Ухвала

від 01.04.2015 по справі 804/14820/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2015 рокусправа № 804/14820/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокрансервіс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокрансервіс" (далі - позивач або ТОВ Дніпрокрансервіс") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач або ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: № 0000722201 від 21.05.2014 року, № 0000722201 від 21.05.2014 року та № 0001192201 від 13.08.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 року № 0000722201, № 0000712201, та від 13.08.2014 року № 0001192201, прийняті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники позивача в судовому засіданні вважали, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Дніпрокрансервіс", перебуває на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Також встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Дніпрокрансервіс" (код ЄДРПОУ 36573894) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Дніпрокрансервіс", в порушення підпункту 14.1.27., підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14, підпункту 135.5.4. пункту 135.5. статті 135, пункту 138.1., пункту 138.2. статті 138 та підпункту 139.1.9., підпункту 139.1.11. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ:

- занижено доходи на загальну суму 176 334,00 грн., у тому числі: за IV квартал 2012 року - на суму 7 440,00 грн. та за 2013 рік - на суму 168 894,00 грн., за рахунок не включення до їх складу вартості безоплатно отриманих товарів;

- завищено витрати на загальну суму 1 641 829,00 грн., у тому числі: за IV квартал 2012 року - на суму 774 139,00 грн. та за 2013 рік - на суму 867 690,00 грн., за рахунок неправомірного віднесення до їх складу сум витрат за господарськими операціями, які не направлені на реальне настання правових наслідків та не підтверджені первинними документами.

Зазначене призвело до заниження податку на прибуток за IV квартал 2012 року у розмірі 162 569,00 грн. та 2013 рік у розмірі 164 861,00 грн.

Крім того, в порушення підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14, пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу, підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 174 778,00 грн., у тому числі за листопад 2012 року - у розмірі 1 240,00 грн., січень 2013 року - у розмірі 70 016,00 грн., лютий 2013 року - у розмірі 23 40,00 грн., березень 2013 року - у розмірі 75 373,00 грн., квітень 2013 року - у розмірі 21 146,00 грн., та червень 2013 року - у розмірі 4 663,00 грн., за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість за господарськими операціями, які не направлені на реальне настання правових наслідків. Зазначене призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 174 778,00 грн., у тому числі за листопад 2012 року - у розмірі 1 240,00 грн., січень 2013 року - у розмірі 70 016,00 грн., лютий 2013 року - у розмірі 2 340,00 грн., березень 2013 року - у розмірі 75 373,00 грн., квітень 2013 року - у розмірі 21 146,00 грн., та червень 2013 року - у розмірі 4 663,00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року № 0000712201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 491145,00 грн. (основний платіж - 327 430,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 163 715,00 грн.) та № 0000722201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 262 167,00 грн. (основний платіж - 174 778,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 87389,00 грн.); від 13.08.2014 р. № 0001192201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 50 479,50 грн. з яких за основним платежем 33 653 грн. та за штрафними санкціями 16 826,50 грн.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

У відповідності до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

- з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України слід дійти висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих послуг.

Встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "Старт-Д" (код ЄДРПОУ 32694059), наявність фактичного здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, а саме: випискою по рахунку, рахунком, товарно-транспортними накладними; видатковою накладною, податковими накладними, картками рахунків, таблицею списання ТМЦ у виробництво, видатковою накладною, довіреністю.

Відповідно до зазначених документів, ТОВ "Дніпрокрансервіс" було придбано заготівки крюка у кількості 2 шт., які в подальшому були реалізовані іншому підприємству.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ "Імпексбуд", то наявність фактичного здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, а саме: рахунком-фактурою, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, картками рахунків, карткою списання ТМЦ у виробництво, довіреностями.

Згідно зазначених документів були придбані труби, які в подальшому були використані для виготовлення металоконструкцій - Грейфер в зборі 0=3.2м.куб. креслення ОФ71-01/К1- І370, та металоконструкції подовження конвертерного відділення киснево-конвертерного цеху 57.5228-КМ Л.Л.1-45.

Виготовлена продукція була спрямована відповідним замовникам. Ці факти прямо свідчать про те, що ТОВ "Дніпрокрансервіс" дійсно отримував продукцію від ТОВ "Імпексбуд", господарські операції реально відбувалися, їх укладення та виконання супроводжувалося відповідними первинними документами, однак на ці факти перевіряючі не звернули жодної уваги, та не надали належної оцінки.

Що стосується взаємовідносин якого ТОВ "Днінрокрансервіс" з ТОВ "Фірма "Каскад", то наявність фактичного здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, а саме: оборотно-сальдовою відомістю по рахунку, карткою рахунку, карткою списання ТМЦ у виробництво, видатковими накладними, довіреностями.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ "ІК "Дніпрокрансервіс", то наявність фактичного здійснення господарських операцій підтверджується наступними первинними документами: актами-здачі прийняття робіт, податковими накладними, виписками по рахунку.

Як вбачається із змісту акту перевірки, єдиною фактичною підставою для висновку про те, що правочини між позивачем та ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Імпексбуд", ТОВ "Фірма "Каскад", ТОВ "ІК "Дніпрокрансервіс" не спричиняють реального настання правових наслідків з'явилася виключно інформація, викладена в актах, складених іншим податковим органом про результати перевірок вказаних контрагентів позивача по їх взаємовідносинам з сторонніми підприємствами.

Суд першої інстанції вірно вважав, що висновок перевіряючих про відсутність фактичного здійснення господарських операцій є безпідставним, оскільки спростовується первинними документами. Підприємство має всі первинні бухгалтерські документи, та документи про розрахунки між підприємствами. На момент здійснення правочинів з ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Імпексбуд", ТОВ "Фірма "Каскад", ТОВ "ІК "Дніпрокрансервіс", всі ці підприємства були зареєстровані в ЄДР платників податків, мали податковий номер, печатки, рахунки в банках, тобто весь необхідний обсяг прав та обов'язків юридичної особи.

Слід зазначити, що відповідачем не встановлено порушень ТОВ "Дніпрокрансервіс" чи його контрагентами порядку оформлення первинних документів та виписки податкових накладних, а акт перевірки не містить будь-якого доказу, який би ставив під сумнів реальність спірних господарських операцій. Крім того, за діючим законодавством України, платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, і також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що винесені податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 року № 0000722201, № 0000712201, та від 13.08.2014 року № 0001192201 є протиправними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокрансервіс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай