Постанова

від 27.10.2014 по справі 820/13406/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 р. № 820/13406/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

за участю:

представника позивача - Кізілова О.В.,

представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "ГРИКАР -А.П.С." до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Дочірнє підприємство "ГРИКАР -А.П.С.", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000912203 від 21.03.2014 року та № 0002242201 від 07.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення - рішення, прийняті відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкові повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України. Вважає, що податкові повідомлення рішення від № 0000912203 від 21.03.2014 року та № 0002242201 від 07.07.2014 року є необґрунтованими як нормативно так і документально, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмових запереченнях наданих до суду проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності встановив наступне.

Позивач - Дочірнє підприємство "ГРИКАР -А.П.С." зареєстроване 07.06.2001 року у Харківській районній державній адміністрації, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію від 07.06.2001 р.

Судом встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено виїзну позапланову перевірку ДП "ГРИКАР -А.П.С." з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2010 р. по 31.07.2013 року..

Результати перевірки оформлені актом №142/20-23-22-01-06/31465149 від 07.02.2014 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ДП "ГРИКАР -А.П.С." встановлено порушення:

- документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із ТОВ «Торговий Дім «Грейф» (код за ЄДРПОУ 36563291) та встановлена невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства .

- ДП «Грикар-А.П.С.» не правомірно відображено в податкову обліку господарські операції з ТОВ «А.П.С» (код ЄДРПОУ 25182344) на загальну суму 46899 грн., у т.ч.: у червні 2011р. на суму 23333грн., у липні 2011р. на суму 23566 грн.

- 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п. 201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 48211,0 грн., в т.ч : по операціях з ТОВ «Торговий дім «Грейф» (код ЄДРПОУ 36563291) на загальну суму 25767,0 грн. у т.ч.: за червень 2011 року у сумі 9333,0 грн.,за липень 2011 року у сумі 9,0 грн.за грудень 20Ї1 року у сумі 6650,0 грн.. за жовтень 2012 року у сумі 9775,0 грн,; по операціях з ТОВ «Енергообладнання» ( код ЄДРПОУ 37075899) на загальну суму 662,0 грн. у т.ч.: за серпень2012року у сумі 662,0 гри. по операціях з ТОВ «Маршалок » код ЄДРПОУ 31870250) на загальну суму 2604,0грн. у т.ч.: за лютий 2012 року у сумі 2604,0грн. по операціях з ТОВ НТК «Мегатрейдінг» код ЄДРПОУ 36906731 ) на загальну суму 533,0грн. у т.ч.: за серпень2012 року у сумі 533,0грн. по операціях з ТОВ «Спецтехзапчастина» код ЄДРПОУ 36292084) на загальну суму 15312,0 грн. у т.ч,: за жовтень 2012 року у сумі 13020,0 грн., за грудень 2012 року у сумі 2292,0 грн., по операціях з ПГІ «Бізнес Право(код ЄДРПОУ 32480723) на загальну суму 3333,0 грн. у т.ч.: за червень 2013 року у сумі 3333,0грн.,

- п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від"ємного значення на суму 9333,0 грн. в т.ч. за червень 2011 року на суму 9333,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №142/20-23-22-01-06/31465149 від 07.02.2014 року Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення № 0000912203 від 21.03.2014 року та № 0002242201 від 07.07.2014 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ДП «Грикар-А.П.С.» та ТОВ «Торговий дім «Грейф» було укладено договір поставки № 21/6-1 від 21.06.2011 р.

Згідно умов договору № 21/6-1 від 21.06.2011 р. ТОВ «Торговий дім «Грейф» у якості постачальника зобов'язувалося поставити на адресу ДП «Грикар-А.П.С.» у якості покупця товар (щебінь, арматуру, трубу).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Торговий дім «Грейф» було поставлено зазначений товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками фактури, видатковими накладними, податковими накладними. (т.1 а.с.45-59)

Транспортування вищезазначеного товару здійснювалось Філією "Балаклійський райавтодор "ДП "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні Дороги України", з якою позивачем було укладено договір на послуги автотранспорта та механізмів №178 від 31.07.2012 року, підтверджується товарно-транспортними накладними. (т.1 а.с. 60-65,68-74).

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами за безготівковим розрахунком, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.(т.1 а.с. 66-67).

Вказаний товар придбаний підприємством для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу ТОВ "А.П,С..

Подальший частковий продаж товару, придбаного у ТОВ «Торговий дім «Грейф» підтверджується наявними матеріалах справи документами, а саме: договір поставки № 0000027 від 05.01.2011 р., видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківські виписки. (а.с. ----------).

Інша частина придбаного товару (матеріалів) була використана у власній господарській діяльності підприємства, а саме у відповідності до договору підряду №01.08-2012 від 01.08.2012 р. даний матеріал був застосований про виконанні робіт з бетонування підлоги, що в свою чергу підтверджується актом виконаних робіт, актами списання будматеріалів та банківськими виписками про проведення взаєморозрахунків.

Матеріалами справи підтверджено, що господарські відносини між ДП «Грикар-А.П.С.» та ТОВ «Енергообладнання» у серпні 2012 р. здійснювалися на підставі рахунку-фактури, що був виписаний на адресу ДП «Грикар-А.П.С.» (т.1 а.с.174).

Згідно рахунка-фактури ДП «Грикар-А.П.С.» оплачено придбання у ТОВ «Енергообладнання» товару (вентилятора осьового).

На виконання умов вказаної господарської операції було виписано видаткову накладну постачальника: № 594 від 21.08.2012р. та податкову накладну № 121 від 20.08.2012р.(т.1 а.с. 175-176)

В подальшому вказаний товар ДП «Грикар-А.П.С.» було оприбутковано на складі та з часом введений в експлуатацію, що в свою чергу підтверджується карткою складського обліку, актом вводу обладнання в експлуатацію та актом списання.

Матеріалами справи підтверджено, що господарські відносини між ДП «Грикар-А.П.С.» та ТОВ "Маршалок" у січні 2012 р. здійснювалися на підставі рахунку фактури, що був виписаний на адресу ДП «Грикар-А.П.С.» (т.1 а.с.88).

Згідно вказаного рахунку ДП «Грикар-А.П.С.» придбано у ТОВ "Маршалок" товар (туманоутворювач).

На виконання умов вказаної господарської операції було виписано податкову накладну № 0106 від 30.01.2012р.(т.1 а.с. 89)

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами за безготівковим розрахунком, що підтверджується банківськими виписками.

В подальшому вказаний товар ДП «Грикар-А.П.С.» було оприбутковано на складі та з часом введений в експлуатацію, що в свою чергу підтверджується актами прийому-передачі.

Також, судом встановлено, що у ДП «Грикар-А.П.С.» були господарські відносини з ТОВ НТК "Мегатрейдінг", які здійснювались на підстав рахунку на оплату №750 від 15.08.2012 року.(т.1 а.с. 79)

Згідно вказаного рахунку ДП«Грикар-А.П.С.» придбано у ТОВ НТК "Мегатрейдінг" товар (автошини).

На виконання умов вказаної господарської операції було виписано видаткову накладну №518 від 15.08.2012 р. та податкову накладну № 31 від 15.08.2012р.(т.1 а.с. 80-81)

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами за безготівковим розрахунком, що підтверджується банківськими виписками.(т.1 а.с. 83)

В подальшому вказаний товар ДП «Грикар-А.П.С.» було оприбутковано на складі та з часом введений в експлуатацію, що в свою чергу підтверджується актами прийому-передачі.

Також, між ДП«Грикар-А.П.С.» та ТОВ "Спецтехзапчастина" було укладено договір від 03.01.2012 року.

Згідно умов договору ТОВ "Спецтехзапчастина" у якості продавця зобов'язувалося передати у власність покупця ДП «Грикар-А.П.С.» запасні запчастини.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Спецтехзапчастина" передало позивачу запасні запчастини, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактури: №7682 від 03.09.2012 року, №7769 від 11.09.2012 року, №СФ-7676 від 03.09.2012 р., №СФ-8124 від 11.10.2012р., №СФ-7834 від 17.09.2012 р., №СФ-8027 від 02.11.2012 р.; видатковими накладними : РН-0000205 від 13.09.2012 р., №РН-0000259 від 28.09.2012 р., №РН-0000261 від 28.09.2012 р., №РН-0000258 від 28.09.2012 р., №РН-0000366 від 16.11.2012 р., № Рн-0000371 від 29.11.2012 р. та податковими накладними:№262 від 26.09.2012 р., №235 від 13.09.2012 р., №221 від 07.09.2012 р., №362 від 06.11.2012 р., №370 від 09.11.2012 р., №263 від 26.09.2012 р.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами за безготівковим розрахунком, що підтверджується банківськими виписками.

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 30, №32, №366, №371.

В подальшому вказані частини ДП «Грикар-А.П.С.» було використано в господарській діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладних на внутрішнє переміщення та актами на їх встановлення.

Судом встановлено, що між ДП«Грикар-А.П.С.» та ПП "Бізнес-Право" було укладено договір №21-05 від 21.05.2013 року.

Згідно умов договору ПП "Бізнес-Право" у якості продавця зобов'язувалося систематично продавати покупцю ДП «Грикар-А.П.С.» товар (покрівельна суміш).

На виконання умов зазначеного договору ПП "Бізнес-Право" продано позивачу товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактури: №187 від 22.05.2013 р., №184 від 21.05.2013 р.; видатковими накладними : №187 від 22.05.2013 р., №184 від 21.05.2013 року та податковими накладними:№187та №184.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами за безготівковим розрахунком, що підтверджується банківськими виписками.

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №184, №187.

В подальшому вказаний товар ДП «Грикар-А.П.С.» було використано в господарській діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи картками складського обліку матеріалів, калькуляція вартості виробництва продукції.

У відповідності до ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно зі ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити передбачені положеннями ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку .

Наявність первинних документів та відповідність їх вимогам чинного законодавства під час проведення перевірки та судового розгляду справи податковим органом не заперечувалась.

Угоди, укладені між позивачем та ТОВ ТД "Грейд", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Маршалок", ТОВ НТК "Мегатрейдінг", ТОВ "Спецтехзапчастина", ПП "Бізнес-Право", є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними. Придбання товару безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу. Виконання угод підтверджується платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Суд вважає, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права формування податкового кредиту по операціях з ТОВ ТД "Грейд", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Маршалок", ТОВ НТК "Мегатрейдінг", ТОВ "Спецтехзапчастина", ПП "Бізнес-Право".

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п. 201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України стала податкова інформація отримана від інших податкових органів, а саме: акт ДПІ у Облонському районі м. Києва №43/22.7/36292084 від 14.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Спецтехзапчастина»; акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №90/226/36906731 від 28.01.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НТК"Мега Трейдінг"; акт Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №342/20-20-27-08 від 16.12.2013 року «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Торговий дім "Грейф".

Проте згідно приписів ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, податковий орган, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Виходячи з вищенаведеного суд доходить висновку, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ТД "Грейд", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Маршалок", ТОВ НТК "Мегатрейдінг", ТОВ "Спецтехзапчастина", ПП "Бізнес-Право" та правомірність формування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів складених під час здійснення таких господарських операцій.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000912203 від 21.03.2014 року та № 0002242201 від 07.07.2014 року не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "ГРИКАР -А.П.С." до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000912203 від 21.03.2014 року та № 0002242201 від 07.07.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Дочірнього підприємства "ГРИКАР -А.П.С." ( код ЄДРПОУ 31465149) судовий збір у розмірі 320,0 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 31.10.2014 року.