Ухвала

від 10.02.2015 по справі 826/11021/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11021/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегярьова О.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 7 березня 2014 року № 0000852201 та № 0000872201.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З матеріалів справи вбачається, що з 10.02.2014 по 17.02.2014 посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Рабен Україна» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при фінансово-господарських взаємовідносинах з певними суб'єктами господарювання, в тому числі з ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» за червень 2011 року.

За результатами перевірки, складено акт від 21.02.2014р. № 312/26-53-22-01-21/32306522 (том 1 а.с. 130-171).

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 4-ий квартал 2011 року на суму 11 000, 00 грн. і податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 9 565, 00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.03.2014 № 0000872201, яким збільшено ТОВ «Рабен Україна» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 348, 00 грн., в т.ч. 9 565, 00 грн. за основним платежем, 4 783, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000852201, яким збільшено ТОВ «Рабен Україна» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11 000, 00 грн., в т.ч. 11 000, 00 грн. за основним платежем (том 1 а.с. 174-175).

Податковий орган дійшов до висновку, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» мають ознаки нереальності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 39.1.9 пункту 39,1 статті 39 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Рабен Україна» (Експедитор), в особі директора Хруслова Б.В., і ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» (Перевізник), в особі директора Арнаутової А.О., був укладений письмовий договір транспортного перевезення за № П0100 за умовами якого Експедитор доручає, а Перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів у тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України, згідно заявок та/або листа доставки, та/або листа забору, та/або маніфесту Експедитора том 1 (а.с. 185-196).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, позивачем надано копії додатку № 1 (таблиця відстаней між містами України в км) (том 1 а.с. 200-202); додаткової угоди № 2 до даного договору, за умовами якою сторони погодилися, що при здійсненні Експедитором сплати рахунків Перевізника 1,10% суми кожного окремого рахунку буде зараховуватись на відшкодування витрат Експедитора по страхуванню майнових інтересів, пов'язаних з наданням послуг по перевезенню та/або експедируванню (том 1 а.с. 203); рахунків-фактур від 31.05.2011 № ЗП-0000767 на суму 30 340, 00 грн. (з ПДВ) та від 03.06.2011р. № ЗП-0000801 на суму 27 050,00 грн. (з ПДВ) (том 1 а.с. 131-132); актів надання послуг від 31.05.2011р. № ОУ-0000754 на суму 30 340, 00 грн. (з ПДВ) та від 03.06.2011р. № ОУ-0000790 на суму 27 050,00 грн. (з ПДВ) (том 1 а.с. 204-205); довіреності від 11.01.2011 № 30/К, виданої ТОВ «Рабен Україна» Мазуркевичу О.Є. строком на 1 рік для підписання від імені від імені підприємства певних первинних документів щодо транспортно-експедиційних послуг на суму не більше 100 тис. грн. (том 1 а.с. 233); товарно-транспортних накладних-листів доставки, маніфестів, датованих травнем і червнем 2011 року, згідно яких перевезення товарів здійснювалося Перевізником - ТОВ «КНТ «Євро» з використанням автомобільного транспорту в межах України (том 1 а.с. 236-250, том 2 а.с. 1-55); податкових накладних від 31.05.2011 № 133 на суму 30 340,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 056,66 грн.) та від 03.06.2011 № 19 на суму 27 050,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 508,33 грн.). (том 1 а.с. 206-207); платіжних доручень ТОВ «Рабен Україна» від 24.06.2011 № 8586 на с уму 30 006,26 грн. (в т.ч. ПДВ - 5056,66 грн.) та від 24.06.2011р. № 8665 на суму 26 752,45 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 508, 33 грн.) щодо перерахування коштів на користь ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» в якості оплати за автоперевезення згідно рахунків № 766 від 31.05.2011р. та № 802 від 03.06.2011 (том 1 а.с. 234-235).

Колегія суддів звертає увагу на те, що сума оплати послуг перевезення була меншою, аніж сума зазначена в рахунках-фактурах від 31.05.2011 та 03.06.2011 (а саме різниця складає на 297,55 грн. і 333,74 грн. відповідно), оскільки на підставі п. 3.1.6 Договору № ПО100 від 18.05.2011 з урахуванням додаткової угоди № 2 від 18.05.2011 позивач утримував 1,10% з суми кожного окремого рахунку на відшкодування своїх витрат згідно Договору страхування відповідальності експедитора № 312.968360.0047 від 08.02.2011, разом з тим, дана умова не стосувалася сум податку на додану вартість, що були сплачені до державного бюджету в повному обсязі.

Крім того, позивачем надано копії договору про надання логістичних послуг від 31.10.2008, укладеного між ТОВ «Рабен Україна» (як Виконавцем) і ТОВ «МГЛ МЕТРО Груп Логістика Україна» (Замовником) щодо надання комплексу складських і розподільчих транспортно-логістичних послуг, та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), оформлених на підставі такого договору в червні 2011 року (том 2 а.с. 58-69); копії інших договорів транспортно-експедиційного обслуговування, укладених позивачем (як Виконавцем) протягом 2010 - 2011 років з іншими суб'єктами господарювання-підприємствами (Замовниками) щодо організації та надання послуг з перевезення вантажів та інших послуг, з актами здачі прийняття робіт (том 2 а.с. 71-136).

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаним договором укладеним між позивачем та його контрагентом, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладання договору ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» у відповідності до вимог чинного законодавства було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось відповідачем.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро», недійсними у судовому порядку, а також будь-яких докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на акт ДПІ у Ленінському районі м. Луганська від 21.09.2012р. № 991/15-300/32418922 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КНТ «ЄВРО» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2011р.», оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що дії по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» і дії щодо оформлення результатів зазначеної звірки у формі акту ДПІ у Ленінському районі м. Луганську вчинені не були, оскільки зазначений акт складено у зв'язку з встановленням факту, що не давав змогу провести зустрічну звірку контрагента позивача, а саме, у зв'язку з встановленням відсутності ТОВ «Компанія Нових Технологій «Євро» за його місцезнаходженням.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що у позивачем на підтвердження реальності операції за вищевказаним договором не надано товарно-транспортні накладні, оскільки останні наявні в матеріалах справи (том 1 а.с. 245, том 2 а.с. 14, 24).

Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 16 лютого 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.