Рішення

від 27.10.2014 по справі 914/2889/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2014 р. Справа № 914/2889/14

За позовом: Виробничо-торгівельно-послугового підприємства «Елко», м. Ярослав, Польща

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівський КБМ», с. Гребенів Сколівського району Львівської області

про: стягнення 5677,43 євро, що еквівалентно 91350 грн. боргу за контрактом № 05/01/11 від 05.01.2011 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Никитюк І.С.

Представники сторін:

від позивача: Гаркало Р.С. (довіреність від 26.05.2014 року)

від відповідача: Паньків В.М. - в.о. генерального директора ТОВ «Сколівський КБМ»

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 27.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Виробничо-торгівельно-послугового підприємства «Елко» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівський КБМ», с. Гребенів Сколівського району Львівської області про стягнення 5677,43 євро, що еквівалентно 91350 грн. боргу за контрактом № 05/01/11 від 05.01.2011 р.

Ухвалою суду від 14.08.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.09.2014 року. В судовому засіданні 02.09.2014 року оголошено перерву до 24.09.2014 року. Ухвалою суду від 24.09.2014 року розгляд справи відкладено на 16.10.2014 року. В судовому засіданні 16.10.2014 року оголошено перерву до 27.10.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Контракту №05/01/11 від 05.01.2011 року в частині поставки оплаченого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав через канцелярію суду клопотання вх.№45735/14 про долучення до матеріалів справи доказів, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданому 02.09.2014 року через канцелярію суду відзиві вх.№37209/14 на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що 01.07.2011 року на розрахунковий рахунок відповідача надійшли кошти у розмірі 3000 євро, що відповідає 21 м.куб. В пункті 2 розділу 4 Контракту вказано, що товар поставляється окремими партіями, кожна з яких не менше 45 куб.м., вартість якої складає не менше 6300 євро. Пунктом 2 розділу 5 Контракту передбачалась форма оплати - 100 % передоплата. Ніяких змін та доповнень оформлених в письмовій формі між сторонами укладено не було. Також оскільки строки поставки товару після отримання оплати в Контракті не вказані, то відповідач умов Контракту не порушував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

05.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сколівський КБМ» (Продавець) та Фірмою «ELKO» (Покупець) укладено Контракт №05/01/11 (Контракт), відповідно до п.1. якого Продавець продає, Покупець купує пиломатеріали хвойних порід деревини (2сорт)(ялина) - обрізні - в кількості 100 м.куб.

В розділі ІІІ Контракту сторони домовились, що ціна за 1 м.куб. обрізних пиломатеріалів (2сорт) становить 140 Євро. Загальна сума контракту становить 14000 Євро.

Розділом IV Контракту передбачено умови поставки. Так, товар поставляється на умовах FCA (с. Гребенів) окремими партіями, кожна з яких не менше 45 м.куб. Оплата проводиться 100 % передоплатою.

Згідно рахунків-фактур від 24.03.2011 року та від 15.06.2011 року на адресу покупця зі складу продавця відправлено товар на суму 5717 євро та 6300 євро відповідно, що відповідає 100 % передплаті за кожну партію товару.

01.07.2011 року на розрахунковий рахунок відповідача надійшли кошти у розмірі 3000 євро, що відповідає 21 м.куб.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у платіжному документі, який надав позивач, не зрозуміло згідно якого контракту було здійснено це перерахування.

У позовній заяві позивач вказав, що 25.06.2013 року представником продавця узгоджено специфікацію продукції та кількість - 33,33 м.куб., однак до цього часу покупець не отримав продукцію, за яку оплачено 3000 євро.

У відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до відзиву відповідач вказав, що всупереч твердженням позивача у відповідача відсутня специфікація від 25.06.2013 року, яка нібито узгоджена представником відповідача у кількості 33,33 м.куб.

Відтак, відповідач не здійснив поставку пиломатеріалів після їхньої оплати, проте наголосив про готовність виконати зобов'язання по контракту, але за ціною вказаною у контракті.

03.03.2014 року цінним листом з описом вкладення позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою відправки товару в семиденний термін, яка отримана ним 07.03.2014, що підтверджується повідомленням про вручення та описом вкладення у цінний лист.

Станом на час вирішення спору, відповідач не здійснив поставки оплаченого позивачем товару, суму попередньої оплати позивачу не повернув, доказів протилежного суду не подав.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

В пункті 2 Розділу VIII сторони домовились, що у випадку неможливості вирішення суперечок шляхом переговорів сторони звертаються в Господарський суд Львівської області. Спори вирішуються у відповідності до норм матеріального і процесуального права України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Контракту №05/01/11 від 05.01.2011 року в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з вищенаведеного, вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 3000 Євро (48592,68 грн. за курсом НБУ станом на 02.07.2014 р. 1619,7561 за 100 Євро) є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, такою, що не заперечується відповідачем та підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування у розмірі 252 Євро та 3% річних у розмірі 225 Євро.

Вказані вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Оскільки попередню оплату поставки пиломатеріалів здійснено, а товар не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за контрактом на поставку пиломатеріалів, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (Правова позиція Верховного Суду України, зазначена у постанові судової палати у господарських справах від 15 жовтня 2013 року №3-30гс13).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача неотриманий дохід у сумі 2200 євро, що еквівалентно 35405,00 грн.

У своєму Листі № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» Вищий господарський суд України зазначив, що у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування.

З наданих позивачем матеріалів неможливо встановити, на чому ґрунтуються розрахунки неотриманого доходу позивача. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача неотриманого доходу у розмірі 2200 Євро є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1827,00 грн. слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 610, 655, 663, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 265 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 79, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівський КБМ» (82634, Львівська область, Сколівський район, с. Гребенів; код ЄДРПОУ 03576195) на користь Виробничо-торгівельно-послугового підприємства «Елко» (37-500, м. Ярослав, вул. Електрівняна, 36, Польща Р-650963844; номер рахунку 1512402571 1978 0010 3019 5276 АТ «Банк Пекао» 1 відділ в Ярославі; НІП 792-155-15-72) 3000 Євро (48592,68 грн. за курсом НБУ станом на 02.07.2014 р. 1619,7561 за 100 Євро) суми попередньої оплати та 965,40 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 252 Євро інфляційних нарахувань, 225 Євро 3% річних та 2200 євро неотриманого доходу.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.10.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А