Постанова

від 16.10.2014 по справі 804/14820/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2014 р. Справа № 804/14820/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Гончаровій В.Г.

за участю:

представників позивача Біднина О.І., Ганжи О.В.

представника відповідача - Горобець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дніпрокрансервіс», код за ЄДРПОУ 36573894 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області були прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 року № 0000722201, № 0000712201, та від 13.08.2014 року № 0001192201. ТОВ «Дніпрокрансервіс» не погоджується з вищезазначеними в акті перевірки висновками перевіряючих, вважає їх помилковими, надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що виникли в результаті неналежного аналізу перевіряючими договорів та інших документів підприємства, не витребування таких документів чи будь-яких пояснень від посадових осіб ТОВ «Дніпрокрансервіс» в ході перевірки, невірного тлумачення чинного законодавства України. За таких обставин, позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0000722201 від 21.05.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму: 262 167 грн., з яких за основним платежем 174 778 грн., та за штрафними санкціями 87 389 грн.; № 0000722201 від 21.05.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, на суму: 491 145 грн., з яких за основним платежем 327 430 грн., та за штрафними санкціями 163 715 грн.; податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 р. №0001192201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 50479,50 грн. з яких за основним платежем 33 653 грн. та за штрафними санкціями 16 826,50 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що дійсно була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Дніпрокрансервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. Позивачем до перевірки не були надані документи, що підтверджують відповідність отриманого від постачальників товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості.

Також, в акті зазначено, що в ході перевірки шляхом порівняльного аналізу даних податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Дніпрокрансервіс» за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 року встановлено невідповідність бухгалтерського та податкового обліку за 2012 рік у сумі 517 396 грн., тобто, підприємством безпідставно завищено валові витрати за IV квартал 2012 року на суму 517 396 грн. без їх підтвердження первинними документами. З урахуванням викладеного, перевіряючі дійшли висновків про здійснення ТОВ «Дніпрокрансервіс» операцій з контрагентами, які не направлені на реальне настання правових наслідків. За таких обставин, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити, оскільки прийняті на підставі висновків акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 року № 0000722201, № 0000712201, та від 13.08.2014 року № 0001192201 є цілком законними та вірними.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс», (код ЄДРПОУ 36573894) перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Дніпрокрансервіс» (код ЄДРПОУ 36573894) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Дніпрокрансервіс», в порушення підпункту 14.1.27., підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14, підпункту 135.5.4. пункту 135.5. статті 135, пункту 138.1., пункту 138.2. статті 138 та підпункту 139.1.9., підпункту 139.1.11. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ:

- занижено доходи на загальну суму 176 334,00 грн., у тому числі: за IV квартал 2012 року - на суму 7 440,00 грн. та за 2013 рік - на суму 168 894,00 грн., за рахунок не включення до їх складу вартості безоплатно отриманих товарів;

- завищено витрати на загальну суму 1 641 829,00 грн., у тому числі: за IV квартал 2012 року - на суму 774 139,00 грн. та за 2013 рік - на суму 867 690,00 грн., за рахунок неправомірного віднесення до їх складу сум витрат за господарськими операціями, які не направлені на реальне настання правових наслідків та не підтверджені первинними документами.

Зазначене призвело до заниження податку на прибуток за IV квартал 2012 року у розмірі 162 569,00 грн. та 2013 рік у розмірі 164 861,00 грн.

Крім того, в порушення підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14, пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу, підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 174 778,00 грн., у тому числі за листопад 2012 року - у розмірі 1 240,00 грн., січень 2013 року - у розмірі 70 016,00 грн., лютий 2013 року - у розмірі 23 40,00 грн., березень 2013 року - у розмірі 75 373,00 грн., квітень 2013 року - у розмірі 21 146,00 грн., та червень 2013 року - у розмірі 4 663,00 грн., за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість за господарськими операціями, які не направлені на реальне настання правових наслідків. Зазначене призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 174 778,00 грн., у тому числі за листопад 2012 року - у розмірі 1 240,00 грн., січень 2013 року - у розмірі 70 016,00 грн., лютий 2013 року - у розмірі 2 340,00 грн., березень 2013 року - у розмірі 75 373,00 грн., квітень 2013 року - у розмірі 21 146,00 грн., та червень 2013 року - у розмірі 4 663,00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року №0000712201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 491145,00 грн. (основний платіж - 327 430,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 163 715,00 грн.) та № 0000722201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 262 167,00 грн. (основний платіж - 174 778,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 87389,00 грн.); від 13.08.2014 р. № 0001192201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 50 479,50 грн. з яких за основним платежем 33 653 грн. та за штрафними санкціями 16 826,50 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 21.05.2014 року № 0000722201, № 0000712201, та від 13.08.2014 року № 0001192201 є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

