Ухвала

від 29.10.2014 по справі 822/3334/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3334/14

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.

секретар судового засідання: Александрова К.В.,

за участю:

представника позивача Мамчура Р.В.

представника відповідача Пятковського А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнє підприємство "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось в суд з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2012 №0007992301/2421, від 10.07.2012 №0007982301/2420 та від 01.08.2012 №0008242301/2672.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 19 вересня 2014 року ухвалив позов дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" задовольнити повністю.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі відповідач порушив питання про скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 по справі №822/3334/14 та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Відповідач зазначив, що позивачем занижено на 420422,00 грн. податок на прибуток і на 45022, 00 грн. податок на додану вартість.

Позивач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та надав письмові заперечення на апеляційну скаргу. В своїх запереченнях позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та залишити без змін постанову суду першої інстанції (вх. №23921/14 від 17.10.2014).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули до суду апеляційної інстанції, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на останню, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 25 червня 2012 року, про порушення дочірнім підприємством "Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 42422 грн. та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 45022 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що операції ПП "А.В.П. Тріада" з ДП "Хмельницький облавтодор" не підтверджуються, враховуючи факт відсутності ПП "А.В.П. Тріада" за податковою адресою, відсутність необхідних умов для проведення господарської діяльності, а саме: відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, результати почеркознавчого дослідження, свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.02.2012 року. Також фахівці контролюючого органу дійшли висновку, що за результатами податкової звітності з ПДВ, поданої ДП "Хмельницький облавтодор", рахується розбіжність між податковим кредитом, задекларованим ДП "Хмельницький облавтодор" та податковим зобов'язанням за грудень 2011 року по ПП "А.В.П.Тріада" на суму 45022 грн. ПП "А.В.П.Тріада" не задекларовано обсяги поставок по взаєморозрахунках з ДП "Хмельницький облавтодор".

Як правильно встановлено судом, між ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (покупець) укладено з ПП "А.В.П. Тріада" (продавець) договір поставки товару №183-11 від 06.20.2011, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензин, дизпаливо, оливи), бітум нафтовий дорожній (БНД 60/90, 90/130), мазут, паливо пічне, котельне паливо.

Факти поставки, оплати та оприбуткування товарів за вказаним договором підтверджуються заявкою від 21.11.2011 №1565/1 на поставку товару, податковими накладними від 5 грудня 2011 року №10 на поставку 28,1 тон палива пічного, мазуту та № 11 на поставку 8 тон мазуту, а також видаткові та товаротранспортні накладні по цим поставкам.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 зазначеної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

За приписами п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України унормовано, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз норм Податкового кодексу України дає підстави дійти висновку, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Судом першої інстанції встановлена наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для формування податкового кредиту суми ПДВ відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди, а також наявність господарської та спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача на момент спірних правовідносин.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду стосовно посилань відповідача щодо складання ТТН з порушенням вимог чинного законодавства, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ТТН є підставою для списання ТМЦ у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним і безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ. Окрім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПК України.

При цьому, ухвалюючи оскаржену постанову, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента щодо підтвердження господарських відносин з позивачем в зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням як на підставу для висновків про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками таких господарських операцій.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 10.07.2012 №0007992301/2421, від 10.07.2012 №0007982301/2420 та від 01.08.2012 №0008242301/2672 суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності своїх висновків про порушення позивачем п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, вони є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає помилковими висновки податкової перевірки, що господарські взаємовідносини з ПП "А.В.П. Тріада" не мали реального товарного характеру.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення першої інстанції, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 31 жовтня 2014 року .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.