Ухвала

від 21.10.2014 по справі 826/3512/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3512/14 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів у місті Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімконтракт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімконтракт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Хімконтракт» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2014 № 29026552208 у розмірі 25775 грн. та № 29126552208 у розмірі 129033 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 29026552208, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в частині визначеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92828,55 грн. та штрафних санкцій у розмірі 21114,75 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 29126552208, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в частині визначеної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 107589,78 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

ТОВ «Хімконтракт» також подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення в частині відмови в позові та постановити нове про задоволення позову у повному обсязі.

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2014 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Хімконтракт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» за період діяльності з 01.03.2011 по 30.11.2011 ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено Акт № 124/26-55-22-08/21580668.

25.02.2014 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 29026552208, яким у зв'язку з порушенням ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 111475 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25775 грн.;

№ 29126552208, яким у зв'язку з порушенням пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 129033 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Зобов'язання за Договорами між ТОВ «Хімконтракт» та ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» у період з 14.03.2011 по 03.10.2011 виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.2010 № 2, актом прийому-передачі до нього, договором про співробітництво від 29.01.2011 № 01/01-11, договором оренди приміщення від 01.02.2011, актом прийому-передачі до нього, наказами по підприємству щодо компенсації за використання особистого транспорту працівників ТОВ «Хімконтракт» у зв'язку з використанням останнього у господарській діяльності товариства, видатковими касовими ордерами про виплату такої компенсації, які підтверджують наявність у позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, в тому числі відповідних приміщень та транспортних засобів;

договорами поставки, видатковими накладними до них, які підтверджують факт подальшої реалізації поставленого позивачу ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» товару, на користь третіх осіб.

Посилання відповідача в Акті перевірки на акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.07.2013 № 30/22-2/30523272 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, посилання на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10), крім того, неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності його діяльності та не може розцінюватися, як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такими особами (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.09.2013 у справі № К/800/15523/13), по-друге, будь-яких інших доказів на підтвердження вказаних обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем суду не надано.

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних Договорів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 у справі № К/9991/34364/12.

Більш того, такі висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 25.09.2013 у справі № К/9991/82116/12.

Таким чином, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що господарські операції у період з 14.03.2011 по 03.10.2011 між ТОВ «Хімконтракт» та ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Хімконтракт» та ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення вказаних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись, як нікчемні, з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Отже, сума ПДВ у розмірі 92828,55 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Крім того, витрати позивача за Договорами з ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» у період з 14.03.2011 по 03.10.2011 підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, отже безпідставним та необґрунтованим є висновок Акту перевірки про порушення позивачем ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 29126552208 в частині визначеної суми грошового зобов'язання з податку прибуток у розмірі 107589,78 грн. - безпідставним та неправомірним.

При цьому, директором ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» у період з 01.11.2011 по 31.12.2012 був ОСОБА_2, підписи якого містяться у первинних документах за листопад 2011 року, складених на підтвердження факту виконання вказаного договору від 01.09.2011 № 0109-11, зокрема, ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму у розмірі 111877,62 грн. (в тому числі ПДВ 18646,27 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2013 при допиті в якості свідка засновника та директора ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» гр. ОСОБА_2, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, який викликаний для дачі показань у кримінальному провадженні № 32013110090000086, останній показав, що про те, що він став директором та засновником ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» йому нічого не було відомо, мети займатися підприємницькою діяльністю він не мав, жодних документів від імені вказаного товариства, зокрема, договорів, накладних, податкових накладних він не підписував. Всі документи ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана», в яких навпроти прізвища ОСОБА_2 стоїть підпис, просить вважати недійсними, оскільки він їх особисто не підписував.

Враховуючи, що складені з ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» на підставі зазначеного договору видаткові та податкові накладні за листопад 2011 року, які є доказами реальності здійснення господарських операцій, підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» гр. ОСОБА_2, хоча у них навпроти підпису зазначено прізвище останнього, можна дійти висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому їх не можна брати до уваги, як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 29026552208 в частині визначеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18646,27 грн. (111474,82 грн.-92828,55 грн.) та штрафних санкцій у розмірі 4660,25 грн. (25775 грн.-21114,75 грн.) в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в цій частині.

Крім того, враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 29126552208 в частині визначеної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 21443,22 грн. (129033 грн.-107589,78 грн.) в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в цій частині.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Доводи апеляційних скарг та представників сторін в судовому засіданні не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів у місті Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімконтракт» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 24.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.