Ухвала

від 23.10.2014 по справі 2а-8490/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 р. Справа № 876/981/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Гладій О. Б.

представника позивача Ларіонова Р. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року по справі №2а - 8490/12/1370 за адміністративним позовом Державного підприємства «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби і просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000690804/1048, №0000720804/1049 від 17 вересня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході перевірки не встановлено факту відсутності чи оформлення з порушенням вимог податкового законодавства у Державного підприємства «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» податкових накладних, які підтверджують суми податку, включені позивачем до складу податкового кредиту. Частиною 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що відповідальність платника податку у вигляді застосування до нього фінансових санкцій наступає лише у випадку включення у податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковою накладною. Вказує, що відповідальність платника за включення у податковий кредит сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, але через недобросовісність дій третіх осіб, Податковий кодекс України не встановлює. Стверджує, зокрема, що Державне підприємство «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» має право на формування податкового кредиту у жовтні 2011 року в розмірі 30 728 гривень 04 коп. та наступне його відшкодування у березні 2012 року (у сумі 7 280 гривень), а також подальшому відображенні цієї суми у складі податкового кредиту квітня 2012 року (у сумі 23 448 гривень 04 коп.). Вважає, що Державне підприємство «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» має право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та його наступне бюджетне відшкодування у вказаних податкових періодах незалежно від факту сплати цього податку до бюджету своїм контрагентом за договором - ТзОВ «Авіанормаль» та його контрагентами по ланцюгах. Зазначає, що останні мають самостійні розрахунки з бюджетом із цього виду податку, самостійні зобов'язання по його сплаті та самостійне право на відшкодування з бюджету у порядку, передбаченому законом. Відтак, сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього та сплачується за підсумками відповідного періоду. Враховуючи наведене вище, просить визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року адміністративний позов задовольнити повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби №0000690804/1048 від 17 вересня 2012 року. Скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби №0000720804/1049 від 17 вересня 2012 року.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і подав до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на неможливість підтвердження реальності угоди ДП «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» із ТОВ «Авіанормаль», по якій сформовано податкові зобов'язання за жовтень 2011 року на суму податку на додану вартість - 30 728 гривень 04 коп. Також позивачем ні до перевірки, ні до суду не надано товарно - транспортні накладні, шляхові листи, інші товаро - супровідні документи, які б підтверджували фактичне здійснення операції з поставки авіаційних запчастин від ТОВ «Авіанормаль». У договорі поставки від 11 січня 2010 року №11 - 1/10 не вказано яким чином відбувалося транспортування вказаних товарно - матеріальних цінностей. Господарські операції між ТОВ «Авіанормаль» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримала обставини, викладені на обґрунтування доводів апеляційної скарги і вважає, що постанова суду першої інстанції із зазначених підстав підлягає скасуванню, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представник позивача не погодився з апеляційною скаргою відповідача і вважає, що викладені у ній обставини та доводи не дають підстав для скасування постанови суду першої інстанції, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Податковий кодекс України не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника чи його контрагентів по ланцюгах. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Не відповідає фактичним обставинам та не підтверджується матеріалами справи припущення представника відповідача про те, що відсутність у позивача товарно - транспортних накладних вказує на відсутність реальності здійснених операцій між позивачем та ТзОВ «Авіанормаль». Зазначене твердження спростовується умовами укладеного між вказаними сторонами договору поставки авіаційних запасних частин за №11 - 1/10 від 11 січня 2010 року, згідно із п.2.2 якого обов'язок поставити товар покладено на продавця товару.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державне підприємство «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» зареєстровано як юридичну особу 17 березня 1992 року, в органах державної влади та перереєстровано 23 квітня 1998 року Реєстраційною палатою департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 07684556. Свідоцтво про державну реєстрацію від 12 лютого 1999 року №447 - 3 перереєстровано 25 березня 2005 року у Виконавчому комітеті Львівської міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію від 25 березня 2005 року серія АОО №377029).

Державне підприємство «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» взято на облік в органах державної податкової служби з 14 вересня 1999 року за №02-25 року та станом на день проведення перевірки такий платник перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби.

У періоді, за який проводилася перевірка, суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22 лютого 2001 року №17701598, індивідуальний порядковий номер 076845513021.

Відповідачем у період із 30 липня 2012 року по 17 серпня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку з питань правильності відображення позивачем у податковому обліку податку на додану вартість під час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Авіанормаль» (код ЄДРПОУ 34108381) за жовтень 2011 року на суму податку на додану вартість 30 728 гривень 04 коп..