У відповідності до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих послуг.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Дніпрокрансервіс» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Фірма «Каскад», на підставі договору з придбання виробів з металу. Проте до перевірки вищевказаний договір не надано, а також не надані до перевірки товарно-транспортні накладні та інші документи.

Також, ТОВ «Дніпрокрансервіс» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Старт-Д» з придбання крюка відповідно до рахунку фактури на загальну суму 7 440,00 грн. та з ТОВ «Імпексбуд» з придбання труб відповідно до рахунку фактури 42 018,00 грн. До перевірки надані товарно-транспортні накладні, які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: не заповнені графа «Водій», розділ «Вантажно-розважувальні роботи», а також не вказано чітка адреса пункту навантаження та розвантаження.

Крім того, ТОВ «Дніпрокрансервіс» у січні, березні 2013 року придбавало послуги з розробки креслень у ТОВ «ІК «Дніпрокрансервіс» на підставі договору на виконання робіт. До перевірки надані акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 872 322,70 грн. У даних до перевірки актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписаних ТОВ «ІК «Дніпрокрансервіс» в адресу ТОВ «Дніпрокрансервіс», в графі одиниця виміру вказано тн. Також в них не зазначено представників замовника - ТОВ «Дніпрокрансервіс», тобто, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані невстановленою особою. У виписаних податкових накладних ТОВ «ІК «Дніпрокрансервіс» в адресу ТОВ «Дніпрокрансервіс» в графі номенклатура зазначено «розробка креслень КМД металевих конструкцій», а в графі одиниця виміру - тн. До перевірки ТОВ «Дніпрокрансервіс» не надано робочої документації, з якої складались креслення марки КМ та не надано креслень марки КМ.

З даними висновками перевіряючих суд не може погодитися виходячи із наступного.

Так, по ТОВ «Старт-Д» (код ЄДРПОУ 32694059) наявність фактичного здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, а саме: випискою по рахунку № 26009188288 за період листопад 2012 р.; рахунком № 2911 від 29.11.2012 р.; товарно-транспортними накладними № б/н від 29.11.2012 р.; видатковою накладною № 7599 від 29.11.2012 р.; податковими накладними № 500 від 29.11.2012 р.; карткою рахунку 201 за період 01.07.2012 р. по 30.09.2014 р.; карткою рахунку 631 за період 01.07.2012 р. по 30.09.2014 р.; таблицею списання ТМЦ у виробництво № ДК-0000136 від 31.12.2012 р.; видатковою накладною № ДК-0000212 від 26.12.2012 р.; довіреністю № 122/1997 від 25.12.2012 р.

Відповідно до зазначених документів, ТОВ «Дніпрокрансервіс» було придбано заготівки крюка у кількості 2 шт., які в подальшому були реалізовані іншому підприємству.

Згідно акта документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Старт-Д», перевіряючими був зроблений висновок, що ТОВ «Старт-Д» не придбавало товар у 2011- 2012 роках і не могло здійснювати реалізацію товару. Але, як саме цей висновок, має відношення до відносин ТОВ «Старт-Д» з ТОВ «Дніпрокрансервіс», перевіряючі не зазначили. Хоча ТОВ «Дніпрокрансервіс» надало всі підтверджуючі первинні документи, які відображають реальність господарських операцій. Жодних доказів, або фактів недостовірності первинних документів перевіряючі не навели.

