Ухвала

від 27.01.2015 по справі 826/13040/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13040/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Галуненка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2014 року Приватне підприємство «Будпостач» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2014 № 0002652201 та № 0002642201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19.06.2014 № 0002652201 та № 0002642201.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 22.05.2014 по 28.05.2014 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110) з питань правильності дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» (код ЄДРПОУ 37631522) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1 571 212 грн., в тому числі за 2012 рік - 1 251 600 грн. та за 2013 рік - 319 612 грн. та п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню по сплаті в бюджет в загальній сумі 336 433 грн., в тому числі по періодах звітності: грудень 2012 року - 336 433 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 04.06.2014 № 39/26-53-22-01-21-24267110 на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2014:

- № 0002642201, яким за порушення п. 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 356 880 грн., в тому числі 1 571 212 грн. основного платежу та 785 606 грн. штрафних санкцій;

- № 0002652201, яким за порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 504 649 грн., в тому числі 336 433 грн. основного платежу та 168 216 грн. штрафних санкцій.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Також, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, за який проводилася перевірка, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП».

Так, між позивачем та ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» 02.11.2012 укладено договір поставки №02/11-12, відповідно до якого Продавець (ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП») зобов'язується передати у власність Покупцю (ПП «Будпостач») сільськогосподарську продукцію, а покупець приймає у власність та сплачує продавцю загальну вартість товару.

Специфікація товару «жмих соняшнику органічний», 2000,0т. рік урожаю 2012, вологість не більше 9%, сміттєва домішка не більше 7-12%, протеїн, не менше 30%.

Вартість однієї тони товару становить: 2 980 грн. без ПДВ, ПДВ - 596 грн., разом з ПДВ складає 3 576 грн.

Загальна вартість товару становить 5 960 000 грн., крім того ПДВ 1 192 000 грн.

19 грудня 2012 року між сторонами укладено договір поставки №19/12-12, відповідно до якого Продавець (ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП») зобов'язується передати у власність Покупцю (ПП «Будпостач») сільськогосподарську продукцію, а покупець приймає у власність та сплачує продавцю загальну вартість товару.

Специфікація товару «жмих соняшнику органічний», 3160,0т. рік урожаю 2012, вологість не більше 9%, сміттєва домішка не більше 7-12%, протеїн, не менше 30%.

20 грудня 2012 року між сторонами укладено договір поставки №20/12-12, відповідно до якого Продавець (ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП») зобов'язується передати у власність Покупцю (ПП «Будпостач») сільськогосподарську продукцію, а покупець приймає у власність та сплачує продавцю загальну вартість товару.

Специфікація товару «сою», 400,516т. рік урожаю 2012, вологість не більше 12%, сміттєва домішка не більше 4,5%, протеїн, не менше 31%.

Крім цього, позивачем (Поклажодавець) укладено з ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» (код ЄДРПОУ 36329025) (Зерновий склад) договір на надання послуг від 20.12.2012 №2012/1, відповідно до якого Поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання та забезпечити перевалку зерна на корабель, на умовах, визначених цим договором, а також здійснювати (за письмовим погодженням Поклажодавця) додаткові послуги з метою якісного зберігання зерна Поклажодавця за грошову винагороду, згідно з додатком №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Зерновий склад здійснює зберігання зерна, на основі Сертифікату відповідності послуг із зберігання зерна та продукцію його переробки №5661 виданий Міністерством аграрної політики України 05.11.2012, розташовано за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11.

Між позивачем (Клієнт) та ТОВ «Дніпровська Торгова Компанія» (код ЄДРПОУ 34554592) (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 09.11.2012 №091112-П, предметом якого є організація та здійснення Виконавцем перевалки та зберігання експортних та транзитних зернових, бобових, олійних вантажів, та продуктів їх переробки, пред'явлених Клієнтом, через перевантажувальний комплекс ПАТ «Дельта-Сервіс», що знаходиться за адресою: м. Херсон, 73021, Островське шосе, 2-Б.

На виконання умов договорів укладених з ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП», останнім виписані податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі.

Так, зокрема, податкові накладні: від 30.11.2012 №12 на суму 7 152 000 грн.; №58 від 31.12.2012 на суму 11 489 760 грн.; №17 від 30.01.2013 на суму 11 489 760 грн.; №14 від 24.12.2012 на суму 2 018 600,64 грн.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

З вказаного слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочини, укладені позивачем з ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентом, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на обставини зафіксовані в Акті ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області №1135/22-4 від 20.03.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, згідно з яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

За цих обставин, відповідач відносить укладені позивачем з ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» договори, податкові накладні та інші первинні документи до тих, що не мають юридичної сили первинних документів, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП», останнє було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Колегія суддів вважає, що встановлені обставини справи підтверджують дійсність господарських операцій та їх реальний характер, договірні зобов'язання були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Таким чином, відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та факт здійснення господарських операцій.

Слід також відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій чи вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП».

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем вже проводилась перевірка позивача по тому самому контрагенту, та за той же самий період, про, що вказано в Акті перевірки.

Довідкою № 1510/22-222-24267110 від 15.05.2013 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС підтверджено поставку товару (соя) 24.12.2012 контрагентом ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» на користь позивача за Договором поставки №220/12-12 від 20.12.2012 та подальшу реалізацію на експорт у січні 2013 року, відповідно до контракту Р560099 від 19.12.2012 укладеного між позивачем та «GLENCOPE GRAIN BV», що підтверджується вантажно-митною декларацією №000097 від 09.01.2013. Зустрічною звіркою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із нерезидентом «GLENCOPE GRAIN BV», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлення відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із нерезидентом «GLENCOPE GRAIN BV».

Довідкою № 1521/22-520-24267110 від 16.05.2013 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС підтверджено придбання позивачем у грудні 2012 року сої українського походження від ТОВ «ХЕРСОНТРАНСГРУП» згідно видаткової накладної №75 від 24.12.2012, відповідно до договору №20/12-12 від 20.12.2012 та акта прийому-передачі товару від 24.12.2012, товар отримано за довіреністю №2314 від 18.12.2012 зав. складом Цуркан С.В. та подальшу реалізацію на експорт у січні 2013 року, відповідно до контракту Р560099 від 19.12.2012 укладеного між позивачем та «GLENCOPE GRAIN BV», що підтверджується вантажно-митною декларацією №000097 від 09.01.2013. Перевіркою порушення не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 19.06.2014 № 0002652201 та № 0002642201.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 30.01.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.