Постанова

від 22.10.2014 по справі 814/3865/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3865/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Жука С.І., Джабурія О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центурион Юг" до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 р. № 0000272200 та від 05.07.2013р. №0000452200.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ТОВ "Центурион Юг" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки відповідача при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентом не відповідають дійсності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 17.05.2013р. № 0000272200.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 05.07.2013р. №0000452200.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Центурион Юг" з питання правомірності формування податкового кредиту та встановлення факту існування фінансово-господарських відносин з Приватним підприємством "Літейний Двір" (код ЄДРПОУ 36703119) за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р.

За наслідками даної перевірки відповідачем складено Акт №113/22/37969462 від 26.04.2013р. (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 157738 грн. в т.ч. по період за вересень 2012 року у сумі 157738 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 р. №0000272200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 197172,50 грн. (основний платіж - 157738,00 грн., штраф - 39434,50 грн.

За наслідками скарги, позивачу збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2013 р. №0000452200 на суму 39434,50 грн.

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що операції між позивачем та ПП "Літейний Двір" здійснені без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання у господарській діяльності.

Також встановлено, що фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 р. №0000272200 стали: висновки Акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 27.12.2012 р. №2321/22-20/36703119 "Про неможливість здійснення зустрічної звірки ПП "Літейний Двір" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., висновки ВПМ Жовтневої МДПІ Миколаївської області від 19.04.2013 р. №3847/7/07-308 "Щодо наявності ознак нікчемності угод, укладених між ТОВ "Центурион Юг" та ПП "Літейний Двір" за період вересень 2012 року".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, позиція податкового органу щодо відсутності господарських операцій з ПП "Літейний Двір" є хибною.

Проте з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

На підставі пп. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України операції з постачання платником ПДВ маркетингових послуг є об'єктом оподаткування ПДВ незалежно від того, кому вони надаються - резиденту чи нерезиденту; ПДВ, сплачений (нарахований) у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у господарській діяльності платника ПДВ, включається до складу податкового кредиту.

За правилами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права на податковий кредит є дата першої з подій: або дата списання коштів з розрахункового рахунку в оплату вартості товару, або дата отримання товару, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У розумінні пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Узагальнюючою податковою консультацією щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджена наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 N 123), передбачено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно листа Державної податкової адміністрації від 08.09.2011 р. N 16504/6/15-1415 "Відносно витрат на оплату маркетингових і рекламних послуг" до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати на оплату маркетингових та рекламних послуг, зокрема послуг з визначення обсягів продажів продукції; визначення залишків продукції; визначення відносної динаміки продажів продукції; визначення середньоденних продажів продукції, в т. ч. щодо продукції Товариства, яка випускається під торговими марками, що належать та/або використовуються Товариством, і що вже передана (продана) дистрибуційним мережам на дату надання Товариству таких послуг.

В ході судового розгляду встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП "Літейний Двір" (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.09.2012 р. №412/09/12, відповідно до якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату маркетингові послуги по охороні рухомого та нерухомого майна, маркетингові послуги по вивчення ринку збуту м'ясо продукції, маркетингові послуги та консультаційні послуги пов'язані з бухгалтерським та податковим обліком.

Договором визначено, що здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом здавання-приймання наданих послуг. В матеріалах справи містяться Акти здачі-прийняття робіт, відповідно до яких контрагентом позивача надавались послуги, пов'язані з податковим обліком та маркетингові послуги з вивчення ринку охорони рухомого та нерухомого майна, а також квитанції на оплату таких послуг, податкові накладні.

Досліджуючи зазначену угоду податковий орган зазначав, що позивач під час перевірки не були надані звіти про проведення маркетингового дослідження та консультацій, методи проведення зазначених досліджень. Висновки щодо результатів отриманих досліджень, та як отримані результати можуть бути використані в господарської діяльності платника податків. Внаслідок чого, реальність факту надання таких послуг є сумнівним.

Колегія суддів, керуючись приписами ст.11, ч.1 ст.161 КАС України, з метою встановлення фактичних обставин у справі, а саме перевірки реальності характеру спірних угод, постановила ухвалу від 01.10.2014 року (а.с.188 ) , якою запропоновано позивачу надати додаткові докази щодо підтвердження реальності виконання правочину з контрагентом ПП « Літейний двір».

Зазначена ухвала суду від 01.10.2014 року отримана позивачем 06.10.2014 року (а.с.190).

Натомість позивачем до суду не надано жодного документу, у зв'язку з чим, справа у відповідності до приписів ч.6 ст.69 КАС України вирішується на основі наявних доказів..

Так, на підтвердження виконання спірної угоди позивачем надані акти здачі - прийняття робіт, квитанції до прибуткового касового ордеру, податкові накладні ( а.с. 52-72, 74-89, 90-109).

Однак колегія суддів, з урахуванням претензій податкового органу, вважає, що надані первинні документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Так, у наданих актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не зазначено місце та дата їх складання. Місце складання документу є обов'язковим реквізитом первинного документа.

Також, у суду викликає сумнів щодо фактичного розрахунку позивача з контрагентом шляхом видачі коштів уповноваженій особі кожен день у періоди з 24.09.2012 року по 29.09.2012 року, 01.10.2012 року по 06.10.2012 року, 08.10.2012 року по 31.10.2012 року, 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, 04.11.2012 року по 30.11.2012 року, з огляду на те, що юридичне місцезнаходження позивача та його контрагента є Миколаївська область та місто Київ відповідно.

Будь які інші докази на підтвердження реальності спірної угоди в матеріалах справи відсутні.

За змістом ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі п.2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Проте, надані позивачем первинні документи оформлені з порушеннями, що позбавляє їх юридичної сили і доказовості.

Слід також відзначити, що наявність податкової накладної дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обов'язок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує витрати, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку та податковий кредит.

Проте, позивач не спростував висновки податкового орану, викладених в акті перевірки, на підставі яких складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а надані до суду первинні документи бухгалтерського обліку складені з помилками, не містять обов'язкових реквізитів, а, отже, втрачають свою юридичну силу і доказовість здійснення господарських операцій ТОВ «Центуріон Юг» та ПП «Літейний Двір».

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов не вірного висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Центурион Юг" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі № 814/3865/13-а - скасувати.

Ухвалити у справі № 814/3865/13-а нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: С.І.Жук

Суддя: О.В. Джабурія