Постанова

від 17.10.2014 по справі п/811/3256/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року Справа № П/811/3256/14

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Гласлайн» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в

Приватне підприємство «Гласлайн» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 06 листопада 2013 р. № 0001122206.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Гласлайн», код за ЄДРПОУ -34813263 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Металопластика» ( код за ЄДРПОУ 37503006) за лютий 2013 року, внаслідок чого було складено акт від 21.10.2013 року № 88/11-23-22-06/34813263.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримано податкове повідомлення-рішення №0001122206 від 06.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 140801,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 93867,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 46934 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0001122206 були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача до судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача до судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає, вказавши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством, а тому є правомірним.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Гласлайн», код за ЄДРПОУ -34813263 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Металопластика» ( код за ЄДРПОУ 37503006) за лютий 2013 року (а.с. 25-45).

В акті № 88/11-23-22-06/34813263 від 21.10.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 93867 грн., в т.ч. за лютий 2013 року на суму 93867 грн.

06 листопада 2013 року на підставі акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0001122206 від 06.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 140801,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 93867,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 46934 грн. (а. с. 46).

Судом встановлено, що в акті № 88/11-23-22-06/34813263 від 21.10.2013 року зазначено, що ТОВ «Металопластика» (код за ЄДРПОУ 37503006), здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в т.ч. ПП «Гласлайн» (код за ЄДРПОУ 34813263).

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ ПП «Гласлайн» (код за ЄДРПОУ 34813263) по взаємовідносинам з ТОВ «Металопластика» (код за ЄДРПОУ 37503006), відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Металопластика».

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між ПП «Гласлайн» та його контрагентом.

Зазначені первинні документи надавались позивачем під час перевірки, в акті перевірки не зазначено про невідповідність первинної документації вимогам законодавства.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Посилання відповідача на акт перевірки контрагента, складеного посадовими особами податкових органів за місцем їх реєстрації, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагентів.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємством, оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки відповідача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача.

Тому, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ «Металопластика» є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договорів та його виконання, останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, був платником податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області податкового повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0001122206.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати 281,61 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Гласлайн».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги приватного підприємства «Гласлайн» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 06.11.2013 р. № 001122206.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Гласлайн» судовий збір в розмірі 281,61 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.