По ТОВ «Імпексбуд» наявність фактичного здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, а саме: рахунком-фактурою № 013021 від 30.01.2013 р., №060621 від 06.06.2013 р. № 052720 від 27.05.2013 р.; товарно-транспортними накладними № б/н від 18.02.2013 р., від 11.06.2013 р, від 06.06.13 р.; видатковими накладними № 021820 від 18.02.2013 р., № 061122 від 11.06.2013 р., № 060620 від 06.06.2013 р.; податковими накладними № 502 від 15.02.2013 р. № 420 від 07.06.13 р., №265 від 05.06.2013 р.; видатковими накладними №№ ДК-0000120 від 22.04.2013 р., ДК-0000124 від 24.04.2013 р., ДК-0000250 від 30.07.2013 р., ДК-0000087 від 26.03.2013 р., ДК-0000120 від 22.04.2013 р., ДК-0000282 від 20.08.2013 р., ДК-0000323 від 12.09.2013 р., карткою рахунку 631 за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.; карткою рахунку 201 за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.; карткою списання ТМЦ у виробництво № ДК-0000123 від 29.06.2013 р., №ДК-0000150 від 28.06.2013 р.; довіреностями № 611 від 25.03.2013 р., № 775 від 18.04.2013 р., № 472 від 22.04.2013 р., № 1850 від 15.08.2013 р., № 2038 від 11.09.2013 р.

Згідно зазначених документів були придбані труби, які в подальшому були використані для виготовлення металоконструкцій - Грейфер в зборі 0=3.2м.куб. креслення ОФ71-01/К1- І370, та металоконструкції подовження конвертерного відділення киснево-конвертерного цеху 57.5228-КМ Л.Л.1-45.

Представник позивача зазначив, що виготовлена продукція була спрямована відповідним замовникам. Ці факти прямо свідчать про те, що ТОВ «Дніпрокрансервіс» дійсно отримував продукцію від ТОВ «Імпексбуд», господарські операції реально відбувалися, їх укладення та виконання супроводжувалося відповідними первинними документами, однак на ці факти перевіряючі не звернули жодної уваги, та не надали належної оцінки.

Стосовно ТОВ «Імпексбуд» був складений акт документальної невиїзної позапланової перевірки від 26.04.2013 р. № 1430/224/38113699, за яким не підтверджена реальність здійснення господарських операцій з контрагентами. Підставою для такого висновку перевіряючих слугував той факт, що ТОВ «Імпексбуд» має стан 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). В той же час в цьому акті зазначено, що ТОВ «Імпексбуд» надає необхідну звітність, та розрахунки коригування. Викладене свідчить про безпідставність висновків перевіряючих, стосовно неможливості здійснення господарської діяльності ТОВ «Імпексбуд», та спростовує такі висновки.

Що стосується взаємовідносин з ТОВ «Фірма «Каскад» у якого ТОВ «Днінрокрансервіс» придбало металопрокат в асортименті, який в подальшому використовувався для виробничих потреб. Отримання продукції та належна оплата за неї супроводжувалися необхідними первинними документами. Однак перевіряючі, прийшли до висновку, щодо факту реального здійснення господарських операцій. При цьому єдиним аргументом виступає довідка № 4763/10/04-051 від 05.03.2013 р., згідно якої ПП «Колорит», з яким співпрацювало ТОВ «Фірма «Каскад», не знаходиться за юридичною адресою.

Але, наявність фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Фірма «Каскад» підтверджується первинними документами, а саме: оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.; карткою рахунку 631 з ТОВ «Фірма «Каскад»; карткою списання ТМЦ у виробництво № ДК-0000109 від 30.04.2013 р.; видатковими накладними № ДК-0000151 від 20.05.2013 р., № ДК-0000148 від 14.05.2013 р., № ДК-0000143 від 08.05.2013 р., № ДК-0000147 від 14.05.2013 р., № ДК- 0000139 від 04.05.2013 р., № ДК-0000185 від 17.06.2013 р., № ДК-0000171 від 10.06.2013 р.; довіреностями № 3436 від 20.05.2013 р., № 3388 від 08.05.2013 р., № 3384 від 07.05.2013 р., № 3366 від 29.04.2013 р., № 3578 від 14.06.2013 р., № 3530 від 04.06.2013 р.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «ІК «Дніпрокрансервіс». Перевіряючим були надані документи по договору № 26 від 01.10.2012 р., за яким ТОВ «ІК «Днінрокрансервіс» виконував на замовлення ТОВ «Дніпрокрансервіс», а саме - розробку конструкторської документації (розробка креслень КМД). Також, на виконання вимог діючого законодавства України, були складені відповідні первинні документи. Жодних ознак недостовірності документів по вищезазначеним обставинам перевіряючими не зазначено.

Також, при проведені перевірки було встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 174 778 грн. Перевіряючі наводять проведення ТОВ «Дніпрокрансервіс» фінансово-господарських операцій з тими ж самими контрагентами: ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Імпексбуд», ТОВ «Фірма «Каскад», ТОВ «ІК «Дніпрокрансервіс».

Так, перевіряючими зроблений висновок, що надані документи, на підставі яких до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по операціях з отримання послуг/придбаних у ТОВ Старт-Д», ТОВ «Імпексбуд», ТОВ «Фірма «Каскад», ТОВ «ІК «Дніпрокрансервіс», не можуть бути достатнім підтвердженням того, що у процесі надання цих послуг/товарів, підприємствами-виконавцями були проведені певні роботи, та встановлена відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання товарів.

Як вбачається із змісту акту перевірки, єдиною фактичною підставою для висновку про те, що правочини між позивачем та ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Імпексбуд», ТОВ «Фірма «Каскад», ТОВ «ІК «Дніпрокрансервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків з'явилася виключно інформація, викладена в актах, складених іншим податковим органом про результати перевірок вказаних контрагентів позивача по їх взаємовідносинам з сторонніми підприємствами.

Суд вважає, що висновок перевіряючих про відсутність фактичного здійснення господарських операцій є безпідставним, оскільки спростовується вищезазначеними поясненнями та первинними документами. Підприємство має всі первинні документи, та документи про розрахунки між підприємствами. На момент здійснення правочинів з ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Імпексбуд», ТОВ «Фірма «Каскад», ТОВ «ІК «Дніпрокрансервіс», всі ці підприємства були зареєстровані в ЄДР платників податків, мали податковий номер, печатки, рахунки в банках, тобто весь необхідний обсяг прав та обов'язків юридичної особи.

Податковим органом не встановлено порушень ТОВ «Дніпрокрансервіс» чи його контрагентами порядку оформлення первинних документів та виписки податкових накладних, а акт перевірки не містить будь-якого доказу, який би ставив під сумнів реальність спірних господарських операцій. Крім того, за діючим законодавством України, платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини.

В акті перевірки, відповідач також зазначає, що ТОВ «Дніпрокрансервіс» по рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності», відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2012 р. було включено до складу валових витрат суми податкових зобов'язань у розмірі 250 542,78 грн., які були донараховані за актом від 20.09.2012 р. №2571/221/36573894. Однак це ствердження податкового органу є помилковим, виходячи із наступного.

При відображенні результатів перевірки в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності слід керуватися Положенням (Стандарт) Бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (із змінами і доповненнями).

Суми донарахованих податків і зборів, а також штрафи і пені є іншими операційними витратами і відносяться до того періоду в якому вони були визнані. Згідно ст.139 ПК України суми штрафів або пені не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Виходячи з вищевикладеного, у відповідності до вимог діючого законодавства України, ТОВ «Дніпрокрансервіс» суми податкових зобов'язань у розмірі 250 542,78 грн., які донараховувалися за актом перевірки від 20.09.2012 р. № 2571/221/36573894 не були віднесені до складу валових витрат.

В підтвердження того, що суми податкових зобов'язань не включались до складу валових витрат, позивач зазначив, що надавав відповідачу розшифровку рядків декларації 05-06, а саме: -р. 05 декл. - 22 593 823 грн.; додаток аналіз рах 90 - 22 195 999,29 грн.; додаток аналіз рах 91 - 4 556,24 грн.; додаток аналіз рах 94 - 393 267,42 грн.; стр. 06 декл. - 4 824 066 грн.; додаток аналіз рах 92; 06.1 - 3 901 111 грн. - адміністративні витрати; 06.2 - 918 174 грн. - автоперевезення 06.4 - 4 781 грн. - податки.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, і також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що винесені податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 року № 0000722201, № 0000712201, та від 13.08.2014 року № 0001192201 є протиправними, а тому підлягають скасуванню, з викладених вище підстав.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 року № 0000722201, № 0000712201, та від 13.08.2014 року № 0001192201, прийняті Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 157,1 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 21 жовтня 2014 року.

Суддя Кучма К.С.