Ухвала

від 09.10.2014 по справі 826/20007/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20007/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Хюмер Україна», державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хюмер Україна» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хюмер Україна» (надалі за текстом - «ТОВ «Хюмер Україна») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0005162203 від 06.12.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 303 474 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0005172203 від 06.12.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 252 480 грн.; та податкового повідомлення-рішення № 0005152203 від 06.12.2013 р., яким ТОВ «Хюмер Україна» зменшено розмір від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1 517 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005152203 від 06.12.2013 р. та № 0005172203 від 06.12.2013 р., а також податкове повідомлення-рішення № 0005162203 від 06.12.2013 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 301 874 грн., у тому числі 274 958 грн. за основним платежем та 26 916 грн. за штрафними санкціями.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позову і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Вказуючи на допущені, на думку державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Подільському районі»), судом порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Хюмер Україна».

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.10.2013 р. по 12.11.2013 р. посадовцями ДПІ у Подільському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хюмер Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1994/26-56-22-03-09/33639109 від 19.11.2013р.

Згідно цьому акту позивачем порушено ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 48, 135, 137, 138, 139, 185, 188, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), внаслідок чого занижено: податок на прибуток на загальну суму 276 558 грн. та податок на додану вартість на 215 239 грн.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

За результатами аналізу відомостей з рахунків бухгалтерського обліку 26 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети», 23 «Виробництво», 281 «Товари на складі (оборот по дебету) з даними рахунків бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 15 «Капітальні інвестиції», 949 «Інші витрати операційної діяльності» та їх співставлення з декларацією з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 р. встановлено, що ТОВ «Хюмер Україна» допустило заниження приросту балансової вартості запасів на суму 6 401 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 1 600 грн.

Також, у період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. позивачем укладались договори на отримання поворотної фінансової допомоги. Частина такої допомоги була отримана ТОВ «Хюмер Україна» в одному звітному (податковому) періоді, а повернута в іншому.

При цьому, при умовному нарахуванні суми процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишалася неповерненою на кінець звітного періоду, позивач не враховував період, у якому така фінансова допомога була повернена та, відповідно, не включав такі умовні відсотки до складу доходів, що потягло за собою їх заниження на 148 468 грн.

Відповідно до договору поставки № МТК090812-2 від 09.08.2012 р. ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» зобов'язалось передати у власність позивача товар, а останній прийняти та оплатити його.

На підставі цього договору були складені видаткова та податкова накладні на придбання позивачем гальмівних колодок на загальну суму 32 103 грн. 10 коп., у т.ч. 6 420 грн. 62 коп. ПДВ.

Згідно договору поставки № 1-01/09-12 від 01.09.2012 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «Проенергостандарт» передало у власність ТОВ «Хюмер Україна» автомобільні запчастини на загальну суму 111 508 грн. 10 коп., у т.ч. 22 301 грн. 62 коп. ПДВ.

Відповідно до видаткових та податкових накладних позивач придбав у ТОВ «Енглер» автомобільні запчастини вартістю 4 845 грн. 84 коп., у т.ч. 969 грн. 16 коп. ПДВ.

За даними договору № 030512 від 03.05.2012 р., видаткових та податкових накладних позивач придбав на умовах купівлі-продажу у ТОВ «Сучасні торговельні рішення» автомобільні запасні частини на загальну суму 160 132 грн. 50 коп., у т.ч. 32 026 грн. 50 коп. ПДВ.

На підставі договору № 16 від 22.06.2011 р. ТОВ «Призма нова Інвестмент» виписано видаткові та податкові накладні на придбання ТОВ «Хюмер Україна» автомобільних запчастин на суму 30 107 грн. 59 коп., у т.ч. 6 021 грн. 52 коп. ПДВ.

Згідно договору поставки № 5 від 04.01.2010 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «Сатурн Хай-Тек Україна» передало позивачеві автомобільні запчастини на суму 384 582 грн. 20 коп., у т.ч. 75 355 грн. 46 коп. ПДВ.

