Ухвала

від 08.01.2015 по справі 127/19964/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/19964/14-ц Провадження № 22-ц/772/53/2015Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В. Категорія 27Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Колоса С.С., Денишенко Т.О.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2014 по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за користування коштами та інфляційні втрати, -

ВСТАНОВИЛА:

В суд звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за користування коштами та інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2013 року, яке ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13.05.2013 року залишено без змін, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено, стягнуто з останнього на користь позивача грошові кошти в сумі 913 991,08 грн., та судовий збір у розмірі 5 405,47 грн. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 23.05.2013 року. На даний час боржник лише частково погасив наявну суму боргу за період з 14.05.2013 року по 16.09.2014 року. В ході виконавчого провадження розпорядженням державного виконавця від 14.06.2013 року на розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти у сумі 6 400 грн. Також, внаслідок виконавчих дій та реалізації майна боржника, згідно розпорядження державного виконавця від 25.11.2013 року на розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти в сумі 16 650,34 грн., отримані внаслідок реалізації майна боржника. Більше ніяких грошових коштів до цього часу боржник ані в добровільному, ані в примусовому порядку не повертав, а відтак можна стверджувати, що весь цей час боржник продовжує користуватись належними позивачу грошовими коштами, тому має сплати відповідні відсотки та інфляційні втрати за користування останніми відповідно до вимог чинного законодавства. Загальна сума боргу по відсоткам за користування грошовими коштами та витратами від інфляції за період з 13.05.2013 року по 16.09.2014 року становить 158 300,90 грн., з них: 3% річних - 36 608,77 грн.; інфляційні - 121 692,13 грн. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_4, заборгованість за договором позики від 04.11.2009 року на загальну суму 158 300,90 грн., з них: заборгованість по відсоткам за користування коштами за період з 13.05.2013 року по 16.09.2014 року на загальну суму 36 608,77 грн., заборгованість по витратам від інфляції за період з 13.05.2013 року по 16.09.2014 року на загальну суму 121 692,13 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати щодо сплати судового збору у розмірі 1 583 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2013 року, яке ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13.05.2013 року залишено без змін, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено, стягнуто з останнього на користь позивача грошові кошти в сумі 913 991,08 грн., та судовий збір у розмірі 5 405,47 грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №232/4754/12, виданого 23.05.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області на підставі вищезазначеного рішення.

Як вбачається з листів Головного Управління юстиції у Вінницькій області від 16.09.2014 року №8379/2.1-28/4, від 24.10.2014 року №9550/2.1-28/4 боржник лише частково погасив наявну суму боргу перед позивачем за період з 14.05.2013 року по 16.09.2014 року.

В ході виконавчого провадження розпорядженням державного виконавця від 14.06.2013 року на розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти у сумі 6 400 грн.

Також, внаслідок виконавчих дій та реалізації майна боржника, згідно розпорядження державного виконавця від 25.11.2013 року на розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти в сумі 16 650,34 грн. отримані внаслідок реалізації майна боржника.

Відповідно до методики розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, наданих позивачем:

за період з 13.05.2013 року по 14.06.2013 року: втрати від інфляції за період з 13.05.2013 року по 31.05.2013 року 919,40 грн.; 3% річних за період з 13.05.2013 року по 14.06.2013 року 2 493,71 грн.;

за період з 14.06.2013 року по 25.11.2013 року: втрати від інфляції за період з 14.06.2013 року по 25.11.2013 року становить -1 856,14 грн., а відтак нарахування інфляції в даному випадку є неможливим; 3% річних за період з 14.06.2013 року по 25.11.2013 року 12 381,73 грн.;

за період з 25.11.2013 року по 16.09.2014 року: втрати від інфляції за період з 25.11.2013 року по 16.09.2014 року 120 772,73 грн.; 3% річних за період з 25.11.2013 року по 16.09.2014 року 21 733,33 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості по відсоткам за користуванні грошовими коштами та витратами від інфляції за період з 13.05.2013 року по 16.09.2014 року становить 158 300,90 грн., з них: втрати від інфляції - 121 692,13 грн.; 3% річних - 36 608,77 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно виходив з того, що рішення суду про стягнення боргу набуло законної сили 13.05.2013 року, та те, що боржник до цього часу не повернув борг, відповідно до чого можна стверджувати, що весь цей час боржник продовжує користуватись належними позивачу грошовими коштами, а відтак має сплати відповідні відсотки та інфляційні втрати за користування останніми відповідно до вимог ст.625 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що ст. 625 ЦК України не поширюється на ситуацію коли боржник не виконує рішення суду, а регулюється нормами законодавства про виконавче провадження, колегія суддів вважає помилковими, оскільки саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Не є підставними і доводи представника відповідача, що інфляційні втрати та 3% річних застосовані до іноземної валюти, оскільки позивачем було заявлено, а судом стягнуто рішенням від 18.03.2013 року суму боргу у гривнях. В даній справі також нараховані інфляційні та річні на залишок суми боргу у гривнях.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2014 по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за користування коштами та інфляційні втрати - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: С.С. Колос

Т.О. Денишенко