За результатами перевірки 23 серпня 2012 року складено акт перевірки №694/08 - 30/07684556, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Зі змісту акту перевірки №694/08 - 30/07684556 від 23 серпня 2012 року та із наданих суду представником позивача документів вбачається, що між Державним підприємством «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» (покупцем) та ТзОВ «Авіанормаль» (продавцем) було укладено договір поставки авіаційних запасних частин за №11 - 1/10 від 11 січня 2010 року. На підставі вказаного договору, ТзОВ «Авіанормаль» у жовтні 2011 року відвантажило обумовлений договором товар, що підтверджується видатковими накладними: №65 від 11 жовтня 2011 року на суму 44 264 гривні 64 коп., в тому числі 7 377 гривень 44 коп. податку на додану вартість; №66 від 11 жовтня 2011 року на суму 78 960 гривень, в тому числі 13 160 гривень податку на додану вартість; №67 від 11 жовтня 2011 року на суму 43 680 гривень, в тому числі 7 280 гривень податку на додану вартість; №69 від 11 жовтня 2011 року на суму 17 463 гривні 60 коп., в тому числі 2 910 гривень 60 коп. та податковими накладними від 11 жовтня 2011 року, а саме: №5 на суму 44 264 гривні 64 коп.; №6 на суму 78 960 гривень; №7 на суму 43 680 гривень; №9 на суму 17 463 гривні 60 коп., а усього на загальну суму 184 368 гривень 24 коп., у тому числі 30 728 гривень 04 коп. податку на додану вартість. Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено ТзОВ «Авіанормаль» до податкових зобов'язань відповідного періоду та відображено у реєстрі виданих податкових накладних. Складське зберігання товарів підтверджуються картками складського обліку.

На підставі отриманих податкових накладних, Державне підприємство «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» сформувало податковий кредит у жовтні 2011 року на загальну суму 30 728 гривень 04 коп.. Під час перевірки податковим органом також було використано акт Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Авіанормаль» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, по яких сформовано податкові зобов'язання по ланцюгу постачання від ТОВ «Агенція досконалих рішень» та від ПП «Стратегія 2010» за жовтень 2011 року». Відповідно до інформації, зазначеної у вказаному акті, ТзОВ «Авіанормаль» за юридичною адресою не знаходиться. Також, у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою, неможливо провести зустрічні звірки контрагентів ТзОВ «Авіанормаль» по ланцюгах - ТОВ «Агенція досконалих рішень» ПП «Стратегія 2010». Вказане, на думку податкового органу, свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності цими контрагентами у жовтні 2011 року. Тому за висновком відповідача, Державним підприємством «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» в порушення п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту жовтня 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 30 728 гривень 04 коп. по взаєморозрахунках із ТзОВ «Авіанормаль», що призвело до безпідставного (завищення) відшкодування податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 7 200 гривень та заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2012 року на 23 448 гривень 04 коп..

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000690804/1048 від 17 вересня 2012 року, згідно позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7 280 гривень та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій - 3 640 гривень; №0000720804/1049 від 17 вересня 2012 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35 172 гривень 06 коп., з яких за основним платежем - на суму 23 448 гривень 04 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 11 724 гривні 02 коп..

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п. п. 201.1, 201.4, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При цьому, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, а також матеріалами перевірки підтверджується, що усі перелічені продавці товару на час здійснення господарських операцій із Державним підприємством «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право надавати покупцю - Державному підприємству «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» відповідні податкові накладні. Надані продавцями податкові накладні містять усі реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Належних доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до п. п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що норми Податкового кодексу України не ставлять в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Твердження відповідача на відсутність товаросупровідних документів, які б підтверджували реальне придбання товару не може бути враховане судом апеляційної інстанції у своїх висновках, оскільки відсутність товаро - транспортних накладних, сама по собі, не свідчить про нікчемність господарських операцій, так як вказані накладні не є безумовним доказом факту поставки товару і відсутність таких накладних не може впливати на податковий кредит з податку на додану вартість за умови доведення реальності господарської операції належним чином оформленими документами. Товаро - транспортні накладні є обов'язковими у межах договору перевезення, учасниками якого є перевізник та замовник транспортних послуг.

Даючи оцінку доводам податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з контрагентами правочинів, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана стаття встановлює презумпцію правомірності правочину. Податковим органом не надано суду доказів наявності жодного судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними вчинених правочинів, а також інших доказів, що свідчили б про наявність законних підстав для визнання таких правочинів недійсними.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків про безпідставність тверджень відповідача щодо нікчемності укладеної позивачем з контрагентом правочину та відсутність мети реального настання правових наслідків. Безпідставними є також доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Тому, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято всупереч закону та за відсутності підстав для його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами, викладеними відповідачем на обґрунтування апеляційної скарги, так як вони ґрунтуються на висновках перевірки, які були спростовані позивачем і які обґрунтовано були визнані судом першої інстанції такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року по справі №2а - 8490/12/1370 за адміністративним позовом Державного підприємства «Львівський державний авіаційно - ремонтний завод» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу в повному обсязі складено 28 жовтня 2014 року.