Згідно договору № 0106 від 01.06.2010 р. та відповідно до видаткових і податкових накладних ТОВ «Хюмер Україна» придбало у ПП «ТОП-А.З.» автомобільні запчастини загальною вартістю 102 719 грн. 40 коп., у т.ч. 20 543 грн. 85 коп. ПДВ.

Відповідно до договору № 01/10 від 01.10.2010 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «КЕЙ-Дистрибюшн» здійснило поставку ТОВ «Хюмер Україна» автомобільних запчастин на суму 40 358 грн. 58 коп., у т.ч. 8 071 грн. 72 коп. ПДВ.

Згідно видаткових та податкових накладних, виписаних на виконання договору № 02/10 від 01.10.2010 р. позивачем отримано від ТОВ «Гамма система» автомобільні запчастини на суму 54 007 грн., у т.ч. 10 801 грн. 50 коп. ПДВ.

На виконання договору № 18/06 від 04.01.2011 р. ТОВ «Саншин Україна» виписало видаткові та податкові накладні на придбання ТОВ «Хюмер Україна» автомобільних запчастин на суму 188 367 грн. 60 коп., у т.ч. 37 673 грн. 52 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми включив до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, із акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 16.01.2013 р. вбачається, що надаючи письмові пояснення ОСОБА_3, зазначив, що він функції директора ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» не виконував і ніяких документів не підписував.

За даними акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 19.02.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» директор ТОВ «Проенергостандарт» ОСОБА_4 заперечує свою причетність до діяльності підприємства. При цьому у товариства відсутні складські приміщення, устаткування та транспорт, необхідні для провадження господарської діяльності.

Згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.08.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» діяльність ТОВ «Енглер» здійснюється поза межами правового поля, оскільки товариство мало взаємовідносини із постачальниками, що мають ознаки фіктивності.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 26.12.2012 р. встановлено нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Сучасні торговельні рішення» з контрагентами-постачальниками.

Крім того, відповідно до акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 23.01.2013 р. ТОВ «Сучасні торговельні рішення» відсутнє за податковою адресою.

Відповідно до акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 20.08.2012 р. ТОВ «Призма нова Інвестмент» відсутнє за місцем реєстрації, не має виробничих потужностей, складських та офісних приміщень.

Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 23.11.2012 р. зафіксовано відсутність ТОВ «Сатурн Хай-Тек Україна» за юридичною адресою. Також, назване товариство неправомірно сформувало податковий кредит на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Котіллар».

За даними акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 18.02.2013 р. ПП «ТОП-А.З.» не знаходиться за юридичною адресою, реальність здійснення товариством господарських операцій не підтверджено.

Згідно акту ДПІ у Київському районі м. Донецька «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 18.02.2013 р. ТОВ «КЕЙ-Дистрибюшн» не надало документів на підтвердження правомірності формування ним податкових зобов'язань.

Відповідно до акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 18.02.2013 р. у ТОВ «Гамма система» відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

За даними акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова «Про результати проведення зустрічної звірки» від 08.12.2011 р. ТОВ «Саншин Україна» неправомірно відображало у податковому обліку операції з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Хюмер Україна», ТОВ «Центр Автозапчастин», ПП «Варіант», ТОВ «Уз ДЕУ Україна».

На думку відповідача наведене свідчить про завищення позивачем валових витрат на 1 091 579 грн. та податкового кредиту на 216 756 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Подільському районі прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0005162203 від 06.12.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 303 474 грн., у тому числі 276 558 грн. за основним платежем та 26 916 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0005172203 від 06.12.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 252 480 грн., у тому числі 215 239 грн. за основним платежем та 37 241 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0005152203 від 06.12.2013 р., яким ТОВ «Хюмер Україна» зменшено розмір від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1 517 грн.

Висновок суд першої інстанції про заниження позивачем приросту балансової вартості запасів на суму 6 401 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 1 600 грн. позивачем не оспорювався.

