Ухвала

від 20.10.2014 по справі 816/2227/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 р.Справа № 816/2227/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т. Ш

представника позивача Яременка О.Є.

представника позивача Шендрика С.І.

представника відповідача Висоти І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2014р. по справі № 816/2227/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляцький комбікормовий завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кобеляцький комбікормовий завод" (далі - за текстом - ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.02.2014 р. № 0000522202/214.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 17.02.2014 р. № 0000522202/214.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ненадання належної оцінки поданим Кременчуцькою ОДПІ доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Кременчуцька ОДПІ зазначає, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Сіті-Консалт" у зв'язку з відсутністю реальності здійснення господарських операцій, первинні документи, складені з порушенням законодавства, що позбавляє їх юридичної сили і доказовості, зокрема в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) відсутні посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції від замовника, відсутній підпис директора та печатка ТОВ "Сіті-Консалт".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 20.01.2014 р. по 24.01.2014 р. ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Сіті-Консалт" за період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р., за результатами якої 30.01.2014 р. складено акт перевірки № 280/16-03-22-02-12/687286.

У висновках акту перевірки від 30.01.2014 р. № 280/16-03-22-02-12/687286 відображено порушення ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 41984 грн.

На підстав акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 17.02.2014 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000522202/214, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 52 480 грн., з них 41 984 - основний платіж, 10 496 грн. - штрафні санкції.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014 р. № 0000522202/214 залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків відповідача про заниження грошових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" в результаті господарських взаємовідносин з ТОВ "Сіті-Консалт", оскільки позивачем належними первинними документами доведено правомірність формування податкового кредиту за перевірений період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для визначення суми податкового зобов'язання стало виявлення порушень суб'єктом господарювання: п. 20.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на додану вартість всього у сумі 41984 грн., в т.ч. за жовтень 2012р. на суму 41984 грн.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов'язань; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт,послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

За приписами ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні, документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом іншими актами цивільного законодавства (п.п. 2.5 п. 2 Положення).

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2012 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ "Сіті-Консалт" (Виконавець) укладено договір № 17/0912/8 про надання послуг по організації перевезення цукрових буряків автотранспортом у 2012 році. У додаткових угодах до договору узгоджувалась вартість перевезення.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.10.2012 р. № 3 та від 17.10.2012 р. № 6, товарно-транспортні накладні, податкові накладні від 02.10.2012 р. №2 та від 17.10.2012 р. № 6, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суми ПДВ в загальному розмірі 41 984 грн. за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року

Відповідно до додаткової угоди № 4 до договору від 07.09.2012 р. № 17/0912/8 про надання послуг сторони Договору узгодили можливість залучення Виконавцем до виконання робіт з перевезення цукрових буряків третіх осіб.

Залучення третіх осіб для перевезень Виконавцем здійснювалось шляхом укладення цивільно-правових договорів та підтверджується товарно-транспортними накладними, обліковими картками транспортних засобів, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, копії яких наявні в матеріалів справи.

Відповідно до письмових пояснень представника позивача та товарно-транспортних накладних вбачається, що вказаний договір надання послуг укладався з метою здійснення перевезень цукрових буряків, придбаних у ТОВ "Агрофірма "Покровська", до ТОВ "Агрофірма "Добробут" для їх подальшої промислової переробки згідно договору від 07.09.2012 р. № 17/0912/23.

Отже, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам договору та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість ТОВ "Сіті-Консалт", а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстровано органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується (свідоцтво платника ПДВ було анульовано 18.11.2013р. тобто після господарських взаємовідносин з позивачем).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Відповідно до ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, про фактичне отримання товару та послуг свідчать надані позивачем первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п. 2.4 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо оформлення первинних документів з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: відсутності в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.10.2012 р. № 3 та від 17.10.2012 р. № 6 посад та прізвищ осіб відповідальних за здійснення господарських операцій, відсутності підпису директора ТОВ "Сіті-Консалт" та печатки з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що в зазначених актах від 02.10.2012 р. № 3 та від 17.10.2012 р. № 6 наявні необхідні реквізити первинного документа, передбачені чинним законодавством, а саме: акти містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документ, найменування робіт (послуг), які надавались, кількість, одиниця виміру, ціна робіт (послуг). Акти затверджені та підписані представником замовника ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод", в особі директора Пустоварова Г.О., з одного боку, та представника виконавця ТОВ "Сіті-Консалт", в особі директора Кучеревої Я.В., з іншого боку.

Отже, вказані документи в повній мірі ідентифікують господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ "Сіті-Консалт", за формою відповідають встановленим законодавством вимогам, а отже складені належним чином та мають силу первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" правомірно сформовано дані податкового обліку за перевірений період.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем відсутності фактичного здійснення господарських операцій по вищезазначеним угодам, оскільки позивачем виконані всі умови укладених договорів та використання придбаних товарів в межах власної господарської діяльності.

Також посилання відповідача в апеляційній скарзі на акти перевірок контрагента позивача ТОВ "Сіті-Консалт", як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Сіті-Консалт" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Отже, керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши надані позивачем до матеріалів справи докази, а також враховуючи, що в наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, колегія суддів зазначає, що підприємством ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" доведено правомірність формування податкового кредиту в результаті фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ "Сіті-Консалт" за перевірений період.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 17.02.2014 р. № 0000522202/214.

За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2014р. по справі № 816/2227/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2014 р.