Ухвала

від 27.10.2014 по справі 2а-4230/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 р. Справа № 41253/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: Худзія Д.М. та Мазур У.П.

та представника відповідача: Яремка Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001822302 від 19.09.2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

20.12.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001822302 від 19.09.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що факти викладені в акті перевірки є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001822302 від 19.09.2011 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що за результатами перевірки складено акт за № 1865/23-02/32464900 від 02.09.2011 року, в якому зафіксовано порушення частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Даноша» включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка у березні 2011 року підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на суму 194 022,00 грн.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Яремко Т.І. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представники позивача Худзія Д.М. та Мазур У.П. у ході апеляційного розгляду надали пояснення та просять відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ «Даноша» правомірно включено 194 022,34 грн. податку на додану вартість до податкового кредиту за березень 2011 року і, як наслідок, правомірно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість вказаного податкового періоду), підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відсутні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Даноша» зареєстроване Золотоніською районною державною адміністрацією Черкаської області як юридична особа 30.04.2003 року за № 04-203 (місцезнаходження: Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане).

20.04.2004 року відбулися загальні збори засновників ТзОВ «Даноша», за результатами яких прийнято рішення про зміну юридичної адреси товариства на - Івано-Франківська область, Калуський район, с. Копанки, вул. Лісова, 1, 77300.

У зв'язку із зміною місцезнаходження відповідача, реєстраційну справу ТзОВ «Даноша» передано по територіальності державному реєстратору Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, а ТзОВ «Даноша» 27.04.2004 року взяте на податковий облік як платник податків Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією (а.с.14).

Крім того, ТзОВ «Даноша» зареєстровано платником податку на додану вартість: свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100268540 від 01.03.2010 року, індивідуальний податковий номер -324649009062 (а.с.14).

23.08.2011 року по 26.08.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Папідохою Л.М. на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції № 681 від 23.08.2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Даноша» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_5 за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки за № 1865/23-02/32464900 від 02.09.2011 року, в якому зафіксовано наступне:

- факт неможливості реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Даноша» з ФОП ОСОБА_5 -порушення частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201, пункту 209.2 статті 209 ПК України, а саме ТзОВ «Даноша» включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка у березні 2011 року підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства (рядок 14 скороченої Декларації по ПДВ) на суму 194 022,00 грн. (а.с.13-32).

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001822302 від 19.09.2011 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, зокрема, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 194 023,00 грн. (а.с.11).

07.02.2011 року, 10.02.2011 року, 02.03.2011 року та 12.03.2011 року ТзОВ «Даноша» в особі адміністративного директора ОСОБА_7 (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5(Продавець) укладено Договори на поставку товару за № 15, № 23, № 4 і № 40 відповідно, згідно яких Продавець продає та зобов'язується поставити на умовах СРТ (Інкотермс 2000) макуху соєву (товар), а Покупець прийняти та оплатити товар (підпункт 1.1 пункту 1 Договорів) (а.с.47-50, 99-103).

Підпунктами 2.1 пункту 2 Договорів на поставку товару № 15 від 07.022011 року, № 23 від 10.02.2011 року та № 40 від 12.03.2011 року встановлено, що ціна товару на момент підписання цього договору разом із доставкою транспортом Продавця становить 4 150,00 грн. за одну тонну з ПДВ, 4 250,00 грн. за одну тонну з ПДВ та 4 330,00 грн. за одну тонну з ПДВ відповідно (а.с.47, 103, 49).

Ціна Товару за Договором на поставку товару № 4 від 02.03.2011 року визначається на дату підписання Специфікації і є незмінною для кількості Товару згідно даної Специфікації. Згідно Специфікації № 1 та № 2 до вказаного Договору ціна товару за 108 тонн становить 4 300,00 грн. за одну тонну з ПДВ та за 45 тонн - 4 300,00 грн. за одну тонну з ПДВ відповідно (а.с.99-101).

ТзОВ «Даноша» згідно Договору на поставку товару придбано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 соєву макуху у кількості 32 тонни 620 кг за ціною 3 583,33 грн. на суму 140 266,00 грн. (ПДВ 116 888,33 грн.); у кількості 36 тонн 580 кг за ціною 3 583,33 грн. на суму 157 294,00 грн. (ПДВ 26 215,67 грн.); у кількості 38 тонн 600 кг за ціною 3 583,33 грн. на суму 165 980,00 грн. (ПДВ 27 663,33 грн.); у кількості 43 тонни 720 кг за ціною 3 608,33 грн. на суму 189 307,60 грн. (ПДВ 31 551,27 грн.); у кількості 39 тонн 980 кг за ціною 3 608,33 грн. на суму 173 113,40 грн. (ПДВ 28 852,23 грн.); у кількості 38 тонн 100 кг за ціною 3 608,33 грн. на суму 164 973,00 грн. (ПДВ 27 495,50 грн.) та у кількості 40 тонн за ціною 3 608,33 грн. на суму 173 200,00 грн. (ПДВ 28 866,67 грн.) з метою її подальшого використання у сільськогосподарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних № 53 від 03.03.2011 року, № 57 від 07.03.2011 року, № 64 від 11.03.2011 року, № 67 від 14.03.2011 року, № 72 від 21.03.2011 року, № 75 від 25.03.2011 року та № 78 від 28.03.2011 року відповідно (а.с.33-39).

З вищевказаних податкових накладних вбачається, що позивачем макуху соєву на загальну суму 1 164 134,00 (ПДВ 194 022,34 грн.) придбано згідно Договору на поставку товару № 23 від 10.02.2011 року та № 4 від 02.03.2011 року.

Згідно підпунктів 3.2, 3.4 пункту 3 згаданих Договорів датою поставки товару є дата відвантаження, що зазначається у товарно-транспортній накладній. Товар вважається поставленим Продавцем і прийнятим Покупцем: по кількості поставленого Товару -згідно зважувальних квитанцій; по якості Товару - згідно якості, вказаної у пункті 2.4 Договору та документів, підтверджуючих його якість та походження (а.с.99,103).

На підставі виданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 видаткових накладних № 53 від 03.03.2011 року, № 57 від 07.03.2011 року, № 64 від 11.03.2011 року, № 67 від 14.03.2011 року, № 72 від 21.03.2011 року, № 75 від 25.03.2011 року та № 78 від 28.03.2011 року; зважувальних квитанцій № 005771, 007220, 007252, 007302, 007569, 007466 і 007441 та листків якості сировини позивачем одержано придбану згідно Договору на поставку товару № 23 від 10.02.2011 року та Договору на поставку товару № 4 від 02.03.2011 року соєву макуху (а.с.142-144, 152-164).

ТзОВ «Даноша» проведено оплату за придбаний товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 1737 від 04.03.2011 року, № 1753 від 09.03.2011 року, № 1932 від 15.03.2011 року, № 1999 від 16.03.2011 року, № 2145 від 23.03.2011 року, № 2330 від 29.03.2011 року та № 48 від 18.02.2011 року (а.с.109, 105, 116, 128, 120, 110).

Однак дані первинні документи не взяті відповідачем до уваги, оскільки перевіркою Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області (Акт № 1106/17-200/НОМЕР_2 від 21.06.2011 року) не підтверджено належними документами виконання ФОП ОСОБА_5 операцій по переробці сої, отриманої від постачальників за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, а саме від ПП «Антре-Едвертайзінг», ПП «Влада Плюс», ПП «Дніпро», Агрокомбінату «Маяк», ФСГ «Лідер», ТОВ «НВП», ПСП «Авангард» та ТОВ «Арчі», операції з придбання товарів, робіт (послуг) мають ознаки безтоварних, а правочини здійснені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 контрагентами-постачальниками не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п.5 ст.203 ЦК України) та згідно ч.1 ст.203 ЦК України можуть суперечити інтересам держави і мають ознаки нікчемних. Як наслідок, правочини, які були здійснені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 з контрагентами-покупцями, якими є ТОВ «Самбірська птахофабрика», ТОВ «Даноша», ТОВ «Агрітон» також не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересах держави і мають ознаки нікчемних (а.с. 87-88).

На підставі вказаних відомостей, а також у зв'язку із ненаданням ТзОВ «Даноша» жодних документів, які б підтверджували транспортування товару, одержаного від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, відповідач дійшов висновку про те, що Договір на поставку товару № 40 від 12.03.2011 року, укладений позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, не спрямований на реальне настання правових наслідків. А отже, відповідно до пунктів 1, 2 статті 215 ЦК України, пунктів 1, 5 статті 203 ЦК України є нікчемним, і в силу статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної операції. Наявність комплексу доказів, посилання на які обов'язково повинні міститись в акті перевірки, може бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину, однак не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів.

Згідно наданого відповідачем Акту Первомайською ОДПІ Миколаївської області № 1106/17-200/НОМЕР_2 від 21.06.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5, інд.код НОМЕР_2 в частині правомірності нарахування зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Агрітон» код за ЄДРПОУ: 36764962, ТОВ «Даноша» код за ЄДРПОУ: 32464900, ТОВ «Самбірська птахофабрика» код за ЄДРПОУ: 31447233 та постачальниками с/г продукції за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року» вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 в виконкомі Первомайської міської ради 08.06.1994 року отримала свідоцтво про державну реєстрацію підприємницької діяльності, свідоцтво перереєстроване 14.02.2008 р. у зв'язку із змінами місця проживання фізичної особи-підприємця, реєстраційний № 2 524 001 0003 000741; місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію : Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Косіора, 38/А; у період, за який проводилась перевірка (з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року) відповідальним за фінансово-господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), яка відповідає за ведення обліку доходів і витрат платника податків (а.с.84).

З даного Акту також вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 перебуває на податковому обліку у Первомайській ОДПІ Миколаївської області з 16.06.1994 року за № 1671; являється платником податку на додану вартість згідно свідоцтва суб'єкта підприємницької діяльності як платника ПДВ від 31.08.2005 року за № 73604248, виданого Первомайською ОДПІ Миколаївської області відповідно до заяви платника податків. У зв'язку із зміною місця проживання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 05.06.2008 року отримано нове свідоцтво платника ПДВ за № 100120051 серії НВ № 183536, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - НОМЕР_2 (а.с. 84).

Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України всі сторони відповідних правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Макуху соєву на загальну суму 1 164 134,00 (ПДВ 194 022,34 грн.) позивачем придбано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відповідно до Договорів на поставку товару № 23 від 10.02.2011 року та № 4 від 02.03.2011 року.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що посилання представника відповідача на те, що Договір на поставку товару № 40 від 12.03.2011 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому в силу вимог пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, суд не приймає до уваги.

У відповідності до вимог частин 3, 5 статті 203 ЦК України волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у Договорах на поставку товару № 23 від 10.02.2011 року та № 4 від 02.03.2011 року, що вчинені у визначеній законом формі, а відповідні видаткові накладні, зважувальні квитанції, листки якості сировини та платіжні документи, які пов'язані із даними договорами, відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовленні.

Заперечення відповідача з приводу того, що ТзОВ «Даноша» не представлено жодних документів, які б підтверджували транспортування товару, одержаного від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні представниками позивача представлено суду копії товарно-транспортних накладних, складених у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.40-46).

Посилання відповідача на те, що операції з придбання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 товарів (сої) у контрагентів-постачальників (ПП «Антре-Едвертайзінг», ПП «Влада Плюс», ПП «Дніпро», Агрокомбінату «Маяк», ФСГ «Лідер», ТОВ «НВП», ПСП «Авангард» та ТОВ «Арчі») у березні 2011 року є безтоварними, а отже відповідно і господарські операції із реалізації готової продукції покупцям, у тому числі й ТзОВ «Даноша» у зазначеному періоді мають протиправний характер, не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних, суд також не приймає до уваги, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто між позивачем та його контрагентом - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

При цьому слід зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5та її контрагентами-постачальниками) не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У відповідності до вимог частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність Договору на поставку товару № 40 від 12.03.2011 року чи Договорів на поставку товару № 23 від 10.02.2011 року та № 4 від 02.03.2011 року і якою нормою визначено їх оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частинами 1, 3 статті 115 ЦК України з урахуванням положень статті 203 ЦК України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним у судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність. Суттєвою різницею між оспорюваними та нікчемними правочинами є те, що відносно оспорюваних правочинів діє принцип їх правомірності, тобто вони дійсні до тих пір, доки їх не буде визнано судом, а не будь-яким іншим органом державної влади, недійсними (стаття 204 ЦК України). Відповідачем не надано суду доказів про те, що Договір на поставку товару № 40 від 12.03.2011 року чи Договори на поставку товару № 23 від 10.02.2011 року та № 4 від 02.03.2011 року, відповідно до яких позивачем і було придбано товар (макуху соєву) на загальну суму 1 164 134,00 (ПДВ 194 022,34 грн.) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, визнані недійсними у судовому порядку.

При цьому суд зазначає, що необхідною умовою для визнання угоди, укладеної з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, недійсною відповідно до частини 1 статті 207 ГК України, є наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірний Договір на поставку товару № 40 від 12.03.2011 року чи Договори на поставку товару № 23 від 10.02.2011 року та № 4 від 02.03.2011 року, його сторони (ТзОВ «Даноша» та ФОП ОСОБА_5) діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Щодо посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття "порушення публічного порядку" та "недодерження вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам". Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Жодних доказів того, що заперечуваний правочин був спрямований саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що як у момент укладення ТзОВ «Даноша» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 Договорів на поставку товару № 23 від 10.02.2011 року та № 4 від 02.03.2011 року, так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними та не обґрунтованими.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

В Акті перевірки № 1865/23-02/32464900 від 02.09.2011 року відповідачем не наведено жодного факту того, що сума податку на додану вартість у розмірі 194 022,34 грн. (згідно податкових накладних № 53 від 03.03.2011 року, № 57 від 07.03.2011 року, № 64 від 11.03.2011 року, № 67 від 14.03.2011 року, № 72 від 21.03.2011 року, № 75 від 25.03.2011 року та № 78 від 28.03.2011 року, виписаних фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4) нарахована (сплачена) позивачем, у зв'язку з придбанням продукції (соєвої макухи), не з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах сільськогосподарської діяльності позивача.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом 1 пункту 198.6 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 даного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Із наявних у матеріалах справи копій податкових накладних за № 53 від 03.03.2011 року, № 57 від 07.03.2011 року, № 64 від 11.03.2011 року, № 67 від 14.03.2011 року, № 72 від 21.03.2011 року, № 75 від 25.03.2011 року та № 78 від 28.03.2011 року вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

За таких обставин справи, суд приходить до висновку про те, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року 194 022,34 грн. податку на додану вартість (рядок 13 Податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за березень 2011 року) (а.с.51-60).

Як уже встановлено судом, ТзОВ «Даноша» з 01.03.2011 року зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100268540 від 01.03.2010 року, індивідуальний податковий номер -324649009062) (а.с.14).

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року за № 41, платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Податкового кодексу України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого вказаною статтею.

Згідно пункту 4 розділу VІ даного Порядку сума податку на додану вартість, яка повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, підлягає відображенню в особовому рахунку платника на підставі даних рядка 14 (позитивне значення) податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) у поточному звітному періоді.

Згідно пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Відповідно до пунктів 30.2, 30.3 цієї статті підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Таким чином, позивач, як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, має право на використання податкової пільги у якості залишення у розпорядженні суми податку на додану вартість для розвитку власного виробництва, яка визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період

Судом встановлено, що позивачем як суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, на виконання вимог чинного законодавства, подано до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) за березень 2011 року, якою визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства у розмірі 646 713,00 грн. - рядок 14 Податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за березень 2011 року (а.с.51-53).

ТзОВ «Даноша» правомірно включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року 194 022,34 грн. податку на додану вартість (рядок 13 Податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за березень 2011 року), то позивачем також правомірно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (різниця між сумою податкового зобов'язання 4 362 926,00 грн. та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість вказаного податкового періоду -3 716 213,00 грн.).

За таких обставин, висновки відповідача про те, що ТзОВ «Даноша» занижено суму податку на додану вартість, яка у березні 2011 року підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства (рядок 14 скороченої Декларації по ПДВ) на 194 022,00 грн., не відповідають дійсності.

З приводу застосованих до ТзОВ «Даноша» згідно податкового повідомлення-рішення № 0001822302 від 19.09.2011 року штрафних (фінансових) санкцій суд зазначає наступне.

Як вбачається із податкового повідомлення-рішення № 0001822302 від 19.09.2011 року, останнє винесене відповідачем на підставі Акта перевірки № 1865/2302/32464900 від 02.09.2011 року та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктів 123.1, 123.2 статті 123 ПК України.

Згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість;

при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість;

при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Однак, з акту перевірки № 1865/23-02/32464900 та з податкового повідомлення-рішення № 0001822302 від 19.09.2011 року вбачається, що відповідачем не визначено ТзОВ «Даноша» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суму зменшення суми бюджетного відшкодування чи суму від'ємного значення суми податку на додану вартість.

За таких обставин, оскільки штрафні санкції, у відповідності до вимог пункту 123.1 статті 123 ПК України, нараховуються у відсотковому відношенні від суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування, від'ємного значення суми податку на додану вартість, які Калуською ОДПІ не було визначено, то відповідно підстави для нарахування ТзОВ «Даноша» штрафів, передбачених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відсутні.

Пунктом 123.2 статті 123 цього Кодексу встановлено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

У судовому засіданні представником відповідача також не подано суду доказів, які б свідчили про те, що не сплачена до бюджету ТзОВ «Даноша» - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, сума податку на додану вартість (рядок 14 Податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за березень 2011 року), позивачем використана не за призначенням або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, тобто згідно пункту 209.2 статті 209 ПК України.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідачем помилково прирівняно суму податку на додану вартість у розмірі 194 022,34 грн., яка включена до складу податкового кредиту за березень 2011 року, до суми податку, що підлягала нарахуванню без застосування податкової пільги.

Крім того, із змісту пункту 123.2 статті 123 ПК України вбачається, що даною нормою передбачено тільки «стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги», а не штрафів.

Однак, із оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що відповідачем, у порушення вимог пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, суму податку на додану вартість у розмірі 194 022,34 грн., яка включена до складу податкового кредиту за березень 2011 року, визначено як штрафну санкцію.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що ТзОВ «Даноша» правомірно включено 194 022,34 грн. податку на додану вартість до податкового кредиту за березень 2011 року і, як наслідок, правомірно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість вказаного податкового періоду), підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відсутні, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001822302 від 19.09.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі №2а-4230/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний