Рішення

від 23.10.2014 по справі 910/20219/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20219/14 23.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Жашківське автотранспортне

підприємство - 17141»

Про стягнення 579 386,50 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Деревянко Д.В. - по дов. № б/н від 11.05.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жашківське автотранспортне підприємство - 17141» 579 386,50 грн., з яких: 513 282,00 грн. боргу та 66 104,50 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки нафтопродуктів № 22/07-14/002МО від 22.07.2014, на виконання умов якого позивач перерахував відповідачу попередню оплату за товар (нафтопродукти) в загальному розмірі 513 282,00 грн. Відповідно до умов договору відповідач мав поставити позивачу товар протягом 1 (одного) робочого дня після отримання попередньої оплати. Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач у визначений строк товар не поставив. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо поставки товару позивач був вимушений укласти договір поставки нафтопродуктів з іншою особо, проте за вищою ціною, а тому різниця між ціною за договором укладеним з відповідачем та ціною за якою позивач придбав товар позивач вважає збитками, що становлять суму 66 104,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 порушено провадження у справі № 910/20219/14 та розгляд справи призначено на 09.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20219/14 від 09.10.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 24.09.2014, розгляд справи був відкладений на 23.10.2014.

Позивач в судовому засіданні 23.10.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 23.10.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.09.2014 та ухвали від 09.10.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Артема, 1-5, офіс 806-а, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 08.10.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Оскільки, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 23.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жашківське автотранспортне підприємство 17141» (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 22/07-14/002МО (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність продавця, а продавець прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) в асортименті, кількості і за цінами відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього.

Спір виник внаслідок того, що відповідач поставку товару позивачу не здійснив, а тому сплачені за товар кошти підлягають поверненню позивачу. Також позивач просить стягнути збитки, що понесені позивачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідача щодо поставки товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 1.2. договору кількість, найменування та ціна товару вказується у додаткових угодах до цього договору, у видатковій накладній, яка видається постачальником покупцю і є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 22.07.2014 постачальник зобов'язався поставити, а покупець отримати і оплатити нафтопродукти, а саме дизельне паливо у кількості 38885 л., загальною вартістю 513 282,00 грн.

Згідно з п. 3.1. договору умова оплати - передплата. Покупець зобов'язується оплатити 100% вартості товару, зазначеної в рахунку-фактурі на оплату, до моменту поставки товару протягом 1 (одного) банківського дня з дати виставлення рахунку-фактури. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Ціна на товар дійсна протягом 1 (одного) календарного дня з дати виставлення рахунку-фактури.

Відповідно до п. 3.2. договору підставою для здійснення оплати за товар, що поставляється у відповідності до даного договору є рахунок-фактура постачальника. Перерахування коштів за виставленим рахунком-фактури покупець зобов'язаний здійснити в термін, зазначений у п. 3.1. цього договору.

Відповідачем було виставлено позивачу на оплату рахунок-фактуру за № 12 від 22.07.2014 на суму 513 282,00 грн.

Позивачем у відповідності до умов договору на рахунок відповідача було перераховано кошти в розмірі 503 282,00 грн. згідно платіжного доручення № 1000973261 від 23.07.2014 в призначенні платежу зазначено «сплата за дизельне паливо згідно договору № 22/07-14/002МО та рахунку № 12 від 22.07.2014».

Подане позивачем платіжне доручення № 0000000011 від 23.07.2014 не приймається судом в якості належного доказу, оскільки не підтверджує перерахування коштів в сумі 10 000,00 грн. саме відповідачу.

Так, з поданого платіжного доручення № 0000000011 від 23.07.2014 вбачається, що одержувачем коштів в сумі 10 000,00 грн. є ОСОБА_2 в призначені платежу зазначено «займ згідно договору № б/н від 18.10.2013».

Інших доказів в підтвердження здійснення позивачем попередньої оплати за товар відповідачу в сумі 10 000,00 грн. не подано.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що постачальник забезпечує відвантаження товару протягом 1 (одного) робочого дня після отримання попередньої оплати, в робочий час складу, якщо інші строки відвантаження не погоджені сторонами в додаткових угодах.

Додатковою угодою № 1 від 22.07.2014 визначено строк поставки - 2 (два) банківських днів.

Згідно з п. 4.8. договору зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі її в розпорядження покупця на підставі видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що продавець (відповідач-1) в порушення умов договору не виконав свого обов'язку та оплачену позивачем поставку № 1 товару не здійснив.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 18.01.2010, справа № 42/423).

Як свідчать матеріали справи відповідна вимога на суму 513 282,00 грн. (претензія № 91 від 26.08.2014) була надіслана відповідачу 26.08.2014.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати підлягають частковому задоволенню в сумі 503 282,00 грн.

Пред'явлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 66 104,50 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне

Умовами п. 3.1. договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити передоплату в розмірі 100% вартості товару і тільки після цього наступає обов'язок відповідача у відповідності до п. 4.5. договору здійснити поставку товару.

Як встановлено судом позивачем здійснено передоплату в не повному розмірі, а лише в сумі 503 282,00 грн.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі понесених витрат.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та доказів понесення позивачем збитків в розмірі 66 104,50 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідача договірних відносин не подано.

Отже, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та нібито понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання. Також позивачем не доведена необхідність купівлі нафтопродуктів у відповідному розмірі та по ціні вище ніж була передбачена договором поставки укладеним з відповідачем.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жашківське автотранспортне підприємство - 17141» (04053, м. Київ, вул. Артема, 1-5, офіс 806-а, код ЄДРПОУ 36593460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна» (69063, м. Запоріжжя, вул. Леніна, 15, код ЄДРПОУ 32765365) 503 282 (п'ятсот три тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 10 065 (десять тисяч шістдесят п'ять) грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 30.10.2014.

СуддяВ.В. Сівакова