Постанова

від 08.12.2014 по справі 914/2889/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № 914/2889/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівський комбінат будівельних матеріалів»

на рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2014р.

у справі № 914/2889/14

за позовом Виробничо-торгівельно-послугового підприємства «Елко», Республіка Польща, м.Ярослав

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівський комбінат будівельних матеріалів», с.Гребенів Сколівського району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 5677,43 євро, що еквівалентно 91350,00 грн. за контрактом № 05/01/11 від 05.01.2011р. ,

з участю представників :

від скаржника - Паньків В.М. - директор

від позивача - Гаркало Р.С.; Федор Збігнєв

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2014р. у справі № 914/2889/14 (суддя Кидисюк Р.А.) задоволено частково позов Виробничо-торгівельно-послугового підприємства «Елко» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівський комбінат будівельних матеріалів» 3000 Євро (48592,68 грн. за курсом НБУ станом на 02.07.2014р. 1619,7561 за 100 Євро) суми попередньої оплати та 965,40 грн.судового збору; відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 252 Євро інфляційних нарахувань, 225 Євро 3% річних та 2200 Євро неотриманого доходу.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сколівський комбінат будівельних матеріалів» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не було досліджено в повній мірі, за яким контрактом було зроблено перерахування коштів на рахунок відповідача у розмірі 3000 Євро. Також, як зазначає скаржник, позивачем не було надано спірної специфікації продукції у кількості 33,33 м.куб, а відтак зобов»язання відповідача з поставки спірної продукції за контрактом № 05/01/11 від 05.01.2011р. не виникло.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

05.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сколівський КБМ" (Продавець) та Фірмою "ELKO" (Покупець) укладено Контракт №05/01/11 (Контракт), відповідно до п.1. якого Продавець продає, Покупець купує пиломатеріали хвойних порід деревини (2сорт)(ялина) - обрізні - в кількості 100 м.куб.

В розділі ІІІ Контракту сторони домовились, що ціна за 1 м.куб. обрізних пиломатеріалів (2сорт) становить 140 Євро. Загальна сума контракту становить 14000 Євро.

Розділом IV Контракту передбачено умови поставки. Так, товар поставляється на умовах FCA (с. Гребенів) окремими партіями, кожна з яких не менше 45 м.куб. Оплата проводиться 100 % передоплатою.

Згідно рахунків-фактур від 24.03.2011 року та від 15.06.2011 року на адресу покупця зі складу продавця відправлено товар на суму 5717 євро та 6300 євро відповідно, що відповідає 100 % передплаті за кожну партію товару.

01.07.2011 року на розрахунковий рахунок відповідача надійшли кошти у розмірі 3000 євро, що відповідає 21 м.куб.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у платіжному документі, який надав позивач, не зрозуміло згідно якого контракту було здійснено це перерахування.

У позовній заяві позивач вказав, що 25.06.2013 року представником продавця узгоджено специфікацію продукції та кількість - 33,33 м.куб., однак до цього часу покупець не отримав продукцію, за яку оплачено 3000 євро.

У відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до відзиву відповідач вказав, що всупереч твердженням позивача у відповідача відсутня специфікація від 25.06.2013 року, яка нібито узгоджена представником відповідача у кількості 33,33 м.куб.

Відтак, відповідач не здійснив поставку пиломатеріалів після їхньої оплати, проте наголосив про готовність виконати зобов'язання по контракту, але за ціною вказаною у контракті.

03.03.2014 року цінним листом з описом вкладення позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою відправки товару в семиденний термін, яка отримана ним 07.03.2014, що підтверджується повідомленням про вручення та описом вкладення у цінний лист.

Станом на час вирішення спору, відповідач не здійснив поставки оплаченого позивачем товару, суму попередньої оплати позивачу не повернув, доказів протилежного суду не подав.

В пункті 2 Розділу VIII Контракту сторони домовились, що у випадку неможливості вирішення суперечок шляхом переговорів сторони звертаються в Господарський суд Львівської області. Спори вирішуються у відповідності до норм матеріального і процесуального права України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Контракту №05/01/11 від 05.01.2011 року в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з вищенаведеного, вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 3000 Євро (48592,68 грн. за курсом НБУ станом на 02.07.2014 р. 1619,7561 за 100 Євро) є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, такою, що не заперечується відповідачем та підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування у розмірі 252 Євро та 3% річних у розмірі 225 Євро.

Вказані вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Оскільки попередню оплату поставки пиломатеріалів здійснено, а товар не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за контрактом на поставку пиломатеріалів, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (Правова позиція Верховного Суду України, зазначена у постанові судової палати у господарських справах від 15 жовтня 2013 року №3-30гс13).

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача неотриманий дохід у сумі 2200 євро, що еквівалентно 35405,00 грн.

У своєму Листі № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" Вищий господарський суд України зазначив, що у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування.

З наданих позивачем матеріалів неможливо встановити, на чому ґрунтуються розрахунки неотриманого доходу позивача. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача неотриманого доходу у розмірі 2200 Євро є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об»єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Львівської області від 27.10.2014р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2014 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2014 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівський комбінат будівельних матеріалів» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2014р. у справі № 914/2889/14 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

6. Повний текст постанови складено « 08» грудня 2014р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.