Постанова

від 27.10.2014 по справі 826/13040/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2014 року 11:07 № 826/13040/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Суховій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Будпостач» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.06.2014р., за участю:

представника позивача - Шелуткевич М.Б.

представника відповідач - Коваленко А.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємства «Будпостач» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.06.2014р. №0002652201 та №0002642201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ПП «Будпостач» за результатами якої 04.06.2014р. складено акт №39/26-53-22-01-21-24267110 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» (код ЄДРПОУ 37631522) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 138.2, 138.4 статті 138 ПК України у результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1571212грн., в тому числі за 2012 рік - 1251600грн. та за 2013 рік - 319612грн. та п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України у результаті чого занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, в загальній сумі 336433грн., у тому числі по періодам звітності: грудень 2012 року - 336433грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 19.06.2014р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0002642201, яким за порушення п. 138.2, 138.4 статті 138 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 356 880грн., у тому числі основний платіж - 1 571 212грн. та штрафні санкції - 785 606грн. та рішення №0002652201, яким за порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 504 649грн., у тому числі основний платіж - 336 433грн. та штрафні санкції - 168 216грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» 02.11.2012р. укладено договір поставки №02/11-12, відповідно до якого Продавець (ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП») зобов'язується передати у власність Покупцю (ПП «Будпостач») сільськогосподарську продукцію, а покупець приймає у власність та сплачує продавцю загальну вартість товару.

Специфікація товару «жмих соняшнику органічний», 2000,0т. рік урожаю 2012, вологість не більше 9%, сміттєва домішка не більше 7-12%, протеїн, не менше 30%.

Сторони домовились, що вартість однієї тони товару становить: 2980грн. без ПДВ, ПДВ - 596грн., разом з ПДВ складає 3576грн.

Загальна вартість товару становить 5960000грн., крім того ПДВ 1192000грн.

19 грудня 2012 року між вказаними сторонами укладено договір поставки №19/12-12, відповідно до якого Продавець (ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП») зобов'язується передати у власність Покупцю (ПП «Будпостач») сільськогосподарську продукцію, а покупець приймає у власність та сплачує продавцю загальну вартість товару.

Специфікація товару «жмих соняшнику органічний», 3160,0т. рік урожаю 2012, вологість не більше 9%, сміттєва домішка не більше 7-12%, протеїн, не менше 30%.

20 грудня 2012 року між вказаними сторонами укладено договір поставки №20/12-12, відповідно до якого Продавець (ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП») зобов'язується передати у власність Покупцю (ПП «Будпостач») сільськогосподарську продукцію, а покупець приймає у власність та сплачує продавцю загальну вартість товару.

Специфікація товару «сою», 400,516т. рік урожаю 2012, вологість не більше 12%, сміттєва домішка не більше 4,5%, протеїн, не менше 31%.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем (Поклажодавець) укладено з ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» (код ЄДРПОУ 36329025) (Зерновий склад) договір на надання послуг від 20.12.2012р. №2012/1, відповідно до якого Поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання та забезпечити перевалку зерна на корабель, на умовах, визначених цим договором, а також здійснювати (за письмовим погодженням Поклажодавця) додаткові послуги з метою якісного зберігання зерна Поклажодавця за грошову винагороду, згідно з додатком №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Зерновий склад здійснює зберігання зерна, на основі Сертифікату відповідності послуг із зберігання зерна та продукцію його переробки №5661 виданий Міністерством аграрної політики України 05.11.2012р., розташовано за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11.

Між позивачем (Клієнт) та ТОВ «Дніпровська Торгова Компанія» (код ЄДРПОУ 34554592) (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 09.11.2012р. №091112-П, предметом якого є організація та здійснення Виконавцем перевалки та зберігання експортних та транзитних зернових, бобових, олійних вантажів, та продуктів їх переробки, пред'явлених Клієнтом, через перевантажувальний комплекс ПАТ «Дельта-Сервіс», що знаходиться за адресою: м. Херсон, 73021, Островське шосе, 2-Б.

На виконання умов договорів укладених з ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП», останнім виписані податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі.

Так, зокрема, податкові накладні: від 30.11.2012р. №12 на суму 7152000грн.; №58 від 31.12.2012р. на суму 11489760грн.; №17 від 30.01.2013р. на суму 11489760грн.; №14 від 24.12.2012р. на суму 2018600,64грн.

Позивачем по виписаним ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» податковим накладним задекларовано податковий кредит з ПДВ.

Як вбачається з Акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства на тій підставі, що актом перевірки ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.02.2014р. №263/26-53-22-04/24367110 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за листопад 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Херсонтрансгруп" (код ЄДРПОУ 37631522), встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ "Херсонтрансгруп" та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям ТОВ "Епіцентр К" (код ЄДРПОУ 32490244) в розумінні ст. 134, 185 ПК України.

Слід зазначити, що предметом розгляду справи №826/3347/14 було податкове повідомлення - рішення від 07.03.2014р. №0000792204, яке прийнято відповідачем на підставі вказаного вище акту перевірки від 17.02.2014р. №263/26-53-22-04/24367110.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2014р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014р. позов ПП «Будпостач» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 07.03.2014р. №0000792204. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Слід звернути увагу на те, що відповідачем вже проводилась перевірка позивача по тому самому контрагенту, та за той же самий період, про, що вказано в самому Акті перевірки №39/26-53-22-01-21-24267110.

Довідкою № 1510/22-222-24267110 від 15.05.13 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС підтверджено поставку товару (соя) 24.12.2012 року контрагентом ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» на користь Позивача за Договором поставки №220/12-12 від 20.12.2012 року та подальшу реалізацію на експорт у січні 2013 року, відповідно до контракту Р560099 від 19.12.2012 р. укладеного між Позивачем та «GLENCOPE GRAIN BV», що підтверджується вантажно-митною декларацією №000097 від 09.01.2013р. Зустрічною звіркою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із нерезидентом «СХЕ1ЧСОРЕ СКАШ ВУ», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлення відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із нерезидентом «GLENCOPE GRAIN BV».

Довідкою № 1521/22-520-24267110 від 16.05.13 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС підтверджено придбання Позивачем у грудні 2012 року сої українського походження від ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» згідно видаткової накладної №75 від 24.12.2012 р., відповідно до договору №20/12-12 від 20.12.2012 року та акта прийому-передачі товару від 24.12.2012 р., товар отримано за довіреністю №2314 від 18.12.12 зав. складом Цуркан С.В. та подальшу реалізацію на експорт у січні 2013 року, відповідно до контракту Р560099 від 19.12.2012р. укладеного між Позивачем та «GLENCOPE GRAIN BV», що підтверджується вантажно-митною декларацією №000097 від 09.01.2013р. Перевіркою порушення не встановлено.

В Акті перевірки зазначено, що під час перевірки відповідачем використано акт ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області №1135/22-4 від 20.03.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Херсонтрансгруп" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р., згідно з яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

На підставі вищевикладеного податковий орган збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 356 880грн. та збільшив суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 504 649грн.

Проте, з даними висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 19.06.2014р. №0002652201 та №0002642201 є безпідставними та неправомірними, а тому позовні вимоги Приватного підприємства «Будпостач» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Будпостач» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002652201 від 19.06.2014р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002642201 від 19.06.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ 37631522) витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень, 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 30.10.2014р.

Суддя В.В. Амельохін