Ухвала

від 16.10.2014 по справі 2а-13697/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/37065/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012

у справі № 2а-13697/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічна компанія «НЕО»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічна компанія «НЕО» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Технічна компанія «НЕО») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000872330 від 18.07.2011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Технічна компанія «НЕО» щодо взаємовідносин з ТОВ «Спецтеплосервіс» за лютий 2011 року.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР).

На підставі зазначеного ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000872330 від 18.07.2011, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 101226,00 грн., в тому числі за основним платежем 101225,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період, а саме - податкові накладні, видаткові накладні, договори, акти виконаних робіт та ін. Розрахунки між позивачем та його контрагентом здійснювались в безготівковій формі

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)М.О. Федоров