У період спірних правовідносин питання, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР»), статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»), статтями 138, 139, 198 ПК України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 названої статті Закону № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про дотримання позивачем спеціальних вимог при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Проенергостандарт», ТОВ «Енглер», ТОВ «Сучасні торговельні рішення», ТОВ «Призма нова Інвестмент», ТОВ «Сатурн Хай-Тек Україна», ПП «ТОП-А.З.», ТОВ «КЕЙ-Дистрибюшн», ТОВ «Гамма система», ТОВ «Саншин Україна».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, на підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів № МТК090812-2 від 09.08.2012 р., № 1-01/09-12 від 01.09.2012 р., № 030512 від 03.05.2012 р., № 16 від 22.06.2011 р., № 5 від 04.01.2010 р., № 0106 від 01.06.2010 р., № 02/10 від 01.10.2010 р., № 02/10 від 01.10.2010 р., № 18/06 від 04.01.2011 р., видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, а також видаткових накладних, рахунків-фактур на подальшу поставку отриманого товару, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Хюмер Україна» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», ТОВ «Проенергостандарт», ТОВ «Енглер», ТОВ «Сучасні торговельні рішення», ТОВ «Призма нова Інвестмент», ТОВ «Сатурн Хай-Тек Україна», ПП «ТОП-А.З.», ТОВ «КЕЙ-Дистрибюшн», ТОВ «Гамма система», ТОВ «Саншин Україна».

Відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача на те, що згідно наданим пояснення керівники ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» та ТОВ «Проенергостандарт» заперечують свою причетність до діяльності цих товариств.

В ході проведеної перевірки органом доходів та зборів не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Подільському районі зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

В частині висновку окружного адміністративного суду щодо заниження позивачем валового доходу на 148 468 грн. у зв'язку з тим, що останній при умовному нарахуванні суми процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишалася неповерненою на кінець звітного періоду, не враховував період, у якому така фінансова допомога була повернена, судова колегія зазначає наступне.

Суд попередньої інстанції зазначив, що сума умовних процентів повинна розраховуватися за кожний день фактичного використання поворотної фінансової допомоги до дати повернення таких сум коштів, а обмеження цього періоду тільки звітним періодом не ґрунтується на нормах ПК України.

На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.

Підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає поворотну фінансову допомогу, як суму коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Також, згідно названого підпункту статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до підпункту «з» підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає інші доходи, передбачені цим розділом.

Згідно підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За змістом підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України до складу інших доходів також включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Таким чином, платник податку, який отримав поворотну фінансову допомогу, включає до складу інших доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Пункт 33.3 статті 33 ПК України визначає, що базовий податковий (звітний) період - це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Тобто, платники податку на прибуток відображають (нараховують) у податковому обліку з податку на прибуток суми умовних відсотків, нарахованих на суми поворотної фінансової допомоги за підсумками звітного (податкового) періоду.

При цьому, наведена вище норма підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України прямо передбачає, що до інших доходів включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

Із наведеного випливає, що у тому звітному (податковому) періоді у якому платник податків повертає фінансову допомогу умовні відсотки не нараховуються.

Таку ж позицію Міністерство доходів і зборів України висловило в Узагальнюючій податковій консультації щодо податкового обліку поворотної фінансової допомоги, затвердженій наказом Міндоходів від 01 липня 2014 р. № 367.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності порушень при нарахуванні ТОВ «Хюмер Україна» умовних відсотків на суму поворотної допомоги.

Разом з тим, суд скасував податкове повідомлення-рішення № 0005162203 від 06.12.2013 р. в частині збільшення грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 148 468 грн. з тих підстав, що органом доходів та зборів було допущено математичну помилку при визначенні суми грошового зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що помилкові висновки окружного адміністративного суду не призвели до неправильного вирішення справи по суті, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі позивача.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Хюмер Україна», державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 22 жовтня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.