Рішення

від 27.10.2014 по справі 127/19964/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/19964/14-ц

Провадження № 2/127/6590/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Завадюк О.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення відсотків за користування коштами та інфляційні витрати,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення відсотків за користування коштами та інфляційні витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2013 року, яке ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13.05.2013 року залишено без змін, у цивільній справі №232/4754/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 04.11.2009 року в сумі 174 247,40 грн., з яких: 159 860 грн. - основного боргу та 14 387,40 грн. - 3% річних; та за договором позики (розпискою) від 05.11.2009 року в сумі 739 743,68 грн., з яких: 694 595 грн. - основний борг та 45 148,68 грн. - 3% річних, а всього 913 991,08 грн.; та судовий збір у розмірі 5 405,47 грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №38179592 від 29.05.2013 року старшим державним виконавцем Ленінського В ДВС Вінницького МУЮ Мальованою М.Ю. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 23.05.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області на підставі вищезазначеного рішення суду.

На даний час боржник лише частково погасив наявну суму боргу за період з 14.05.2013 року по 16.09.2014 року.

Так, в ході виконавчого провадження розпорядженням державного виконавця від 14.06.2013 року на розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти у сумі 6 400 грн.

Також, внаслідок виконавчих дій та реалізації майна боржника, згідно розпорядження державного виконавця від 25.11.2013 року на розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти в сумі 16 650,34 грн., отримані внаслідок реалізації майна боржника.

Більше ніяких грошових коштів до цього часу боржник ані в добровільному, ані в примусовому порядку не повертав, а відтак можна стверджувати, що весь цей час боржник продовжує користуватись належними позивачу грошовими коштами, а відтак має сплати відповідні відсотки та інфляційні втрати за користування останніми відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, загальна сума боргу по відсоткам за користування грошовими коштами та витратами від інфляції за період з 13.05.2013 року по 16.09.2014 року становить 158 300,90 грн., з них: 3% річних - 36 608,77 грн.; інфляційні - 121 692,13 грн.

Таким чином, вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні останніх відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2013 року, яке ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13.05.2013 року залишено без змін, у цивільній справі №232/4754/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 04.11.2009 року в сумі 174 247,40 грн., з яких: 159 860 грн. - основного боргу та 14 387,40 грн. - 3% річних; та за договором позики (розпискою) від 05.11.2009 року в сумі 739 743,68 грн., з яких: 694 595 грн. - основний борг та 45 148,68 грн. - 3% річних, а всього 913 991,08 грн.; та судовий збір у розмірі 5 405,47 грн. (а.с.8-9, 10-11).

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №38179592 від 29.05.2013 року старшим державним виконавцем Ленінського В ДВС Вінницького МУЮ Мальованою М.Ю. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №232/4754/12, виданого 23.05.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області на підставі вищезазначеного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2013 року (а.с.12).

Як вбачається з листів Головного Управління юстиції у Вінницькій області від 16.09.2014 року №8379/2.1-28/4 (а.с.13), від 24.10.2014 року №9550/2.1-28/4 (а.с.29) боржник лише частково погасив наявну суму боргу перед позивачем за період з 14.05.2013 року по 16.09.2014 року.

Так, в ході виконавчого провадження розпорядженням державного виконавця від 14.06.2013 року на розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти у сумі 6 400 грн.

Також, внаслідок виконавчих дій та реалізації майна боржника, згідно розпорядження державного виконавця від 25.11.2013 року на розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти в сумі 16 650,34 грн., отримані внаслідок реалізації майна боржника - автомобіля марки ВАЗ 21144-110-20, д.н.з.НОМЕР_4, рік випуску - 2007, колір - сірий, номер кузова НОМЕР_2.

У відповідності ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов'язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2013 року стягнуто з відповідача на користь позивача повну суму грошового зобов'язання з урахуванням відсотків та інших штрафних санкцій за період з настання моменту повернення грошових коштів і до дати винесення судом відповідного рішення.

А, враховуючи, що вказане рішення суду набуло законної сили 13.05.2013 року, та враховуючи те, що боржник до цього часу не повернув борг, можна стверджувати, що весь цей час боржник продовжує користуватись належними позивачу грошовими коштами, а відтак має сплати відповідні відсотки та інфляційні втрати за користування останніми відповідно до вимог ст.625 ЦК України.

Так, відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистки України ці показники згідно зі ст.ст.19, 21, 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.

Індекс інфляції становить добуток щомісячних індексів інфляції за відповідний період.

Втрати від інфляції розраховуються за формулою: (сума боргу) х (індекс інфляції) /100% - (сума боргу).

Відсотки за користування коштами розраховуються за формулою: (сума боргу) х (відсоткову ставку) / 100% / 365 днів х (кількість днів).

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з методикою розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, наданих позивачем, та який виглядає наступним чином:

1) Період з 13.05.2013 року по 14.06.2013 року:

- втрати від інфляції за період з 13.05.2013 року по 31.05.2013 року - 919,40 грн.;

- 3% річних за період з 13.05.2013 року по 14.06.2013 року - 2 493,71 грн.;

2) Період з 14.06.2013 року по 25.11.2013 року:

- втрати від інфляції за період з 14.06.2013 року по 25.11.2013 року становить -1 856,14 грн., а відтак нарахування інфляції в даному випадку є неможливим;

- 3% річних за період з 14.06.2013 року по 25.11.2013 року - 12 381,73 грн.;

3) Період з 25.11.2013 року по 16.09.2014 року:

- втрати він інфляції за період з 25.11.2013 року по 16.09.2014 року - 120 772,73 грн.

- 3% річних за період з 25.11.2013 року по 16.09.2014 року - 21 733,33 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості по відсоткам за користуванні грошовими коштами та витратами він інфляції за період з 13.05.2013 року по 16.09.2014 року становить 158 300,90 грн., з них:

- втрати від інфляції - 121 692,13 грн.;

- 3% річних - 36 608,77 грн.

Натомість посилання представника відповідача в судовому засіданні, що відносини, які існують між сторонами, виникли не з порушення грошового зобов'язання, взятого відповідачем, а з примусового виконання рішення та регулюються нормами законодавства про виконавче провадження, а відтак до останніх не можуть бути застосовані положення ст.625 ЦК України, як на підставу про відмову в задоволенні позову, суд не приймає до уваги у зв'язку з безпідставністю, оскільки зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604- 609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи, а відтак підлягають задоволенню.

Окрім того, судовий збір, понесений позивачем у розмірі 1 583,00 грн., що підтверджується квитанцією №5215/з21 від 16.09.2014 року (а.с.1), також підлягає стягненню з відповідача, так як у відповідності ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 1046 - 1050ЦК України, ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 23.04.2008 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, заборгованість за договором позики від 04.11.2009 року на загальну суму 158 300 (сто п'ятдесят вісім тисяч триста) грн. 90 коп., з них: заборгованість по відсоткам за користування коштами за період з 13.05.2013 року по 16.09.2014 року на загальну суму 36 608 (тридцять шість тисяч шістсот вісім) грн. 77 коп.; заборгованість по витратам від інфляції за період з 13.05.2013 року по 16.09.2014 року на загальну суму 121 692 (сто двадцять одна тисяча шістсот дев'яносто дві) грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати щодо сплати судового збору у розмірі 1 583 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: