Постанова

від 27.10.2014 по справі 810/5768/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року №810/5768/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Васильченко С.В (за довіреністю)

Шубін С.М. (за довіреністю)

від відповідача: Борисов І.І. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до протовариства з обмеженою відповідальністю «Пендом» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пенедом» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області № 0006162204 від 19 червня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Пенодом» вимог Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «КПТ Міг».

Позивач стверджує, що придбав товари у ТОВ «КПТ Міг»правомірно, тому підстав для визнання укладеного договору безтоварним або фіктивним, - відсутні. Господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, зокрема видатковими та податковими накладними, виписками з бухгалтерських рахунків.

Звертав увагу, що відповідачем у ході перевірки використано інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочинів ТОВ «Пенодом». За наведених обставин, висновки викладені в акті перевірки від 6 червня 2014 року є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягаю скасуванню.

Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи Броварської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області, при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що правочини ТОВ «Пенодом» та його контрагентом вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Наголошував на тому, що документами наданими до перевірки не підтверджується факт транспортування, отримання і подальшого використання придбаного у контрагента товару.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пенодом» зареєстроване як юридична особа 30 червня 2005 року Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №092836 (а.с. 35). Товариство перебуває на податковому обліку в Броварській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з 1 липня 2005 року за №2556.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 27 травня 2014 року по 2 червня 2014 року посадовою особою Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 27 травня 2014 року №511, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Пенодом» в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ» КПТ Міг» за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року.

Результати перевірки позивача оформлено актом 6 червня 2014 року №310/10-06-22-04/33584144 (далі - акт перевірки)(а.с. 19-22).

При перевірці відповідачем використано інформацію, викладену в акті від 7 вересня 2011 року №1985/23-04/37270370 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПТ «Міг» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень і липень 2011 року», що надійшов від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (а.с. 115-120).

Відповідно до вказаного акту перевірки, перевіряючими встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «КПТ Міг» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень і транспортних засобів.

Врахувавши викладене, проаналізувавши надані до перевірки первинні документи, відповідачем встановлено факт порушення ТОВ «Пендом»:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого не встановлено об'єкту оподаткування з податку на додану вартість на загальну суму 20000,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним формуванням ТОВ «Пенодом» показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «КПТ Міг» за червень 2011 року, оскільки господарська діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля. У ході перевірки позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «КПТ Міг» у червні 2011 року не надано сертифікатів відповідності на придбаний товар, доказів на підтвердження транспортування і отримання товару

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних йому правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідач зазначає, що надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій із поставки.

На підставі висновків акту перевірки, Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19 червня 2014 року №0006162204, відповідно до якого позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30000,00 грн., у тому числі 20000,00 грн. за основним платежем та 10000,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 18).

Не погоджуючись з такими рішенням відповідача, ТОВ «Пендом» оскаржило його в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 14 серпня 2014 року №1961/10/10-36-10-01-04-643 скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №0006162204 скасоване в частині нарахування ТОВ «Пендом» штрафної санкції у розмірі 9999,00 грн. (а.с. 27-28).

На підставі викладеного, 19 серпня 2014 року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів прийняте податкове повідомлення-рішення №0007352204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20001,00 грн., у тому числі 20000,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 26).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 8 вересня 2014 року №307/6-99-99-10-01-15 скаргу позивача на податкове повідомлення рішення від 19 серпня 2014 №0007352204 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 33-34).

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, ТОВ «Пенодом» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт або послуг) сум до податкового кредитує факт придбання робіт і послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, використання у господарській діяльності товарів та послуг, тощо.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Для повного, всебічного розгляду справи, перевірки доводів позивача та обставин, викладених в акті перевірки, суд ухвалою про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у позивача всю наявну первинну документацію по взаємовідносинах з ТОВ «КПТ Міг», якою, за звичайних умов суб'єкти господарювання супроводжують виконання зобов'язань з поставки.

Судом встановлено, що у червні 2011 року ТОВ «Пенодом» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «КПТ Міг», предметом яких були зобов'язання останнього поставити на користь позивача пиловник у кількості 300,003 м 3 на загальну суму 120000,00 грн.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань поставки з ТОВ «КПТ Міг» виписано:

-рахунок фактуру від 25 червня 2011 року №250611 на загальну суму 120000,00 грн. у тому числі ПДВ 20000,00 грн.

-видаткову накладну від 25 червня 2011 року №250611, згідно якої ТОВ «КПТ Міг» поставило ТОВ «Пенодом» пиловник у кількості у кількості 300,003 м 3 на суму 120000,00 грн., у тому числі ПДВ 20000,00 грн. (а.с. 54);

-податкову накладну від 25 червня 2011 року №84 на суму 120000,00 грн., у тому числі ПДВ 20000,00 грн. (а.с. 55);

Розрахунки за поставку вказаного товару здійснювались позивачем безготівково, про що свідчить виписка з рахунку у банку (а.с. 50).

Суми податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою від ТОВ «КПТ Міг», позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2011 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Суд зазначає, що первинні документи, якими сторони супроводжують здійснення господарських операцій і формують дані податкової звітності, для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, зокрема, назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

При цьому, слід зазначити, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів.

А тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат можуть сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Суд зазначає, що оформлені позивачем та його контрагентом господарські операції з поставки на підставі яких сформовані спірні показники податкового кредиту є трудомісткими, потребують часу та відповідних адміністративно-господарських засобів для їх реального здійснення.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товару має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі його зберігання, та документами, необхідність складення яких випливає з умов договірних зобов'язань, звичайних умов, що ставляться до договорів поставки.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «КПТ Міг» та ТОВ «Пенодом» є віддаленими одне від одного, в той же час, зміст договору поставки передбачає транспортування придбаного товару, тому реальність здійснення господарської операції має підтверджуватися, у першу чергу, доказами перевезення товару.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтвердили перевезення товару від ТОВ «КПТ Міг» до позивача.

У ході розгляду справи, представники позивача зазначали, що перевезення товару здійснювалось засобами ТОВ «КПТ Міг», при цьому, позивач не ніс додаткових витрат, пов'язаних із транспортуванням товару.

Проте, суд критично ставиться до таких пояснень, оскільки за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПТ Міг» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень і липень 2011 року встановлено, що останнє не має необхідних для цього трудових та матеріальні ресурсів (а.с. 115-120).

Крім того, проведеною перевіркою відображеного показника оподатковуваних операцій за червень і липень 2011 року встановлено їх завищення всього на суму 9059002,00 грн., тобто, у ТОВ «КПТ Міг» відсутні задекларовані доходи по взаємовідносинам з позивачем у спірний період.

Із зазначеного акту також вбачається, що на момент проведення перевірки підприємство було відсутнє за податковою адресою.

У контексті викладеного, судом було досліджені відомості про ТОВ «КПТ Міг», що містяться у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено, що ТОВ «КПТ Міг» зареєстроване як юридична особа 1 вересня 2010 року. 1 грудня 2011 року до реєстру внесено запис про припинення ТОВ «КПТ Міг» на підставі рішення Господарського суду Київської області від 23 листопада 2011 року №Б11/107-11 у зв'язку з банкрутством товариства. Зі змісту постанови Господарського суду Київської області від 14 вересня 2011 року слідує, що підставою для порушення провадження у справі про банкрутство стала неможливість виконання ТОВ «КПТ Міг» грошових зобов'язань за платіжною вимогою-дорученням № 01 від 13.06.2011 р. про стягнення з ТОВ «КПТ Міг» заборгованості. Платіжна вимога-доручення повернута банком без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника. (посилання на рішення в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18507360 ). Крім того, з ухвали цього ж суду від 23 листопада 2011 року вбачається, що згідно ліквідаційного балансу станом на 15.11.2011 р. майнових активів, фінансово-бухгалтерської документації та рухомого і нерухомого майна товариства не виявлено, кошти на рахунках боржника відсутні.

Таким чином, платіжна неспроможність ТОВ «КПТ Міг» спостерігається із червня 2011 року і невиконання КПТ Міг» грошових зобов'язань мало наслідком припинення останнього.

Викладене свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу про відсутність у ТОВ «КПТ Міг» адміністративно-господарських засобів для ведення економічної діяльності.

Судом також взято до уваги доводи представника відповідача щодо відсутності у позивача під час перевірки документів, що посвідчують якість товару та його походження, зокрема сертифікату.

Відповідно до пояснень представників позивача, такі документи у ТОВ «КПТ «Міг» не запитувались, а походження придбаної деревини позивачем при укладанні спірного правочину не з'ясовувалось.

Водночас, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності ТОВ «КПТ Міг» протягом усього періоду діяльності були: «консультування з питань інформатизації», «ремонт і технічне обслуговування офісної техніки», «діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту», «рекламна діяльність», «підбір та забезпечення персоналом».

Тобто, ТОВ «КПТ Міг» не є виробником деревини і не провадило господарської діяльності пов'язаною із будь-якою торгівлею, у тому числі, таким специфічним товаром як той, що поставлявся позивачу.

Таким чином, твердження представників позивача, щодо руху товару від ТОВ «КПТ Міг» до позивача є недоведеними і ґрунтуються на припущеннях, що цей рух був можливим. Водночас будь-яких доказів, що такий рух відбувся фактично, позивач не надав.

Не спростованими належними засобами доказування є висновки податкового органу щодо відсутності руху товарів від ТОВ «КПТ Міг» з огляду на відсутність у позивача будь-яких документів, що засвідчують отримання товару.

Так, матеріали справи не містять довіреностей, журналів видачі довіреностей чи журналів, що свідчать про пропуск або перебування на території підприємства позивача транспортних засобів ТОВ «КПТ Міг» чи його посадових осіб, що підписували видаткові накладні.

Щодо посилань позивача на дані оборотно-сальдової відомості, то суд звератє увагу на те, що зазначений документ не є первісним документом, а є бухгалтерською проводкою, що лише відображає рух товару в грошовому виразі і не підтверджує реальність господарської операції.

Натомість, документів, що свідчать про передачу товарів у виробництво (переробку), складських документів, що засвідчували б оприбуткування товарів та його рух в межах виробничого процессу на підприємстві, матеріали справи не містять.

Сам факт формального документування та відображення по своїм рахункам товарів, та як наслідок використання їх у власній господарській діяльності не свідчить про придбання такої продукції безпосередньо у ТОВ «КПТ Міг».

Наявність у директора підприємства права діяти від імені товариства без довіреності не звільняє учасників господарської операції від обов'язку належного ведення бухгалтерського обліку та складання документів, що підтверджують фактичне виконання зобов'язань, зокрема засвідчують факт і підстави отримання товарів.

Існування наведених доказів є об'єктивно необхідним виходячи зі змісту та специфіки господарських операцій з поставки товару, а їх відсутність свідчить про те, що оформлення позивачем та його контрагентом видаткових і податкових накладних та подальше відображення їх у податкові звітності відбувалося виключно із метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає законодавчим вимогам, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

При цьому, суд не заперечує наявності у позивача основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, однак дана обставина не може бути належним підтвердження поставки товару від ТОВ «КПТ Міг».

Варто наголосити, що у разі, якщо товар дійсно придбавався, однак не у тих постачальників, які зазначені у податкових накладних та інших первинних документах, то у покупця право на податковий кредит та на формування валових витрат не виникає з огляду на недостовірність відомостей у поданих первинних документах.

У цьому випадку слід зазначити, що під час перевірки ТОВ «КПТ Міг» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень і липень 2011 року, до податкового органу надійшов висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці де встановлено, що всі досліджені експертом документи за червень і липень 2011 року підписані не ОСОБА_4, який у вказаний період займав посаду директора ТОВ «КПТ Міг», а іншою особо (а.с. 115-120).

Суд погоджується із тим, що чинним законодавством на підприємства не покладено обов'язку щодо перевірки обставин діяльності контрагентів, разом з цим, суд вважає, що позивач, за умови реальності господарських відносин з контрагентом, повинен дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював настання негативних наслідків у вигляді невизнання контролюючи органом показників задекларованого податкового кредиту.

Суд наголошує, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт, (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для віднесення витрат до валових витрат і формування податкового кредиту.

Отже, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача у перевіряємий період були оформлені лише формально, первинні документи, складені за результатами виконання робіт, містять істотні дефекти, виконання робіт не підтверджено стосовно наявності відповідних матеріалів, засобів, трудових ресурсів.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Таким чином, перевіривши реальність виконання вказаних договорів, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних, виписаних у зв'язку із придбанням товарів у перевіряємому періоді та наявності підстав для коригування показників податоку на додану вартість у бік збільшення.

Окремо суд зауважує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним, або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Наведені обставини та досліджені судом докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного (реального) характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень.

З огляду на вищезазначене, суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «Пенодом» вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по господарським операціями з ТОВ «КПТ Міг», у в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 20001,00 грн. - правомірним.

Відтак, суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що податковим органом доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 20001,00 грн. Позивач згідно квитанції №53 від 2 жовтня 2014 року -182сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн. Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 1644,3 грн. (1827,00-182,70= 1644,30).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пенодом» (ідентифікаційний код юридичної особи 33584144) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2014 року.