.2011р. Відповідно до письмових пояснень позивача від 03.09.2014р., що наявні в матеріалах справи, суми оплати послуг перевезення була меншою, аніж суми зазначені в рахунках-фактурах від 31.05.2011р. та 03.06.2011р. (а саме різниця складає на 297,55 грн. і 333,74 грн. відповідно), оскільки на підставі п. 3.1.6 Договору № ПО100 від 18.05.2011р. у редакції додаткової угоди № 2 від 18.05.2011р. позивач утримував 1,10% з суми кожного окремого рахунку на відшкодування свої витрат згідно Договору страхування відповідальності експедитора № 312.968360.0047 від 08.02.2011р. Однак дана умова не стосувалася сум податку на додану вартість, що були сплачені до державного бюджету в повному обсязі.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Рабен Україна» надало суду копії наступних документів: свого статуту; копії договору про надання логістичних послуг від 31.10.2008р., укладеного між ТОВ «Рабен Україна» (як Виконавцем) і ТОВ «МГЛ МЕТРО Груп Логістика Україна» (Замовником) щодо надання комплексу складських і розподільчих транспортно-логістичних послуг, та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), оформлених на підставі такого договору в червні 2011 року; копії інших договорів транспортно-експедиційного обслуговування, укладених позивачем (як Виконавцем) протягом 200 - 2011 року з суб'єктами господарювання-підприємствами (Замовниками) щодо організації та надання послуг з перевезення вантажів та інших послу, та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), оформлених на підставі таких договорів в травні 2011 року.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище договорів підряду, зокрема того, що вказане підприємства не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявна в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітні періоди травень і червень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «КНТ «Євро» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 21.02.2014р. № 312/26-53-22-01-21/32306522 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «Рабен Україна», так і його контрагентом-перевізником (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Рабен Україна» і ТОВ «КНТ «Євро», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договору транспортного перевезення від 18.05.2011р. № П0100 не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Рабен Україна» або його контрагента - ТОВ «КНТ «Євро», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 07.03.2014р.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень від 07.03.2014р. № 0000852201 і № 0000872201.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 182, 70 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 07 березня 2014 року № 0000852201 і № 0000872201.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (місцезнаходження: 02154, м. Київ, вул. Сосюри, буд. 6, ідентифікаційний код 32306522) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова