Постанова

від 29.10.2014 по справі 924/880/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 924/880/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена миля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 04 серпня 2014 року у справі № 924/880/14 (суддя Муха М.Є.)

за позовом Приватного підприємства "ПОСІВ ЛТД" смт.Дунаївці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена миля"

про стягнення 106803,98 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04 серпня 2014 року у справі №924/880/14 позов Приватного підприємства "ПОСІВ ЛТД" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена миля" (надалі - відповідач) про стягнення 106803,98 грн. задоволено частково /а.с. 54-56/. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена миля" (с. Підлісний Олексинець, Городоцького району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 34312627) на користь Приватного підприємства "ПОСІВ ЛТД" (смт. Дунаївці, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 36398287) - 80000 грн. (вісімдесят тисяч гривень) боргу, 1707,40 грн. (одну тисячу сімсот сім гривень 40 коп.) 3% річних та 1626,49 грн. (одну тисячу шістсот двадцять шість гривень 49коп.) судового збору. У позові в частині стягнення 5170,41 грн. 3% річних та 11298,63 грн. пені відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що замовник на порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелена миля» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 04 серпня 2014 року у справі №924/880/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити /а.с. 82-85/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення було прийнято без участі відповідача, тому останній не мав можливості подати суду інші докази щодо договірних відносин між сторонами; судом було неправомірно взято до уваги акт прийому-передачі природного газу за листопад 2012 року, складений між ПАТ «Хмельницькгаз» та ТОВ «Зелена миля» про прийняття останнім газу в кількості 2000 куб.м для об'єкту «зерносушка», оскільки закупівля газу була здійснена для господарської діяльності, а не для вводу сушки в експлуатацію; фактично будь-якого вводу сушки в експлуатацію не відбулося, жодних листів про те, що такі роботи будуть проводитися з боку позивача на адресу відповідача не надсилалося, будь-яких кошторисів, які стосуються проведених робіт на адресу відповідача не направлялося.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 29 жовтня 2014 року /а.с. 81/.

Від позивача - Приватного підприємства «Посів ЛТД» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /а.с. 92-95/. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а повинен лише констатувати факт відмови від підписання акта, що було відображено позивачем у акті виконаних робіт, який міститься в матеріалах справи.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 29 жовтня 2014 року не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 97-98/. Водночас, позивач - ПП "Посів ЛТД" у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу без участі його представника.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 5 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року явка представників сторін визначалася на їх розсуд.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.07.2011 року між Приватним підприємством "Посів Лтд" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелена миля" (замовник) укладеного Договір №1 на приєднання сушарки, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується за адресою Хмельницька область, Городоцький р-н, с.Підлісний Олексинець приєднати до існуючого ЗАВ-25 зерносушарку для замовника. Строк виконання робіт - 30 календарних днів, закінчення роботи та передача замовнику згідно акту виконаних робіт з правом дострокового її виконання.

Згідно пункту 2.2 загальна вартість робіт складає 80000,00 грн.. Розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів (у розмірі, обумовленому в пункті 2.2 договору) замовником на банківський рахунок виконавця двома платежами в наступному порядку: 50% від загальної вартості робіт, а саме 40000,00 грн. замовник оплачує виконавцю не пізніше п'яти банківських днів з моменту підписання договору (перший платіж); 50% від загальної вартості робіт, а саме 40000,00 грн. замовник оплачує виконавцю протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (другий платіж).

Після закінчення, і при задовільній якості робіт, обладнання здається в експлуатацію. Обов'язки виконавця вважаються виконаними. До підписання акту виконаних робіт замовник не має права експлуатувати обладнання. У випадку порушення замовником цієї вимоги, всі обов'язки діючого договору вважаються виконаними і підлягають оплаті (пункт 5 договору).

Договір складений у двох примірниках, підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Позивачем відповідно до умов договору були виконані роботи по приєднанню зерносушарки. За результатами робіт було складено акт виконаних робіт від 30.07.2011 року від підписання якого відповідач відмовився, про що в ньому і зазначено позивачем.

23.04.2014 року позивачем направлено відповідачу претензію про сплату вартості виконаних робіт у розмірі 80000,000 грн., яка останнім відповідно до поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції отримана 26.04.2014 року, однак залишена без відповіді.

В обґрунтування позовних вимог позивачем також подано: лист Кооперативу "Вернісаж" від 01.07.2014 року в якому повідомлено про продаж ПП "Посів Лтд." обладнання згідно видаткової накладної № РН-0000520 на суму 65750 грн., яке було доставлене автомобілем кооперативу на площадку монтажу обладнання за адресою Хмельницька обл., Городоцький р-н, с.Підлісний Олексинець. Також зазначено, що фахівець кооперативу в серпні 2011 року був присутній при пуску та здачі обладнання в експлуатацію, яке було змонтоване позивачем для ТОВ "Зелена миля"; лист ТОВ "Деметра-Агро" в якому зазначено, що згідно договору №14 від 06.06.2014 року товариством було поставлено, змонтовано та проведено технологічний пуск Устаткування для сушіння зернових культур для ТОВ "Зелена миля". Повідомлено, що технологічний пуск устаткування було проведено 05.08.2011 року, після виконання всіх необхідних монтажних робіт ПП "Посів Лтд" по технологічній прив'язці зерносушарки до існуючого очисного комплексу ЗАВ-25; акт прийому-передачі природного газу за листопад 2012 року складений між ПАТ "Хмельницькгаз" та ТОВ "Зелена миля" про прийняття останнім газу в кількості 2000 куб.м. для об'єкту "зерносушка".

Оскільки відповідачем вартість робіт не оплачена Приватне підприємство «Посів ЛТД» звернулося із позовом до господарського суду Хмельницької області. Крім того, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 6877,81 грн. 3% річних за період з 01.08.2011 року по 11.06.2014 року, 88627,54 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.08.2011 року по 11.06.2014 року та 11298,63 грн. пені за період з 12.06.2013 року по 11.06.2014 року.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами 01.07.2011 року укладено договір № 1 на приєднання сушарки відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується за адресою Хмельницька область, Городоцький р-н, с.Підлісний Олексинець приєднати до існуючого ЗАВ-25 зерносушарку для замовника.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем відповідно до умов договору були виконані роботи по приєднанню зерносушарки. За результатами робіт було складено акт виконаних робіт від 30.07.2011 року від підписання якого відповідач відмовився, про що в ньому і зазначено позивачем.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, замовник на порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 11.04.2012 року у справі №6/70/2011.

Зазначена вище позиція відображена також у листі Вищого господарського суду від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)".

Крім того, пунктом 5.2. Договору яким передбачено, що до підписання акту виконаних робіт Замовник не має права експлуатувати обладнання. В порядку порушення Замовником цієї вимоги, всі обов'язки діючого договору вважаються виконаними, і підлягають оплаті.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що із наданих до матеріалів справи листів Кооперативу "Вернісаж" від 01.07.2014 року та ТОВ "Деметра-Агро" вбачається, що позивачем було придбано обладнання згідно видаткової накладної № РН-0000520 на суму 65750 грн. для монтажу обладнання за адресою Хмельницька обл., Городоцький р-н, с. Підлісний Олексинець. Також зазначено, що фахівець кооперативу в серпні 2011 року був присутній при пуску та здачі обладнання в експлуатацію, яке було змонтоване позивачем для ТОВ "Зелена миля". Крім того, ТОВ "Деметра-Агро" згідно договору №14 від 06.06.2014 року було поставлено, змонтовано та проведено технологічний пуск устаткування для сушіння зернових культур для ТОВ "Зелена миля". Повідомлено, що технологічний пуск устаткування було проведено 05.08.2011 року, після виконання всіх необхідних монтажних робіт ПП "Посів Лтд" по технологічній прив'язці зерносушарки до існуючого очисного комплексу ЗАВ-25.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позивачем виконані умови договору по приєднанню сушарки.

Поряд із цим, судом першої інстанції вірно встановлено, що наданий позивачем акт прийому-передачі природного газу за листопад 2012 року складений між ПАТ "Хмельницькгаз" та ТОВ "Зелена миля" про прийняття останнім газу в кількості 2000куб.м. для об'єкту "зерносушка" свідчить про введення в експлуатацію сушарки та використання її відповідачем. Доказів на спростування наведеного, а також про наявність ще однієї сушарки відповідачем не надано.

Зважаючи на викладене, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 80 000грн. боргу за проведені роботи по договору є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з прострочкою виконання зобов'язання позивачем нараховані 6877,81грн. 3% річних за період з 01.08.2011 року по 11.06.2014 року та 88627,54грн. інфляційних нарахувань за період з 01.08.2011 року по 11.06.2014 року та 11298,63грн. пені за період з 12.06.2013 року по 11.06.2014 року.

Договором передбачено, що розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів (у розмірі, обумовленому в пункті 2.2 договору) замовником на банківський рахунок виконавця двома платежами в наступному порядку: 50% від загальної вартості робіт, а саме 40000грн. замовник оплачує виконавцю не пізніше п'яти банківських днів з моменту підписання договору (перший платіж); 50% від загальної вартості робіт, а саме 40000грн. замовник оплачує виконавцю протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (другий платіж).

Приватним підприємством «Посів ЛТД» при обрахунку 3% річних визначено період нарахування з 01.08.2011 року, наступний від дати підписання акту приймання - передачі робіт. В той же час, судами обох інстанцій враховується, що відповідачем акт приймання - передачі не підписаний, у зв'язку з чим слід керуватися положення діючого цивільного законодавства.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 24.04.2014 року було направлено відповідачу претензію про сплату боргу в розмірі 80 000грн., яка залишена останнім без відповіді. Тому слід вважати, що право вимоги сплати заборгованості виникає у позивача на 8-й день від пред'явлення відповідної вимоги, тобто з 02.05.2014 року. У зв'язку з наведеним, 3% річних повинні рахуватися за період з 02.05.2014 року по 11.06.2014 року (в межах заявленого позивачем строку).

Колегією суддів перевірено розрахунок 3% річних зроблений судом першої інстанції та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відтак судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 1707,40 грн. 3% річних, в стягненні 5 170,41грн. 3% річних відмовлено.

Щодо стягнення інфляційних у розмірі 8 627,54грн., то судами приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тому нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання. Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Така ж правова позиція зазначена у пункті 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постановах Вищого господарського суду України від 20.02.2013 року по справі №16/5025/1011/12, від 16.09.2013 року по справі №924/831/13.

Аналогічна позиція застосовується згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Згідно проведеного як судом першої так і апеляційної інстанції перерахунку із врахуванням періоду з 02.05.2014 року по 11.06.2014 року встановлено, що інфляційні втрати будуть нараховані за період, менший одного місяця, що суперечить викладеним вище нормам законодавства, а тому в їх задоволенні місцевим судом правомірно відмолено у повному обсязі.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки договором не передбачено відповідальності сторін у вигляді пені, тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутні правові підстави для її стягнення.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 04.08.14 р. у справі №924/880/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Миля" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/880/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.